Економіка та організація інноваційної діяльності
ТЕСТИ
З навчальної дисципліни для контролю знань фахівців ОКР «бакалавр»
Напряму підготовки 6.030504 «Економіка підприємства»
У вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації
Міністерства агарної політики та продовольства України
ЗМІСТ
№ | Назва теми | Кількість тестових завдань | Сторінка |
1 | Сутнісна характеристика інновацій та інноваційних процесів | 30 | 3 |
2 | Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки | 4 | 8 |
3 | Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності | 18 | 9 |
4 | Інноваційна політика підприємства | 13 | 13 |
5 | Управління інноваційними процесами | 15 | 16 |
6 | Управління інноваційним розвитком підприємства | 10 | 19 |
7 | Організаційні форми інноваційної діяльності | 22 | 21 |
8 | Особливості створення інновацій і формування попиту на них | 21 | 25 |
9 | Моніторинг інновацій та інформаційне забезпечення інноваційної діяльності | 4 | 29 |
10 | Фінансування інноваційних процесів | 9 | 30 |
11 | Оновлення техніко-технологічної бази підприємства | 7 | 32 |
12 | Інноваційний проект | 21 | 34 |
13 | Комплексне оцінювання ефективності інноваційної діяльності підприємства | 21 | 38 |
14 | Комерціалізація результатів інноваційної діяльності | 30 | 42 |
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА | х | 47 | |
ВСЬОГО | 225 | х |
Тема 1
«Сутнісна характеристика інновацій
та інноваційних процесів»
1. Діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг:
1) інноваційна діяльність;
2) інноваційний лаг;
3) новація;
4) інноваційний процес;
2. Новації постають як:
1) всі відповіді вірні;
2) відкриття, винаходи;
3) нові або вдосконалені процеси, структури;
4) методики, стандарти, результати маркетингових досліджень;
3. Термін «інновація» запровадив економіст:
1) Шумпетер;
2) Ніксон;
3) Марковіц;
4) Твісс;
4. Впровадження і розповсюдження в інші сфери нововведень називається:
1) дифузією інновацій;
2) ініціацією інновацій;
3) нововведеннями;
4) інвенцією інновацій;
5. У відповідності з міжнародними стандартами інновація визначається як:
1) кінцевий результат інноваційної діяльності, у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку; нового або удосконаленого технологічного процесу, що застосовується в практичній діяльності чи у новому підході до соціальних послуг;
2) сукупність технічних, виробничих та комерційних заходів, які зумовлюють появу на ринку нового продукту;
3) винахід або відкриття нових можливостей для вирішення проблеми та досягнення цілей;
4) відкриття нових можливостей для досягнення цілей;
6. Суть безперервності процесу нововведень:
1) дає можливість випередити конкурентів і є передумовою інших принципів успішності нововведень;
2) визначає швидкість та межі дифузії нововведень в ринковій економіці;
3) дає поштовх для появи цілого ряду нововведень;
4) всі відповіді разом;
7. Інновації, що становлять собою застосування нових матеріалів, нових напівфабрикатів, добавок, комплектуючих вузлів:
1) продуктові;
2) ринкові;
3) технічні;
4) процесні;
8. Типи інновацій, які виділяє сучасна теорія інноваційного менеджменту:
1) товарну, управлінську, маркетингову, ринкову, технологічну; соціальну, екологічну;
2) товарну, організаційну, технічну, ринкову, маркетингову;
3) управлінську, товарну, технічну, маркетингову; технологічну, організаційну;
4) немає вірної відповіді;
9. Фізичні чи юридичні особи, які здійснюють інноваційну діяльність і залучають майнові та інтелектуальні цінності в реалізацію інноваційних проектів – це:
1) суб’єкти інноваційної діяльності;
2) об’єкти інноваційної діяльності;
3) інвестори;
4) ініціатори нововведень;
10. Об'єктами інноваційної діяльності є:
1) всі відповіді вірні;
2) інноваційні програми і проекти;
3) нові знання та інтелектуальні продукти;
4) виробниче обладнання та процеси;
11. Рекомендації щодо вдосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності підприємства, метою яких є початок інноваційного процесу або його продовження називається:
1) ініціацією інновацій;
2) дифузією інновацій;
3) нововведеннями;
4) інвенцією інновацій;
12. Інноваційний потенціал організації визначається як:
1) всі відповіді вірні;
2) можливість створення нових нововведень;
3) впровадження вже створених;
4) своєчасного звільнення від старих;
13. Введення нового методу виробництва – це інновація:
1) технологічна;
2) товарна;
3) екологічна;
4) ринкова;
14. Створення нового ринку товарів або послуг – це інновація:
1) ринкова;
2) товарна;
3) технологічна;
4) екологічна;
15. Спрощено модель інноваційного процесу можна подати як кілька послідовних етапів:
1) наука — техніка — виробництво;
2) наука – технологія – виробництво;
3) техніка – технологія – виробництво – реалізація;
4) наука – виробництво – реалізація;
16. Результат науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, що відображає принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та інноваційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП:
1) винахід;
2) відкриття;
3) ноу-хау;
4) фундаментальні дослідження;
17. Об'єктом інноваційної діяльності є:
1) інновація;
2) інвестиція;
3) інноваційний процес;
4) новація;
18. Продукт інтелектуальної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері людської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконання робіт - це:
1) новація;
2) дифузія інновацій;
3) інновація;
4) нововведення;
19. Інноваційний лаг - це:
1) період між появою новації та її впровадженням;
2) інноваційний процес;
3) життєвий цикл нововведення;
4) процес розповсюдження інновацій;
20. Життєвий цикл інновацій – це:
1) проміжок часу від виникнення ідеї до її комерційного використання;
2) проміжок часу від зародження ідеї до створення і поширення нововведення;
3) проміжок часу від створення до поширення нововведення;
4) проміжок часу від створення і поширення нововведення до його використання;
21. Інноваційний процес - це:
1) процес створення (винаходу), освоєння та розповсюдження інновацій;
2) декілька взаємозв'язаних фаз, які створюють єдине ціле;
3) підготовка та здійснення інноваційних змін у визначеному напрямку діяльності;
4) процес створення нововведення;
22. Здатність нововведення зберігати незмінними якісні та кількісні характеристики, попри перетворення та зміни у зовнішньому середовищі, що дає змогу використовувати продукт тривалий час і в різних сферах - це:
1) інваріантність;
2) ініціювання;
3) варіативність;
4) дифузія;
23. Інноваційним визнається підприємство, в якому за звітний період інноваційні продукти та продукція в обсягу продукції складає:
1) понад 70 %;
2) 50 %;
3) 60 %;
4) 90 %;
24. Сфери застосування інновацій:
1) вірні всі відповіді;
2) для накопичення на фірмі;
3) для продажу;
4) для внутрішнього застосування;
25. Особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію:
1) інноватор;
2) менеджер;
3) інвестор;
4) ініціатор;
26. Інноваційний продукт відповідає вимогам:
1) всі відповіді вірні;
2) він є реалізацією об’єктів інтелектуальної власності;
3) розробка продукту підвищує вітчизняний науково-технічний і технологічний рівень;
4) в Україні цей продукт вироблено (буде вироблене) вперше, або якщо не вперше, то порівняно з іншим аналогічним продуктом, представленим на ринку, він є конкурентоспроможним і має суттєво вищі техніко-економічні показники;
27. Запровадження випуску нового продукту – це інновація:
1) товарна;
2) технологічна;
3) екологічна;
4) ринкова;
28. Освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів – це інновація:
1) маркетингова;
2) товарна;
3) технологічна;
4) ринкова;
29. Процес перетворення наукового знання в інновацію, яка задовольняє нові суспільні потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії створення новинки та її практичного використання:
1) інноваційний процес;
2) інноваційна діяльність;
3) впровадження інновацій;
4) дифузія інновацій;
30. Науковий результат, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матеріального світу, істотно впливає на НТП і розвиток цивілізації, слугує джерелом винаходів - це:
1) відкриття;
2) винахід;
3) ноу-хау;
4) фундаментальні дослідження;
Тема 2
«Теоретичні засади та сучасні тенденції інноваційного розвитку економіки»
1. В 30-ті роки ввів поняття інновації, трактуючи його, як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості:
1) Й. Шумпетер;
2) М. Кондратьєв;
3) Д. Кейнс;
4) А. Сміт;
2. Автор теорії «довгих хвиль»:
1) М. Кондратьєв;
2) Й. Шумпетер;
3) Д. Кейнс;
4) А. Сміт;
3. Показник, що визначається відношенням витрат на дослідження і розроблення до обсягу продажу:
1) наукомісткість виробництва;
2) собівартість виробництва;
3) вартість інтелектуального продукту;
4) трудомісткість виробництва;
4. Розвиток науки і техніки, що проявляється, з одного боку, у впливі науки на рівень техніки і технології, а з іншого — у застосуванні новітніх приладів у наукових дослідженнях - це:
1) науково-технічний прогрес;
2) собівартість виробництва;
3) вартість інтелектуального продукту;
4) трудомісткість виробництва;
Тема 3
«Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності»
1. Основні типи державної інноваційної політики:
1) всі відповіді вірні;
2) технологічного поштовху та соціальної орієнтації;
3) ринкової орієнтації;
4) зміни економічної структури господарського механізму;
2. Обмеженість варіанту технологічного поштовху полягає в тому, що:
1) держава підтримує лише довгострокові інноваційні проекти, які потребують значних фінансових вкладень;
2) держава швидко й адекватно реагує на зміни у ринковій кон'юнктурі;
3) держава підтримує лише короткострокові інноваційні проекти;
4) немає вірної відповіді;
3. Обмеженість політики ринкової орієнтації полягає:
1) в її націленості на короткострокові й недорогі інноваційні проекти, що реалізуються окремими фірмами;
2) короткостроковим проектам приділяється недостатня увага;
3) в її націленості на дослідження, від яких залежить місце держави у світовому співтоваристві та її національна безпека;
4) немає вірної відповіді;
4. Інноваційна політика, яка передбачає істотний вплив передових технологій на вирішення соціально-економічних проблем, на зміну галузевої структури, рівень життя:
1) політика зміни економічної структури господарського механізму;
2) політика соціальної орієнтації;
3) політика технологічного поштовху;
4) політика ринкової орієнтації;
5. Політика, яка полягає в оперативному регулюванні та підтримці інноваційної діяльності на мікроекономічному рівні:
1) поточна інноваційна політика;
2) довгострокова інноваційна політика;
3) короткострокова політика;
4) немає вірної відповіді;
6. Варіант інноваційної політики який передбачає розроблення різних державних програм, великі капіталовкладення у масштабні інноваційні проекти, використання інших прямих форм державної участі в регулюванні інноваційних процесів:
1) технологічного поштовху;
2) ринкової орієнтації;
3) зміни економічної структури господарського механізму;
4) соціальної орієнтації;
7. Інноваційна політика, яка спрямована на створення сприятливого економічного клімату та розвитку інформаційного середовища для здійснення нововведень у фірмах, скорочення прямої участі держави в НДДКР:
1) ринкової орієнтації;
2) технологічного поштовху;
3) зміни економічної структури господарського механізму;
4) соціальної орієнтації;
8. Тип інноваційної політики, який полягає у регулюванні наслідків НТП: процеси прийняття рішень відбуваються із залученням широкої громадськості, рішення приймають за умов досягнення соціально-політичного консенсусу:
1) політика соціальної орієнтації;
2) політика технологічного поштовху;
3) політика ринкової орієнтації;
4) політика зміни економічної структури господарського механізму;
9. Тип інноваційної політики, який спрямований на створення умов для загального соціально-економічного розвитку країни на інноваційній основі через прямі та непрямі інструменти економічного впливу:
1) довгострокова інноваційна політика;
2) короткострокова політика;
3) поточна інноваційна політика;
4) немає вірної відповіді;
10. Сукупність форм і методів діяльності держави, спрямованих на створення взаємопов'язаних механізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвитку інноваційної діяльності, на формування мотиваційних факторів активізації інноваційних процесів:
1) державна інноваційна політика;
2) державне регулювання інноваційних процесів;
3) державна підтримка інноваційної діяльності;
4) розвиток інноваційної діяльності;
11. Головною метою державної інноваційної політики є:
1) всі відповіді вірні;
2) створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни;
3) забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва;
4) реалізація нових видів конкурентоспроможної продукції;
12. Не є напрямом довгострокової інноваційної політики:
1) захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;
2) визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
3) пряме державне фінансування інноваційних інвестицій для реалізації програм структурної перебудови економіки;
4) формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності, тобто забезпечення охорони прав інтелектуальної власності;
13. Не є напрямом поточної інноваційної політики:
1) визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;
2) захист прав та інтересів суб'єктів інноваційної діяльності;
3) координацію інноваційної діяльності;
4) підготовку висококваліфікованих робочих кадрів;
14. Прямі та опосередковані способи впливу органів державного управління на поведінку суб'єктів інноваційної діяльності з метою підвищення їх інтересу до створення, освоєння і поширення інновацій та реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни складають:
1) методи державного регулювання інноваційної діяльності;
2) інструменти державного регулювання;
3) засоби впливу на інноваційну діяльність;
4) державне управління;
15. Акти нормативно-правового або директивного характеру, які регулюють окремі аспекти інноваційної діяльності це:
1) інструменти державного регулювання інноваційної діяльності;
2) методи державного регулювання інноваційної діяльності;
3) засоби державного управління;
4) немає вірної відповіді;
16. Укладені центральними або регіональними органами державного управління договори із суб'єктами інноваційної діяльності щодо розроблення й виробництва інноваційних продуктів, технологій та послуг складають:
1) інструменти регулювання попиту;
2) інструменти регулювання пропозиції;
3) інструменти створення сприятливого середовища для інноваційного процесу;
4) створення сприятливого інвестиційного клімату;
17. Дії, спрямовані на забезпечення інноваторів фінансовою та технічною допомогою, в тому числі створення інноваційної інфраструктури - це:
1) інструменти регулювання пропозиції;
2) інструменти регулювання попиту;
3) інструменти створення сприятливого середовища для інноваційного процесу;
4) створення сприятливого інвестиційного клімату;
18. До інструментів створення сприятливого середовища для інноваційного процесу відносять:
1) податкові пільги, пільгове кредитування і субсидування; страхування і гарантування, надання прав на прискорену амортизацію устаткування;
2) надання інноваторам грантів, позик, субсидій, гарантованих кредитів, дослідницьких податкових кредитів;
3) забезпечення дослідників та інженерів відповідним обладнанням і приладами, приміщеннями та сервісом;
4) створення державних інституцій для поєднання науки й виробництва різних форм власності;
Тема 4
«Інноваційна політика підприємства»
1. Форма стратегічного управління, яка визначає цілі та умови здійснення інноваційної діяльності підприємства, спрямованої на забезпечення його конкурентоспроможності та оптимальне використання наявного виробничого потенціалу – це:
1) інноваційна політика;
2) інноваційний потенціал;
3) інноваційна стратегія;
4) управлінська стратегія;
2. Стратегія, яка передбачає стрімкий розвиток організації: збільшення масштабів виробництва, освоєння нових товарів і послуг, вихід на нові ринки збуту, завоювання міцних конкурентних переваг це:
1) стратегія наступу;
2) стратегія стабільного розвитку;
3) стратегія захисна;
4) інноваційна стратегія;
3. Тип інноваційної політики властивий потужним фірмам з власними дослідними лабораторіями, відділами, що постійно працюють над створенням нових продуктів у відповідній галузі та можуть швидко розгорнути масове виробництво нового продукту, завоювати значну частку ринку характеризують:
1) наступальний тип інноваційної політики;
2) стратегію стабільного розвитку;
3) захисну стратегію;
4) наступально-ризиковий тип інноваційної політики;
4. Стратегія, якої дотримуються фірми, що виготовляють продукцію із тривалим стабільним попитом:
1) стабільного розвитку;
2) наступу;
3) захисна;
4) інноваційна;
5. Стратегія, яка спрямована на утримання позицій фірми на ринку і попередження банкрутства:
1) захисна;
2) стратегія;
3) стабільного розвитку;
4) еволюційна;
6. Політика, що охоплює всі фінансово-економічні аспекти функціонування підприємства, що забезпечують реалізацію інноваційної політики, націлена на управління грошовими потоками на підприємстві з метою накопичення коштів, необхідних для реалізації інноваційних проектів:
1) інвестиційна;
2) маркетингова;
3) в галузі НДДКР;
4) структурних змін;
7. Принцип інноваційної політики, який має формувати умови для створення і збереження тривалих конкурентних переваг підприємства - це принцип:
1) переважання стратегічної спрямованості;
2) орієнтації на потреби ринку;
3) комплексності;
4) цілеспрямованості;
8. Принцип інноваційної політики, метою якого є необхідність ретельно досліджувати ринок та його наявні і приховані потреби - це принцип:
1) орієнтації на потреби ринку;
2) переважання стратегічної спрямованості;
3) цілеспрямованості;
4) комплексності;
9. Можливість досягнення мети, оцінюється з урахуванням різних внутрішніх чинників і чинників зовнішнього середовища, що встановлює ресурсні та інституційні обмеження, за яких можливе досягнення цілі - розкривається в принципі:
1) цілеспрямованості;
2) переважання стратегічної спрямованості;
3) орієнтації на потреби ринку;
4) комплексності;
10. Принцип, який при плануванні інновацій передбачає систему координації всіх планів підприємства, незалежно від їх функціональної належності та цільової спрямованості, рівня розроблення та застосування - це принцип:
1) планомірності;
2) переважання стратегічної спрямованості;
3) цілеспрямованості;
4) комплексності;
11. Передбачає формування інноваційної політики з врахуванням сучасних досягнень НТП і тенденцій розвитку науки і техніки у відповідній галузі - це принцип:
1) інформаційної забезпеченості;
2) цілеспрямованості;
3) планомірності;
4) комплексності;
12. Політика, яка націлена на вирішення таких завдань: визначення процедур і періодичності маркетингових досліджень; розроблення товарної, цінової, збутової, комунікаційної, сервісної політики і створення механізмів їх реалізації; аналіз ефективності здійснюваної політики:
1) маркетингова політика;
2) політика в галузі НДДКР;
3) інвестиційна політика;
4) технічна політика;
13. Зорієнтована на вивчення внутрішнього середовища та організаційної форми підприємства, формування адекватної інноваційним завданням організаційної структури і культури підприємництва – це політика:
1) структурних змін;
2) технологічна;
3) маркетингова;
4) в галузі НДДКР;
Тема 5
«Управління інноваційними процесами»
1. Планування, організування та стимулювання інноваційної діяльності, реалізація інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства:
1) управління інноваційним процесом;
2) інноваційна політика;
3) регулювання діяльності;
4) немає вірної відповіді;
2. Орієнтоване на визначення і досягнення перспективних цілей в умовах конкурентного середовища, що відображене в системі стратегічних планів - це:
1) стратегічне управління;
2) оперативне управління;
3) інноваційна стратегія;
4) тактичне управління;
3. Націлене на прогнозування глобальних змін в економічній ситуації та пошук і реалізацію масштабних інноваційних проектів, які сприятимуть успіхові підприємства і забезпечуватимуть його ефективне функціонування і розвиток у тривалій перспективі:
1) стратегічне управління;
2) оперативне управління;
3) інноваційна стратегія;
4) тактичне управління;
4. Полягає у складанні календарних планів-графіків виконання робіт і контролюванні їх виконання; вивченні економічних, організаційно-управлінських, соціально-психологічних факторів, що впливають на здатність фірми здійснювати інноваційну діяльність:
1) оперативне управління;
2) інноваційна стратегія;
3) тактичне управління;
4) стратегічне управління;
5. Пов'язана з прагненням фірм досягти технічного та ринкового лідерства шляхом створення та впровадження нових продуктів – це стратегія:
1) наступу;
2) захисту;
3) залежна;
4) традиційна;
6. Передбачає використання світових досягнень науки й технологій, наявність власних наукових доробків, можливість фірми швидко пристосовуватися до нових технологічних можливостей – це стратегія:
1) наступу;
2) залежна;
3) захисту;
4) традиційна;
7. Спрямована на утримання конкурентних позицій фірми на існуючих ринках, її дотримується більшість фірм, які уникають надмірного ризику - це стратегія:
1) захисту;
2) залежна;
3) наступу;
4) традиційна;
8. Її дотримуються фірми впроваджуючи новацію лише тоді, коли впевняться у її перспективності – це стратегія:
1) захисту;
2) залежна;
3) наступу;
4) традиційна;
9. Використовується фірмами, які не є піонерами у випуску на ринок певних нововведень, але залучилися до їх виробництва, придбавши у фірми-піонера ліцензію – це стратегія:
1) імітаційна;
2) наступу;
3) захисту;
4) традиційна;
10. Розробляють для реалізації загальної стратегії стабілізації фірмами-субпідрядниками великих компаній - це стратегія:
1) залежна;
2) імітаційна;
3) наступу;
4) захисту;
11. Значних технологічних змін ця стратегія не передбачає, тому її лише умовно відносять до інноваційної:
1) традиційна;
2) імітаційна;
3) наступу;
4) захисту;
12. До цієї стратегії вдаються фірми, які мають стійку ринкову позицію завдяки унікальності продукту, що є основою бізнесу:
1) традиційна;
2) імітаційна;
3) наступу;
4) захисту;
13. Стратегія, яка є реакцією керівництва на зовнішні сигнали ринку або інституційного середовища:
1) за нагодою;
2) імітаційна;
3) змішана;
4) захисту;
14. Фірми, які не роблять спроб змінити свою продукцію, бо тісно пов'язані з вимогами до неї головної фірми і виконують роботи на її замовлення, використовують стратегію:
1) залежну;
2) наступу;
3) імітаційну;
4) традиційну;
15. Стратегія, яка націлена на передбачення глобальних змін в економічній ситуації та пошукові масштабних рішень, спрямованих на зміцнення ринкових позицій і стабільний розвиток підприємства:
1) інноваційна;
5) наступальна;
6) імітаційна;
2) традиційна;
Тема 6
«Управління інноваційним розвитком підприємства»
1. Тип розвитку, який передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції, відбувається в умовах ненасиченого ринку, при відсутності гострої конкуренції:
1) екстенсивний;
2) інтенсивний науково-технічний;
3) інноваційний науково-технічний;
4) інвестиційний;
2. Тип розвитку, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і технологій виробництва традиційних продуктів з метою зниження їх собівартості, підвищення якості:
1) інтенсивний науково-технічний;
2) екстенсивний;
3) інноваційний науково-технічний;
4) інвестиційний;
3. Тип розвитку передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій її виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом:
1) інноваційний науково-технічний;
2) інтенсивний науково-технічний;
3) екстенсивний;
4) інвестиційний;
4. Принцип, який характеризується прагненням до підтримання певного балансу зовнішніх і внутрішніх можливостей розвитку:
1) адаптивності;
2) динамічності;
3) самоорганізації;
4) саморегуляції;
5. Принцип, який дозволяє коригувати систему управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства відповідно до змін умов функціонування:
1) саморегуляції;
2) адаптивності;
3) динамічності;
4) самоорганізації;
6. Методи, якими держава стимулює розвиток пріоритетних галузей, розвиток науки і техніки, інвестиційну й інноваційну діяльність, регулює виробництво певних видів товарів:
1) економічного стимулювання;
2) планування;
3) правові;
4) політичного регулювання;
7. Методи, що передбачають проведення планово-дослідницьких робіт, що передують соціально-економічному розвитку:
1) планування;
2) економічного стимулювання;
3) правові;
4) політичного регулювання;
8. Методи, що впливають на розвиток ринку певних видів товарів через громадянські різні недержавні організації:
1) соціального регулювання;
2) економічного стимулювання;
3) планування;
4) правові;
9. Функція управління процесами інноваційного розвитку, що виконує аналіз сильних і слабких сторін діяльності підприємства, аналізує підсумки минулої діяльності:
1) аналіз внутрішнього середовища підприємства;
2) аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку;
3) аналіз і кількісна оцінка ризику;
4) вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
10. Функція управління процесами інноваційного розвитку, що дозволяє проаналізувати поточну кон'юнктуру ринку і визначальні її фактори:
1) аналіз зовнішнього середовища і прогнозування його розвитку;
2) аналіз внутрішнього середовища підприємства;
3) аналіз і кількісна оцінка ризику;
4) вибір пріоритетних напрямів інноваційної діяльності;
Тема 7
«Організаційні форми інноваційної діяльності»
1. Орієнтуються на інновації, що здешевлюють виготовлення продукції, водночас забезпечуючи їй рівень якості, якого вимагає основна маса споживачів:
1) віоленти;
2) експлеренти;
3) патієнти;
4) комутанти;
2. За рахунок низьких цін і середньої якості вони завжди конкурентоспроможні:
1) віоленти;
2) патієнти;
3) експлеренти;
4) комутанти;
3. Впроваджуючи принципово нові продукти, ці фірми отримують надприбуток за рахунок їх великої наукомісткості і внаслідок піонерного виведення їх на ринок:
1) експлеренти;
2) патієнти;
3) віоленти;
4) комутанти;
4. Вони уникають конкуренції із великими корпораціями, вишукуючи недоступні для них сфери діяльності, надаючи товару унікальних властивостей:
1) патієнти;
2) експлеренти;
3) віоленти;
4) комутанти;
5. Фірми, які підвищують споживчу цінність товару не за рахунок надвисокої якості, а завдяки індивідуалізації:
1) комутанти;
2) експлеренти;
3) віоленти;
4) патієнти;
6. Венчурне підприємництво розвивається у різних формах, найпоширенішими з яких є:
1) всі відповіді разом;
2) незалежний венчур та внутрішні венчурні відділи великих корпорацій;
3) впроваджувальні фірми, засновані на пайових засадах промисловими корпораціями;
4) венчурні фірми, що фінансуються інвестиційними фондами;
7. Структури, яки є засобами формування та здійснення регіональної інноваційної політики, спрямованої на забезпечення економічного розвитку регіону:
1) регіональні науково-технологічні центри;
2) малі підприємства;
3) бізнес-інкубатор;
4) технополіси;
8. Компактно розташований науково-технічний комплекс, до складу якого входять наукові установи, вищі навчальні заклади, комерційні фірми, консалтингові, інформаційні та інші сервісні служби і який функціонує на засадах комерціалізації науково-технічної діяльності:
1) технопарки;
2) малі підприємства;
3) регіональні науково-технологічні центри;
4) технополіси;
9. Основним товаром на цьому ринку є науковий і науково-технічний результат:
1) ринок новацій;
2) ринок чистої конкуренції нововведень;
3) ринок товарів;
4) ринок інвестицій;
10. Основним товаром на цьому ринку є вільні фінансові кошти різних організацій, фінансово-кредитних установ, фондів тощо, які можуть бути залучені суб'єктами підприємництва для реалізації інновацій:
1) ринок інвестицій;
2) ринок чистої конкуренції нововведень;
3) ринок інновацій;
4) ринок новацій;
11. До послуг бізнес-інкубаторів відносять:
1) всі відповіді вірні;
2) видавничі та технічно-адміністративне обслуговування;
3) консультаційні, інформаційні та економічні;
4) науково-технічні, презентаційні та навчальні;
12. Об'єднання наукових, інноваційних, науково-технологічних парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою надання потужного імпульсу економічному розвитку регіону – це:
1) технополіс;
2) технопарк;
3) бізнес-інкубатор;
4) інноваційний центр;
13. Вони є розробниками нової продукції, для чого створюють у себе потужні дослідницькі відділи та конструкторські бюро, найбільше ризикують, але в разі успіху отримують найбільшу віддачу:
1) експлеренти;
2) патієнти;
3) віоленти;
4) комутанти;
14. Фірми, які с творюють інновації для потреб вузького сегмента ринку:
1) патієнти;
2) експлеренти;
3) віоленти;
4) комутанти;
15. Використовують інновації, створені іншими, збагачуючи їх індивідуальними характеристиками, пристосовуючись до невеличких за обсягами потреб конкретного клієнта:
1) комутанти;
2) експлеренти;
3) патієнти;
4) віоленти;
16. Фірми в прогресивних з технологічного погляду галузях економіки, що спеціалізуються у сферах наукових досліджень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком:
1) венчурні підприємства;
2) малі підприємства;
3) експлеренти;
4) комутанти;
17. Організаційна структура, метою якої є формування сприятливих умов для стартового розвитку малих підприємств через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів:
1) бізнес-інкубатор;
2) малі підприємства;
3) експлеренти;
4) комутанти;
18. До їх складу входять науково-дослідницькі підрозділи цих компаній та створені ними підприємства, які залучають для роботи над замовленнями компаній персонал університетів:
1) технопарки;
2) малі підприємства;
3) регіональні науково-технологічні центри;
4) технополіси;
19. Для створення венчурної фірми необхідні:
1) всі відповіді вірні;
2) комерційна ідея та ризиковий капітал;
3) суспільна потреба у конкретному нововведенні;
4) підприємець, який готовий на основі нововведення створити фірму;
20. Товаром на ньому виступають різноманітні інновації, реалізація яких дає змогу суб'єктам підприємницької діяльності отримати певні конкурентні переваги – це ринок:
1) чистої конкуренції нововведень;
2) інновацій;
3) новацій;
4) інвестицій;
21. Основними складовими інноваційної діяльності є:
1) всі відповіді вірні;
2) новації;
3) інвестиції;
4) інновації;
22. Сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності це:
1) інноваційна інфраструктура;
2) інноваційна політика;
3) інноваційна діяльність;
4) інноваційний комплекс;
Тема 8
«Особливості створення інновацій