2020-01-15
102
1. Новий погляд на особистість як мету освіти. Тут започатковуються такі позиції:
· визнання своєрідності, унікальності, особливої ролі дошкільного дитинства в становленні особистості, врахування сенситивності даного періоду для становлення первинного схематичного світогляду, супідрядності мотивів, довільної поведінки, внутрішніх етичних інстанцій, самосвідомості;
· особистість є суб’єктом, а не об’єктом у педагогічному процесі;
· забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку особистості кожної дитини дошкільного віку;
· пріоритетними якостями особистості є вищі етичні цінності (громадянськість, сумління, достоїнство тощо)
Гуманізація й демократизація педагогічних взаємин. Головні установки:
· любов до дитини, оптимістична віра в неї
· пріоритет актуальних потреб сьогодення, активного проживання дитиною кожного вікового відрізку життя як важливої передумови її успішного розвитку в наступні роки
· співробітництво, майстерність спілкування
· право дитини на власну позицію і вільний вибір
· дотримання «Конвенції про права дитини»
Навчання й виховання без примушень. Шляхи його здійснення:
· вимогливість, що ґрунтується на довірі
· заміна примусу бажанням, що народжується від успіху
· орієнтація на розумну самостійність і самодіяльність
· інтегрований підхід до організації змісту дошкільної освіти
· особистісно-орієнтована модель дошкільної освіти
· забезпечення багатокомпонентності, перспективності, наступності та спадкоємності між дошкільною та початковою загальноосвітньою підготовкою
Нове трактування індивідуального підходу. Він зводиться до основних положень:
· відмова від орієнтації на середню дитину
· прогнозування розвитку особистості
· конструювання індивідуальних програм розвитку
· пошук і опора на кращі якості особистості
Формування позитивного образу «Я» особистості. Орієнтирами виступають:
· кожна дитина-унікальна особистість, яку слід розуміти, приймати, вірити в неї
· створення умов успіху, підтримки, доброзичливості
· надання можливості й допомоги дитині реалізувати себе в суспільно значущій діяльності
Тема експерименту: СИСТЕМА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПСИХОЛОГО-
ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЄВИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДОШКІЛЬНИКІВ ШЛЯХОМ ІХ ЗАЛУЧЕННЯ ДО МОВЛЕННЄВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ²
Об¢єкт дослідження: зміст і результати процесу мовленнєвотворчої діяльності дошкільників.
Предмет дослідження: створення інноваційної технології психолого – педагогічного супроводу розвитку мовленнєвотворчих вмінь та навичок дошкільників.
Мета експерименту: досягнення такого рівня мовної компетентності дошкільників, за умови якої відбуватиметься вільна мовленнєвотворча діяльність; створення організаційно-модульної структури управління програмою розвитку мовленнєвотворчих вмінь і навичок дошкільників.
ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1. Створити технологію розвитку мовленнєвотворчих вмінь і навичок на засадах особистісно-орієнтованого підходу.
2. Підбір методів та засобів розвитку, їх експертна оцінка та адаптоване втілення в практику роботи.
3. Розробити систему діагностики сформованості мовленнєвих здібностей дошкільників.
4. Забезпечити дотримання здоров¢язберігаючої, природовідповідної побудови освітнього процесу під час проведення експериментальної роботи.
ГІПОТЕЗА ДОСЛІДЖЕННЯ
Психолого – педагогічний супровід розвитку мовленнєвотворчих здібностей дітей дошкільного віку сприятиме підвищенню рівня розвитку мовленнєвих здібностей дошкільників.
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Дослідження передбачало використання таких методів:
1. теоретичних:
· аналіз
· синтез
· моделювання
· індукція
· дедукція
· аналогія
2. емпіричних:
· педагогічне спостереження
· вивчення педагогічної документації
· узагальнення перспективного досвіду
3. інтуїтивних:
· анкетування
· інтерв″ю
Критерії результативності експерименту:
· Підвищення рівня фахової майстерності педагогів
· Досягнення позитивної динаміки зростання рівня мовленнєвотворчих вмінь і навичок дошкільників
· Набуття учасниками експерименту додаткових комунікативних, мислитель них, лінгвістичних, народознавчих вмінь та навичок
· Створення нової моделі керівництва мовленнєвотворчою діяльністю дошкільників
Позитивний результат експерименту:
· Створення адаптивної моделі управління мовленнєвою діяльністю дошкільників,
· Створення сприятливих умов для якісного розвитку мовленнєво-творчої діяльності,
· Досягнення позитивного мікроклімату, створення сприятливого середовища для якнайповнішого розвитку здібностей та обдарувань дошкільників
· Забезпечення високого рівня мовленнєвої компетентності дошкільників
Негативний прогноз експерименту:
· Відсутність умов для збагачення і активізації комунікативних умінь та навичок в умовах білінгвізму
· Недостатнє кадрове забезпечення кваліфікованими «вузькими «спеціалістами
· Можливе розумове та психологічне перенавантаження дошкільників
На першому, підготовчому етапі експерименту, нами було вивчено теоретичні засади розвитку мовленнєвих здібностей дітей дошкільного віку, зокрема, мовленнєво-творчої діяльності. Створено каталоги педагогічної та психологічної літератури, періодичних видань.
Результати анкетування педагогів, співбесід з ними, моніторингу освітньо-виховного процесу дали нам можливість стверджувати, що педагоги нашого дошкільного закладу майже не використовують продуктивно-творчі види діяльності в розвитку зв’язного мовлення, обмежуючись переважно репродуктивними завданнями на мовленнєвих заняттях.
Було проведено обстеження інноваційного потенціалу педагогічного колективу ДНЗ №5 і створена багатокритеріальна характеристика його здатності сприймати нововведення. Для уточнення оцінок та виявлення ставлення педагогів до експерименту проводилося їх опитування, 72% висловилися за проведення дослідження.
Методичною та психологічною службами закладу було створено навчальну програму підготовки педагога-дослідника, зміни його професійного менталітету. До програми входили групові та індивідуальні консультації, семінари з тем «Рефлексія педагога», «Педагогічні інновації в дошкільній освіті», «Освітні технології» тощо.
Для навчання педагогів було запроваджено систему проблемних семінарів з розвитку мовлення дошкільників. Було проведено семінари та семінари-практикуми з тем «Формування звукової культури мовлення», «Лексикологія. Методика лексичної роботи з дітьми», «Формування граматично правильного мовлення у дітей дошкільного віку», «Формування художньо-мовленнєвої діяльності», «Розвиток мовленнєво-творчих здібностей».
Введено в практику методичної роботи дидактичне тестування педагогів, яке проводиться наприкінці навчального року. Його результати дозволяють проводити диференційовану роботу з різними категоріями пед. працівників.
Розпочала роботу творча група, яка вивчала методологічну теорію та практику ведення експериментальної роботи.
На цьому етапі було організовано цілеспрямовану роботу з батьками. Було проведено анкетування батьків для з’ясування їх відношення до експериментальної роботи за даною темою. 87% висловили свою підтримку інноваційної діяльності закладу. Було створено батьківську опікунську раду, розроблено та впроваджено угоду про співробітництво з кожною родиною, з’явилася садова газета для батьків «Місток»
Другий, діагностично-концептуальний етап, розпочався з комплексної діагностики вихідних рівнів розвитку мовленнєвої компетентності дошкільників (за методикою академіка А. Богуш). Поряд з цим нами були розроблені власні критерії оцінювання рівня розвитку мовленнєво-творчої діяльності. Це складання розповіді з власного досвіду, підбір омонімів, ознак, рим до запропонованих слів, складання речень за картиною
Було виявлено вихідні рівні мовленнєвої компетенції: високий, достатній, середній та початковий. (Див.додаток №1)
Працюючи за програмою розвитку, навчання і виховання «Дитина в дошкільні роки», ми прийшли до висновку, що її розділи з розвитку мовленнєвої діяльності дітей нас не задовольняють із-за низької інтенсивності лінгвістичного розвитку, тому розпочалася робота над створенням власних програм з вивчення української мови та мовленнєво-творчої діяльності.
Розвиток мовленнєво-творчих здібностей дошкільників проводився на
· Спеціально структурованих заняттях з української мови та розвитку мовлення
· Заняттях з художньо-мовленнєвої діяльності
· Індивідуальних розвивальних заняттях з мовленнєво-творчої діяльності
· Заняттях літературної студії ″Мовленнєві перлинки″
· Заняттях, що їх проводить логопед, щодо розвитку фонематичного сприймання та звукової культури мовлення
Розвиток мовленнєво-творчих здібностей здійснюється в дошкільному закладі за декількома напрямками:
· завдання з аналізу, переказу та складання казок за допомогою наочних моделей. Під час їх виконання діти підбирають умовні позначки до персонажів та основних предметів казок, складають наочні моделі та за їх допомогою переказують чи складають казки.
· завдання по складанню планів ігор-драматизацій. Діти домовляються про розподіл ролей та організацію ігрового майданчика, про умовні позначення персонажів казки та декорацій, розміщують на майданчику ці моделі та грають у гру-драматизацію.
· розвиток продуктивної уяви, до її складу входять завдання на деталізацію уявних ситуацій; діти складають казки, історії, спираючись на просторові моделі, продовжують незакінчені історії, придумують нові епізоди до них, разом складають нові казки. При роботі по даному напрямку використовуються інтегровані заняття (мовленнєва творчість і малювання, пластичне зображення персонажів, драматизації)
Особливістю роботи є розвиток розуміння узагальненого змісту казок: педагог читає дві близькі за сенсом казки, діти їх аналізують та підходять до з’ясування загального сенсу на основі різних змістів.
В якості однієї з основних форм організації занять використовувалася саме літературно-мовленнєву діяльність, де діти програють, «проживають» ситуацію казки, виконуючи різного роду розвиваючі завдання. Але використовувати такі заняття треба дозовано, щоб вони підтримували інтерес до мовленнєвої творчості.
Велика кількість додаткових спеціально-організованих занять могла призвести до інтелектуального та психологічного пере навантаження дітей, тому профілактична робота проводилася у двох напрямках.
1. Психологом були зроблені карти зайнятості на кожну дитину, на підставі результатів здійснювалася індивідуальна та групова робота: проводилися заняття з психогімнастики для зняття емоційного та психологічного напруження дітей; в розклад були введені релаксаційні хвилинки.
2. Було організовано неперервну освітньо-виховну модель роботи, коли частина програмових завдань виконувалася під час спостережень, прогулянок, інших режимних моментів
Аналіз розробленої нами системи навчання дітей мовленнєво-творчої діяльності дозволяє зробити висновок, що методи і прийоми, які максимально наближені і адаптовані по формі та змісту до процесу спілкування, дозволяють дітям закріпити одержані знання в активній мовленнєвій діяльності, а також самостійно використовувати їх в умовах спеціально організованих (штучних) мовленнєвих ситуацій. Означені ситуації в ході експерименту визначені як один з найефективніших методів.
Впровадження модельної системи «вихователь – дитина» допомогло оптимально використовувати комунікативну спрямованість навчання.
На третьому, організаційно-прогнозуючому етапі, проводилося діагностичне обстеження рівня сформованості мовленнєвих умінь та навичок. Як засвідчив аналіз динаміки росту, діти досягли позитивних змін.
На четвертому етапі експерименту проведено первинну обробку отриманої інформації, прогнозування змін в тенденціях розвитку та окреслено нові внутрішні резерви, на їх основі збудовано план розвитку профільного дошкільного закладу; розроблено моніторинг якості мовної освіти дошкільників
На п’ятому етапі проводиться статистично-кількісний і описово-якісний аналіз результатів експерименту, створено порівняльну характеристику розвиваючого впливу створеної моделі порівняно з іншими способами традиційного навчання.
Виробляються рекомендації для впровадження їх у практику роботи дошкільних закладів міста. Закінчується оформлення результатів експерименту та оформлення їх у вигляді наукового звіту та методичних рекомендацій.
Висновки
Під час дослідження нами було виявлено ряд педагогічних умов ефективності роботи з розвитку мовленнєвих здібностей дітей:
· створення сприятливого мовленнєвого середовища, позитивний приклад дорослих
· інформаційно-змістова обізнаність дітей в межах обраної тематики в різних видах діяльності (продуктивно-творча, художньо-мовленнєва, мовленнєва, ігрова)
· тематичний принцип наскрізного планування в усіх вікових групах
· послідовне комплексне розв’язання мовленнєвих завдань
· максимальна мовленнєва активність дітей шляхом створення комунікативних мовленнєвих ситуацій.
На підставі аналізу експериментальних даних нами було визначено стадії послідовного розвитку мовленнєво-творчої компетентності дітей дошкільного віку, як-от:
· інформаційно-змістова стадія (в процесі якої здійснювалося збагачення знань дітей щодо національних свят, традицій, жанрів і творів художньої літератури у межах обраної тематики)
· технологічно-продуктивна (в процесі якої діти занурювалися в різні види образотворчої, театральної, мовленнєво-творчої діяльності)
· стадія творчих розповідей (з використанням образних виразів)
Ми встановили, що змістовність творчих розповідей дошкільників залежить:
o від попереднього чуттєвого досвіду дітей (чим багатший і різноманітніший досвід, тим змістовніша їхня розповідь);
o тип розповіді визначається рівнем розвитку словника дітей (багатий словник спонукає дітей до сюжетно-творчої або описово-творчої розповіді з використанням образних виразів, текстів художньої літератури тощо, бідний словник спричинює переважно описово-констатуючі оповіді);
o композиційна структура розповіді обумовлюється попереднім досвідом дитини, набутим у різних видах діяльності;
o самостійність побудови розповіді визначається наявністю знань з відповідної теми, рівнем розвитку словника та мовленнєвої активності дитини
