Виняткова природа авторською права

В англійській мові існує термін «копірайт» (буквально — право на виготовлен­ня копій), що означає дію, яка відносно літературних або інших художніх творів може виконуватися тільки самим автором або з його дозволу. Йдеться про виго­товлення примірників літературного або іншого твору, наприклад книжки, карти­ни, скульптури, фотографії чи кінофільму. Але в законодавстві більшості країн використовується словосполучення «авторське право». В основу цього терміна за­кладено факт надання автору певних повноважень відносно його твору. Для при­кладу, право перешкодити його спотвореному відтворенню, яке може здійснюва­тися лише самим автором. Тоді як інші права, наприклад, право на виготовлення примірників, можуть здійснюватися третіми особами, які отримали на це ліцензію від автора.

Охороні підлягають форми вираження ідей автора, а не самі ідеї. Так, якщо ав­тор публікує у формі журнальної статті стислий виклад своїх ідей про те, як побу­дувати радіоприймач, ніхто не може перешкодити третій стороні використати ці ідеї для створення такого приймача; однак авторське право захистить автора від відтворення примірників його статті без його дозволу. Що стосується самого ви­находу, то на нього не поширюється охорона відповідно до авторського права, але він може бути захищений на інших підставах, наприклад, в контексті промислової власності. Головним є те, що ідеї не охороняються авторським правом.

Остаточна фіксація твору в матеріальній формі (рукопис, друкарський відбиток, фотографія, звуко- або відеозапис, скульптура, архітектура, живопис, відтворення в графічній формі тощо) не обов'язкова для виникнення його як передумови для охорони. Однак деякі країни, в основному з англ о-американською юридичною си­стемою, вимагають тієї або іншої фіксації твору до того, як йому буде надана охо­рона, роблячи це з міркувань використання такої форми як доказ у разі позову.

Авторське право загалом, а також усі права авторів, що включаються до нього, є винятковими. Власник виняткового права на твір може його здійснювати від­повідно до законодавства, причому придбання аналогічних прав на той же твір якою-небудь іншою особою виключається. Ніяка інша особа, крім власника таких прав, не може використати твір, не маючи на те дозволу, за винятком випадків, обумовлених законом. Ліцензії, що видаються правовласником на використання твору, можуть також включати виняткові права, якщо це обумовлено або передба­чено законом.

Винятковий характер авторських прав полягає не у визнанні 'їх невіддільності від особистості автора, а у визнанні того, що тільки сам володілець авторського

права може вирішувати питання про здійснення авторських правомочностей, по­в'язаних з використанням твору. Враховується, що окремі авторські правомоч­ності, наприклад, право авторства і право на ім'я, не відчужувані від автора, і за­кон встановлює певні обмеження у здійсненні авторського права, а можливість використання похідних творів може залежати не тільки від їх творця, а й від інших осіб. Однак, саме володілець авторських прав наділений особливими правомочно-стями щодо розпорядження твором з одночасною забороною всім іншим особам вчиняти відносно твору дії без його розпорядження.

Акторське право і окремі авторські правомочності

Автори володіють авторським правом, яке складається з окремих авторських правомочностей, У сукупності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право відносно твору. Виникнення суб'єктивних авторських прав не за­лежить від Ізіку, стану здоров'я, майнового стану особи, місця створення і випус­ку твору у світ. Права на твори для кожної категорії суб'єктів виникають у зв'язку з різними юридичними фактами — створенням твору, переходом авторських прав у спадщину, за авторським договором тошо. Суб'єктивні авторські права виника­ють у автора в результаті факту створення твору. Його права в юридичній літера­турі прийнято називати первинними.

У багатьох країнах авторське право (виключаючи немайнові права) може пере-відступатися, тобто передаватися володільцем авторського права іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правоволодільцем, У країнах, в яких перевідступлення авторського права не передбачено законодавством, такий же ре­зультат досягається за допомогою ліцензування. При цьому володілець авторсько­го права залишається як такий, але управомочує іншу особу користуватися всіма або частиною його прав з можливими певними обмеженнями. У тому разі, коли термін таких правомочностей або ліцензій дорівнює всьому терміну авторського права і сам дозвіл або ліцензія охоплюють всі права (за винятком немайнових), що охороняються авторським правом, статус ліцеїІзіата відносно третіх сторін прирів­нюється до статусу володільця авторського права,

Великий практичний вплив на обсяг авторських правомочностей і режим вико­ристання твору справляє визнання його службовим. Авторське право на такий твір належить його автору. Виняткове право на використання твору, створеного в по­рядку виконання службового завдання, належить роботодавцеві, якщо в договорі між ним і автором не передбачено інше. Розмір авторської винагороди за кожний вид використання службового твору і порядок її виплати встановлюються в дого­ворі між автором і роботодавцем. Відносини між авторами, які створюють твір в порядку виконання службових обов'язків або службового завдання, та їхніми ро­ботодавцями регламентуються трудовим договором або контрактом, укладеним між ними.