Шляхи вдосконалення формування доходів від операційної діяльності підприємства

Як активний та універсальний важіль державного впливу й регулювання економічними процесами і суспільно-економічними інтересами дохід надто чутливий до безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів впливу, зокрема бюджетно-податкової, цінової, інвестиційної та кредитної політики органів законодавчої та виконавчої влади. Суттєве значення мають внутрішні фактори які безпосередньо залежать від організації функціонування підприємницьких структур, їх форм. Позитивна взаємодія одних факторів може бути призведена до нуля дією інших факторів (їх негативним впливом). Дохід є однією із складових ланок, яка використовується при обрахунку прибутку. Прибуток є джерелом фінансових ресурсів на макро- та мікро рівнях, тому відображає суперечності між державними інтересами, що спрямовані на успішне розв’язання фіскально-розподільчих завдань, та розвитком виробничої сфери, передусім безпосередніх суб’єктів господарювання і конкретних громадян.

Різноманіття факторів, що впливають на дохід, вимагає їхньої класифікації, що у той же час має важливе значення для визначення основних напрямків, пошуку резервів підвищення ефективності господарювання.

Фактори, що впливають на дохід, можуть класифікуватися по різних ознаках. Так, виділяють зовнішні і внутрішні фактори. До внутрішнього відносяться фактори, що залежать від діяльності самого підприємства і характеризують різні сторони роботи даного колективу. До зовнішніх факторів відносяться фактори, що не залежать від діяльності самого підприємства, але деякі з них можуть впливати на темпи зростання прибутку і рентабельності виробництва.

У свою чергу внутрішні фактори підрозділяються на виробничі і невиробничі. Невиробничі фактори зв’язані в основному з комерційної, природоохоронної, претензійний і іншими аналогічними видами діяльності підприємства, а виробничі фактори відбивають наявність і використання основних елементів виробничого процесу, що беруть участь у формуванні доходу - це засоби праці, предмети праці і сама праця.

По кожному з цих елементів виділяються групи екстенсивних та інтенсивних факторів. До екстенсивного відносяться фактори, що відбивають обсяг виробничих ресурсів (наприклад, зміни чисельності працівників, вартості основних фондів), їхнього використання за часом (зміна тривалості робочого дня, коефіцієнта змінності устаткування й ін.), а також виробниче використання ресурсів (витрати матеріалів на шлюб, утрати через відходи).

До інтенсивного відносяться фактори, що відбивають ефективність використання ресурсів або сприятливих цьому (наприклад, підвищення кваліфікації працівників, продуктивності устаткування, упровадження прогресивних технологій).

У процесі здійснення виробничої діяльності підприємства, зв’язаної з виробництвом, реалізацією продукції й одержанням доходу, ці фактори знаходяться в тісному взаємозв’язку і залежності.

Первинні фактори виробництва впливають на дохід через систему узагальнюючих факторних показників більш високого порядку. Ці показники відбивають, з одного боку, обсяг і ефективність використання їхньої спожитої частини, що приймають участь у формуванні собівартості.

Таким чином, можна зробити висновок, що ті самі елементи процесу виробництва, саме засобу праці, предмети праці і праця, розглядаються, з одного боку, як основні первинні фактори збільшення обсягу промислової продукції, а з іншого боку - як основні первинні фактори, що визначають витрати виробництва.

Особливо важливим є відокремлювання внутрішніх (внутрішньогосподарських) і зовнішніх (народногосподарських) чинників, а також поділ низки внутрішніх чинників на так звані тверді і м’які.

Класифікація внутрішніх чинників на „тверді” і „м’які” є досить умовною, але широко використовуваною в зарубіжній практиці господарювання. Специфічну назву цих груп чинників запозичено з комп’ютерної термінології, відповідно до якої сам комп’ютер називається „твердим товаром”, а програмне забезпечення – „м’яким товаром”. За аналогією „твердими” чинниками називають ті, які мають фізичні параметри і піддаються вимірюванню, а „м’якими” – ті, що їх не можна фізично відчути, але вони мають істотне значення для економічного управління діяльністю трудових колективів.

Комерційний ризик - визначається недобросовісністю комерційних партнерів (наприклад невиконання умов поставки товарів), їх неплатоспроможністю. Так, у СВАТ “Браїлівське” через халатність постачальника було невчасно поставлено добрива та отрутохімікати, внаслідок чого досліджуване господарство понесло збитки, а постачальник сплатив неустойку розміром 33000 грн., що було відображено як дохід від отримання штрафів, пені, неустойок.

Економічний ризик - визначається невиконанням затвердженням планів обсягів реалізації товарів внаслідок інфляційних процесів, конкуренції, зниження платоспроможності покупців, недотримання кошторису витрат обігу з причини нераціонального витрачання ресурсів, тощо.

Ціновий ризик - один із найбільш небезпечних ризиків у діяльності підприємств, здатний впливати на можливість втрати доходів. Він проявляється в підвищенні рівня цін реалізації товарів (при незмінному рівні цін і тарифів на їх закупівлю); в підвищенні цін і тарифів на послуги сторонніх організацій.

Процентний ризик - виявляється в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної). Причина виникнення цього ризику пов’язана зі зміною кон’юнктури грошового ринку під впливом державного регулювання облікової ставки, обсягу пропозиції вільних грошових ресурсів комерційними банками. Дуже великі процентні ставки за кредит утягують підприємства до боргової „ями”. Але підприємство СВАТ “Браїлівське” ніколи не знаходилось під таким видом ризику, оскільки кредити протягом аналізованого періоду брали лише довгострокові.

Податковий ризик - характеризується введенням нових податкових платежів, можливістю збільшення рівня ставок діючих податків, зміну податкових пільг, нестабільністю податкового законодавства. Необхідно відмітити, що тягар податкового ризику відчули на собі усі господарюючі суб’єкти України.

Існуюча в Україні податкова система має досить багато недоліків, які негативно позначаються на розвитку економіки, а саме: понад третина всіх доходів у формі податків, які надходять у розпорядження держави стягується шляхом непрямих податків, тобто об’єктом оподаткування виступають не тільки дохід або прибуток, але також витрати суб’єктів господарювання: якщо в загальній кількості податків непрямі податки перевищують 30%, то податкова система має руйнівний характер. Через непрямі податки, скорочуючи споживання, ми скорочуємо виробництво. У світовій практиці непрямі податки в жодній з держав не перевищують 30%.

Інфляційний ризик - характеризує можливість знецінення реальної вартості капіталу підприємства (в формі грошових активів що зберігаються), а також створених у грошовій формі його окремих фінансових фондів.

На сьогоднішньому етапі розвитку економіки інфляційні процеси притихли, але всі пам’ятають гніт інфляції 1992-1993 років і її руйнівний характер, тому цей ризик завжди існуватиме але в різних формах і його необхідно враховувати.

Інвестиційний ризик характеризується можливістю виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності.

Ризик неплатоспроможності. Причиною його виникнення є низький рівень ліквідності оборотних активів; незбіг термінів надходження і вибуття грошових коштів при плануванні їх потоків.

Ризик втрати фінансової стійкості - характеризується недосконалою структурою капіталу господарюючих суб’єктів (великою питомою вагою використання позикових коштів), тобто дуже високим рівнем коефіцієнта фінансового левереджа.

Його небезпечність полягає в тому, що він формує умови неплатоспроможності підприємства одночасно перекриває доступ до кредитних ресурсів, необхідних для подолання стану неплатоспроможності: зниження рівня фінансової стійкості господарюючого суб’єкта в процесі збільшення питомої ваги залученого капіталу призводить до збільшення ризику його банкрутства, що змушує кредиторів збільшувати процентні ставки з урахуванням премій за додатковий фінансовий ризик неповернення кредиту.

Оцінка рівня ризику - найбільш відповідальний і методично важкий етап управління ризиками. Від якості такої оцінки залежить доцільність здійснення тієї чи іншої господарсько-фінансової операції; визначення рівня необхідного доходу за нею; формування адекватних затрат із страхування ризиків. Рівень ризиків можна оцінити за такою формулою:

 

РВР = ЙР × РФВ (2.1)

 

де: РВР - рівень відповідного ризику; ЙР - ймовірність виникнення даного ризику; РФВ - розмір можливих фінансових витрат за даним ризиком.

Разом з цим, при визначенні рівня ризиків необхідно дотримуватися послідовного виконання таких процедур (табл. 2.6).

1. Ідентифікація окремих видів ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства. Ця процедура полягає в установленні переліку основних видів ризиків, що притаманні саме цьому підприємству:

по-перше, формується перелік можливих внутрішніх (несистематичних) ризиків у розрізі видів діяльності підприємства, рівень виникнення яких пов’язаний з організацією управління саме на даному підприємстві (низька кваліфікація працівників, відсутність практичного досвіду тощо); за умови вмілого управління вплив цих ризиків можна посилити або навіть ліквідувати;

по-друге, визначається перелік зовнішніх (систематичних) ризиків, що пов’язані не тільки із діяльністю конкретного підприємства в цілому, а й з економічним розвитком держави (наприклад, інфляційний ризик, податковий ризик, процентний ризик), тобто вони виникають на окремих стадіях економічного розвитку держави, на які підприємство не може вплинути, але може спрогнозувати їх виникнення і мінімізувати фінансові втрати по операціях, що супроводжується даними ризиками;

по-третє, формується загальний портфель ризиків, що пов’язані з майбутньою діяльністю підприємства (можливі зовнішні і внутрішні ризики).

Таблиця 2.6 Послідовність виконання процедур оцінки рівня різноманітних ризиків

№ з/п	Назва процедури
1	Ідентифікація окремих видів ризиків, пов’язаних з діяльністю підприємства
2	Оцінка ступеня ймовірності окремих видів ризиків
3	Визначення можливих фінансових витрат, пов’язаних з окремими ризиками
4	Встановлення допустимого значення рівня ризиків по окремих операціях

 

2. Оцінка ступеня ймовірності окремих видів ризиків. З метою ймовірності оцінки виникнення окремих ризиків доцільно використовувати такі методи:

- економіко-статистичні методи - базуються на математичній теорії ймовірності;

- розрахунково-аналітичні - дозволяють отримати відносно чітке кількісне уявлення про ступінь ймовірності ризиків на підставі використання внутрішньої інформаційної бази самого підприємства (наприклад, значення планових показників господарсько-фінансової діяльності); за допомогою даних методів можна оцінити економічний ризик, ризик неплатоспроможності та ризик втрати фінансової стійкості;

- аналогові методи - визначають ступінь ймовірності ризиків по окремих найбільш масових операціях підприємства; використання цих методів можна пов’язати з оцінкою ступеня вірогідності комерційного, економічного, цінового ризику;

- експертні методи - застосовуються тільки в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформаційні або статистичні дані для здійснення подальших розрахунків, порівнянь; ці методи базуються на опиту ванні кваліфікованих спеціалістів (страхових, податкових, фінансових) з подальшою математичною обробкою результатів цього опитування; експертні методи можуть застосовуватися при визначенні ступеня ймовірності цінового, інфляційного, процентного, податкового, інвестиційного та інших ризиків.

4. Встановлення допустимого значення ризиків по окремих операціях. Визначення такого рівня здійснюється в залежності від виду вибраної фінансової політики на підприємстві (консервативної, помірної або агресивної) в розрізі окремої операції. Оцінка рівня ризиків підприємства логічно обумовлює проведення їх профілактики та страхування з метою мінімізації фінансових втрат у разі їх виникнення. Основні види форм профілактики ризиків та їх сутність подано в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7. Форми профілактики ризиків підприємства та їх сутність

№ з/п	Види форм	Сутність
1.	Уникнення ризиків найбільш ефективний спосіб профілактики	а) відмова від здійснення господарських операцій, рівень ризику по яких дуже великий і не відповідає критеріям фінансової політики господарства; б) зниження питомої ваги позикових коштів у господарському обороті дозволяє уникнути втрати фінансової стійкості; в) збільшення ліквідності активів за допомогою збільшення частки оборотних активів у загальній їх сумі дозволяє уникнути ризику неплатоспроможності
2.	Мінімізація ризиків здійснюється, якщо їх неможливо уникнути повністю	а) отримання від покупців гарантій у погашенні боргу; б) скорочення переліку

 

Система профілактики ризиків, знижуючи ймовірність їх виникнення, все-таки не може нейтралізувати пов’язані з ними негативні фінансові явища. Частково цю функцію може виконати:

- внутрішнє страхування (самострахування) ризик, що здійснюється в рамках самого підприємства; наприклад, можна спрогнозувати загальний рівень доходу по операції з урахуванням рівня її систематичного ризику за такою формулою:

 

Д = А + (Дс – А) ×  (2.2)

 

 

де: Д - загальний рівень доходу по операції, що характеризується рівнем зовнішнього ризику;

А - рівень доходу по операціях, ризик за якими відсутній;

Дс - середній рівень доходу по аналогічних операціях;

 - бета (коефіцієнт), характеризує рівень зовнішнього ризику по конкретній операції.

Шляхом співставлення розрахункових значень рівня ризику і рівня очікуваного доходу по операції можна визначити розмір компенсації в разі виникнення зовнішнього ризику. Зовнішнє страхування, що здійснюються за укладеним договором із страховою компанією, яка залучає кошти страхувальника і використовує їх для відшкодування зазначених збитків у разі настання обумовлених обставин. При цьому об’єкти страхування можуть бути різними.

Але слід пам’ятати, що, при здійсненні зовнішнього страхування ризиків будь-якого підприємства необхідно попередньо розрахувати його ефективність.

Розрахунок ефективності такого страхування побудований на співставленні показників рівня ризику, суми страхового відшкодування (за вирахуванням безумовної франшизи) і суми сплачуваних страхових платежів.

Отже, широке використання різноманітних форм (видів) профілактики і страхування ризиків дозволяє не тільки мінімізувати розмір фінансових витрат, а й запобігти їх виникненню за умови попередньої оцінки рівнів ризиків.