Перевірка свідчень на місці у практиці застосовується досить часто. Змістовно та психологічно вона поєднує ознаки багатьох слідчих дій — огляду місця події, допиту, відтворення обстановки та обставин події — проте до них не зводиться, а лише інтегрує їх. Оскільки перевірка свідчень на місці слугує не тільки для збирання та уточнення інформації, а й є засобом психологічного впливу при безпосередньому контакті, вона розглядається як дія інформаційно-комунікативна.
Головним змістом перевірки свідчень на місці е вказування особою, свідчення якої перевіряються, місця, де відбулась подія злочину, або інші, пов'язані з нею події, розповідь на місці про ці події, їх послідовність та результативність. Особливі психологічні складності виникають, як правило, при перевірці свідчень підозрюваних, звинувачених. Перш за все, слідчий повинен переконати цих осіб у необхідності взяти участь у такій перевірці, оскільки без їх згоди дія стає безглуздою. Складність полягає також у прогнозуванні мотивації згоди, причому не тільки перед дією, а й у процесі її можлива боротьба мотивів, їх переорієнтація.
|
|
Перед проведенням перевірки свідчень необхідно вирішити питання, пов'язані з наявністю у звинуваченого потенційних психофізіоло-гічних можливостей (сприйняття, пам'ять, зір, слух, мислення) знайти, впізнати місце злочину та об'єкти, що розшукуються, запам'я-тати та відтворити суттєві обставини злочину; здатність орієнтуватись у певному місці, часі і просторі взагалі. При цьому бажано створити умови, які зосередили б увагу особи на спогадах та конкретних діях.
У ході перевірки доцільно проводити ретельне та детальне спостереження за поведінкою особи, яка перевіряється. Воно повинно вклю-чати оцінку дій (напрямок руху, темп пересування, мотивовані та немотивовані зупинки, активність пошукових дій, впевненість або невизна-ченість поведінки). Крім того, досить інформативні спостереження за мімікою звинуваченого, його рухами, характером висловлювань, психофізіологічними реакціями. Вони можуть сприяти фіксації можливих змін у поведінці звинуваченого, а тому й вибору тактики і змісту подальших слідчих дій.
Досить ефективним є також використання різних технічних засобів фіксації перевірки свідчень на місці. У подальшому демонстрація відеозапису про поведінку звинуваченого на місці злочину може психологічно дуже глибоко вплинути на співучасників та учасників процесу розслідування і судового розгляду.
Рекомендована література
1. Андросюк В. Г. Психологія слідчої діяльності. — К., 1994.
2. Антонян Ю. М. и др. Психология преступника и расследование преступлений. — М., 1996.
3. Васильев В. Л. Психология следственных действий. — К., 1996.
4. Глазырин Ф. В. Психология следственных действий. — Волгоград, 1983.
5. Еникеев М. И., Черных Э. А. Психология следователя. — М., 1988.
6. Коновалова В. Е. Правовая психология. — Харьков, 1997.
7. Лукашевич В. Г. Тактика общения следователя с участниками следственных действий. — К, 1989.
8. Шиханцов Г. Юридическая психология. — М., 1998.