2020-01-14
105
Історія українського підприємництва майже протягом двох століть була нерозривно пов’язана зі станово-корпоративними товариствами - купецькими гільдіями.
Наступну спробу організаційного оформлення купецького стану було здійснено лише у 40-х рр. XVIII століття. Згідно з указом Єлизавети у 1742 р. було засновано три купецькі гільдії. Гільдійська система помітно пожвавила підприємницьку діяльність, залучивши до цієї сфери представників різних соціальних верств, зокрема чимало осіб “підлого звання”. Одночасно вона підвищила соціальний статус купецтва, його роль в очах суспільства.
У середині XVIII ст. купецтво, зокрема Лівобережної України, починає активно клопотатися перед державою про закріплення власної монополії на ведення торговельних операцій і згідно з Торговим статутом 1755 р. селянам було заборонено торгувати у “близькій від міст відстані”.
Новий етап у розвитку вітчизняного торговельного підприємництва і корпоративної організації купецтва почався в останній чверті XVIII століття. “Освічена самодержиця” Катерина ІІ, під явним впливом вчення французького просвітництва, виявила себе переконаною прибічницею вільної торгівлі, звільнення її з-під жорсткого контролю держави. За часів її правління було скасовано чимало указів і регламентів петрівських часів, що обмежували торгівлю і ділову ініціативу купецтва. Розширивши особисті й індивідуальні права купецького стану, Катерина ІІ одночасно звільнила його і від сплати подушного податку, тобто вивільнила від “большого невольничества”, як писали у клопотаннях до цариці самі купці. У її знаменитому “Наказі” містилася досить чітка вказівка на те, що “торговля оттуда удаляется, где ей делают притеснения, и водворяется там, где ее спокойствие не нарушают”.
|
|
|
“Грамотою” 1785 р. купецтво отримало фактичне звільнення від рекрутської повинності, яку воно могло тепер сплачувати. Крім того, представники великого торговельного капіталу - купці 1 і 2 гільдій - були звільнені від тілесних покарань і солдатських постоїв; їм надавалося право вільного пересування і проживання на всій території країни.
На початку ХІХ століття замість скасованого інституту іменитих громадян було засновано “першостатейне купецтво
Заснування станово-корпоративних торговельних товариств - купецьких гільдій - створило реальні економічні, соціальні і правові умови для оформлення купецтва у самостійний стан, на ґрунті якого в Україні пустив коріння і почав швидко розвиватися клас вітчизняних підприємців. Характерною рисою нового купецтва, що не лише відрізняло його від попередніх торговців, а й від інституту гільдій Західної Європи, було те, що воно становило “відкриту корпорацію”. Належність до купецького стану не лише не була спадковою, а навіть не пожиттєвою і підлягала щорічній “атестації” шляхом сплати гільдійського збору (1 % від оголошеного капіталу).
|
|
|
Розвиток українського купецтва у межах економічного і правового поля російської феодально-абсолютистської держави негативно позначився на його історичній долі і наклав суттєвий відбиток на подальшу еволюцію вітчизняної економіки. Оскільки підприємництво в усі часи існувало у двох економічних режимах (авторитарно-регулюючому і вільноринковому), то для розвитку господарства України наприкінці ХVIII - у ХІХ століттях був характерним саме авторитарно-регулюючий режим
Пореформений період справедливо вважається часом розквіту українського підприємництва. Вперше за всю попередню історію купецтво здобуло можливість вільного розвитку, реалізації закладених в ньому ділових якостей. Це стало потужним підґрунтям піднесення вітчизняної економіки.
Загалом розвиток підприємництва в Україні можна описати за допомогою таблиці:
| V-XIV ст. | Виникнення і існування купецтва на території України. |
| XIV - XVII ст. | Фільварок – тип господарства, яким володів шляхтич, а вироблена продукція продавалась на ринку. Цехи – осередки ремісників, їх об’єднання. |
| XVII – кін. XIX ст. | Мануфактури. Існувала ще ручна праця. |
| 60-70 рр. XIX ст. | Промисловий переворот в Україні. Перехід до фабрик, до машинної праці. Виникає дві соціальні верстви: підприємці та наймані робітники. |
| 19 лютого 1861 р. | Селянська реформа Олександра II: окрім поміщиків, власну справу могли організовувати й селяни. |
| Поч. XX ст. | Утворення монополій – могутніх союзів підприємців (картелів, синдикатів (організаційна форма існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створюваний спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Так само може здійснюватись закупівля сировини для всіх учасників синдикату. Така форма об’єднання підприємств є характерною для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції), трестів (монополістичне об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємствам, в єдиний виробнично-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну й господарську самостійність оскільки інтегруються всі напрямки їхньої діяльності), що виникали на базі концентрації капіталу, які зосереджували у своїх руках виробництво чи продаж, або і те і те разом, якого-небудь товару і мали на меті встановлення панування в тих си інших галузях господарства та одержання максимального прибутку. Синдикати у металургійній, кам’яновугільній, залізорудній галузях: 1901 – «Продвагон», 1902 – «Продамет», «Трубопродажа», 1903 – «Гвоздь», 1904 – «Продуголь». |
| Поч. XX ст. | На Західноукраїнських землях з’явилися нові кооперативні об’єднання: Спілка молочарських товариств, Спілка для збуту худоби, 1911 – Сільськогосподарський крайовий союз торгових товариств. Після проголошення Третього універсалу 7 листопада 1917 р., за яким встановлювався держконтроль над виробництвом та скасовувалось поміщицьке землеволодіння. |
| В період існування СРСР підприємництво в Україні не дозволялось. | |
| З 1991 р. підприємницька діяльність в Україні дозволена. | |
