Підготовка майбутнього вчителя до використання новітніх технологій

 

Розвиток нових інформаційних технологій на початку століття і тисячоліття відкрив перед людством величезні перспективи у комунікації.

Нові інформаційні технології надають фантастичні можливості вчителям у розвитку умінь, навичок та здібностей дітей, наприклад, із використанням навчальних, високопрофесійних, комп’ютерних програм та ігор, застосуванням комп'ютерних енциклопедій, через вихід в Інтернет тощо.

Вчителям-початківцям необхідно усвідомити, що навколишній світ став іншим і треба створити нову культуру життя з новими інформаційними технологіями. Треба навчитися користуватися цими технологіями і не загубити того найкращого, що дала історія людству, аби не втратити здатність реально мислити, спілкуватися, міркувати.

Зауважимо, що нові інформаційні технології використовуються все більшим колом людей, а вік користувачів невпинно знижується – вже діти дошкільного віку застосовують комп’ютерні ігри. Тому особливо актуальною стає культура використання цих технологій вчителями-початківцями у системі освіти.

Нові інформаційні технології, зокрема комп’ютерні, сприяють як традиційним видам діяльності, так і нетрадиційним – розвиваються нові навчальні програми з різних предметів, дисциплін, нові форми мистецтва.

У сучасній педагогічній літературі наголошується на тому, що мета є основою будь-якої педагогічної системи. На думку Ю. Дорошенка та В. Лапінського, метою навчання інформаційно-комунікаційних технологій є „формування в учнів теоретичної бази знань з основ інформатики, умінь і навичок використання комп’ютерних засобів сучасних інформаційних технологій у своїй діяльності, що має забезпечити формування основ інформаційної культури та інформаційно-комунікативної компетентності” [4, 55]. Ця мета повинна бути досягнута для кожного учня молодшої школи.

Одне з головних завдань освіти в умовах інформаційного суспільства – навчити дітей користуватися інформаційними технологіями та навчатися, використовуючи ці технології. Наскільки успішно буде вирішене це завдання, визначною мірою залежить розвиток країни і її місце у світовій спільноті” [3].

Концепція розвивального навчання „Педагогіка здорового глузду”, розроблена академіком А.А. Леонтьєвим, що орієнтована на виховання функціонально-грамотної особистості (тобто людини, яка може вчитися все життя), реалізує ідеї розвивального, безперервного навчання і спрямована насамперед на розвиток та удосконалення змісту освіти, на забезпечення його програмно-методичними і навчальними матеріалами [1, 82-83].

Проблема сьогодні набула особливої актуальності формування професійного саморозвитку майбутнього вчителя-початківця. Це пов’язано, з одного боку, із динамічним становленням, бурхливим розвитком комп’ютерних технологій, програмного забезпечення, а у зв’язку з цим – з недостатньою розробленістю методики вивчення цього предмета. З іншого боку, зміна ролі вчителя початкових класів у процесі інформатизації освіти висуває нові вимоги до його особистісних якостей. У вчителя-початківця, який використовує комп’ютерну техніку, повинні бути сформовані знання, уміння і навички до пошуку потрібної інформації, до дослідницької діяльності. Йому необхідні навички творчої діяльності, самоорганізації, самоосвіти, тому що специфіка професійної діяльності із застосуванням комп’ютерних навчальних програм вимагає постійної підтримки свого рівня знань.

Здатність до творчості вчителя-початківця – це створення у процесі навчальної діяльності проблемних ситуацій у дітей молодшого шкільного віку. Для підвищення творчої активності учнів необхідно застосовувати розвивальні, інтелектуальні ігри для їхнього віку. При використанні комп’ютерних навчальних програм на уроках потрібно враховувати специфіку молодшого шкільного віку. Щоб комп’ютерні програми перетворилися у джерело саморозвитку, необхідно, щоб вони задовольняли ряд вимог, серед яких важливе значення має мета.

Таким чином, для підвищення творчої активності ми пропонуємо такі підходи до використання новітніх технологій:

1. Створення або використання комп’ютерних аналогів відомих творчих ігор.

2. Розроблення нових творчих ігор із використанням великих можливостей нових інформаційних технологій.

3. Систематизувати програми, які існують.

4. Подавати інструкцію роботи з навчальними програмами у вигляді казки, сюжету, мультфільму тощо.

З метою формування інформаційних умінь, що визначають теоретичну і практичну готовність майбутнього вчителя-початківця до застосування інноваційних методик та комп’ютерних технологій в навчальному процесі, необхідно впроваджувати спеціальні лабораторні практикуми, практичні заняття, факультативи безпосередньо у процесі підготовки творчого вчителя-початківця.

Проблема підготовки вчителя до застосування нових інформаційних технологій на різних уроках, у початкових класах набула особливої актуальності. Тому ми поставили за мету вивчити наукову літературу та досвід роботи вчителів щодо застосування новітніх інформаційних технологій на уроках у початкових класах.

Використання новітніх технологій в освіті сприяє розвитку розумових здібностей у майбутніх вчителів, їхнього творчого мислення, підвищує інтерес до навчання в учнів, сприяє набуттю ними знань і вмінь.

Студенти педагогічних факультетів повинні оволодіти навичками роботи з персональним комп’ютером, ознайомитися з його можливостями у навчальних закладах, щоб використовувати свої знання у майбутній професії.

Висновки

 

Результати експериментальної роботи з досліджуваної проблеми свідчать, що використання оптимальних варіантів сполучення індивідуальних та колективних форм учбової діяльності молодших школярів є одним із важливих шляхів підвищення ефективності навчального процесу у початковій школі. Разом з тим, мала обізнаність вчителів – практиків у цій проблемі, недостатнє її методичне забезпечення, стихійність, яка спостерігається у використанні різновидів колективної взаємодії на уроці не дозволяють повно реалізувати дидактичний, виховний і розвивальний потенціал навчального процесу.

Література

 

1. Вергелис Г.И. Дидактические основы формирования учебной деятельности младших школьников.- Л.: Наука, 1989. - 74 с.

2. Волков К.Н. Психологи о педагогических проблемах.- М.: Просвещение, 1981.

3. Бурлака Я.І., Вихрущ В.О. Про форми учбової діяльності школярів// Радянська школа. – 1983. - №6. – С.35-37.

4. Дусавицкий А.К. Межличностные отношения в младшем школьном возрасте и их зависимость от способов обучения // Вопросы психологии.- 1983.- №1.- С. 58- 68.

5. Зинченко С.Н. Почему детям бывает трудно учиться вместе. - К., 1990.

6. Коллективная учебно-познавательная деятельность школьников / Под ред. И.Б. Первина. - М.: Педагогика, 1985. – 231 с.

7. Леонтьев А.А. Педагогическое общение.- М.: Знание, 1989. – 56 с.

8. Лийметс Х.Й. Групповая работа на уроке.- М.: Знание, 1975. – 67с.

9. Страчар Е. Система і методи керівництва навчальним процесом. - К.: Радянська школа, 1982.- С. 243- 280.

10. Фридман Л.М., Волков К.Н. Психологическая наука - учителю.- М.: Просвещение, 1985. – 256 с.

11. Цукерман Г.А. Зачем детям учиться вместе? - М.: Знание, 1985.- 80 с.

12. Цукерман Г.А., Еремина Е.М. Эффективность коллективно-распределенных форм обучения (на материале экспериментального обучения русскому языку в 1 классе)// Новые исследования в психологии. – 1979. - №2(21). – С.40-48.

13. Чередов И.М. Формы учебной работы в школе.- М.: Просвещение, 1988. – 217 с.