Інформаційна злочинність та інформаційна безпека

   В ході інформаційного протиборства об’єктами впливу в інформаційній сфері, які потребують інформаційної безпеки, є насамперед люди, озброєння та військова техніка, елементи інформаційних та телекомунікаційних систем та ін. Більшість розвинених країн володіють потужним інформаційним потенціалом, який за певних умов забезпечить будь-кому з них досягнення своїх політичних цілей, тим більше, що сьогодні відсутні конкретні міжнародно-правові акти, які регулюють ведення такої боротьби. І саме тому сьогодні активно діє "інформаційна" злочинність.

   Інформаційну злочинність, як суб’єкт кримінологічного дослідження слід розуміти всі визнані в якості злочинних прояви інформаційної війни, та соціально-негативні прояви, що підривають інформаційну безпеку, але не всі злочини, здійснені за допомогою інформаційних впливів, можна віднести до інформаційних злочинів в кримінально-правовому значенні, хоча не можна і говорити, що до інформаційних злочинів належать виключно, комп’ютерні злочини, такі як доступ у комп'ютер чи мережу без дозволу на те, перехоплення інформації, що здійснюється прямо через зовнішні комунікаційні канали системи та ін. До такого роду злочинів також можна віднести, наприклад, шпигунство, що являє собою злочинну діяльність, яка полягає в таємному збиранні відомостей або викраданні матеріалів, що становлять державну таємницю, з метою передачі їх іншій державі та ін.

   Така проблема формування системи інформаційних злочинів є проблемою глобального масштабу, тому що застосування передових інформаційних технологій стирає кордони між країнами, і дозволяє вільно вчиняти інформаційні злочини, і така злочинність сьогодні набуває транснаціонального характеру, тому однією з головних проблем країн світу є проблема інформаційної безпеки.

   Наразі склалися, діють і розвиваються спеціальні норми і принципи, які безпосередньо регулюють питання міжнародного обміну інформацією. у міжнародно-правових документах можна виділити такі спеціальні принципи, на яких організується співробітництво в інформаційній сфері:

1) питання закордонного поширення інформації повинні регулюватися міжнародними документами;

2) ЗМІ можуть правомірно використовуватися для міжнародного поширення демократичних ідей;

3) держави повинні попереджати використання ЗМІ для транскордонного поширення ідей, заборонених міжнародним співтовариством;

4) держави несуть міжнародну політичну відповідальність за відповідність міжнародної діяльності національних ЗМІ загальновизнаним нормам міжнародного права.[5,4]

   Але на жаль сьогодні не існує дуже мало, в порівнянні з масштаби інформаційних воєн, нормативно-правових актів, які б регулювали суто інформаційну сферу суспільного життя. Одним з таких не багатьох документів є резолюція „Досягнення у сфері інформатизації і телекомунікацій в контексті міжнародної безпеки”, у якій запропоновано державам-членам висловитися щодо загальних проблем інформаційної безпеки, розглянути конкретну технологію інформаційних загроз, в тому числі несанкціоноване втручання та неправомірне використання інформаційних і телекомунікаційних систем та інформаційних ресурсів, розробити міжнародні принципи, спрямовані на зміцнення безпеки глобальних інформаційних та комунікаційних систем та боротьбу з інформаційним тероризмом та криміналом. Але зараз ведеться багато переговорів, щодо питань національної безпеки, безпеки ІКТ-систем та функціонування органів державної влади, про укладення договорів про захист інформації щодо медичних даних, інтелектуальної власності наукових досліджень від будь-якого несанкціонованого втручання, включаючи незаконні банківські та фінансові операції.

   Виходячи з усього попередньо сказаного, можна побачити, що проблема інформаційної злочинності та питання інформаційної безпеки на даний час залишаються відкритими. Сьогодні, як ніколи раніше постає питання про складення нормативно-правової бази, яка б забезпечувала покарання інформаційним злочинцям, а відтак і інформаційну безпеку країн.