2020-04-20
163
Основними завданнями грошово-кредитної політики України в умовах переходу до ринкової економіки є забезпечення сталого економічного розвитку та підвищення народного добробуту. Головні макроекономічні завдання держави залежать саме від ефективності грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика України націлена на успішне розв'язання проблем перехідної економіки. Це відбувається через підвищення діяльності банківської системи та удосконалення грошового обігу. За роки становлення ринкової системи в Україні було сформовано основні складові інституційного забезпечення грошово-кредитної політики і запроваджено сучасні інструменти регулювання грошово-кредитної політики, проте застосування Національним банком ринкових методів і інструментарію грошово-кредитної політики характеризується досить низькою ефективністю. Як наслідок виникають проблеми та суперечності проведення ефективної грошово-кредитної політики в Україні. Монетарна політика продовжує залишатися закритою і недостатньо зрозумілою, що не сприяє формуванню належної довіри до монетарної влади з боку суб'єктів господарювання й населення. Бракує дієвих механізмів державного контролю і звітності за результати її проведення. Стрибкоподібні зміни валютного курсу, значні інфляційні очікування, високі процентні ставки багато в чому є наслідком низької ефективності функціонування системи державного управління грошово-кредитною політикою. Грошово-кредитна політика останнім часом є достатньо гнучкою. Національний банк оперативно реагує на зміни ситуації на грошово - кредитному ринку і відповідним чином корегує тактику своїх дій відносно регулювання грошової маси в обігу. Беручи до уваги невизначеність можливого впливу на економіку низки внутрішніх і зовнішніх економічних та політичних чинників, намагаючись нівелювати підвищення рівня інфляції з боку попиту на гроші, НБУ проводить обережнішу грошово-кредитну політику, яка відповідно до ситуації має або рестрикційний, або експансійний характер.
|
|
|
Виділяють декілька основних проблем, пов'язаних з реалізацією грошово-кредитної політики. Вони полягають у наступному:
структура грошової маси в Україні вказує на низький рівень монетизації економіки, високу питому вагу готівки, низький обсяг власної частки вищого грошового агрегату М3;
умови кредитування є не досить сприятливими для розвитку підприємництва в країні та здійснення розширеного відтворення;
ринок державних цінних паперів розвинений на низькому рівні;
вексельний обіг не набув в Україні значного поширення, а тому така складова політики рефінансування, як обліковий кредит, що передбачає переоблік комерційних векселів, не є поширеним і на сьогодні не має великого значення [11].
|
|
|
Національний банк України фактично використовує політику керованого обмінного курсу з малим діапазоном відхилень. Однак ті проблеми грошово-кредитної політики, які виникають у ході її реалізації, схиляють більшість вітчизняних експертів і науковців до думки, про необхідність реформування чинної системи монетарної політики. Спеціалісти висловлюються, що найефективнішим режимом монетарної політики для України в майбутньому є інфляційне таргетування. Порівняно з прив'язкою до обмінного курсу інфляційне таргетування потребує від центрального банку фокусуватися на внутрішній стабільності економіки та відповідати на різноманітні шоки, що загрожують їй. Більше того, інфляційне таргетування дає можливість центральному банку маневрувати короткостроковими процентними ставками та іншими інструментами, що сприяє стабілізації економічного зростання. У таких умовах існування «механічних» інструкцій щодо проведення центральним банком монетарної політики зводиться до мінімуму. За режиму інфляційного таргетування центральний банк використовує всю доступну інформацію, що дозволяє йому визначати найнеобхідніші дії для виконання інфляційної цілі. Прив'язка до обмінного курсу вимагає, щоб центральний банк фокусувався лише на одній змінній. На противагу цьому режиму, інфляційне таргетування використовує економічну інформацію в повному обсязі.
Останні інновації в фінансовій сфері (наприклад, інтернет-банкінг, інтернет-шопінг, банкомати, дебетні картки та багато інших) дещо порушили стабільність зв'язку між грошима та інфляцією. Інфляційне таргетування на відміну від монетарного не потребує встановлення стабільного зв'язку між інфляційними процесами та грошима. Суттєвою перевагою інфляційного таргетування є прозорість і можливість легкого розуміння громадськістю головної цілі монетарної політики - цінової стабільності. Це полегшує для центрального банку донесення цілей своєї політики до громадськості, яка, своєю чергою, може краще розуміти та передбачати дії монетарної влади [17, с.119-120].
Досягнення стабільної й низької інфляції в довгостроковому періоді є основною стратегією інфляційного таргетування. Такий режим фокусує увагу тих, хто здійснює макроекономічну політику взагалі та монетарну політику зокрема, передусім на перспективний стабільний розвиток економіки завдяки низькій і передбачуваній інфляції, а вже потім - на вирішення поточних проблем економічного зростання.
Інфляційне таргетування поєднує два аспекти, які вважають дуже важливими для успіху монетарної політики, - надання надійного середньострокового якоря для інфляційних очікувань і водночас достатня гнучкість політики для відповіді на короткострокові шоки без ризику втрати довіри до монетарного режиму. Додатковими чинниками успішності інфляційного таргетування є той факт, що запровадження цього режиму стимулює позитивні зміни у здійсненні монетарної політики, що також посилює ефективність використання інструментів політики. Ці позитивні зміни охоплюють зростання незалежності центральних банків, підвищення підзвітності та прозорості, розбудову системи аналізу і прогнозування для підтримки процесу прийняття рішень. Україна на сьогоднішній день виглядає слабо підготовленою для переходу на режим інфляційного таргетування. Для того, щоб перейти на даний режим необхідно вирішити низку проблем:
існування незбалансованої фіскальної політики та фактичної прив'язки обмінного курсу до долара США;
високий рівень доларизації економіки;
|
|
|
низький рівень лібералізації валютного курсу, фондового ринку;
наявність негативного торгового сальдо і посилення залежності від потоків іноземних інвестицій.
Наявність таких проблем обумовлює необхідність здійснити ряд кроків, спрямованих на політичну та макроекономічну стабілізацію, а також повинні бути розширені фінансові ринки, що потребує зусиль всіх гілок влади, тому що саме відсутність угоди між ними є однією з найбільших проблем не тільки в контексті грошово-кредитної політики, а й в загальному вимірі.
Серед таких кроків можуть бути зокрема правильне визначення необхідних (цільових) показників (рівнів) інфляції, які повинні бути незалежними від інших показників, тоді як сама інфляція в країні повинна залишатись низькою. Діяльність НБУ повинна бути абсолютно прозорою. Фінансовий ринок повинен розвиватись в розрізі кожного його сегменту, а фінансова система повинна бути стабільною. НБУ повинен проводити систематичну оцінку минулої, сучасної і, особливо, майбутньої інфляції;
Крім цього, звичайно ж, попереджаючи саму інфляцію та передбачаючи її наслідки, важливо здійснювати «профілактику» інфляції, адже, як відомо, головну роль в довгостроковій перспективі, все ж таки, відіграє загальноекономічний стан країни, рівень розвитку ринкової інфраструктури та стан і динаміка конкурентного середовища. Незважаючи на ці проблеми, Україна вже виконала деякі умови для переходу до режиму інфляційного таргетування: достатній рівень розвитку банківської системи та монетизації економіки, наявність інфраструктури фінансових ринків, зокрема ринку державних паперів, достатній рівень незалежності НБУ.
Враховуючи внутрішню фінансову політику України, перспективу подальшого збільшення темпів інфляції в державі, можна стверджувати, що режим інфляційного таргетування, за умови впровадження його в найближчі 2-3 роки, допоможе зменшити рівень зростання цін, соціальної напруги тощо. Але для цього потрібно проводити цілеспрямовану та виважену грошово- кредитну політику та забезпечити взаємодію всіх гілок влади, що базується на провідному іноземному досвіді.
|
|
|
Таким чином, основним завданням НБУ є створення стабільного макроекономічного середовища, підтримання сталого довгострокового економічного зростання, цінової стабільності. Світовий досвід засвідчує, що найефективнішим монетарним режимом є режим інфляційного таргетування: цінова стабільність є основною умовою внаслідок економічних і соціальних втрат від інфляції. Тому перспективним вважається перехід до режиму інфляційного таргетування. До переходу на інфляційне таргетування Україну підштовхує МВФ, обґрунтовуючи це необхідністю зменшення інфляційних очікувань і підвищення гнучкості монетарної політики. Режим інфляційного таргетування передбачає повну незалежність центрального баку, підвищення прозорості його діяльності, використання повного спектру економічних даних у процесі реалізації монетарної політики. Такі зміни є позитивними, оскільки вони підвищують ефективність використання інструментів грошово-кредитної політики
В кризових умовах НБУ повинен проводити грошово-кредитну політику, спрямовану на підтримку стабільності грошової системи й банківського сектору, що забезпечує нормальний розвиток національного господарства. Численні недоліки реалізації монетарної політики, пов'язані з внутрішніми й зовнішніми факторами, знижують її ефективність. Тому сьогодні актуальною є проблема пошуку шляхів подолання проблем грошово-кредитної політики.
Враховуючи проблеми реалізації грошово-кредитної політики деякі дослідники вважають, що для покращення стану фінансового ринку України необхідно змінити монетарну політику на більш жорстку і послідовну. Для цього пропонується зробити наступне:
знизити ставки рефінансування комерційних банків, що підвищить доступність кредитів. Крім того потрібно здійснювати контроль за виданими кредитами банкам, щоб не допустити ситуації, коли вони будуть пропонувати отримані кредити підприємцям за значно вищим відсотком. Також можна використати частину золотовалютних резервів держави для рефінансування банків;
-з метою запобігання корупції й зловживання запровадити методи адміністративного регулювання процентних ставок, встановити банківську маржу по операціях за кредитом, котрі виділяє держава;
здійснювати рефінансування вибірково, залежно від вкладу банку в розвиток економіки;
-збільшити долю рефінансування банків під виробничі векселі, тобто зв'язати монетарну політику з попитом підприємств;
провести націоналізацію активів проблемних банків. З цією метою створити державну компанію з повернення активів;
використовувати керований плаваючий курс, здійснювати поступовий перехід до режиму вільного обмінного плаваючого курсу. Це посилить гнучкість обмінного курсу, розширивши діапазон його можливого коливання;
здійснення контролю над зовнішнім боргом банківського й корпоративного секторів, сприяння швидкому його погашенню [17, с.119-120].
У кризових умовах грошово-кредитна політика повинна виконувати складні й відповідальні завдання, котрі потребують відповідного кваліфікованого вирішення. Виникає необхідність створення наукової бази для розробки і реалізації монетарної політики. Потрібно правильно використовувати досягнення у відповідній сфері світової науки й практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, що проводитимуть власні дослідження сучасного стану України. Створювати центри, котрі б займались координуванням наукової роботи в цій галузі. Забезпечити надійне функціонування системи комунікацій НБУ з громадськістю. Проводити роботу щодо підвищення рівня монетарних знань журналістів, населення. Сприяти підвищенню змістового рівня фахових і наукових публікацій, формуванню навичок зваженого підходу політиків до виголошення заяв стосовно грошово-кредитної політики. Використання таких заходів дозволить НБУ дещо підвищити ефективність реалізації грошово-кредитної політики, а отже покращити загальний стан фінансового ринку.
Інші вчені виділяють серед шляхів підвищення ефективності грошово- кредитної політки в умовах світової фінансової кризи наступні:
-перегляд нормативів для банків, внесення змін в окремі нормативно- правові акти, котрі регулюють банківську діяльність, для підвищення ефективності інструментів грошово-кредитної політики у сфері національного господарства;
головною метою грошово-кредитної політики повинно стати забезпечення зростання ВВП;
-підтримання оптимального рівня інфляції, при цьому підвищення цін є невідворотним наслідком зростання економіки;
запровадження механізму цільової емісії з метою фінансування капітальних видатків, котрі повинні бути спрямовані на реалізацію інвестиційних проектів, розробку інноваційних продуктів, енергозберігаючих технологій - такі заходи повинні відновити розвиток національної економіки швидкими темпами;
відновлення пільгового кредитування банків, які займаються наданням кредитів для реалізації інвестиційних й інноваційних проектів у найбільш пріоритетних національного господарства, тобто тих, що забезпечують економічну безпеку держави.
Сучасна грошово-кредитна політикам застосовує переважно традиційні методи, що направлені на вирішення проблем в економіці, сумісно з новими методами задля ефективного впливу на тенденції на грошовому ринку й реальному секторі економіки. Значна роль приділяється підвищенню ступеня прозорості й послідовності монетарної політики, а тому змішані стратегії грошово-кредитної політики поширюються значно швидше.
Під час побудови майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України НБУ повинен враховувати адекватну оцінку стану національної економіки, визначати її об'єктивні тенденції, орієнтуватися на ступінь розвитку банківської системи, фондового ринку. Важливу роль відіграє інституційне забезпечення монетарної політики, ефективність її методів й інструментів, взаємозв'язок монетарних і макроекономічних показників.
Ефективне запровадження стратегії не повинне передбачати зміну чинного законодавства України: як свідчить практика зміни в законодавстві України - це довготривалий, складний, політизований процес, наміри і наслідки якого суттєво різняться. Світовий досвід свідчить про існування можливості врегулювання всіх проблем монетарної політики на рівні неформальних угод і нормативно-правових актів. НБУ та уряд України повинен частіше звертатися до таких методів.
Основні засади грошово-кредитної політики на 2011р. передбачали дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу. Прогнозувався відплив коштів за операціями з капіталом та фінансовими операціями. Темпи приросту монетарної бази прогнозувалися на рівні 9-13% порівняно з попереднім роком.
Пріоритетними у реалізації грошово-кредитної політики НБУ в 2011р. стали забезпечення цінової стабільності і фінансової стійкості, що є підґрунтям для швидкого відновлення економічного зростання.
Фінансова криза продемонструвала вразливість економіки України до зовнішніх шоків. Для того, щоб стабілізувати ситуацію і позбавитися наслідків світової фінансової кризи, грошово-кредитна політика НБУ повинна ґрунтуватися на системно-структурному підході. Грошовий ринок України зазнав негативного впливу протягом останнього періоду, проте дослідники монетарної політики доводять, що проведення виваженої грошово-кредитної політики здатне ліквідувати багато наслідків кризових процесів. Прив'язування монетарної політики до попиту підприємств, націоналізація активів приватних банків, перехід до вільного обмінного плаваючого курсу, зниження масштабів доларизації української економіки - основні заходи, що можуть підвищити ефективність дій НБУ.
Труднощі в реалізації ефективної монетарної політики в Україні все-таки залишаються. Їх присутність пояснюється специфічними особливостями перебігу кризових процесів в Україні.
Відновлення економічного зростання в посткризовий період можливе лише за поліпшення зовнішніх умов. Не останню роль відіграє вирішення внутрішніх структурних проблем: від нього залежить стійкість і якість економічного зростання. Існують певні чинники, котрі підривають довгострокову монетарну стабільність. Серед них: зростання зовнішнього державного боргу, відсутність захисних механізмів, а відтак низький суверенітет фінансового сектора. Таким чином, для переходу України до сталого збалансованого економічного зростання потрібно підвищувати ефективність використання залучених фінансових ресурсів.
На даному етапі можливості НБУ здійснювати стимулюючу монетарну політику дещо обмежені. Це пояснюється дією немонетарних чинників інфляції: зростанням вартості продовольства, енергоносіїв, монополізацією ринків, інфляційними очікуваннями споживачів.
В Україні проблема зниження інфляції полягає в регулюванні ринкового середовища: виробники не є достатньо чутливими до ринкових сигналів, коригування обсягів виробництва й цін відбувається повільно.
Економічне зростання гальмується через застосування монетарних методів боротьби з немонетарною інфляцією, а це означає обмеження грошової пропозиції. Таким чином, щоб зупинити інфляційні процеси в Україні треба провести структурну перебудову економічної системи а це в свою чергу потребує здійснення «м'якої» грошово-кредитної політики й використання механізмів спрямування необхідних ресурсів у пріоритетні сфери економіки. Тому в короткостроковому періоді сталі темпи інфляції матимуть позитивний характер [24, с.54-55].
В Україні існує розрив між здатністю банківської системи надавати кредити і спроможністю нефінансового сектора ефективно використовувати їх. Ланцюгову банківську кризу вдалось відвернути за допомогою антикризових заходів стабілізації банківського сектору, проте ці заходи так і не перетворилися в інструменти відновлення кредитування економіки. Ряд чинників спричинив виключення банківського сектора з процесу відновлення економічного зростання, що є негативним моментом. Спостерігається тенденція переспрямування фінансових ресурсів до державного сектора економіки. Як результат збільшується залежність банківської системи від державного бюджету, що посилює розрив між розвитком фінансового і реального секторів економіки.
Обмінний курс гривні виконує сьогодні специфічну роль «інфляційного якоря». Це робить курсову динаміку передбачуваною. НБУ компенсує гривневі інтервенції шляхом мінімізації рефінансування комерційних банків. Монетарні обмеження знижують роль внутрішнього попиту у відновленні економічного зростання. Високий рівень доларизації є негативним чинником, що обумовлює необхідність оновлення інструментарію валютно-курсового регулювання.
Отже, ефективній реалізації грошово-кредитній політиці в посткризовий період перешкоджає сегментація економічної і фінансової систем. Відновлення збалансованості фінансової та економічної фінансової систем є основними факторами, котрі здатні підвищити ефективність монетарної політики.
Для забезпечення сталого економічного зростання пріоритетними мають стати наступні завдання грошово-кредитної політики:
стабілізація темпів інфляції;
зміна структури джерел грошової пропозиції;
підвищення дієвості трансмісійного монетарного механізму;
розвиток механізмів управління ліквідністю на основі посилення дієвості процентних важелів;
становлення потужного національного;
підвищення рівня монетизації та насиченості економіки кредитами;
оновлення курсового режиму у напрямі підвищення гнучкості валютного курсу;
побудова системи макропруденційного нагляду на основі ефективного ризик-менеджменту.
Таким чином, саме посилення стимулюючого характеру монетарної політики здатне забезпечити виправлення дисбалансів фінансової та економічної систем України, що призведе до збалансованого економічного зростання. Ефективність грошово-кредитної політики в посткризових умовах також можна забезпечити й іншими шляхами, серед яких вчені пропонують такі: перегляд та внесення змін до певних нормативно-правових актів, забезпечення зростання ВВП, зменшення інфляційних очікувань та підтримка інфляції на оптимальному рівні, рефінансування тих банків, котрі займаються кредитуванням інноваційних проектів. Ефективна грошово-кредитна політика здатна забезпечити економічну безпеку держави, що є особливо важливим в умовах процесів глобалізації економіки.
ВИСНОВКИ
Таким чином, формування грошово-кредитної політики будь-якої держави - це складний процес, який завжди пов'язаний з особливостями економічного та соціального середовища, оскільки саме вони визначають основні завдання даної політики
Формування грошово-кредитної політики України розпочинається з 1991р., коли було оголошено про розпад СРСР та утворення незалежних республік. У своєму розвитку монетарна політика України пройшла чотири основні етапи, корті пов'язані з її економічним розвитком як суверенної держави.
За роки незалежності, в Україні було розроблено методологію й методику грошово-кредитної політики, котра постійно вдосконалюється. Враховуючи світовий досвід, було прийнято закони, котрі визначають діяльність центрального банку як провідника монетарної політики в країні. Визначено основні інструменти, за допомогою яких він регулює діяльність банківського сектору, забезпечуючи тим самим сталість економічного зростання. Особливу роль у становленні монетарної політики відіграв досвід Німеччини.
Грошово-кредитна політика НБУ передбачає використання методів і інструментів, котрі пов'язані з регулюванням процентних ставок, управлінням золотовалютними резервами, операціями з цінними паперами на відкритому ринку, встановленням норми обов'язкових резервів. НБУ за допомогою методів і інструментів монетарної політики сприяє економічному зростанню національної економіки.
Сьогодні в Україні існує тенденція до зростання рівня монетизації економіки. Динаміка рівня монетизації української економіки виявилася у двох чітко виражених етапах - зниження (демонетизація) впродовж 1992-1996рр. і поступове зростання (ремонетизація). В умовах світової фінансової кризи НБУ проводив заходи щодо обмеження зростання грошової маси, проте це провокувало інфляцію, оскільки умови виробництва товарів значно погіршились. Але стверджувати про те, що лише монетизація впливає на інфляційні процеси не можна: в Україні інфляція має комплексний характер. Рівень монетизації в Україні залишається набагато нижчим, ніж у розвинутих країнах. За таких умов НБУ повинен провадити ефективну грошово-кредитну політику пов'язану з регулюванням грошової маси задля підтримання стабільного економічного зростання.
Протягом 2008-2011рр. НБУ провадить грошово-кредитну політику, котра спрямована на подолання кризових процесів у національній економіці країни.
Банківський сектор є основним кредитором реального сектору економіки, а тому НБУ намагається стабілізувати його діяльність шляхом проведення рефінансування комерційних банків, підвищення довіри до нього з боку населення та повернення вкладів до банків.
Основним завданням НБУ є створення стабільного макроекономічного середовища, підтримання сталого довгострокового економічного зростання, цінової стабільності.
Світовий досвід засвідчує, що найефективнішим монетарним режимом є режим інфляційного таргетування: цінова стабільність є основною умовою внаслідок економічних і соціальних втрат від інфляції. Тому перспективним вважається перехід до режиму інфляційного таргетування. До переходу на інфляційне таргетування Україну підштовхує МВФ, обґрунтовуючи це необхідністю зменшення інфляційних очікувань і підвищення гнучкості монетарної політики.
Режим інфляційного таргетування передбачає повну незалежність центрального баку, підвищення прозорості його діяльності, використання повного спектру економічних даних у процесі реалізації монетарної політики.
Такі зміни є позитивними, оскільки вони підвищують ефективність використання інструментів грошово-кредитної політики.
На даний час існує безліч недоліків у проведенні грошово-кредитної політики. В умовах фінансової нестабільності НБУ продовжував визначати основним своїм завданням підтримання стійкості національної одиниці. Проведення рефінансування банків дещо покращило ситуацію в реальному секторі економіки. Зростання значення нормативу адекватності регулятивного капіталу банків свідчить про поступове повернення довіри до банківського сектору.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Папаіка, О. О. Центральний банк і грошово-кредитна політика (Текст) / О. О. Папаіка, Т. Д. Косова. - Донецьк: ДонНУЕТ, 2009. - 340 с.
.Щетинін, А. І. Гроші та кредит / А. І. Щетинін; Мін-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 429 с.
.Савлук, М. І. Гроші та кредит / М. І. Савлук; Мін-во освіти і науки України, КНЕУ. - К.: КНЕУ, 2001. - 2001. - 602 с.
.Івасів, Б. О. Гроші та кредит / Б. О. Івасів; Мін-во освіти і науки України, НБУ, Терноп. акад. нар. госп. - Тернопіль: Карт-бланш, 2000. - 510 с.
5.Герасименко Р.А. Финансовый рынок. Теория. Практика организации в Украине. - Донецк: «КИТИС», 2000. - 330с.
.Волкова Н.И. Деньги, кредит, банки. Учебное пособие. - Донецк: ДонГУ, «КИТИС», 2003. - 286с.
.Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник /за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця - К.: Кондор, 2004.
.Прокопенко І.Ф. Ганін В.І. Маслов С.І. Основи банківської справи: Навч. Посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005.
9.Иванов В.М. Деньги и кредит. - К.: МАУП, 2001. - 230с.
.Мещеряков Л.В. Лисяк Л.В. Фінансовий менеджмент у банках. - К. - 2006. - с.107.
11.Васюренко О.В. Банківські операції. - К. - Знання. - 2006. - с.185.
.Деньги, кредит, банки: Учебник /под ред. О.И. Лаврушина - М.: Финансы и статистика, 1998.
.Центральні банки та грошово-кредитна система / А.М.Мороз, М.І.Савлук; за ред. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2005. - 576с.
.Банківські операції: Підручник / А.М.Мороз, М.І.Савлук; за ред. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2003. - 476с.
.Коваленко О.К. Омельченко С.І. Банківські операції. Навчальний посібник - К.: ЦУЛ, 2006. - 208с.
.Операції комерційних банків / Р. Котовська, М. Вознюк. - К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 500с.
17.Гнатів, О. А. Таргетування інфляції як оптимальний режим монетарної політики в Україні // Регіональна економіка. - 2010. - №2. - с. 119-125.
.Гелухов, Н.М. Сучасні тенденції розвитку грошово-кредитної політики України / Н. М. Гелугов, А. І. Пелех // Економічний Вісник Донбасу. - 2011. - №1. - с. 41-45.
.Шаров, О. Таргетування інфляції: світовий досвід та українські перспективи / О. Шаров // Вісник Національного банку України. - 2010. - №7. - с.15-19.
.Лимар, О. Ф. Сучасні тенденції грошово-кредитної політики України / О. Ф. Лимар, Л. М. Глухманчук // Економікс. - 2010. - №3. - с. 22-25.
.Шкарпова Е. Кредит недоверия // Контракты. - 2011. - №30. - с.11-12.
.Кравчук К. Спасутся не все // Контракты. - 2011. - №35. - с.18-21.
.Шкарпова Е. Великие махинаторы // Контракты - №45. - 2010. - с.14-18.
.Гриньков Д. Скрытые резервы // Бизнес - №10. - 2011. - с.54-55.
.Гриньков Д. Иск-менеджмент // Бизнес - №50. - 2011. - с.27-31.
