Сутність та роль макроекономічного рахівництва в економічній політиці

Вступ

 

Підвищення добробуту нації є однією з найважливіших цілей суспільства, саме тому державна політика повинна бути спрямована на розвиток економіки та підвищенню рівня життя населення.

Актуальність моєї роботи виражається через виключну важливість висвітлення та дослідження проблеми економічного добробуту, яка є безумовно новою для економіки України, адже проголошення України незалежною суверенною державою не тільки було важливим етапом в історії українського народу, але й відкрило реальні можливості для створення нового, динамічного народного господарства ринкового типу.

Складність сучасного стану економіки України полягає в тому, що соціальні групи в своєму розвитку знаходяться в стадії первісного накопичення капіталу, далекого від принципів гуманності, і процес цей, тривалий та непростий, природно, буде породжувати соціальні катаклізми.

Передумови матеріального та духовного добробуту кожної держави завжди лежать у площині індивідуальних можливостей її матеріального виробництва, наявності стратегічних ресурсів, рівня розвитку виробництва, трудового і наукового потенціалів та безлічі інших умов. Події, що відбуваються на початку третього тисячоліття, зумовлені прискоренням науково-технічного прогресу, зростання промислового виробництва, проблеми вичерпаності джерел сировини, які не можуть бути відтворені, екологічні проблеми навколишнього середовища та ін.

Економічний потенціал розвинутих країн Європи, Америки та Азії, рівень добробуту їх населення не можна порівнювати з можливостями решти держав, які неухильно бідніють. Перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, тобто до принципово нової системи господарювання, не міг бути безболісним. Перехідний період в Україні охарактеризувався глибокою соціально- економічною кризою, яка виразилась у спаді виробництва, розвалі фінансової системи, зниженні життєвого рівня народу, інфляційних процесах, безробітті та інших негативних явищах. Із подібним зіткнулись усі посткомуністичні країни Центральної і Східної Європи, які обрали шлях демонтажу командно- адміністративної системи і створення сучасної, заснованої на ринкових відносинах, національної економіки.

Єдиним можливим засобом виходу  з такої кризи є подальше перетворення економіки, створення умов для всебічного розвитку підприємництва і подальшого розвитку ринкових відносин.

Мета роботи - розгляд основних критеріїв оцінки добробуту нації та визначення основних положень теорії добробуту в ринкових умовах функціонування економіки.

З поставленої мети витікають наступні завдання:

- Розглянути основні макроекономічні показники, які характеризують рівень доходу держави в цілому;

Ознайомиться з поняттям рівня життя населення, і оцінити рівень добробуту населення України;

Ознайомиться з сучасними методами оцінки добробуту нації.

Об’єктом дослідження є економічний добробут.

Предметом дослідження - теорія економічного добробуту в розтині формування чистого добробуту та його економічної оцінки.

Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. В першому розділі описуються основні макроекономічні показники, їх переваги, недоліки та методика обчислення. В другому розділі аналізується взаємозв’язок між динамікою зміни реального ВВП на душу населення та показника добробуту. Шляхи вдосконалення та перспективи розрахунку нових макроекономічних показників описано в третьому розділі.

Розділ 1. Основні макроекономічні показники СНР та методика їх обчислення

 

Сутність та роль макроекономічного рахівництва в економічній політиці

 

Практика макроекономічних розрахунків у будь-якій країні застосовує велику кількість показників, які обчислюються за певними правилами. Але оскільки кожна країна певним чином інтегрована в світову економіку, то з метою забезпечення міжнародних порівнянь виникає необхідність застосування єдиних підходів до системи та методології обчислення макроекономічних показників. Ця вимога реалізується за допомогою спеціального міжнародного стандарту - «Системи національних рахунків» (СНР). Вона затверджується ООН і рекомендується всім країнам для практичного використання.

Для вивчення ролі СНР як нормативної бази макроекономічного рахівництва слід, передусім, зрозуміти ті методологічні принципи, на які вона спирається. До основних належать такі:

1) продуктивною є будь-яка діяльність, яка приносить дохід її суб’єктам. Цей принцип лежить в основі визначення величини доходу, створеного національною економікою, при обчисленні якого беруться до уваги не лише галузі матеріального виробництва, а й галузі, які надають послуги (освіта, охорона здоров’я тощо);

2) видатки на виробництво національного продукту дорівнюють доходу, одержаному від його реалізації, або вартість факторів виробництва, спожитих при виготовленні національного продукту, дорівнює доходам, що їх отримують власники виробничих факторів. Цей принцип лежить в основі економічної рівноваги, до якої економіка постійно тяжіє;

3) економіка перебуває в постійному кругообігу, котрий являє собою безперервний потік перетворень видатків у доходи, а доходів у видатки. Цей принцип лежить в основі економічної динаміки і свідчить про те, що доходи є функцією видатків, а видатки залежать від розподілу доходів.

Національна економіка - це сукупність інституціональних одиниць, які є базовою одиницею обліку в СНР. Якщо економічні інтереси таких інституціональних одиниць зосереджені на території даної країни, то їх називають резидентами цієї країни. І навпаки - інституціональні одиниці, економічні інтереси яких зосереджені поза межами даної країни, щодо неї вони є нерезидентами. Залежно від функцій, поведінки та цілей усі інституціональні одиниці-резиденти об’єднуються у відповідні сектори: підприємства (нефінансові); фінансові установи; громадські та приватні організації, які обслуговують домашні господарства; зовнішньоекономічні зв’язки.

Інституціональні одиниці перебувають між собою у певних економічних відносинах. В СНР ці відносини називають економічними операціями. Їх поділяють на три групи: операції з товарами та послугами; розподільчі операції; фінансові операції.

4) Облік усіх економічних операцій здійснюється за допомогою певної системи рахунків, у яких економічні відносини між інституціональними одиницями або секторами враховуються на основі принципу подвійного обліку. Це означає, що кожна операція обліковується двічі: на одному рахунку як ресурси (зміни в зобов’язаннях), на другому - як їх використання (зміни в активах). [1, с 210]

Виділяють рахунки внутрішньої економіки та рахунки зовнішньоекономічних зв’язків. До першої групи належать сім рахунків: виробництва, утворення доходів, розподілу доходів, використання доходів і капіталу, поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок. Друга група включає такі рахунки: поточних операцій, операцій з капіталом, фінансовий рахунок. [4, с 163]

У результаті можна зробити висновок про те, що національні рахунки забезпечують отримання розгорнутої і взаємозв'язаної інформації по системі макроекономічних показників, що посилює їх роль як інформаційної системи в аналізі економічних процесів.

Таким чином, СНР - своєрідна модель економіки, яка використовується для комплексного дослідження економічної діяльності країни, її регіонів і секторів на основі взаємопов'язаних балансів (рахунків), що відображають потоки руху продуктів і їх фінансових еквівалентів між економічними агентами в процесі здійснення ними різних операцій. [5, с 18]