Таблиця 2.29. Показник 1 Вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об’єктів
Групи | Виконання завдань | |||||||||||
Завдання 1 | Завдання 2 | |||||||||||
д | с | н | д | с | н | |||||||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | |
ЕГ | 9 | 45 | 7 | 35 | 4 | 20 | 13 | 64 | 7 | 36 | - | - |
КГ | 8 | 38 | 5 | 25 | 7 | 37 | 11 | 55 | 8 | 41 | 1 | 4 |
Таблиця 2.30. Показник 2 Вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів її вирішення у межах найближчого довкілля
Групи | Виконання завдань | |||||||||||
Завдання 1 | Завдання 2 | |||||||||||
д | с | н | д | с | н | |||||||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | |
ЕГ | 16 | 80 | 3 | 15 | 1 | 5 | 13 | 65 | 6 | 28 | 1 | 7 |
КГ | 14 | 68 | 5 | 26 | 1 | 6 | 11 | 55 | 8 | 40 | 1 | 5 |
Таблиця 2.31. Показник 3 Готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування й дотримуватись власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати її
|
|
Групи | Виконання завдань | |||||||||||
Завдання 1 | Завдання 2 | |||||||||||
д | с | н | д | с | н | |||||||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | |
ЕГ | 6 | 33 | 6 | 26 | 8 | 41 | 16 | 78 | 3 | 15 | 1 | 7 |
КГ | 4 | 20 | 6 | 29 | 10 | 51 | 13 | 66 | 4 | 20 | 3 | 14 |
Таблиця 2.32. Середнє арифметичне за емоційно-ціннісним критерієм
Групи | Серед. арифм. | |||||
д | с | н | ||||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | |
ЕГ | 12 | 61 | 5 | 26 | 3 | 13 |
КГ | 10 | 50 | 6 | 30 | 4 | 20 |
Таблиця 2.33. Кількісний аналіз результатів за пізнавальним критерієм викладені в таблиці 2.33
Групи | Усього студентів | Достатній рівень | Середній рівень | Низький рівень |
ЕГ | 20 | 12 | 5 | 3 |
КГ | 20 | 10 | 6 | 4 |
Як засвідчує таблиця 2.33, достатній рівень досягає 12 студентів експериментальної групи та 10 студентів контрольної групи. На середньому рівні: 5 експериментальної групи та 6 контрольної групи студентів. Щодо низького рівня, то він був характерний для 3 студентів експериментальної та 4 студента контрольної груп.
Таблиця 2.34. Кількісні дані щодо рівнів сформованості екологічної вихованості студентів за трьома критеріями на контрольному етапі дослідження визначено шляхом обчислення середніх показників
Групи | Достатній | Середній | Низький | |||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | |
Експериментальна група | 10 | 48 | 7 | 33 | 3 | 19 |
Контрольна група | 7 | 36 | 7 | 35 | 6 | 29 |
|
|
Як засвідчує таблиця, достатнього рівня за трьома критеріями досягли 48% студентів експериментальної групи і 36% студентів контрольної групи, середнього рівня серед студентів досягли: 33% студентів експериментальної та 35% контрольної групи студентів. Щодо низьких результатів, то їх показали: 19% експериментальної і 29% контрольної груп студентів експериментального дослідження.
Отже, на основі даних таблиці 2.34 можемо зробити порівняльний аналіз констатувального і контрольного етапів дослідження який представимо у таблиці 2.35
Таблиця 2.35
Рівні | Групи | Констатувальний етап | Контрольний етап | ||
Кількість студентів | % | Кількість студентів | % | ||
Достатній | ЕГ | 6 | 29 | 10 | 48 |
КГ | 5 | 28 | 7 | 36 | |
Середній | ЕГ | 7 | 35 | 7 | 33 |
КГ | 7 | 35 | 7 | 35 | |
Низький | ЕГ | 7 | 36 | 3 | 19 |
КГ | 8 | 37 | 6 | 29 |
Кількісний аналіз результатів засвідчив збільшення кількості студентів, які мають достатній рівень екологічної вихованості - із 29% до 48%. Відповідно зменшилася кількість студентів з низьким рівнем - із 36% до 19%, середній рівень зменшився лише на два відсотки з 35% до 33%.
Зазначимо, що незначні позитивні зміни щодо розвитку екологічної вихованості відбулись і в контрольній групі. Так, дещо збільшилася кількість студентів на достатньому рівні - з 28% до 36%, а на середньому рівні - залишилася без змін - 35%. Відповідно зменшилась і на низькому рівні - з 37% до 29%.
Це закономірні вікові зміни в розвитку екологічного виховання, які відбулись у процесі вивчення студентами екологічних ситуацій.
Отже, за всіма критеріями (пізнавальний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-практичний) і за всіма показниками сформованості екологічної вихованості (знання характерних особливостей антропогенних екологічних факторів; знання основних факторів деградації довкілля. знання наслідків екологічної кризи; правильне відношення до світу природи; раціональне природокористування та відновлення природних ресурсів; вміння вирішувати природоохоронні задачі; вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи чи окремих її об’єктів; вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та ефективність можливих шляхів і засобів її вирішення у межах найближчого довкілля; готовність висловлювати власну думку і особисте ставлення до порушень морально-етичних і правових норм природокористування власних переконань щодо необхідності охорони природи та відстоювати їх) кількісні дані виявилися значно вищими в експериментальній групі, ніж у контрольній.
Отримані результати дослідження та їх кількісний та якісний аналіз дозволив нам визначити, що розроблена функціональна модель екологічного виховання і освіти студентів вищого навчального закладу є ефективною, так як сприяє підвищенню рівня екологічної вихованості студентів як фактору цілісного формування особистості.
Висновки
. Вивчення науково-педагогічної літератури, переконує, що проблема формування екологічної вихованості студентів як фактор цілісного формування особистості поки що не була предметом цілеспрямованого комплексного дослідження.
. Здійснено уточнення базових понять дослідження «екологія», «виховання», «екологічне виховання», «екологічна культура», «екологічна освіта», «формування особистості».
Аналіз сучасних трактувань сутності екологічного виховання відображає різноманітні підходи до її розуміння.
У філософському аспекті екологічне виховання розглядається як особлива форма людського спілкування, в процесі якого здійснюється засвоєння екологічних норм, цінностей, установок, світоглядних орієнтацій - екологічного соціокультурного досвіду індивідами, котрі об’єктивно та суб’єктивно потребують такого роду комунікації, щоб увійти до світу екологічної культури і свідомо й відповідально розв’язувати екологічні завдання (О.П. Єфімець, Шевцов А.Г,).
|
|
У психологічному аспекті екологічне виховання розглядається як процес формування екологічних уявлень про складність системи внутрішніх взаємодій у природі, при цьому світ природи розглядається як духовна цінність (С. Дерябо, В. Каленська, С. Кравченко, В. Ясвін).
У педагогічному аспекті екологічне виховання розглядається як педагогічна діяльність, що спрямована на формування у студентів екологічної культури.
Мета екологічного виховання формування відповідального і дбайливого ставлення до природи, що базується на екологічній свідомості (М.М. Фіцула)
. В процесі дослідження обґрунтовано, розроблено та апробовано функціональну модель екологічного виховання (мета та конкретні цілі екологічної освіти, зміст, форми, методи, педагогічні засоби ефективної реалізації змісту екологічного виховання студентів) в умовах вищого навчального закладу, провідними структурними складовими якої є особистість студента, навчально-виховна, спрямовуюча, координуюча, контролююча діяльність викладача у навчально-виховному процесі, формування інтелектуального, емоційно-ціннісного, діяльнісно - практичного компонентів екологічної вихованості студентів.
Впровадження в практику функціональної моделі екологічного виховання і освіти студентів забезпечило відчутне зростання екологічної вихованості студентів третього курсу, що підтверджено результатами формувального експерименту. Так в експериментальній групі кількість студентів, які мають достатній рівень екологічної вихованості збільшилась - з 6 до 10 осіб (із 29% до 48%). Відповідно зменшилася кількість студентів з низьким рівнем - із 7 до 3 осіб (із 36% до 19%). Середній рівень залишився без змін.
Щодо якісних результатів, то в експериментальній групі відзначається динамічне зростання всіх показників: підвищення рівня знань характерних особливостей антропогенних екологічних факторів та наслідків екологічної кризи; поява вмінь і навичок раціонального природокористування та вирішення природоохоронних задач; підвищення рівня вміння визначати для себе особисто і суспільства в цілому цінність природи, вміння оцінювати з позиції наукового світогляду й моральних норм суспільства екологічні проблеми та знаходити можливі шляхи та засоби їх вирішення; студенти проявляють більшу впевненість в висловлюванні власної думки і особистого ставлення до порушень правових норм природокористування.
|
|
. Визначено й схарактеризовано, рівні (високий, середній, низький) та критерії (пізнавальний, діяльнісно-практичний, емоційно-ціннісний) сформованості екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу.
До кожного критерію були підібрані відповідні показники та спеціальні завдання, які дозволили визначити рівні сформованості екологічної вихованості студентів третього курсу.
. Розроблено методичний комплекс модулю з дисципліни «Основи екології та охорони природи»
Результати проведеного дослідження дають підстави визначити перспективні напрями його подальшого вивчення: пошук шляхів оптимізації нових моделей формування екологічної вихованості студентів вищого навчального закладу та здійснення спеціальної підготовки педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах з цієї проблеми.
Викладені в дослідженні теоретичні та експериментальні результати не претендують на вичерпне розв’язання проблеми екологічного виховання студентів вищого навчального закладу як фактору цілісного формування особистості, а потребують на подальше вивчення і на кінець - розв’язання даної екологічної проблеми сучасності.