2020-04-20
133
Істотні проблеми, які впливають на діяльність підприємства нерозривні з причинами кризового стану з енергоносіями в Україні. Ці проблеми пов'язані з впливом політичних, економічних, соціальних, технологічних факторів. Окремим фактором, що впливає на діяльність акціонерного товариства, являється низький тиск газу у магістральному газопроводі, який спричинює низьку температуру виробленого теплоносія. Це впливає на те що температура повітря у житлових помешканнях нижче показників санітарних норм. Відповідно виникає необхідність проводити перерахунки за поставлений теплоносій, що призводить до фінансової скрути. Як наслідок виникає неможливість вчасних та повних розрахунків товариства за спожитий природний газ, відсутність достатньої кількості матеріалів та устаткування, необхідного для підготування до осінньо-зимового сезону. Також ці причини призводять до збільшення пошкоджуваності основного та допоміжного обладнання.
За порушення чинного законодавства ВАТ "Херсонська ТЕЦ" було сплачено штрафів на суму 15 тис.грн.
А за останніми даними серед теплопостачальних підприємств міста Херсона значні борги перед ДК "Газ України" мають, зокрема, ВАТ "Херсонська ТЕЦ" (заборгованість з початку 2007 року - 11,85 млн. грн.) та МКП "Херсонтеплоенерго" (5,52 млн. грн.).
Якщо МКП "Херсонтеплоенерго", завдяки вжитим заходам виконує графіки погашення заборгованості і відчутно поліпшило рівень надходжень коштів (з початку 2007 року - 82%, за 2006 рік - 62%), то теплопостачальники ВАТ "Херсонська ТЕЦ" значно погіршили розрахунки. Вони безвідповідально ставляться до виконання власних договірних зобов'язань щодо забезпечення вчасних і повних розрахунків за спожитий природний газ. Не дали позитивних зрушень в діяльності ВАТ "Херсонська ТЕЦ" і заслуховування на нарадах у віце-прем'єр-міністра Андрія Клюєва та в ДК "Газ України". У 2007 році рівень надходжень коштів від ВАТ "Херсонська ТЕЦ" знизився до 32% (у 2006 році він становив 50%). Борг ВАТ "Херсонська ТЕЦ" перед ДК "Газ України" за 2000-2006 рр. становить 33,95 млн. грн.
ДК "Газ України" врахувала позитивні зрушення в проведенні розрахунків МКП "Херсонтеплоенерго" у січні поточного року і підтвердила підприємству ресурси природного газу на 3 декаду січня відповідно до фактичного рівня спожитого за цей період газу.
Водночас, враховуючи низький рівень надходжень коштів та значний борг ВАТ "Херсонська ТЕЦ" перед ДК "Газ України" за спожитий природний газ, компанія проінформувала керівництво Херсонської ОДА, міського голову, НАК "Енергетична Компанія України", що не вбачає підстав оформити обсяги газу, спожиті газу ВАТ "Херсонська ТЕЦ" за цей час.
Компанія також письмово попередила підприємство з газопостачання та газифікації "Херсонгаз" про недопустимість транспортування безлімітних обсягів природного газу ВАТ "Херсонська ТЕЦ".
Компанія попереджує підприємства, які здійснюють транспортування газу, що відповідно до наказу НАК "Нафтогаз України" від 30.01.2007 №35 природний газ, використаний споживачами понад виділені ліміти або безлімітно, закуповується підприємством, що здійснило транспортування таких обсягів газу мережами, до яких безпосередньо підключені споживачі, у інших постачальників природного газу.
Отже, для підприємства ВАТ «Херсонська ТЕЦ» необхідно не лише проаналізувати ймовірність банкрутства, а й запропонувати заходи із підвищення ефективності роботи та оздоровлення внутрішнього стану підприємства.
Аналіз вихідних даних
Маємо наступні вихідні дані про роботу підприємства ВАТ «Херсонська ТЕЦ».
Дані для проведення аналізу виконання плану по виробництву продукції ми будемо брати зі звітів про собівартість готової продукції за 1997 - 2002 роки (форма №10-п)(додатки Р-Х).
Для зручності проведення аналізу і подальшої обробки значень, необхідні значення показників представимо у виді таблиці (таблиця 3.1).
Таблиця 3.1 Випуск готової продукції
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |||||||||||||
| П | Ф | % | П | Ф | % | П | Ф | % | П | Ф | % | П | Ф | % | П | Ф | % | |
| Готова продукція | 177000 | 218163 | 123,3 | 235000 | 287769 | 122,5 | 260000 | 330575 | 127,1 | 289000 | 290190 | 100,4 | 382000 | 412604 | 108 | 496000 | 520387 | 104,9 |
| Рядова продукція споживачам | 177000 | 215622 | 121,8 | 235000 | 283912 | 120,8 | 260000 | 330446 | 127,1 | 289000 | 289618 | 100,2 | 382000 | 412604 | 108,0 | 496000 | 519348 | 104,7 |
| Товарна продукція | 177000 | 218163 | 123,3 | 235000 | 287769 | 122,5 | 260000 | 330575 | 127,1 | 289000 | 290190 | 100,4 | 382000 | 412604 | 108,0 | 496000 | 520387 | 104,9 |
Як ми бачимо в таблиці 3.1 за аналізований період спостерігається перевиконання плану по виробництву готової продукції. Це може бути викликано однієї з наступних причин:
На даному підприємстві постійно вишукуються шляхи (резерви) збільшення виробництва продукції, проводяться заходи щодо збільшення продуктивності праці.
Керівництво шахти постійно недооцінює можливості виробничого потенціалу підприємства.
Керівництво підприємства навмисне занижує плановані показники роботи підприємства, щоб наприкінці року одержати перевиконання плану по виробництву продукції і з кращої сторони показати себе перед компанією вищої ланки.
Третій пункт є більш теоретичним і не має під собою ніяких вагомих аргументів, тому що в умовах переходу економіки країни від соціалізму до ринкової економіки необхідність таких дій відпала сама собою.
У зв’язку з високим професіоналізмом працівників ВАТ «Херсонська ТЕЦ» другий пункт виглядає не дуже переконливо, тому що на даному підприємстві працюють висококласні фахівці галузі, що мають величезний досвід роботи на даному підприємстві.
Таким чином можна сміло затверджувати, що перевиконання плану по виробництву продукції досягнуто шляхом постійних пошуків нереалізованих резервів, підвищення мотивації робітників, збільшення продуктивності праці тощо.
Обсяг росту випуску чистої продукції доцільно представити у вигляді таблиці (таблиця 2.2).
Як ми бачимо з таблиці тільки один раз (у 2004 році) була порушена динаміка виробництва продукції. Це було зв’язано з багатьма к внутрішніми, так і зовнішніми факторами, серед яких можна виділити наступні:
1. Заборона на ведення бартерних операцій;
2. Зниження рівня держпідтримки;
3. Перехід на нові, більш глибокі, а отже і більш витратні місця праці.
Реалізація продукції складає 100% виробництва, що є для підприємства гарним фактом, тому що продукція не може довгий час зберігається на складі через небезпеку самозаймання.
Таблиця 3.2 Обсяг росту випуску чистої продукції
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |||||||
| Ф | +/- | Ф | +/- | Ф | +/- | Ф | +/- | Ф | +/- | Ф | +/- | |
| Готова продукці | 218163 | 41163 | 287769 | 69606 | 330575 | 42806 | 290190 | - 40385 | 412604 | 122414 | 520387 | 107783 |
На основі статистичної інформації з даних Державного комітету статистики України ми можемо проаналізувати синхронність випуску готової продукції підприємством і динамікові виробництва в цілому по галузі, а також визначити яка частина загального виробництва по галузі було зроблено (добуте) на підприємстві ВАТ «Херсонська ТЕЦ» (таблиця 3.3).
Таблиця 3.3 Питома вага видобутку підприємства в загальному обсязі виробництва продукції галузі
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| Виробництво по Україні, млн.т | 57 | 58,6 | 59,5 | 62,8 | 62,4 | 61,7 |
| Виробництво по підприємству | 0,21816 | 0,28776 | 0,33057 | 0,29019 | 0,41260 | 0,5204 |
| Питома вага | 0,38% | 0,49% | 0,56% | 0,46% | 0,66% | 0,84% |
З таблиці можна зробити декілька висновків:
1.Питома вага випуску підприємства в загальному обсязі виробництва постійно збільшується;2.Виробництво в Україні починаючи з 2004 року постійно падає;3.2004 рік для підприємства був дуже кризовий.Оцінка рівня існуючої технології виробництва проводиться в таких аспектах:
а) наявність сучасних передових технологій;
б) використання «ноу-хау» та власних інноваційних розробок;
в) застосування автоматизованих систем управління.
При аналізі витрат на виробництво вивчається ефективність планування собівартості та здійснюється факторний аналіз відхилень факту від плану. На підставі первинних бухгалтерським документів визначається сума витрат у собівартості продукції, які не пов’язані з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізується фактична (у натуральному та вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів, інших товарно-матеріальних цінностей, які не стосуються виробництва продукції. На цій основі розроблюються рекомендації щодо їх подальшого використання, зокрема продажу.
Аналіз витрат та собівартості продукції доцільніше почати з аналізу виконання плану по собівартості. Для здійснення даної мети побудуємо таблицю і занесемо в неї необхідні для аналізу дані зі звіту про собівартість продукції (Додаток А).
Ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки: к більшості випадків спостерігається перевиконання плану собівартості продукції; перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком; деякі пункти перевиконуються в кілька разів, а іноді й у десятки разів, що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів. Аналіз собівартості по елементах витрат ми проведемо для 2001 - 2006 року і порівняємо їхній між собою
Побудуємо аналітичну таблицю, у яку занесемо необхідні дані і розраховані показники (таблиця 3.5)
Таблиця 3.4 Аналіз собівартості за елементами витрат
| Елемент | 2001 | 2006 | ||
| витрат | Фактично | Питома вага | Фактично | Питома вага |
| Матеріальні витрати | 42,12 | 40,74% | 35,9 | 36,12% |
| Оплата праці | 21,99 | 21,27% | 24,89 | 25,05% |
| Соціальні заходи | 8,21 | 7,94% | 11,66 | 11,73% |
| Амортизація | 9,01 | 8,71% | 18,46 | 18,58% |
| Інші витрати | 20,16 | 19,50% | 2,12 | 2,13% |
| Виробнича собівартість | 101,49 | 98,16% | 93,03 | 98,16% |
| Позавиробничі витрати | 1,9 | 1,84% | 6,35 | 6,39% |
З огляду на значення таблиці 3.5 можна зробити наступні висновки:
1. Структура собівартості в 2001 і 2006 роках різна;
2. До 2006 року відбулася зміна витрат на матеріали (вони зменшилися);
3. Збільшилося фінансування таких статей к оплата праці, соціальні заходи, амортизації, позавиробничі витрати.
Вище перераховані аналітичні висновки свідчить про поліпшення оплати праці на підприємстві, закупівлю нового високотехнологічного устаткування.
Аналіз основних фондів та амортизаційних виходить з того, що балансова вартість окремих майнових активів майже ніколи не дорівнює їх реальній ринковій ціні. Аудитор звертає увагу на основні фонди, які було придбано, реалізовано, ліквідовано або здано в оренду протягом останніх періодів. Показники завантаженості основних фондів, зносу, матеріало- та енергомісткості, прогресивності технологічних процесів порівнюються з аналогічними показниками діяльності підприємств, що працюють у відповідній галузі найуспішніше.
Слід перевірити правильність проведення та відбиття у звітності таких опера дій, пов’язаних з рухом основних фондів:
- індексація основних фондів;
- надходження та реалізація;
- ліквідація та інші види вибуття;
- ремонт та амортизація;
- інвентаризація.
Майновий стан підприємства оцінюється на підставі дослідження таких показників: коефіцієнт зносу основних фондів; коефіцієнт оновлення; коефіцієнт вибуття; частка активної частини основних фондів у структурі основних фондів.
Таблиця 3.5 Розрахунок коефіцієнта зносу основних засобів| До 1999 року | З 2000 року | |
| Коефіцієнт зносу основних засобів | 
| 
|
Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується к відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості [8]. Порядок розрахунку коефіцієнта представлений у таблиці 3.6.
Аналізуючи показники праці аудитор досліджує динаміку чисельності працівників та рівня заробітної плати, обсяги прихованого безробіття, плинність кваліфікованих робітників та інженерно-технічних кадрів. З’ясовуються також причини, які призвели до втрат робочого часу (відсутність замовлень, сировини, втрата традиційних ринків збуту, висока ціна продукції, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень тощо), робиться висновок про відповідність (невідповідність) кількості працівників потребам виробництва.
Після проведення аналізу виробничо-господарської діяльності слід провести не менш важливий аналіз фінансового боку роботи підприємства.
Проводячи фінансовий аналіз, слід додержувати певної послідовності дій. На початковому етапі виконуються підготовчі заходи, що забезпечують правильність аналітичних розрахунків. Тут добираються і систематизуються звітні матеріали, перевіряється взаємний зв'язок економічних показників і оцінюється ґрунтуючись на даних приведеній вище таблиці можна з упевненістю зробити наступні висновки:
1. У більшості випадків спостерігається перевиконання плану собівартості продукції;
2. Перевиконання плану по рядку "повна собівартість" знижується рік за роком;
3. Деякі пункти перевиконуються в кілька разів, а іноді й у десятки разів, що свідчить або про нераціональне планування, або про зміни в структурі собівартості під впливом зовнішніх факторів. їх порівнянність (остання може порушуватися через інфляційні процеси, відсутність впорядкованого розбиття за статтями звітності та аналітичними групами балансу).
Основним джерелом інформації при аналізі фінансової сфери є типові форми річної бухгалтерської звітності підприємств, зокрема:
1.Баланс підприємства — форма № 1;
2.Звіт про фінансові результати — форма №2;
3.Звіт про фінансово-майновий стан — форма № 3;
4.Розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості.
При проведенні фінансового аналізу, слід враховувати, що в рамках переходу вітчизняних підприємств на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та звітності наказом Міністерства фінансів України затверджено низку положень (стандартів) бухгалтерського обліку (ПБО), зокрема:
- ПБО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»;
- ПБО 2 «Баланс»;
- ПБО 3 «Звіт про фінансові результати»;
- ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів»;
- ПБО 5 «Звіт про власний капітал».
Порядок складання фінансової звітності, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства і результати його діяльності, викладається в ПБО 2—5 (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684). Впровадження стандартів бухгалтерського обліку дає можливість не лише уніфікувати звітність вітчизняних та зарубіжних підприємств, а й полегшує проведення фінансового аналізу. Оскільки розрахунок певних показників фінансового стану базується на окремих статтях тієї чи іншої форми бухгалтерської звітності, стандартизація форм звітності є необхідною передумовою стандартизації фінансового аналізу. Такий аналіз потрібний для оцінювання кредитоспроможності чи санаційної спроможності вітчизняних суб'єктів господарювання зарубіжними інвесторами.
Аналізуючи фінансовий стан підприємства, що перебуває у кризі, ми скористалися Методикою проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств [5] та Методикою інтегрального оцінювання інвестиційної привабливості підприємств та організацій [6], які затверджено Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств, а також Положенням про порядок проведення санації державних підприємств [12] та більш пізня редакція Порядку проведення досудової санації державних підприємств [13], а також Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [7], Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації [8].Аудит фінансової сфери передбачає:
- оцінювання динаміки та структури валюти балансу;
- аудит власного капіталу;
- аудит позичкового капіталу та кредиторської заборгованості;
- оцінювання ліквідності активів підприємства та його платоспроможності;
- аудит реальних та фінансових інвестицій;
- аналіз дебіторської заборгованості;
- аналіз Cash-Flow;
- оцінювання ділової активності підприємства.
Оцінювання динаміки та структури валюти балансу проходить з використанням трендового методу аналізу (кожну позицію балансу порівнюють із даними попередніх років) та бенчмаркінга (окремі статті порівнюють з аналогічними середньогалузевими показниками та показниками підприємств, котрі є провідними в галузі). На цій підставі робиться висновок про основні тенденції динаміки показників. Тенденція до зменшення валюти балансу свідчить про скорочення підприємством обсягів своєї господарської діяльності, що може бути головною причиною його неплатоспроможності.
Аналізуючи окремі статті балансу, доводиться зважати на те, що реальна ринкова вартість деяких активів, відбитих у балансі, може бути значно нижчою за їх балансову вартість або взагалі дорівнювати нулю.
З огляду на функції власного капіталу, його роль к джерела фінансових ресурсів на підприємстві, аудит власного капіталу є головним у процесі аудиту фінансової сфери. Під час аудиту увага зосереджується на таких питаннях:
- склад і структура джерел власник фінансових ресурсів;
- структура сукупного капіталу підприємства;
- правильність формування статутного фонду та порядок оцінювання вкладів;
- можливості збільшення статутного фонду та необхідність санації балансу;
- можливості реструктуризації статутного фонду;
- структура та джерела формування додаткового капіталу;
- наявність резервних (страхових) фондів;
- наявність нерозподіленого прибутку (непокритих збитків).
Проблематика аналізу власного капіталу полягає в тому, що нині діюча в Україні структура балансу базується на принципах, які були сформовані до переходу на ринкові методи господарювання. Через це вона не враховує застосовуваних у міжнародній практиці підходів до визначення капіталу підприємства та його складових — власного капіталу та позичкового капіталу. Показники структури капіталу, розраховані на основі окремих статей балансу, дають викривлену інформацію про реальний фінансовий стан підприємства. Так, на більшості вітчизняних підприємств показники фінансової незалежності, фінансового лівериджу та інші є значно кращими від аналогічних показників провідних зарубіжних підприємств [40].
Згідно з новою системою бухгалтерського обліку структура та склад власного капіталу відобразяться в ПБО 2 «Баланс» та в ПБО 5 «Звіт про власний капітал» (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстиції України від 21.06.1999 № 391/3684), де міститься важлива для фінансового аналізу інформація про зміни (збільшення, зменшення) статутного, додаткового та резервного капіталу, а також про нерозподілений прибуток.
Аналітик, досліджуючи санаційну спроможність підприємства, звертає увагу на можливості та умови здійснення інвестицій у власний капітал потенційними санаторами (якщо це передбачено санаційною концепцією), аналізує напрямки використанню залучених у такий спосіб фінансових ресурсів.
Оптимізація структури капіталу — одне з найважливіших і найскладніших завдань фінансового менеджменту. Не існує єдиних підходів до визначення оптимального співвідношення між власним і позичковим капіталом. Вони залежать від особливостей фінансово-господарської діяльності конкретного підприємства, галузі, до якої воно належить, обсягів дальності та інших факторів. Наведені в таблиці 2.6 рекомендовані значення показників є доволі умовними і можуть бути лише певним узагальненим орієнтиром.
Аудит власного капіталу акціонерного товариства включає в себе також розрахунок показників ринкової активності підприємства, до яких належать:
- коефіцієнт цінності акцій (відношення ринкової ціни однієї акції до суми дивіденду на одну акцію);
- рентабельність акцій (показник, обернено пропорційний до коефіцієнта цінності акцій);
- сума дивідендів на одну акцію.
Розрахунок показників прибутковості акцій розгадається в третьому розділі ПБО 3 «Звіт про фінансові результати» (Положення Міністерства фінансів України. Про затвердження Положень (стандартів) бухгалтерського обліку від 31.03.1999 № 87. Зареєстровано: Міністерство юстицій України від 21.06.1999 № 391/3684).
Але у нашому випадку розраховувати ці показники не має сенсу, тому що, по-перше, акції підприємства не обертаються на ринку і к слідство не мають ринкової ціни, а по друге доходів по акціях ВАТ “Херсонська ТЕЦ” ніколи ще не нараховувалися і не сплачувалися
У ході аудиту позичкового капіталу та кредиторської заборгованості вирішуються такі завдання:
- визначаються склад і структура позичкових засобів
- розшифровується поточна кредиторська заборгованість;
- визначається розмір простроченої заборгованості й оцінюються можливості пролонгації та реструктуризації заборгованості;
- вивчаються можливості емісії облігацій та залучення додаткових позик.
Пасиви балансу доцільно розбити (залежно від терміну їх сплати) на чотири групи:
oНайбільш термінові зобов’язання (ПІ) — до них слід віднести кредити та позики, не по гашені в строк, а також розрахунки за товари, роботи, послуги, не сплачені в строк;
oКороткострокові пасиви (П2) — уся короткострокова заборгованість за відрахуванням найбільш термінових зобов’язань;
oДовгострокові пасиви (ПЗ) — довгострокові кредити та позики;
oПостійні пасиви (П4) —— власний капітал.
Аудитор має перевірити повноту відображення в балансі та у фінансовому плані підприємства поточної заборгованості, тобто заборгованості, яку слід погасити найближчим часом. Особлива увага приділяється тому, чи враховані всі платежі до бюджету (зокрема нараховані штрафи), чи правильно визначена частка довгострокових позик, що її потрібно погасити в короткостроковому періоді, заборгованість із заробітної плати тощо.
Аналізуючи довгострокову кредиторську заборгованість, звертають увагу на цільове використання довгострокових кредитів, банків та інших позикових коштів, які одержано протягом останніх років, а також на розміри штрафних санкцій., відсотків, сплачених через порушення розрахунково-платіжної дисципліни (у тому числі через несвоєчасне повернення банківських кредитів).
У процесі санаційного аудиту за даними статистичного обліку на останню звітну дату розшифровується кредиторська заборгованість з фіксування дати її виникнення та суми. На підставі цих даних проводиться аналіз по наступним напрямкам:
1.Виллються статті, сума боргу за якими найбільша (тобто проводиться структурний аналіз);
2.виявляються найбільші кредитори підприємства;
3.проводяться заходи з метою реструктуризації боргу або його списанню.
Про неплатоспроможність підприємства можуть свідчити відсутність грошей на розрахункових рахунках, наявність непогашеної в строк заборгованості, порушення строків вишити оплати праці тощо. В аналітичній роботі використовують наступні показники оцінки ліквідності підприємства (таблиця 3.6.).
Таблиця 3.6. Методика розрахунку показників для оціки ліквідності підприємства
| Найменування показника | Формула розрахунку | Оцінка показника | |
| за нормативним значенням | за динамікою | ||
| 1. Загальний коефіцієнт покриття | Ф. 1 (сума рд. 260-270): (рд. 620) | >1 | збільшення |
| 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 150-250): (рд. 620) | >0,5 | збільшення |
| 3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 130-150 + 230, 240): (рд. 620) | >0,5 | збільшення |
| 4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Ф. 1 (сума рд. 220-240): (рд. 620) | >0,2 | збільшення |
| 5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів | Ф. 1 (рд. 260): (рд. 280) | за планом | за планом |
| 6. Частка виробничих запасів в оборотних активах | Ф. 1 (сума рд. 100-120): (рд. 260) | >0,5 | збільшення |
Ліквідність суб'єкта господарювання показує його можливість погашати свою заборгованість. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності доцільно визначати з врахування здійсненої оцінки окремих активів за можливою сумою доходу. Коефіцієнти ліквідності визначаються відношенням величини ліквідного майна, тобто засобів, які можуть бути використані для оплати боргів до поточних зобов’язань. Ліквідність визначається мірою покриття зобов’язань підприємства його активами, строк для перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань. В залежності від ступеню ліквідності, активи підприємства класифікуються за на ступними групами (табл. 3.7.).
Таблиця 3.7. Класифікація активів підприємства за ліквідністю
| Активи | Характеристика майна | ||
| види | умовне позначення | сума рядків балансу | |
| Високоліквідні | А1 | ф1.Сума стр. 220-240 | Грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення |
| Швидколіквідні | А2 | ф1.Сума стр. 130-210 | Готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, ка буде погашена згідно умов договорів |
| Повільноліквідні | а3 | ф1.Сума стр. 100-120, 250, 270 | Сировина і матеріали, МШП, незавершене виробництво, дебіторська заборгованість, строк сплати якої минув |
| Важколіквідні | А4 | ф1. Стр. 80 | Основні засоби, обладнання та незавершені капітальні інвестиції, довгострокові фінансові вкладення, нематеріальні активи |
Високоліквідними і найбільш мобільними активами підприємства є грошові кошти у касі та рахунках у банку, тому що вони у будь-кий час можуть бути використані для здійснення всіх господарських операцій. Менш ліквідними є кошти в дебіторській заборгованості, тому що по таких коштах немає впевненості в строках їх надходження. Наступними активами за ступенем ліквідності слід вважати товари, готову продукцію і виробничі запаси, які можна продати або використати на бартер в погашення заборгованості. Необоротні активи підприємства, к правило, не передбачають ліквідовувати, а за умови їх ліквідації зменшуються обсяги господарської діяльності.
Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки приведених груп по активі і пасивові. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо дотримуються наступні нерівності:
А1 > З1, А2 > З2, А3 > З3, А4 < З4 (2.1)
Якщо виконують перші три нерівності в цій системі, то це волоче і виконання четвертої нерівності. Тому важливо зіставити підсумки перших трьох груп по активі і пасивові. Іншими словами, при розрахунку оцінки ліквідності балансу в розрахунок приймаються оборотні активи підприємства і притягнуті джерела фінансування.
У випадку якщо одне або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшому або меншому ступені відрізняється від абсолютної. При цьому теоретично недолік засобів по одній групі активів компенсується їхнім надлишком по іншій групі у вартісній оцінці, у реальній же ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити в повному ступені більш ліквідні.
Зіставлення підсумків першої групи по активі і пасивові, тобто А1 і З1, відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Порівняння другої групи по активі і пасивові (А2 і З2) показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активі і пасивові для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.
Таблиця 3.8.
| показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| А1 | 0 | 0 | 1 | 19 | 54 | 448 | 366 |
| А2 | 1835 | 631 | 1531 | 1645 | 599 | 4323 | 9825 |
| А3 | 2515 | 2187 | 2149 | 2582 | 7406 | 5067 | 5877 |
| А4 | 95903 | 93158 | 91695 | 90822 | 101285 | 110301 | 102248 |
Показники активів за ліквідністю
Загальне значення нерівності можна представити у вигляді наступного рівняння:
А1 < З1, А2 < З2, А3 > З3, А4 > З4 (3.1)
Таким чином, виходячи з рівняння 3.1 можна зробити висновок, про те, що фінансова ліквідність даного підприємства вкрай мала і вимагає втручання в її структуру з наступними змінами в ній. На підприємстві спостерігається не оптимальне співвідношення поточних надходжень і платежів (А1 < З1), а нерівність (А2 > З2) показує відсутність тенденції до збільшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому.
Аналіз, проведений за запропонованою схемою, є наближеним. Більш детальним буде аналіз ліквідності за допомогою фінансових коефіцієнтів. Крім того, такий підхід до аналізу ліквідності на практиці використовується набагато частіше.
В залежності від того, якими платіжними засобами (активами) підприємство має можливість здійснити оплату своїх зобов’язань, розраховують три рівні платоспроможності.
Таблиця 3.9. Показники пасивів за ліквідністю
| показник | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| З1 | 2442 | 5138 | 9340 | 15370 | 31089 | 43467 | 41397 |
| З2 | 13424 | 17383 | 16830 | 13741 | 24604 | 23105 | 30681 |
| З3 | 0 | 0 | 4000 | 6749 | 2372 | 1915 | 246 |
| З4 | 84387 | 73455 | 65206 | 59208 | 51279 | 51652 | 45992 |
Результати розрахунків можна звести в єдину таблицю (таблиця 3.10)
Таблиця 3.10. Зведений аналіз активів та пасивів за ліквідністю
| 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | |
| А1 та З1 | А1<З1 | А1<З1 | А1<З1 | А1<З1 | А1<З1 | А1<З1 | А1<З1 |
| А2 та З2 | А2<З2 | А2<З2 | А2<З2 | А2<З2 | А2<З2 | А2<З2 | А2<З2 |
| А3 та З3 | А3>З3 | А3>З3 | А2<З3 | А3>З3 | А3>З3 | А3>З3 | А3>З3 |
| А4 та З4 | А4>З4 | А4>З4 | А4>З4 | А4>З4 | А4>З4 | А4>З4 | А4>З4 |
Загальний коефіцієнт покриття є важливим показником платоспроможності. Він визначається співвідношенням усіх поточних активів до поточних зобов’язань і характеризує достатність оборотних активів підприємства для погашення своїх боргів. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Критичне значення коефіцієнта покриття = 1. При коефіцієнті покриття < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення коефіцієнта покриття у межах 1-1,5 свідчить про те, що підприємство може своєчасно ліквідувати борги.
Якщо на покриття зобов’язань підприємство передбачає мобілізувати оборотні активи в частині грошових коштів і коштів в розрахунках, можна одержати коефіцієнт швидкої ліквідності. Він дорівнює частці від ділення цієї частини оборотних активів на суму поточних зобов’язань підприємства. Теоретично виправдана оцінка цього коефіцієнта знаходиться в межах 0,5-1,0.
Наймобільнішою частиною оборотних активів є гроші. Оборотні активи в грошах готові до платежу й розрахунків негайно, тому відношення їх до поточних зобов’язань підприємства називають коефіцієнтом абсолютної ліквідності. Теоретично достатнє його значення згідно з визначеними нормативами — понад 0,2.
Оцінку ліквідності підприємства можливо здійснити за наявністю незалежних засобів платежу. Якщо можливість використання для погашення поточних зобов’язань виробничих запасів залежить від здійснення процесу виготовлення продукції, а дебіторської заборгованості — від повернення її боржниками, то використання таких активів, к готова продукція, товари та грошові кошти не залежить від внутрішніх і зовнішніх факторів. Ці активи завжди готові для оплати зобов’язань.
Оцінка надійності визначених коефіцієнтів ліквідності здійснюється в процесі вивчення питомої вага оборотних активів та їх окремих видів в складі майна підприємства Оборотні активи в господарській діяльності використовуються тільки в певному поєднанні з основними засобами. Від оптимального співвідношення майна оборотного і постійного капіталу значною мірою залежить ефективність роботи суб'єкта господарювання. Частка оборотних активів в активах визначається шляхом ділення оборотних активів на валюту балансу і показує їх питому вагу в майні підприємства. Господарську діяльність забезпечують виробничі основні засоби і виробничі запаси. Інші оборотні активи (готова продукція, кошти в розрахунках і грошові кошти) є наслідком підприємницької діяльності.
Наявність виробничих запасів у підприємства характеризує його можливість продовжувати господарську діяльність. Частка виробничих запасів в поточних активах визначається к відношення виробничих запасів до оборотних активів і показує їх питому вагу в майні оборотного капіталу.
Узагальнимо визначені коефіцієнти за даними фінансової звітності підприємства в таблиці 3.11.
Таблиця 3.11. Показники ліквідності підприємства
| Показники | Періоди (роки) | ||||||
| 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | |
| 1. Загальний коефіцієнт покриття (платоспроможності) | 0,28 | 0,13 | 0,14 | 0,15 | 0,14 | 0,15 | 0,28 |
| 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності | 0,22 | 0,06 | 0,08 | 0,10 | 0,08 | 0,11 | 0,22 |
| 3. Коефіцієнт незалежної (забезпеченої) ліквідності | 0,005 | 0,002 | 0,001 | 0,002 | 0,001 | 0,007 | 0,005 |
| 4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | 0,0000 | 0,0000 | 0,0004 | 0,0065 | 0,0097 | 0,0682 | 0,0000 |
| 5. Частка оборотних активів в загальній сумі активів | 0,04 | 0,03 | 0,04 | 0,04 | 0,07 | 0,08 | 0,04 |
| 6. Частка виробничих запасів в оборотних активах | 0,19 | 0,48 | 0,39 | 0,28 | 0,42 | 0,25 | 0,19 |
Проаналізувавши данні таблиці 3.11 та зрівнявши їх з нормативними значеннями коефіцієнті можна зробити висновок, що жоден з коефіцієнтів не відповідає нормам. Більш того всі значення коефіцієнті в менше нормативних значень у рази, десятки раз, а іноді і сотні раз! Тому аналіз коефіцієнтів більш ефективно проводити в динаміці.
Оскільки в 2004 році значення коефіцієнтів були далекі від нормативних, а динаміку більшості з коефіцієнтів не була націлена на зростання значень, тому взагалі динаміку коефіцієнтів можна вважати к негативну.
У процесі санаційного аудиту, за даними аналітичного обліку на останню звітну дату проводиться розшифровка дебіторської заборгованості та її класифікація з фіксацією дат виникнення і сум у розрізі окремих контрагентів. Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності дано в ПБО 10 «Дебіторська заборгованість».
Виділяють поточну дебіторську заборгованість (яка виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашеною протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу) та довгострокову дебіторську заборгованість (яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашеною пізніше ніж через дванадцять місяців від дати складання балансу).
Поточна дебіторська заборгованість включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, яка визначаться к різниця між поточною заборгованістю та резервом сумнівних боргів. Резерв сумнівних платежів розраховується двома способами:
1.Виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (якщо існує значний ризик невиконання платежів);
2.На підставі класифікації дебіторської заборгованості.
У ході аналізу аудитор повинен оцінити реальні можливості рефінансування дебіторської заборгованості, а також тенденції її розвитку. Зростання дебіторської заборгованості свідчить про надання підприємством товарних позик споживачам своєї продукції. Кредитуючи їх, підприємство фактично ділиться з ними частиною свого прибутку. Водночас кредитор може брати позики для забезпечення своєї діяльності, що призводить до збільшення власної кредиторської заборгованості.
