Необхідність державного регулювання фінансового ринку

Регулювання фінансового ринку повинне передбачати встановлення правил інвестиційного процесу, обов’ язкових для усіх — і для дрібних, і для великих інвесторів. Завдяки цьому стає очевидним те, що існує закон, який захищає кожного інвестора, і є покарання для тих, хто його порушує.
Досвід економічного розвитку показав, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічний ріст.

Необхідність регулювання фінансового ринку виражається в наступному:

1. високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов’язують з конкретною країною.

2. якісний, добре відрегульований ринок — це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні капітал іноземного походження складає значну частину в загальному обсязі інвестованих заощаджень. Але і внутрішні заощадження можуть і повинні грати важливу позитивну роль в економіці.

За допомогою планів і директив неможливо досягти позитивних результатів на фінансовому ринку, повному ризику і невизначеності. Але завжди можна правильно організувати процес і одержати позитивні результати.

Фінансовий ринок — це і сфера економіки, що відчуває найжорстокіший політичний тиск — адже фінансове законодавство регулює гігантські потоки капіталу. При цьому користувачі капіталу можуть бути зацікавлені в тім, щоб сховати свої дійсні наміри і дезінформувати ринок.

З іншого боку, інвестори намагаються знайти можливість заробити і використовують усі зусилля, щоб одержати інформацію, недоступну іншим інвесторам. Для них також характерне прагнення обмежити конкуренцію між тими, кому вони надали капітал. І як часто буває, жертвою в цій грі виявляється найбільш беззахисна сторона — дрібний інвестор, що важко заробляє собі на Тому для регулювання фінансового ринку, і особливо ринку цінних паперів, втручання держави повинне бути обов’ язковим.

Мета державного регулювання фінансових ринків в Україні:

• проведення єдиної й ефективної державної політики в сфері фінансових послуг;
• захист інтересів споживачів фінансових послуг;
• створення сприятливих умов для розвитку і функціонування ринків фінансових послуг;
• створення умов для ефективної мобілізації і розміщення фінансових ресурсів учасників ринків фінансових послуг з урахуванням інтересів суспільства;
• забезпечення рівних можливостей доступу на ринок і захист прав його учасників;
• дотримання учасниками вимог законодавства;
• запобігання монополізації і створення умов розвитку чесної конкуренції;
• контроль за прозорістю і відкритістю фінансових ринків;
• сприяння інтеграції в європейський і світовий фінансові ринки.

Державне регулювання діяльності по наданню фінансових послуг здійснюється шляхом:

• ведення державних реєстрів фінансових установ і ліцензування діяльності з надання фінансових послуг;
• нормативно-правового регулювання діяльності фінансових установ;
• нагляду за діяльністю фінансових установ;
• застосування уповноваженими державними органами заходів впливу;
• проведення інших заходів державного регулювання фінансових ринків.

Органи державного регулювання фінансових ринків:

• ринок банківських послуг — Національний банк України;
• ринок цінних паперів — Державна комісія з цінних паперів і фондовому ринку;
• інші ринки фінансових послуг — спеціально уповноважені органи виконавчої влади в сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється відповідно до Закону «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг».

12. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг

Нацiональний банк України (далi – Нацiональний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управлiння, юридичний статус, завдання, функцiї, повноваження i принципи органiзацiї якого визначаються Конституцiєю України та iншими законами України.
Нацiональний банк має статутний капiтал, що є державною власнiстю. Розмiр статутного капiталу становить 10 мiльйонiв гривень.

Нацiональний банк є економiчно самостiйним органом, який здiйснює видатки за рахунок власних доходiв у межах затвердженого кошторису, а у визначених цим законом випадках – також за рахунок Державного бюджету України.
Нацiональний банк не вiдповiдає за зобов’язаннями органiв державної влади та iнших банкiв, а органи державної влади та iншi банки не вiдповiдають за зобов’язаннями Нацiонального банку, крiм випадкiв, коли вони добровiльно беруть на себе такi зобов’язання.
Основна функцiя. Вiдповiдно до Конституцiї України основною функцiєю Нацiонального банку є забезпечення стабiльностi грошової одиницi України. Для виконання своєї основної функцiї Нацiональний банк сприяє дотриманню стабiльностi банкiвської системи, а також, у межах своїх повноважень, – цiнової стабiльностi.
Iншi функцiї. Нацiональний банк виконує такi функцiї:
1) визначає та проводить грошово-кредитну полiтику;
2) монопольно здiйснює емiсiю нацiональної валюти України та органiзовує її обiг;

3) виступає кредитором останньої iнстанцiї для банкiв i органiзовує

4) органiзовує створення та методологiчно забезпечує систему грошово-кредитної і банкiвської статистичної iнформацiї та статистики платiжного балансу;

5) визначає напрями розвитку сучасних електронних банкiвських технологiй;
6) здiйснює банкiвське регулювання та нагляд;

7) веде реєстр банкiв, їх фiлiй та представництв, валютних бiрж i фiнансово-кредитних установ, здiйснює лiцензування банкiвської дiяльностi та операцiй у передбачених законами випадках;
6) представляє iнтереси України в центральних банках iнших держав;
7) здiйснює вiдповiдно до визначених спецiальним законом повноважень валютне регулювання;

8) забезпечує накопичення та зберiгання золотовалютних резервiв та здiйснення операцiй з ними та банкiвськими металами;

9) здiйснює iншi функцiї у фiнансово-кредитнiй сферi в межах своєї компетенцiї, визначеної законом.

Нацiональний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцiй здiйснює такi операцiї:

· надає кредити комерцiйним банкам та iншим фiнансово-кредитним установам;

· здiйснює дисконтнi операцiї з векселями та чеками в порядку;

· купує та продає на вторинному ринку цiннi папери у порядку;

· купує та продає валютнi цiнностi з метою монетарного регулювання;

· приймає на зберiгання та в управлiння державнi цiннi папери й iншi цінності та інше.

Регулювання розрахункiв. Нацiональний банк встановлює правила, форми i стандарти розрахункiв банкiв та iнших юридичних i фiзичних осiб в економiчному обiгу України iз застосуванням як паперових, так i електронних документiв та готiвки, координує органiзацiю розрахункiв, дає дозволи на здiйснення клiрингових операцiй та розрахункiв за допомогою електронних документiв.
Нацiональний банк забезпечує здiйснення мiжбанкiвських розрахункiв через свої установи, дає дозвiл на проведення мiжбанкiвських розрахункiв через прямi кореспондентськi вiдносини комерцiйних банкiв та через їх власнi розрахунковi системи.