Портфельний кредитний ризик — це середньозважена величина ризиків щодо усіх угод кредитного портфеля, де вагами виступають питомі ваги сум угод у загальній сумі кредитного портфеля. Його можна подати таким виразом: α = ∑Pi (C)*Si/S, де
Pi (C) – кредитний ризик щодо кредитної угоди;
Si – сума позики.
S = ∑ Si
Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику визначається, в основному, такими чинниками:
- ступінь концентрації кредитної діяльності банку в певній сфері (галузі), чутливої до змін в економіці;
- питома вага кредитів, що припадають на клієнтів, які відчувають певні труднощі;
- концентрація кредитної діяльності банку в нових, нетрадиційних сферах;
- внесення частих змін у кредитну політик) банку;
- питома вага нових і недавно залучених клієнтів.
Міра (ступінь) портфельною кредитного ризику також залежить від:
- специфіки дебіторів (сільськогосподарські, промислові, комунальні (державні), персональні);
- напрямку використання — формування оборотних коштів, інвестиційні, сезонні, на подолання тимчасових фінансових труднощів, на операції з цінними паперами, імпортні та експортні;
|
|
- розмірів підприємств-позичальників — малі, середні, великі.
Малі та середні підприємства швидше можуть відреагувати на потреби ринку, клієнта, їхня структура більш динамічна (гнучка).
Великі підприємства, навпаки, більш інертні. Вони не реагують швидко на зміни в потребах ринку і конкретного споживача, не часто змінюють напрямок своєї ділової активності, але мають вагомий власний.
Для забезпечення достатньої диверсифікації кредитного портфеля застосовують такі способи:
1) раціонування кредиту, яке передбачає: встановлення гнучких або жорстких лімітів кредитування щодо суми, строків, видів відсоткових ставок та інших умов надання позик; встановлення лімітів кредитування щодо окремих позичальників або класів позичальників, відповідно до фінансового становища;
2) диверсифікація позичальників. Може здійснюватися через пряме встановлення лімітів для всіх позичальників даної групи;
3) диверсифікація забезпечення повернення кредитів;
4) застосування різних видів відсоткових ставок і способів нарахування та сплати відсотків за кредит;
5) диверсифікація кредитного портфеля щодо строків. Має особливе значення, бо відсоткові ставки за кредити різної терміновості піддаються різним розмірам коливань, і рівень ділових ризиків позичальника, які банк побічно приймає на себе, також істотно залежить від строку кредиту. Реалізація даного аспекту управління кредитним ризиком здійснюється щодо кредитної політики, котра проводиться банком.
|
|
Нормативи кредитного ризику для КБ.
Мета управління кредитним ризиком полягає в забезпеченні мінімального рівня ризику при заданому рівні дохідності кредитного портфеля. Основними елементами управління кредитним ризиком є:
1) лімітування та нормування обсягів кредитних вкладень;
2) формування ефективної цінової політики;
3) формування страхових резервів по кредитних ризиках.
Лімітування обсягів кредитних операцій обмежує концентрацію кредитного портфеля в розрізі окремих позичальників, груп позичальників, бізнесів, галузей, секторів економіки і регіонів.
Ліміт у розрізі окремого позичальника визначає максимальну суму та умови надання кредиту. Розрахунок ліміту проводиться на основі аналізу кредитоспроможності позичальника (фінансових показників діяльності, бізнес-плану тощо). Розмір ліміту коригується залежно від поточного фінансового стану боржника і прогнозної оцінки його майбутнього фінансового стану.
Основні види лімітів та нормативів
Нормативи НБУ:
Максимальний розмір ризику на одного позичальника (Н8):
Н8 = (Зс/К)*100%,
де Зс — сукупна заборгованість за позичками, міжбанківськими кредитами та врахованими векселями одного позичальника та 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих стосовно цього позичальника,
К — капітал банку.
Нормативне значення Н8 не повинно перевищувати 25 %.
Норматив «великих» кредитних ризиків (Н9) установлюється як співвідношення сукупного розміру великих кредитних ризиків та капіталу комерційного банку:
Н9 = (Ск/К)*100%,
де Ск — сукупний розмір «великих» кредитів, наданих комерційним банком з урахуванням 100% позабалансових зобов'язань банку.
Максимальне значення нормативу Н9 не повинно перевищувати 8-кратного розміру капіталу банку.
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н10) = (РКІ/К)*100%
де РКІ — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.
Максимальне зн-я Н10 не повинно перевищувати 5 %.
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н11) = (Рк/К)*100%
де Рк — сукупний розмір наданих банком позик (у тому числі і міжбанківських), поручительств, урахованих векселів та 100% суми позабалансових зобов'язань щодо одного інсайдера комерційного банку.
Максимальне значення НІ11 не повинно перевищувати 40 %.
Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик (Н12) = МБн/К
де МБН — загальна сума наданих комерційним банком міжбанківських позик.
Максимальне значення нормативу Н12 не повинно перевищувати 200 %.
Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських
позик (Н13) = (МБо + ЦК)/К
де МБ0 — загальна сума отриманих комерційним банком міжбанківських позик,
ЦК — сума залучених централізованих коштів.
Максимальне значення нормативу НІ3 не повинно перевищувати 300 %.
Штрафи за порушення норм перелічених нормативів застосовуються на кожний випадок порушення.