Учебная дисциплина: Украинская литература
Преподаватель: Гальченко Яна Александровна
Группа: Ф-19(21)
Дата занятия: 27.04.2020 г
Тема: Поезiї Ліна Костенко. Особливості індивідуального стилю
«Страшні слова, коли вони мовчать» – ліричний роздум про значення слова в житті людини. «Вічні» українські фольклорні типи у поезії «Українське альфреско». Василь Стус.
Мета: ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом Ліни Костенко; розкрити жанрове й тематичне розмаїття її творчості; познайомити з особливостями індивідуального стилю; опрацювати ідейно-художні особливості поезій «Страшні слова….», «Українське альфреско»; формувати світогляд учнів, розвивати навички аналізу поетичних текстів, навички аналізу та синтезу; виховувати любов до поезії, інтерес до українських традицій.
План заняття
Я вибрала Долю собі сама.
І що зі мною не станеться —
|
|
у мене жодних претензій нема
до Долі — моєї обраниці.
Л. Костенко
І. Повторення
– Пригадайте, хто такі шістдесятники, чому їх так називали?
("Шістдесятники" – це нова генерація творців, які прагнули сказати власне, оригінальне слово не лише в мистецтві, а й у суспільному житті, намагалися позбутися нагляду й тиску КДБ(комітет держбезпеки), гуртувалися самочинно, виходячи зі справжніх ідейно-естетичних інтересів. Працювали в 60 рр. ХХ ст., тому їх так назвали).
– Назвіть відомих "шістдесятників": поетів, прозаїків, перекладачів, літературних критиків.
(Найбільш відомими були поети Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Василь Стус, Борис Олійник; прозаїки Григір Тютюнник, Євген Гуцало, Володимир Дрозд, Валерій Шевчук; перекладачі Григорій Кочур, Анатоль Перепадя; літературні критики Іван Світличний, Іван Дзюба, Євген Сверстюк).
– Які теми висвітлювались "шістдесятниками"?
(Питання правди та історичної пам’яті, голодомору 1932-1933рр. та сталінських репресій, несамовито щира любов до України, віра в непоборну силу її народу, його провідну місію).
2. Ліна Василівна Костенко — це мужність і зрілість сучасної української поезії, її безкомпромісність, непоступливість у принципових, доленосних питаннях, небуденний талант у поєднанні з почуттям відповідальності перед минулим, сучасним і майбутнім.
Для багатьох шанувальників її поезії Ліна Костенко стала загадковою жінкою з легенди. І світло цієї легенди, як світло високої зірки, долинало навіть тоді, коли поетеса вимушена була мовчати «цілу вічність — шістнадцять років».
|
|
Мудрими людьми мовлено, що нація, як така, не існує без людей, які уособлюють совість, талант, цвіт усього народу. Слава богу, наш народ має такий цвіт. Але ж як мало його. Як нещадно побивано його у всі часи. Кривава лапа монстра тоталітаризму нависала над кращими із кращих.
Українській літературі таланить на великих жінок. Поруч з талановитими і легендарними українками (від піснетворки Марусі Чурай до розстріляної фашистами Олени Теліги) постає перед нами ця красива, мудра, мужня, талановита жінка з вічною таємницею в очах...
Вся творчість Ліни Костенко — туга за ідеалом, сором за поганьблену, знецінену, розтоптану людину.
Епоха несприятлива — ламає
Іще в колисці геніям хребти.
Такі книжки поетеси, як «Над берегами вічної ріки», «Маруся Чурай», «Неповторність», «Бузиновий цар» повертали читачеві віру в слово, а нашій літературі — духовне здоров'я.
Проблема «людина і війна» — панівна у творчості Ліни Костенко, чия дитяча пам'ять увібрала в себе болючі деталі, жорстокі картини, зафіксувавши враження, стан душі, які через роки переплавилися в усвідомлене бачення війни, для чого знайшлися щонайпечальніші слова зрілої жінки-художниці.
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство, вбите на війні.
Лірика Ліни Костенко художньо матеріалізує реальний світ, подаючи модель життя глибокоособистісно, часом до наївності прозоро, часом ускладнено. Лірична героїня поетеси — це чутлива, ніжна, зболена душа, могутня і надзвичайно активізована ерудиція. «Моя душа задивлена в чужу» — ці слова пояснюють глибинну справжність емоційних реакцій на світ героїні поезій Ліни Костенко, якій «в глибинах гармонії болять дисонанси».
Я дерево, я сніг,
я все, що я люблю.
Та, може, це і є моя
найвища сутність.
Ці рядки звучать глибоко особистісно, бо концентрують в собі максималізм юної душі, який у зрілої Ліни Костенко виллється в пристрасно-нестримних рядках:
Моя любов! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
Не ошукай і крил не обітни!
Цей вірш Ліни Костенко — це молитва високої душі жіночої, здатної піднятися над буденщиною і минущістю, лишатися при тому жінкою.
У поезій Ліни Василівни інтимна лірика — це «постійний напружений діалог розуму й серця», — точно помітила Людмила Таран. Від жіночої самоіронії авторки і її ліричної героїні повіває великою печаллю: хто виміряє, скільки втрачено, а скільки знайдено на емансипаційних стежках.
Спини мене отямся і отям,
Така любов буває раз в ніколи.
Вона ж промчить над зламаним життям,
За нею будуть бігти видноколи.
Жага громадянськості — рушійна й визначальна сила поезії Ліни Костенко, що поєднує в собі правічну відповідальність художника за долю й щастя народу. Своє громадянське кредо поетеса визнайшла ще на початку поетичної стежки, ніби передбачаючи ту неволю серця, розуму й слова, яка їй і її однодумцям судилася надовго:
Не уникай в путі круговороту —
Хай руки загартуються твої,
То доведеться плавати і проти,
І впоперек стрімкої течії.
Лепетлива муза на полі бою української поезії мусить бути мужньою і сильною.
Поетеса завжди писала, як думала, — так і жила. Слово — вчинок. Життя — як слово. Життя Ліни Костенко — це урок безкомпромісності, совісності й принциповості. Усім цим і дорога для нас наша талановита сучасниця, справді народна українська поетеса Ліна Василівна Костенко.
3. Щоб краще пізнати духовний світ поетеси, я пропоную розглянути її вірші «Страшні слова, коли вони мовчать…», «Українське альфреско»
|
|
Виразне читання поезії «Страшні слова, коли вони мовчать…». Обмін враженнями щодо прочитаного.
- Які враження у вас викликали ці поетичні рядки?
- Над якими питання роздумує поетеса? (Питання творчості, суть мистецтва)
5. Оформлення паспорта ліричного твору.
Назва: «Страшні слова, коли вони мовчать»
Провідний мотив: Роздуми поетеси про значення слова в житті людини, про сутність поезії.
Ідея: Показати силу слова: «Людині бійся душу ошукать»
Вид лірики: Філософська
Віршовий розмір: П’ятистопний ямб+пирихій
Римування: Перехресне (записати у зошит)
Художні засоби: епітети: «страшні слова», «безсмертний дотик»; метафори «слова мовчать, причаїлись», «хтось ними (словами) плакав, мутився, болів» оживлюють, олюднюють слова; анафора: у першій строфі другий і третій рядки починаються словом «коли», яке підкреслює і пояснює оксиморон «слова мовчать»; антитези: «краса й потворність», «асфальти й спориші» змальовують і різноманітність світу, і його повторюваність, узагальнюючи словами «Усе було», і підводять до висновку: «Поезія — це завжди неповторність».
6. Прослуховування пісні «Українське альфреско». Обмін враженнями щодо почутого/прочитаного.
Альфреско – настінний живопис водяними фарбами по сирій штукатурці .(записати у зошит)
Архетипні образи - це ті первинні образи-символи, які існують у підсвідомості кожної людини й передаються з покоління в покоління як особливо значущі. Архетипними образами для українців є мати, дитя, родина, біла хата, рідна земля, лелека, соловейко, жайворонок, зозуля.
8. Аналіз поезії
- час і простір
У творі немає сюжету, але є опис місця, де сконцентровані думки і почуття ліричного героя. Ліна Костенко, мабуть, не випадково починає поезію з точної вказівки на місце:
Над шляхом, при долині, біля старого граба,
Де біла-біла хатка стоїть на самоті…
Може, це фольклорна традиція: багато народних пісень саме так починаються («Ой на ставі, на ставочку», «У ржі на межі», «Там у полі криниченька», «Ой на горі та женці жнуть», «В кінці греблі шумлять верби», «Ой у гаю, при Дунаю»), казкові початки. А може, поетеса так детально вказує сільську «адресу» діда з бабою, надіючись, що хтось до них тим шляхом та й приїде. Обставина на самоті додає сумного, елегійного настрою.
|
|
У вірші прямо не сказано, яка пора року, дня, про це розповідає пейзаж. Які деталі вказують на час? (Цвітуть жоржини, отже, пора року – осінь; золотий шлях – сонце в зеніті).
- Які зорові образи вимальовують ідилічну картину навколо діда з бабою?
Відповіді можуть бути різними: любисток, бо від слова «любити»; жоржини, підкреслені займенником такі, викликають захоплення; вишні чорноокі (епітет) нагадують гарних дівчат; на слові патлашки хочеться зупинитися й посміхнутися, бо воно якесь кумедно-ніжне; старий граб доповнює образи діда й баби – теж старих; шовковиця – дерево, яке ніхто не мине, не скубнувши ягід (може, саме вона найбільше й принаджує сусідських дітей); лелека на хліві – символ достатку, не випадково ж курочка ряба «несе їм яєчка золоті»; правда, образ стомленого лелеки сумний, бо не приніс птах дитя у цю хату.
Дорога. У творі є три слова, які вказують на цей символ, – стежка, дорога, шлях. Це як три стадії життя людини – дитинство, зрілість, старість. Двоє стареньких сидять на призьбі біля стежки, якою, може, бігали ще малими; мабуть, сходили не одну дорогу на життєвому шляху (воювали? мандрували? працювали?), але зберегли до старості «хронічну українську доброту»
Евристичне питання: Чому у поезії діти сусідські?
Учні почергово висловлюють власні версії прихованої в тексті інформації. Хто прочитав статтю підручника наперед, назве ймовірні причини:
«згасання роду: репресії, війни чи хвороби, що забрали синів і дочок, їхня відсутність узагалі». Є в цьому несказаному й натяк на автобіографічність: батько Ліни Костенко був репресований, сама ж вона підлітком пережила війну.
Судження. В. Брюховецький у нарисі «Ліна Костенко» стверджує, що в поезії «Українське альфреско» йдеться про «щемке почуття самотності в безкраях всесвіту, притаманне не лише філософам, а не меншою мірою й людині від плуга…». Означення сусідські у цих рядках є ознакою самотності. Науковець пише, що «поетичні ідеї» авторки не сформульовані, а сформовані всією попередньою творчістю.
Проблемне запитання. «Остання в світі казка сидить під образами». Чи не звучать ці слова у XXI столітті дещо фатально? Чи це не натяк, що ми втрачаємо щось сокровенне?
Домашнє завдання:
1. Подивитися вiдеоматерiал до теми заняття.
https://youtu.be/XB38uWC0N0w
https://youtu.be/ua9fYfGX_II
https://youtu.be/TmUkhPTCh6U
2. Конспект бiографiї та творчої дiяльностi Василя Стуса.
3. Вивчити напам’ять вірш Лiни Костенко «Страшнi слова коли вони мовчать», написати його аналiз.
ВНИМАНИЕ! Проверка работ будет осуществляться следующим образом: