До особистості вчителя
І. Теоретична частина
1. Особливості педагогічної професії.
2. Соціальна сутність педагогічної діяльності вчителя та її види.
3. Особистість учителя і вимоги суспільства до неї.
4. Професійна компетентність учителя історії, її структура.
ІІ. Практична частина
1. Виконайте самостійну роботу № 5.
2. Виконайте пропоновані викладачем завдання.
Література
1. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К., 1995. – 236 с.
2. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 375 с.
3. Державна Національна програма “Освіта”. Україна XXI століття. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
4. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. – К.: Політехніка, 2003. – 200 с.
5. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підруч. [для студ. і викл. вищ. навч. закл.] / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.
6. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. – [5-те вид., доп. і перероб.]. – К.: Кондор, 2007. – 656 с.
7. Мазоха Д. С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності) [Текст]: навч. посіб. / Д. С. Мазоха. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.
8. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – К.: Академвидав, 2007. – 560 с.
9. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. [для студ вищ. пед. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2003. – 136 с.
10. Харламов И.Ф. Педагогика: учеб. пособ. [для студ вузов.] / Иван Фёдорович Харламов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Гардарики, 2004. – 520 с.
11. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Василь Васильович Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Бердянський державний педагогічний університет
Соціально-гуманітарний факультет
Кафедра педагогіки вищої школи, управління навчальним закладом та методики викладання суспільствознавчих дисциплін
ЗАВДАННЯ
ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ № 5
ПРЕДМЕТ: ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ
КУРС: 2
ФОРМА НАВЧАННЯ: денна
Завдання виконав:
Студент(ка) групи
Прізвище, ім’я __________________
Методичний матеріал і завдання
Для самостійного опрацювання і виконання
Тема: Професійна компетентність учителя історії
Мета: засвоїти поняття професіограма, психолого-педагогічні знання, спеціальні знання, педагогічні вміння, педагогічні навички тощо, розвивати професійні вміння й навички, виховувати любов до педагогічної професії.
ü За результатами самостійного опрацювання методичного матеріалу, конспекту лекцій виконайте наступні завдання.
ЗАВДАННЯ
1. Законспектуйте основні якості особистості педагога, професійні вміння й навички, якими він має володіти.
2. Складіть власну професіограму сучасного вчителя історії.
За результатами виконання завдань самостійної роботи кожен студент має звітуватися перед викладачем.
ЛІТЕРАТУРА
12. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія / В.М. Галузинський, М.Б. Євтух. – К., 1995. – 236 с.
13. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник / Семен Устимович Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 375 с.
14. Державна Національна програма “Освіта”. Україна XXI століття. – К.: Райдуга, 1994. – 61 с.
15. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти / В.С. Журавський, М.З. Згуровський. – К.: Політехніка, 2003. – 200 с.
16. Кузьмінський А.І. Педагогіка: підруч. [для студ. і викл. вищ. навч. закл.] / А.І. Кузьмінський, В.Л. Омеляненко – К.: Знання-Прес, 2003. – 418 с.
17. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Неля Євтихіївна Мойсеюк. – [5-те вид., доп. і перероб.]. – К.: Кондор, 2007. – 656 с.
18. Мазоха Д. С. На шляху до педагогічної професії (Вступ до спеціальності) [Текст]: навч. посіб. / Д. С. Мазоха. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.
19. Фіцула М.М. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – К.: Академвидав, 2007. – 560 с.
20. Фіцула М.М. Вступ до педагогічної професії: навч. посіб. [для студ вищ. пед. закл.] / Михайло Миколайович Фіцула. – [2-ге вид., випр., доп.]. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2003. – 136 с.
21. Харламов И.Ф. Педагогика: учеб. пособ. [для студ вузов.] / Иван Фёдорович Харламов. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Гардарики, 2004. – 520 с.
22. Ягупов В.В. Педагогіка: навч. посіб. [для студ вищ. навч. закл.] / Василь Васильович Ягупов. – К.: Либідь, 2002. – 560 с.
Методи і прийоми самостійної роботи над завданнями
Вивчення і конспектування методичного матеріалу та першоджерел. Письмове виконання практичних завдань.
Види контролю
Співбесіда з викладачем, тестування, перевірка виконаних завдань.
Навчально-методичний матеріал
для самостійного опрацювання з теми
Успішне здійснення навчально-виховного процесу в школі залежить насамперед від якості керівництва педагогічним колективом, яке здійснюється директором школи, його заступником з навчальної роботи і організатором позакласної та позашкільної роботи. Щоб успішно управляти педагогічним і учнівським колективом, організовувати їх на виконання завдань, які вирішує сучасна школа, керівникам треба знати не тільки психологію дітей і дорослих та педагогіку, а й програму дій працівників школи. Вони повинні мати передусім організаторські здібності та бути взірцем для своїх колег-учителів. Визначальними якостями керівника педагогічного колективу є також нетерпимість до проявів зазнайства і самозаспокоєння, відчуття нового, творчий підхід до шкільних проблем. Успішна робота керівництва школи забезпечується повсякденною підтримкою кожного творчого починання і педагогічних шукань. Кращим керівникам шкіл властиві висока професійна майстерність та глибока компетентність серед вчителів у питаннях педагогічної теорії і практики, почуття поваги до колективу, непохитна віра в його творчі можливості, уміння захопити своїм прикладом.
З метою активізації творчої професійної діяльності, стимулювання фахової та загальної освіти педагогічних працівників, посилення мотивації якісної праці, підвищення професійної відповідальності за результати навчання і виховання в закладах освіти здійснюється атестація педагогічних працівників. Періодичність її проведення — один раз у п'ять років. Не підлягають атестації молоді спеціалісти, стаж роботи яких менший 3-ох років, педагоги, які працюють в даному освітньому закладі менше року або перебувають на тривалому лікуванні, жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною. Спеціалісти, які навчаються заочно, можуть атестуватися за бажанням.
Якщо педагогічний працівник відмовляється проходити чергову атестацію, йому встановлюється кваліфікаційна категорія, на ступінь нижча від попередньої, а для вчителів, які вирішили підвищити кваліфікаційну категорію, проводиться позачергова атестація.
Атестація педагогічних працівників проводиться спеціальними комісіями, які створюються при загальноосвітніх навчально-виховних закладах, відділах та управліннях освіти. За рішенням атеста-ційної комісії педагогічним працівникам встановлюються наступні кваліфікаційні категорії:
- «спеціаліст вищої категорії», «спеціаліст І категорії», «спеціаліст II категорії», «спеціаліст»;
- можуть також присвоюватись педагогічні звання «старший вчитель», «вчитель-методист», «вихователь-методист», «педагог-організатор», «методист» та інші.
Вимоги до кваліфікаційних категорій та педагогічних звань наведено у «Типовому положенні про атестацію педагогічних працівників України».
Зміст підготовки педагога до педагогічної діяльності відображено у кваліфікаційній характеристиці (професіограмі) викладача, класного керівника, учителів. Професіограма ‑ це ідеальна модель педагога, зразок, еталон, в якій відображено:
- основні особистісні якості;
- професійні знання, вміння, навички. Психолого-педагогічна підготовка є основою гуманістично зорієнтованого мислення педагога. Вона містить у собі знання методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей розвитку особистості; сутності, цілей та технологій навчання і виховання. Психолого-педагогічні та спеціальні (з предмету) знання - це необхідна, але не достатня умова професійної компетентності. Значна частина з них, зокрема теоретико-практичні і методичні знання, є передумовою інтелектуальних і практичних умінь та навичок.
Педагогічні вміння - це сукупність послідовних дій учителя, заснованих на теоретичних знаннях і спрямованих на розв'язання завдань розвитку гармонійної особистості.
Навички - це вміння, які внаслідок багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру.
Структуру професійної компетентності можна розкрити через педагогічні вміння, а модель професійної готовності доцільно будувати від найбільш загальних до часткових умінь. Найбільш загальне уміння - це вміння педагогічне мислити і діяти, яке пов'язане з умінням аналізувати факти і явища.
Часто зміст теоретичної готовності вчителя розуміють лише як певну суму психолого-педагогічних і спеціальних знань. Але знання, що лежать в структурі досвіду вчителя мертвим багажем, залишаються нікому не потрібним надбанням. Тому необхідністю е звернення до форм прояву теоретичної готовності. Це теоретична діяльність, яка виявляється в узагальненому вмінні педагогічне мислити, що передбачає наявність у вчителя аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.
Сформованість аналітичних умінь - важливий критерій педагогічної майстерності, за допомогою яких здобуваються знання з практики. Таке вміння складається з ряду часткових умінь, таких, як:
- розділяти педагогічні явища на складові елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву тощо);
- осмислювати кожну частину у зв'язку з цілим і у взаємодії з основними сторонами;
- знаходити в теорії навчання і виховання ідеї, висновки, закономірності, адекватні логіці явища, що розглядаються;
- правильно діагностувати педагогічне явище;
- знаходити основну педагогічну проблему і способи її оптимального розв’язання.
Теоретичний аналіз фактів і явищ містить у собі: виділення факту або явища, його відмежування від інших фактів та явищ; встановлення складу елементів даного факту чи явища; розкриття змісту і виділення ролі кожного з елементів даної структури; проникнення в процес розвитку цілісного явища; визначення місця даного явища в освітньому процесі.
Прогностичні вміння характеризуються орієнтацією на чітко передбачуваний у свідомості суб'єкта результат. Педагогічне прогнозування базується на знаннях сутності та логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового та індивідуального розвитку учнів-прогностичні вміння складаються з часткових умінь постановки педагогічних цілей і завдань, відбору способів досягнення педагогічних цілей, передбачення результату можливих відхилень і небажаних явищ, визначення етапів педагогічного процесу, розподілу часу та вмінь планування разом з учнями життєдіяльності.
Залежно від об'єкту прогнозування прогностичні вміння поділяються на три групи:
1. Прогнозування розвитку колективу: динаміки його структури, розвитку системи взаємовідносин, зміни положення активу і окремих учнів у системі взаємовідносин тощо.
2. Прогнозування розвитку особистості: її особистісно-ділових якостей, почуттів, волі і поведінки, можливих відхилень у розвитку особистості, труднощів у встановленні взаємовідносин з однолітками тощо.
3. Прогнозування педагогічного процесу: освітніх, виховних та розвивальних можливостей навчального матеріалу, труднощів учнів під час навчання та інших видах діяльності, результатів використання тих чи інших методів, прийомів та засобів навчання і виховання.
Проективні вміння полягають у матеріалізації результатів педагогічного прогнозування в конкретних планах навчання та виховання. Розробка проекту освітньо-виховної роботи означає перш за все переклад на педагогічну мову мети навчання і виховання, їх максимальну конкретизацію та обґрунтування способів поетапної реалізації. Наступним кроком є визначення змісту та видів діяльності, здійснення яких учнями забезпечить розвиток прогнозованих якостей.
Плани освітньо-виховної роботи можуть бути перспективними і оперативними (плани уроків та виховних справ).
Проективні вміння включають:
- перенесення мети і змісту навчання та виховання в конкретні педагогічні завдання;
- врахування при визначенні педагогічних завдань і відборі змісту Діяльності учнів, їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, свого досвіду й особистісно-ділових якостей;
- визначення комплексу домінуючих і залежних завдань для кожного етапу педагогічного процесу;
- відбір видів діяльності, адекватних поставленим завданням, планування системи спільних творчих справ;
- планування індивідуальної роботи з учнями з метою подолання наявних недоліків у розвитку їх здібностей, творчих сил та обдарувань;
- відбір змісту, форм, методів та засобів педагогічного процесу в оптимальному поєднанні;
- планування системи прийомів, стимулювання активності школярів і гальмування негативних проявів у їх поведінці;
- планування розвитку виховного середовища і зв'язку з батьками й громадськістю.
Рефлексивні вміння (рефлексія - відбиття, аналіз власних дій) мають місце під час здійснення педагогом контрольно-оціночної діяльності, спрямованої на себе (своєрідна процедура підведення підсумку навчально-виховної діяльності).
Від учителя особливої уваги потребує контроль на основі аналізу одержаних результатів. Здатність до рефлексії дозволяє розумно й об’єктивно аналізувати власні судження, вчинки і в кінцевому результаті - діяльність, з точки зору їх відповідності задуму та умовам.
Виокремлення рефлексивних умінь обумовлено тим, що аналіз результатів педагогічної діяльності без ретельного аналізу умов їх одержання не може вважатися нормою. Адже добре відомо, що високі результати в педагогічній діяльності можуть бути одержані як за рахунок суттєвого збільшення часу на розв’язання навчально-виховних завдань, так і за рахунок перевантаження учнів та вчителів. Для вчителя дуже важливо встановити, якою мірою як позитивні, так і негативні результати є наслідком його діяльності, тому й існує необхідність аналізу власної діяльності (правильність постановки мети і завдань; ефективність вибраних форм, методів, прийомів, засобів діяльності та їх відповідність віковим особливостям учнів; причини успіхів та недоліків, помилок та труднощів у процесі діяльності тощо).
Зміст практичної готовності вчителя виражається в зовнішніх (предметних) уміннях, тобто діях, за якими можна спостерігати, а саме ‑ організаційними та комунікативними. Організаційна діяльність учителя забезпечує залучення учнів до різних видів діяльності та організацію діяльності колективу. До організаційних умінь слід віднести мобілізаційні, інформаційні, розвивальні та орієнтаційні.
Мобілізаційні вміння пов’язані з залученням уваги школярів і формуванням у них стійкого інтересу до учіння, праці та інших видів діяльності; створенням атмосфери спільного переживання; формуванням потреби учбової роботи і основами наукової організації знань і життєвого досвіду вихованців з метою формування У них активного, самостійного і творчого ставлення до оточуючої дійсності; створенням спеціальних ситуацій для вияву вихованцями моральних провин і розумним використанням методів заохочення і покарання тощо.
Інформаційні уміння пов’язані з роботою над літературними джерелами та бібліографуванням, умінням одержувати інформацію 3 інших джерел і дидактично її перетворювати, тобто уміння інтерпретувати й адаптувати інформацію до завдання навчання та виховання.
На цьому етапі безпосереднього спілкування з вихованцями інформаційні уміння виявляються в здібності зрозуміло і чітко пояснювати навчальний матеріал, враховуючи специфіку предмета, рівень підготовленості учнів, їх життєвий досвід і вік, логічно правильно побудувати і вести конкретну розповідь, пояснення, бесіду, проблемний виклад, органічно поєднувати використання індуктивного й дедуктивного шляхів пояснення матеріалу, формулювати запитання в доступній формі, коротко, чітко, виразно, застосовувати технічні засоби, електронно-обчислювальну техніку і наочність; висловлювати думку за допомогою графіків, діаграм, схем, малюнків; оперативно діагностувати характер і рівень засвоєння учнями нового матеріалу з використанням різноманітних методів; перебудовувати (при необхідності) план і хід вивчення матеріалу.
Розвивальні вміння передбачають створення спеціальних умов і проблемних ситуацій для розвитку пізнавальних процесів, волі й почуттів вихованців; стимулювання пізнавальної самостійності й творчого мислення; формулювання запитань, які потребують застосування раніше засвоєних знань; індивідуальний підхід до вихованців.
Орієнтаційні вміння педагога пов'язані з формуванням морально-ціннісних установок вихованців та їх наукового світогляду, стійкого інтересу до навчання, науки, бажаної майбутньої професійної діяльності; з організацією спільної творчої діяльності для розвитку соціальне значущих якостей особистості.
Насамкінець додамо, що в умовах реформування вітчизняної системи освіти особливого значення набуває інноваційна діяльність учителів - соціально-педагогічний феномен, що відбиває їх творчий потенціал, вихід за межі нормативної діяльності, а особливо педагогічне спілкування в умовах сучасної початкової школи.
Практичне заняття № 6.
Тема Загальноосвітній навчальний заклад –