Визначити собівартість одиниці готової продукції

 

Задача 4.11 Підприємство застосовує заздалегідь визначену ставку розподілу загальновиробничих витрат на базі машино-годин.

Заплановані витрати підприємства на наступний рік, грн.:

- прямі матеріальні витрати                                   180 000;

- прямі витрати на оплату праці                            660 000;

- комісійні дилерам                                                 500 000;

- зарплата майстрів                                                 420 000;

- допоміжні виробничі матеріали                            60 000;

- витрати на рекламу                                                 80 000;

- амортизація виробничого устаткування             192 000.

У наступному році заплановано витратити 64 000 машино-годин на виробництво продукції.

Необхідно: визначити ставку розподілу загальновиробничих витрат.

 

 

Тести

1. Стаття затрат — це:

а) сукупність затрат, для якої характерна однорідність їх цільового використання;

б) сукупність економічно однорідних витрат;

в) сукупність витрат, згрупованих відповідно до внутрішніх нормативних документів підприємства.

2. Основна заробітна платня — це:

а) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці робіт­ників з метою досягнення її високої

продуктивності;

б) певний вид витрат, що характеризує їх цільове призна­чення;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці

(норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

3. Додаткова заробітна платня - це:

а) певний вид виплат, що характеризує їх цільове призна­чення;

б) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання пла­номірного і

найдоцільнішого використання праці праців­ників з метою досягнення її

високої продуктивності;

в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановле­них умов праці (норм

часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).

4. Калькуляція - це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) вимір витрат на виробництво продукції за звітний період;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

б) незакінчена продукція на різних стадіях технологічного процесу і запаси напівфабрикатів власного виробництва, на які списують витрати;

в) собівартість напівфабрикатів власного виробництва.

   5. Калькулювання — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання;

б) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат;

в) процес вимірювання прямих витрат на виробництво про­дукції.

   6. Калькулювання за замовленням — це:

а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або не­великою партією виробів;

б) розрахунок у грошову виразі витрат на виготовлення пев­ного об’єкта калькулювання;

в) процес визначення собівартості певного об’єкта витрат.

   7. Калькулювання за процесами — це:

а) розрахунок у грошовому виразі витрат на процес вироб­ництва продукції;

б) система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів чи сукуп­ності процесів, результатами яких є напівфабрикати;

в) визначення витрат на продукцію, оброблену за звітний період.

     8. Облік витрат — це:

а) додавання витрат за центрами відповідальності та роз­поділ цих витрат на калькуляційні одиниці;

б)  сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення операцій, що відбуваються на підприємстві протягом певного терміну, пов’язаних з процесами постачання ресурсів, виробництвом, реалізацією продукції тощо на основі їх документування за певною системою ознак;

в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.

       9. Об’єкт обліку витрат — це:

а) витрати на виробництво продукції;

б) окремий носій витрат, у розрізі якого ведеться аналітич­ний облік витрат;

в) витрати поточної діяльності підприємства.

    10.Нормативна калькуляція — це:

а) калькуляція, у якій визначають витрати на виробництво продукції;

б) калькуляція, яку складають за нормами витрат і врахо­вують технічні, технологічні та організаційні особливості діяльності підприємства, пов’язані з конкретними умо­вами виробництва;

в) калькуляція, у якій обчислюють середній рівень собівар­тості певного виду продукції на підприємстві.

11. Сутність   способу нагромадження (підсумовування) витрат у процесі

 калькулювання полягає у:

а) додаванні витрат пропорційно до обґрунтовано-вибрано­го показника;

б) додаванні витрат за видами продукції, процесами, пере­ділами;

в) визначенні сукупності витрат виробництва загалом чи за окремими статтями.

          12. Спосіб розподілу витрат у процесі калькулювання - це:

а) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежу­ванні витрат і визначенні собівартості супутньої продук­ції, отримуваної в одному виробничому процесі;

б) спосіб калькулювання, згідно з яким сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції;

в) спосіб калькулювання витрат, який використовують на підприємствах, котрі виробляють декілька видів про­дукції.

13.Сутність способу прямого розрахунку витрат у процесі калькулювання полягає у тому, що:

а) сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими стат­тями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції;

б) собівартість об’єкта калькулювання визначають прямим додаванням витрат за видами продукції, процесами, пе­реділами;

14. Спосіб вилучення витрат — це:

а)  спосіб калькулювання, який використовують на підпри­ємствах, що

виробляють декілька видів продукції;

б)  спосіб калькулювання, який застосовують при розмежу­ванні витрат і

визначенні собівартості супутньої продук­ції, отримуваної в одному

виробничому процесі;

в)  спосіб, який використовують при визначенні собівартості реалізованої

продукції.

15. При застосуванні системи директ-кост до собівартості

продукції включають:

а)   змінні виробничі витрати;

б)  змінні витрати на збут;

в)  постійні виробничі накладні витрати.

16. Система калькулювання на основі діяльності передбачає:

а)  розподіл накладних витрат пропорційно до чинника витрат;

б)  включення до собівартості продукції тільки змінних витрат;

в)  включення до собівартості продукції усіх виробничих витрат на

виготовлення продукції.

17. Метод ФІФО перекладається як:

а)перший прийшов, перший пішов;

б)якимприйшов, таким і пішов;

в)перший пішов, останнійприйшов.

18. За методом ФІФО може визначатися:

а)лише собівартість готової продукції;

б)лише собівартість незавершенного виробництва;

в)лише списання матеріальних цінностей;

г)собівартість готової продукції і незавершенного вироб­ництва.

19. При формуванн ісобівартості незавершенного вироб­ництва за

методом ФІФО його собівартість на кінець пері­оду визначається з урахуванням:

а)  лишепоточнихвитрат;

б)   незавершенного виробництва на початок звітного періо­ду і поточних витрат;

в)  лишевиходячи з витрачених на незавершеневиробни­цтвоматеріальнихресурсів.

20. При формуванні собівартості готової продукції за методом ФІФО її

 собівартість визначається з урахуванням:

а)  лишепоточнихвитрат;

б)  поточних витрат і незавершенного виробництва на поча­ток і кінець звітного періоду;

в)   фактичного залишку незавершенного виробництва, що додається до всіх поточних витрат.

21. Суть методу ЛІФО:

а)  останній прийшов, останній пішов;

б)  останній прийшов, перший пішов;

в)  коли б не прийшов, але останнімпішов.

22. Метод середньоїзваженої заснований на включенні незавершеного

виробництва на початок періоду:

а)  лише в залишок незавершенного виробництва на кінець періоду;

б)  в поточну собівартість продукції;

в)  в загальну собівартість випущеної продукції та еквіва­лентну кількість продукції незавершенного виробництва.

23. Еквівалентні одиниці готової продукції — це:

а)  всі види готової продукції, приведені до одного еквіва­лента;

б)  переведення незавершенного виробництва в еквівалентні одиниці готової продукції;

в)  витрати, поділені на загальну кількість еквівалентних одиниць.