Типи й загальні терапевтичні чинники груп самодопомоги

Ученими створено кілька типологій груп самодопомоги. Чотири типи груп самодопомоги виокремлено професором психології Леоном Леві, критерієм типології є спільні проблеми, що об’єднують людей.

Групи I типу займаються переважно контролем або корекцією поведінки, об’єднують людей із загальними проблемами, захворюваннями. Приклади таких груп: АА, Анонімні азартні гравці й Анонімні батьки, групи людей із гепатитами тощо.

Членів груп II типу, за класифікацією Леві, об'єднують спільні стресові ситуації, відповідно до яких їх можна розділити на підтипи. Ці групи можуть фокусуватися на таких кризових ситуаціях, як зґвалтування, вбивство близької людини, виживання після суїцидальної спроби.

Групи ІІІ типу спрямовані на перехідні періоди життя людини або повернення до нормального стану. Такі групи більше прагнуть подолання кризових ситуацій, ніж зміни статусу своїх членів. У роботі груп цього типу беруть участь люди, які відчувають дискримінацію у зв'язку з їхньою статтю, расовою або класовою належністю, сексуальною орієнтацією.

Групи IV типу не мають будь-якої певної загальної проблеми, вони прагнуть до загальної самоактуалізації та підвищення особистісної ефективності.

Групи самодопомоги можуть підрозділятися за іншими підставами, наприклад:

- групи, що виникають спонтанно, та групи, які ініційовані фахівцями;

- групи, що мають програму функціонування, чітко визначену мету, та групи зі спонтанною динамікою;

- групи закритого типу, коли склад учасників постійний, та групи відкритого типу, коли допускається зміна складу і прийом нових членів;

- групи, що працюють протягом певного часу, регулярно зустрічаються, та групи, які збираються лише з яких-небудь приводів;

- тематичні групи, що об'єднують тих, хто пережив подібний травматичний досвід (групи жертв насильства тощо), та змішані;

- групи, що диференціюються залежно від складу учасників, які об'єднують людей за будь-якою формальною ознакою (за статтю, віком та ін.), І змішані групи та ін.

Незважаючи на розмаїття зазначених організацій, можна виділити низку загальних для них терапевтичних рис або процесів, що сприяють досягненню змін аттитюдів або поведінки членів груп самодопомоги.

Загальний досвід. Певний тип загального досвіду або ситуацій є підґрунтям існування більшості груп самодопомоги. Ця єдність має кілька позитивних рис. Людей у таких групах зазвичай одразу й повністю розуміють, тому вони не відчувають себе психологічно самотніми. Крім того, спільність схиляє людей до зниження психологічного захисту і спонукає до саморозкриття, одночасно з ефектом катарсису і зменшенням почуття сорому.

Допомога іншим. Принцип «помічник терапії» в групах самодопомоги означає, що чим більше члени групи допомагають іншим, тим більше вони допомагають самим собі.

Постійна система підтримки. Члени груп самодопомоги часто отримують від інших учасників підтримку, підбадьорення та похвалу. По суті підтримка здійснюється цілодобово, якщо є можливість зв'язатися з іншими телефоном. Система підтримки стає чимось на кшталт великої співчутливої сім'ї.

Інформація. Великий терапевтичний ефект приносить отримання інформації технічного порядку, а також елементів народної мудрості.

Отримання зворотного зв'язку. В умовах відкритості й щирості, притаманною групам самодопомоги, поведінка учасників піддається влучним спостереженням і коментарям інших членів групи.

Навчання спеціальним методам. У деяких групах самодопомоги, наприклад АА, успішність розв’язання проблем залежить від проходження спеціальних методів або технічних прийомів. Члени груп освоюють ці прийоми й навчаються використовувати в повсякденному житті, що забезпечує створення терапевтично вагомої структури.

Інші когнітивні процеси. Терапевтичний вплив процесу самодопомоги значною мірою пов'язаний із такими принципами когнітивної терапії, як формування позитивного Я-образу, поліпшення саморозуміння, розширення альтернатив розв’язання проблеми, посилення розрізняльної здатності органів чуття та перевизначення дисфункіональних переконань.

Проте, незалежно від типу групи і складу учасників у групі самодопомоги мають бути створені умови, що забезпечують групову взаємодію:

- кожен учасник групи прагне поважати думку іншого і приймати його почуття;

- кожен учасник групи має право (але не зобов'язаний) висловлюватися й може розраховувати на увагу, але не обов'язково, щоб із ним неодмінно погоджувалися;

- члени групи мають бути впевнені в конфіденційності інформації про себе, яка повідомляється, це гарантує відчуття безпеки;

- члени групи прагнуть до спільного обговорення і вирішення всіх групових (а за домовленістю й позагрупових) питань;

- під час пропуску занять члени групи попереджають керівника або одного з членів групи, щоб усі члени групи були обізнані щодо можливих декомпенсацій учасників групи.