Словник основних понять до курсу

 

Адаптація - пристосування органу, організму, особистості або групи до змінених зовнішніх умов.

Адаптація (як механізм соціалізацій)- пристосування дитини до вимог дорослого, ототожнення з ним та наслідування його поведінки.

Адекватність - філософське поняття, що вживається в психології як відповідність суб'єктивних образів психіки людини об'єктивній дійсності (наприклад, сприймання, уяви, самооцінки). Також вживається у виявленні співвідношення рівня психічного розвитку певного індивіда віковим нормам.

Аутосоціальність - перша стадія соціального розвитку, в якій дитина задовольняється грою наодинці.

Альтруїзм - система ціннісних орієнтацій особистості, при якій центральним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини або соціальної спільності.

Базова довіра (за Е.Еріксоном) - позитивне емоційне ставлення дитини до оточуючого соціального світу, що формується при наявності психологічної атмосфери любові, тепла і підтримки зі сторони дорослих.

Гра - діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, фіксованого в соціально закріплених способах здійснення предметних дій, у предметах науки і культури.

Гендерна соціалізація - засвоєння та відтворення індивідом притаманних певному соціальному довкіллю статевовідповідних нормативів поведінки

Гендер - соціальна характеристика людини, що виявляється в певній стереотипній поведінці, яка відповідає маскулін- ним (чоловічим) чи фемінінним (жіночим) ознакам. Гендерна роль - існуюча в даній культурі модель статевої поведінки, яку засвоює індивід в процесі соціалізації.

Допитливість - властивість особистості як потреба в пізнанні навколишнього світу і самого себе.

Дитяча субкультура - в широкому сенсі - все, що створено людським суспільством для дітей та дітьми, у більш вузькому - смисловий простір цінностей, установок, способів діяльності і форм спілкування, здійснюваних в дитячих спільнотах в тій чи іншій конкретно-історичної соціальної ситуації розвитку. У загальнолюдської культури Д.С. займає підлегле місце, володіючи разом з тим відносної автономією, оскільки її основні культурні цінності передаються усно, з «з покоління в покоління» однолітків. Змістом Д.С. є не тільки актуальні для офіційної культури особливості поведінки, свідомості, свідомості, діяльності, а й соціокультурні інваріанти - елементи різних історичних епох, архетипи колективного несвідомого і пр., зафіксовані в дитячому мовою мисленні, ігрових діях, фольклорі. Носієм Д.С. є дитяче співтовариство, що формується в силу половвковій стратифікації суспільства вже на ранніх ступенях социогенеза і виконує найважливіші функції соціалізації дитини.

 

Дитинство - етап онтогенетичного розвитку індивіда, що починається з народження дитини і до його безпосереднє включення у доросле життя (звичайно в підлітковому віці). Відповідно до прийнятої періодизації, Д. охоплює дитинство (від народження до 1 року), раннє дитинство (1 - 3 роки), дошкільний вік (3 - 6-7 років), і молодший шкільний вік (6-7 - 10-11 років). Дослідження психологів і дані етнографії про розвиток дітей в різних суспільствах сприяли подоланню панували довгий час уявлень про дитинство як «натуральної стадії», що володіє якимись універсальними для всіх часів і народів властивостями. Показано, що будучи соціокультурним фенонемом. Д. носить конкретно-історичний характер і має свою історію розвитку. Головна соціальна функція Д., яка полягає у підготовці людини до самостійного дорослого праці, визначає специфіку вікової диференціації, тривалість і своєрідність Д. На характер і зміст окремих періодів Д. також впливають конкретні соціально-економічні та етно-культурні особливості суспільства, в якому росте дитина, і в першу чергу система суспільного виховання. Усередині послідовно змінюють один одного видів дитячої діяльності, що задаються суспільством, відбувається відтворення (привласнення) дитиною історично сформованих людських здібностей. Сучасна наука має в своєму розпорядженні численними даними про те, що складаються в Д. психологічні новоутворення мають неминуще значення для розвитку здібностей та формування людської особистості.

Емпатія - розуміння та прийняття станів, почуттів та ставлень іншої людини, виявляється як співпереживання, співчуття.

Зона актуального розвитку - стан готовності дитини, в якому вона може робити що-небудь без допомоги дорослого, яке визначається ступенем складності завдань, що вирішуються дитиною самостійно.

Зона найближчого (потенційного) розвитку - розбіжність в рівні труднощі завдань, що вирішуються дитиною самостійно (актуальний рівень розвитку) і під керівництвом дорослого. Поняття введено Л.С. Виготським, що показало, що реальні відносини розумового розвитку до можливостей навчання можуть бути виявлені за допомогою визначення рівня актуального розвитку дитини і зони найближчого розвитку; навчання, створюючи останню, «веде» за собою розвиток, і тільки те навчання дієво, яке «забігає вперед» розвитку. Положення про ЗБР лягло в основу розроблюваної у вітчизняній психології концепції про співвідношення навчання і розумового розвитку дитини.

Індивідуалізація (як механізм соціалізації) - свідомі пошуки та вияви своїх неповторних специфічних особистісних якостей.

Індивідуальність - сукупність своєрідних неповторних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших осіб. Індивідуальність проявляється на індивдному рівні - фізичні та фізіологічні ознаки (зовнішність, зріст) і особистісному - психологічні якості (інтелект, характер, здібності тощо).

Ідентифікація - 1) механізм соціалізації, що діє на основі уподібнення дитини значимому дорослому; 2) механізм психологічного захисту, який працює як привласнення, перенесення людиною значимих якостей іншої особистості на свою психічну сферу.

Ініціативність - творча здатність, яка полягає в постійному прагненні до самостійних дій, активної життєвої позиції особистості. І. - одна з найважливіших цілей виховання учня. В процесі навчання І. розвивається за допомогою системи дидактичних методів, прийомів і засобів.

Інфантилізм - збереження в психіці та поведінці людини якостей, що характерні для більш ранніх періодів її розвитку, «надмірна дитячість». Інфантилізм зазвичай виявляється у несамостійності рішень та дій, надмірному почутті незахищеності, залежності, зниженій критичності до себе, неадекватному егоцентризмі.

Конформність - властивість особистості змінювати, пристосовувати свої погляди, поведінку у відповідність до вимог навколишнього соціального середовища. Конформність як ситуативний прояв є природнім явищем, а як особистісна ознака зумовлює пасивну життєву позицію індивіда.

Колектив дитячий - група дітей, об'єднана спільною цілеспрямованою діяльністю іобщей організацією цієї діяльності.

Макросередовище (як компонент соціального середовища) - країна з її політичними, економічними, етнічними особливостями, регіон, місто чи село, в якому проживає індивід.

Мікросередовище (як компонент соціального середовища) безпосереднє суспільне оточення індивіда, його сім'я, друзі, знайомі та побутові умови проживання.

Мотивація - система мотивів, що визначає конкретні форми діяльності або поведінки людини.

Наслідування - форма поведінки людини, яка виявляється у копіюванні, відтворенні дій, поглядів чи виявів характеру інших осіб.

Образ «Я» - узагальнене суб'єктивне уявлення людини про свої якості.

Онтогенез - індивідуальний розвиток живого організму від зародження до смерті.

Очікування соціальні - система вимог, норм поведінки окремого індивіда при виконанні певної соціальної ролі. Очікування соціальні санкціонують та впорядковують систему стосунків та взаємин в суспільстві, хоча мають неформальний характер.

Підкріплення (в біхевіоризмі) - вплив на дитину соціуму, що підсилює вірогідність повторення попередньої поведінкової реакції.

Поведінка - сукупність дій тварини або вчинків людини, зовнішній вияв психічної діяльності. У тварин поведінка має переважно інстинктивний характер, у людини є, як правило, показником усвідомлених дій.

Провідна діяльність - це діяльність, яка, виникаючи в рамках нової соціальної ситуації розвитку індивіда, забезпечує розв'язання психічних суперечностей і формування психічних новоутворень. Кожному віковому періоду притаманна єдина неповторна провідна діяльність.

Рефлексія - 1) самоаналіз, самопізнання людиною внутрішніх психічних актів та станів; 2) (як новоутворення психіки молодшого школяра) - здатність дитини до самоаналізу розумової діяльності та поведінки.

Роль соціальна - суспільна функція особистості, відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людини в залежності від її статусу чи становища в системі міжособистісних стосунків.

Самоактуалізація - 1) прагнення людини до найбільш по­вного прогресивного виявлення і розвитку своїх особистісних можливостей, потенціалу психіки та організму; 2) результат цього процесу.

Самоконтроль (як новоутворення молодшого шкільного віку) - спроможність до свідомого управління та регуляції дитиною власної психічної та поведінкової активності.

Самопрезентація - дії людини, спрямовані на пред'явлення власних якостей у суспільстві, самоподача.

Сенситивний період - чутливий, оптимально сприятливий до розвитку певних психічних функцій відрізок становлення особистості.

Сиблінги - брати та сестри, що мають спільних кровних батьків.

Соліпсизм немовляти - період абсолютного егоцентризму дитини першого року життя.

Сором - почуття, що відноситься до групи моральних і виникає в результаті усвідомлення людиною невідповідності своїх дій та вчинків тим нормам, яких вона дотримується в своєму житті. Сором розвивається у дітей під впливом критичних зауважень оточуючих людей.

Соціалізація - процес засвоєння соціального досвіду індивідом, що забезпечує його інтеграцію в суспільстві.

Соціальна ситуація розвитку - особливе поєднання внутрішніх процесів і зовнішніх умов психічного розвитку індивіда, типове для представників кожного вікового періоду.

Соціальний статус - становище людини в суспільстві, визначена соціальна роль.

Соціальний фактор психічного розвитку - сукупність зовнішніх суспільних і психологічних умов, з якими зіштовхується і взаємодіє індивід в ході становлення своєї особистості.

Соціальні стереотипи - розповсюджені в суспільстві судження, що мають узагальнений характер.

Спадковість - здатність живих організмів відтворювати родовий розвиток. В психології спадковість розглядається як компонент біологічного фактору психічного розвитку індивіда.

Спадковість соціальна (у тлумаченні Г.С. Костюка) - сукупність культурних досягнень людства, накопичених в процесі його історичного й суспільного розвитку.

Спрямованість особистості - сукупність потреб, інтересів, прагнень, життєвих цінностей та орієнтацій особистості, що визначає мотивацію її діяльності.

Супідрядність мотивів (як психічне новоутворення дошкільників) - спроможність дошкільника підпорядковувати поведінку одному домінуючому мотиву над іншими, менш вагомими.

Умова психічного розвитку - сукупність біологічних та соціальних особливостей розвитку певного індивіда. Умови мають варіативний характер на відміну від загальних факторів психічного розвитку.
Фемінність (жіночність) - сукупність фізичних, психічних та поведінкових властивостей, які суспільство визначає як суто жіночі.

Шпитальніть дитяча - явище відставання психічного та фізичного розвитку дитини немовлячого чи раннього віку, що спричинене дефіцитом спілкування з дорослими. Дитяча шпитальність часто виявляється у вихованців дитячих будинків чи дітей, що зростають у неблагополучних сім'ях.

Ціннісні орієнтації - 1) вибіркова відносно стійка система інтересів та потреб особистості; 2) система індивідуальних критеріїв для оцінки вчинків чи прагнень інших людей особистістю.

Цікавість - властивість особистості як цілеспрямована допитливість, емоційно забарвлена; суб'єктивне прояв орієнтовного рефлексу.

Я-концепція - відносно стійка усвідомлювана система уявлень та ставлень індивіда до самого себе. Я-концепція формується завдяки процесам самоусвідомлення.

Я-образ - складовий компонент самосвідомості, що складається з уявлень та знань особистістю власних якостей та особливостей. Я-образ втілюється в Я-реальному (уявлення про себе теперішнього), Я-ідеальному (уявний образ втілення найкращих якостей в собі) та Я-динамічному (набір якостей, які людина прагне змінити чи набути найближчим часом).