Місце фінансового планування в ринковій економіці

Тема 1. Фінансове планування на підприємстві

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

з дисципліни «Планування фінансової діяльності підприємства»

Укладач: к.е.н., доцент Грідін О.П.

Планування - це процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру, та визначення шляхів найбільш ефективного їх досягнення. Практично вся система господарського управління і регулювання діяльності підприємства побудована на методах планування. Оскільки завершення одного етапу діяльності підприємства служить початком наступного, пов'язати їх між собою без допомоги планування неможливо.

Залежно від періоду, який охоплюється плануванням, виділяють такі плани:

- стратегічні (декілька років);

- тактичні (квартал-рік);

- оперативні (до 1-го місяця).

Стратегічні плани розробляються у відповідності до поставленої мети. В рамках стратегічного планування виділяється чотири типи цілей.

Ринкові – визначають сфери діяльності, який сегмент ринку планується осягнути, завдання з підвищення обсягів реалізації продукції підприємства.

Виробничі – визначають темпи приросту обсягів виробництва, завдання з оновлення продукції, зміни в структурі і технології виробництва. Наприклад, наступна цільова установка: "Забезпечити щорічний приріст обсягів виробництва протягом 2012-2015 років в розмірі 20 %".

Фінансово-економічні - які відображають потребу в фінансовому забезпеченні ринковіх і виробничих цілей, зміни в структурі джерел фінансування, очикувані фінансові результати обраної стратегії.

Соціальні – визначають орієнтири і завдання з підвищення рівня оплати праці, покращення умов праці, житлових умов, рівня побутового обслуговування персоналу підприємства і членів їх сімей, розбудови соціальної інфраструктури.

Стратегічний план встановлює напрями діяльності підприємства і кінцеві результати, які слід отримати в майбутньому. За вибір напрямів відповідальність несе вище керівництво, яке визначає цілі і пріоритети підприємства.

Тактичні (поточні) плани розробляються у відповідності до поставлених задач стратегічного плану. Поточне планування є задачею керівників структурних підрозділів, які визначають конкретні цілі, що забезпечують вирішення стратегічних завдань протягом поточного року (кварталу), засоби і методи їх досягнення протягом кварталу і року. Поточні плани складаються на підставі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної, фінансової та інвестиційної політики підприємства.

Оперативні плани розробляються стосовно конкретних функцій; Планування оперативної діяльності підприємства здійснюється керівниками нижньої ланки управління з метою забезпечення кожного робочого місця детальним планом дій на зміну, добу,тиждень, місяць.

Фінансове планування - це функція управління фінансами. Вона вирішує такі завдання:

1) конкретизація цілей управління в системі показників фінансово-господарської діяльності підприємства;

2) розробка стратегії і тактики фінансової діяльності, орієнтованої на досягнення цілей менеджменту.

3) розробка заходів, змісту та послідовності дій для досягнення визначених цілей.

Слід відзначити, що фінансове планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і виборі тих ризиків, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

В основу фінансового планування покладено стратегічний і виробничий плани підприємства.

Фінансове планування це процес, який складається з наступних процедур:

1. Аналіз фінансових та інвестиційних можливостей, які має підприємство.

2. Прогнозування наслідків поточних рішень з метою уникнення несподіванок і усвідомлення зв'язку зробленого сьогодні з тим, які рішення доведеться приймати в майбутньому.

3. Обґрунтування обраного варіанту рішень з ряду можливих (цей варіант і буде представлений в кінцевій редакції плану).

4. Оцінка результатів підприємства в порівнянні з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Застосовуючи короткострокове планування, керівництво підприємства прагне до максимальної точності у відповіді на питання, чи достатньо власних грошових коштів для оплати поточних рахунків, тому воно використовується для визначення потреби в позиках і пошуку вигідних кредиторів.

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням виробничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінансового плану підприємства будуються на підставі показників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому плануванні. Проте процес упорядкування фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

Разработка финансового плана оказывает существенное влияние на формирование плана себестоимости, использование материальных и других ресурсов. При составлении финансового плана непременно должны учитываться имеющиеся резервы производства, так как в нем устанавливаются задания по улучшению использования ресурсов, повышению рентабельности производства. Поэтому перед разработкой финансового плана необходимо всесторонне проанализировать имеющиеся отчетные и другие материалы по выполнению производственного плана й рівня фінансово-економічного стану підприємства.

В сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого планування посилився, оскільки такі найважливіші показники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, в свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Однак поряд з факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють й інші фактори, які обмежують його застосування в Україні.

Такими факторами виступають:

- відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;

- нестабільність фіскальної політики держави;

- складності при визначенні потреб підприємства в ресурсах;

- недостатність досвіду самостійної постановки цілей, планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;

- недоліки існуючої системи управлінського обліку;

- застарілі методи оперативного планування;

- відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами планування;

- недостатній рівень розвитку інформаційних технологій на підприємствах.