Правове регулювання трудових відносин

Слизи

План

1. Поняття про полісахариди.Класифікація полісахаридів.

2. Закономірності утворення та накопичення полісахаридів в рослинах. Роль в життєдіяльності рослинного організму.

3. Фізичні й хімічні властивості полісахаридів.Оцінка якості сировини, що містить полісахариди. Методи аналізу.

4. Сировинна база рослин, що містить полісахариди.

5. Шляхи використання сировини, яка містить полісахариди.Медичне використання сировини та препаратів, які містять полісахариди.

6. Алтея лікарська;

7. Мати-й-мачуха (підбіл);

8. Подорожник великий;

9.. Ламінарія;

10. Льон звичайний;

11. Ехінацея лікарська;

12.. Цикорій дикий (морфологічні ознаки рослини і сировини, географічне розповсюдження, особливості заготівлі, хімічний склад, біологічна дія та застосування).

Поняття про полісахариди.

Полісахариди (гомоглікозиди) – це високомолекулярні сполуки які містять різноманітні моносахаридні або олігосахаридні залишки, з’єднані між собою О-глікозидними зв’язками та утворюючі лінійні або розгалужені ланцюги.

Молекулярна вага полісахаридів коливається від декількох тисяч до декількох мільйонів. В склад полісахаридів входять біля 20 моносахаридів:

гексози – глюкоза, галактоза, фруктоза;

пентози – ксилоза, арабиноза;

уронові кислоти – глюкоронова, мануронова.

Моносахариди входять в склад гомоглікозидів в піранозній або фуранозній формі. Глікозидний зв'язок утворюється за рахунок напівацетального гідроксилу одного моносахарида та водню одного із спиртових груп другого моносахариди. Приєднання їх йде по зв’язку 1-4, 1-6, 1-3 в залежності від положення спиртового гідроксилу, який приймає участь в утворенню зв’язку. Полісахариди можуть утворювати лінійні або розгалуженні ланцюги.

Гідроксильні групи можуть бути метильовані етерифіціовані оцтовою, азотною, сірчаною кислотами, можуть замінюватись металами – Mg, Ca.

Окремі групи полісахаридів мають тривіальну назву – крохмаль, целюлоза, слизи та ін.. По хімічній номенклатурі дають назву за цукром: глюкан, галактан, галактоманан та ін..

Класифікація полісахаридів.

Полісахариди по продуктам гідролізу діляться на гомополі-сахариди та гетерополісахариди.

Полісахариди

Гомополісахариди гетерополісахариди

1.крохмаль 1. Інулін

2. клітковина 2. Пектинові речовини

3. камеді

Гомополісахариди при гідролізі дають один від сахара, гетерополісахариди при гідролізі дають різні моносахариди. В медичний практиці із числа гомо полісахаридів використовують крохмаль та клітковину (целюлозу); із числа гетерополісахаридів – інулін, пектинові речовини, камеді, слиз.

Клітковина (целюлоза)

Клітковина є найбільш розповсюдженим в природі полісахаридом, вона складає основну масу клітинних стінок рослин. Вона складається з β-глюкозних одиниць, зв’язаних 1-4-глікозидними зв’язками в лінійному ланцюгу. Молекула клітковини в різних рослинах містить від 1400 до 10000 глюкозних залишків. Вона піддається кислотному гідролізу та при кип’ятіні з концентрованою сірчаною кислотою перетворюється в глюкозу.

Крохмаль – Amylum

Крохмаль не є хімічною індивідуальною речовиною. Полі-сахариди крохмалю представлені двома речовинами – амілозою, амілопектином. Обидва полісахарида являються глюканами та утворені з α-глюкопіранозних залишків.

Амілоза являє собою лінійний глюкан, в якому залишки глюкози зв’язані глікозидними зв’язками між С₁ та С₄.

Амілопектин – розгалужений глюкан, в якому глюкозні залишки з’єднані глікозидними зв’язками не тільки між С₁ та С₄ але також між С₁ та С₆.

Крохмаль утворюється та запасається в вигляді зерен. Крохмальні зерна – це високоорганізовані структури, форма та розмір яких специфічні для даного виду рослин. Крохмальні зерна на 96-98% складаються з полісахаридів, які супроводжуються мінеральними речовинами, твердими жирними кислотами та іншими речовинами.

В медичній практиці використовують:

Ø Крохмаль картопляний – Amylum Solani (Solanum tuberosum);

Ø Крохмаль пшеничний – Amylum Tritici (Triticum vulgare);

Ø Крохмаль кукурудзяний (маїсовий) – Amylum Maydis (Zea mays);

Ø Крохмаль рисовий – Amylum Orizae (Orisa sativa).

Використовуються також продукти часткового гідролізу крохмалю – декстрини (Dextrinum).

Картопляний та кукурудзяний крохмаль – основні джерела промислового отримання глюкози.

Інулін.

Інулін в великих кількостях міститься в підземних органах рослин родини айстрових (Asteraceae).

В медичній практиці використовують інуліновмістну сировину:

- кореневища кульбаби – Radices Taraxaci (Taraxacum officinale);

- кореневище та корені оману – Rhisomata et radices Inulae (Inula helenium);

- листя підбілу – Folia Farfarae (Tussilago farfara);

Корені цикорію є промисловою сировиною для отримання фруктози.

Пектинові речовини.

Пектинові речовини класифікують в залежності від будови мономерів й ступеню полімеризації. Розрізняють:

1) пектинові кислоти (карбоксильна група не модифікована, R=H);

2) пектати (солі пектинових кислот, R=Ме⁺ і Н)

3) пектинові кислоти (карбоксильна група частково метоксилірована, R=Н і СН₃);

4) пектинати (солі пектинових кислот, R=Ме⁺ і СН₃);

5) протопектини (нерозчинні в воді речовини, в яких полігалактурова кислота зв’язана з целюлозою).

Пектинові речовини містяться в великих кількостях в плодах, цибулинах і стеблах рослин в вигляді нерозчинного протопектину. При дозріванні плодів та їх зберіганні протопектин переходить в нерозчинні форми, при цьому покращуються смакові якості плодів. Розчинні пектини на початках присутні в соках рослин.

Пектинові речовини складають міжклітинну речовину і первинні стінки молодих рослинних клітин. В бурих водоростях цю роль виконують альгінові кислоти. Мономерами альгінових кислот є β-мануронова і β-гулуронова кислоти.

В медичній практиці використовують сировину:

- листя подорожника великого – Folia Plantaginis majoris (Plantago major);

- листя подорожника великого свіжі - Folia Plantaginis majoris recens (Plantago major);

- трава подорожника блошиного свіжа - Herba Plantaginis psyllii recens (Plantago psyllium);

- слані ламінарії – Thalli Laminariae (Laminaria saccharina, L.japonica).

Промисловою сировиною для отримання пектину є буряковий жом, яблучний віджим, шкірка цитрусових. Пектинові речовини використовуються в текстильній та харчовій промисловостях, в косметиці.

Камеді і слизи.

Камеді і слизи – суміші гомо- і гетеро полісахаридів і поліуронідів. По хімічній будові вони близькі між собою.

Камеді звичайно утворюються в рослинах, які проростають в сухому кліматі, в результаті переродження клітинних стінок вмісту клітин серцевини, серцевинних променів. Вони виділяються в вигляді в’язких напливів з надрізів або тріщин рослин при їх пошкодженні або захворюванні. Ці м’які напливи на повітрі твердіють.

В медичній практиці використовують камедь абрикосову, сливову, вишневу та ін.

Слизи присутні в непошкоджених рослинах і утворюють в результаті нормального слизистого переродження клітинних стінок і клітинного вмісту. Накопичуються слизи в міжклітинниках, в клітинах і спеціальних вмістищах. Розрізняють слизи нейтральні та кислі (слиз алтеї, льону, подорожника блошиного). Кислотність обумовлена наявністю в складі слизу уронових кислот.

Слизи відрізняються значною перевагою пентоз. На відміну від камеді вони можуть бути нейтральними, тобто не містять уронових кислот.

Слизовмісна сировина використовується в медичній практиці:

- корені алтеї – Radices Althaeae (Althaea officinalis, A. armeniaca);

- трава алтеї лікарської - Herba Althaeae (Althaea officinalis, A. officinalis);

- листя підбілу – Folia Farfarae (Tussilago farfara);

- листя подорожника великого – Folia Plantaginis majoris (Plantago major);

- листя подорожника великого свіжі - Folia Plantaginis majoris recens (Plantago major);

- трава подорожника блошиного свіжа - Herba Plantaginis psyllii recens (Plantago psyllium);

- насіння подорожника блошиного – Semina Plantaginis psyllii (Plantago psyllium);

- насіння льону – Semina Lini (Linum usitatissimum);

- квітки липи – Flores Tiliae (Tilia cordata, T. plaryphyllos).

Камеді й слизи використовують в паперовій, текстильній та харчовій промисловостях.

Закономірності утворення і накопичення гомоглікозидів в рослинах. Роль в житті рослин.

80% органічних речовин на землі складають полісахариди, вони складають більшу частину сухої речовини рослин.

В зрілій фото синтезуючій рослині з вуглекислого газу атмосфери і води в процесі фотосинтезу утворюється D-фруктозо-6-фосфат (Р- залишок фосфорної кислоти), з якого утворюються моносахариди та їх похідні.

В рослинах моносахариди та їх похідні використовуються в якості попередників при синтезі оліго- і полісахаридів. Синтезуються структурні полісахариди (целюлоза, пектинові речовини) і запасні полісахариди (крохмаль, інулін). Структурні полісахариди утворюються в тканинах які ростуть. Із запасних полісахаридів крохмаль тимчасово відкладається в вигляді крохмальних зерен в хлоропласті, а потім мобілізується і переноситься в вигляді сахарози і листків в інші органи рослини. Відносно постійний крохмаль утворюється в насіннях і в органах, якими рослина розмножується вегетативно – в коренях, цибулинах та ін. В підземних органах родини Asteraceae запасаються фруктозани, а саме інулін.

Гомоглікозиди виконують в рослинах наступні функції:

- каркасну – клітковина, пектинові речовини, в тому числі альгінові кислоти. Клітковина складає основну масу клітинних стінок рослин. Пектинові речовини виконують функції матеріалу який цементує, склеює та опори тканин. Вони застерігають рослини від засихання, підвищують стійкість рослин до засухи та морозостійкість рослин, мають вплив на проростання насіння і ріст клітин;

- захисну – камеді, слизи. Камеді захищають рослини від інфекційних патогенних мікроорганізмів, заливаючі тріщини, які утворилися а також інші пошкодження. Слизи захищають рослини від висихання, підвищують їх стійкість до засухи, сприяють поглинанню води насінням та їх набубнявінню при проростанні;

- резервну або енергетичну – крохмаль, інулін.

Сировинна база рослин, які містять гомоглікозиди.

Сировинна база більшості рослин, які містять гомоглікозиди, в Україні достатньо забезпечена.

Алтея лікарська – в лісовій і лісостеповій зонах європейської частини України, на луках, в долинах річок, серед заростей ку старників, по берегах озер. Алтея росте невеликими групами або рідкими заростями. Для забезпечення потреб в сировині даний вид культивується в спеціалізованих господарствах.

Липа серце листа – росте в лісовій зоні європейської частини України, в широколистяних та змішаних лісах. Широко зустрічається в парках і лісопосадках.

Підбіл – росте в лісовій, лісостеповій та степовій зонах європейської частини України, по берегах річок і джерел, в сирих рівчаках, росте більшості на грунтах в склад яких в більшості входить глина.

Подорожник великий – євроазіатський вид, росте по всій території України, як придорожній бур’ян. Великих заростей не утворює. Зустрічається біля доріг, на луках, на лісових галявинах по берегах водойм. Культивується в центрально – чорноземних районах.

Подорожник блошиний – на території України культивується.

Ламінарії - утворюють зарості на каменях та скалах в прибережних зонах морів та океанів на глибині від 2 до 25 метрів. Ламінарія японська зустрічається вздовж південних берегів Японського та Охотського морів, в Тихому океані вздовж берегів північних Курильських островів та Сахаліну. Ламінарія цукриста розповсюджена вздовж берегів Білого, Баренцового та Карського морів.

Льон посівний, а також рослини – джерела отримання крохмалю – широко культивуються в Україні.

Таким чином потреба в сировині липи, підбілу, подорожника великого, ламінарії забезпечуються за рахунок дикорослих рослин; алтея – за рахунок дикорослих та культивованих рослин; льон – за рахунок культивованих рослин.

Фізичні і хімічні властивості гомоглікозидів.

В більшості це аморфні речовини. Нерозчинні в спирті і неполярних розчинниках. Розчинність в воді коливається:

- клітковина, протопектини, вишнева камедь – не розчинні у воді;

- інші групи пектинів – утворюють гелі;

- крохмаль – набухає у воді. В теплій воді крохмаль утворює в’язкі колоїдні розчини;

- інулін, слизи, абрикосова камедь – розчинні у воді.

В більшості гомоглікозиди без кольору, без запаху та смаку.

Гомоглікозиди піддаються кислотному або ферментативному гідролізу з утворенням моно- або олігосахаридів. Мономери які утворилися дають характерні для них реакції.

Оцінка якості сировини, яка містить гомоглікозиди.

Методи аналізу.

Тотожність лікарської рослинної сировини підтверджується якісними реакціями. Фармакопейними (ДФ ХІ (ІІ)) є наступними:

- на інулін:

1) α-нафтол і конц. Н₂SО₄ забарвлюється зріз або порошок коренів кульбаби в фіолетово-рожевий колір;

2) α-нафтол і конц. Н₂SО₄ забарвлює поперечний зріз кореневища з коренями оману в червоно-фіолетовий колір, тимол і конц. Н₂SО₄ – в оранжево-червоний колір.

- на слиз:

1) розчин аміаку (NH₃) або їдкого натру (NaOH) забарвлюють зріз або порошок коренів алтеї в жовтий колір;

2) при змочуванні водою квітки липи покриваються слизом;

3) на порошок насіння льону виконують гістохімічну реакцію з розчином туші: на темно0сірому (майже чорному) фоні виділяються білими плямами клітини зі слизом.

- полісахариди листка подорожника великого і слані ламінарії осідають з водного витягу 95% спиртом. Відновлюючи сахара, які утворилися після кислотного гідролізу ламінарії дають реакцію з реактивом Фелінга, утворюється оранжево-червоний осад. В листках подорожника великого утворюється після кислотного гідролізу галактурована кислота дає реакцію з карбалозом, утворюється червоно-фіолетове забарвлення.

Кількісне визначення полісахаридів ДФ ХІ пропонує для листків подорожника великого і слані ламінарії. Метод визначення – гравіметричний (ваговий), оснований на осаджені гомоглікозидів з водного витягу 95% спиртом. Стадії аналізу:

1) екстракція полісахаридів водою;

2) осадження полісахаридів з водного витягу 95% спиртом;

3) висушення осаду і доведення його до постійної маси.

В слані ламінарії, крім того визначають вміст йоду після спалювання наважки бромйодометричним методом. Там же визначають вміст піску (SiO₂).

В сировині алтеї, льону, підбілу, подорожника блошиного кількісне визначення біологічно активних речовин і екстрактивних речовин не визначають.

Шляхи використання сировини, що містить гомоглікозиди.

1. Сировину, що містить гомоглікозиди, широко використовують як лікарські засоби для приготування екс темпоральних лікарських форм.

- настої з сировини липи, підбілу, подорожника великого, подорожника блошиного, алтеї; слиз насіння льону, відвар крохмалю;

- в цілому вигляді використовують після ослизнення насіння льону і подорожника блошиного;

- в подрібненому – порошок коренів алтеї, порошок слані ламінарії;

- листя подорожника великого, підбілу, квітки липи, корені алтеї входять в склад грудних зборів (№1,2,3) а також в склад потогінних зборів.

2. Сировину використовують для отримання екстракційних (галенових) препаратів:

- настойка подорожника;

- екстракт алейного кореню сухого;

- екстракт ламінарії сухої;

- екстракт ламінарії густої;

- сироп алтеї;

- сік подорожника (з свіжих листків подорожника великого і свіжої трави подорожника блошиного).

3. На хіміко-фармацевтичних заводах з сировини отримують:

1) препарати, які містять полісахариди:

- «Альгінатол» (ректальні супозиторіїдля дітей) – препарат альгінату натрію;

- «Альгісорб» (порошок, таблетки) – препарат альгінату кальцію;

- «Ламінарид» (гранули) – очищена суміш полісахаридів і білкових ламінарії;

- «Плантаглюцид» (гранули) – сумарний препарат з листків подорожника великого;

- таблетки ламінарії.

2) комплексні препарати:

- «Адаптовіт»(розчин для прийому внутрішньо) – входить екстракт ламінарії густої;

- «Альгіпор», «Альгімаф» (пористі стерильні листи) – препарати на основі альгінату натрію з ламінарії;

- «Мукалтин» (таблетки) – входить екстракт трави алтеї лікарської.

3) препарати, які містять інші групи діючих речовин:

- з насінняльону отримують лляне масло методом холодного пресування (входить в склад лініментів);

- з лляного масла отримують препарат «Лінетол» - суміш етилових ефірів ненасичених жирних кислот лляного масла (антисклеротичне і ранозагоюючий засіб).

Полісахариди широко використовують в фармацевтичній практиці:

- крохмаль – як наповнювач і зв’язуюча речовина в промисловості таблеток і пілюль; входить в склад присипок, деяких мазей і паст;

- декстрин використовують як емульгатор і клей;

- камеді – як емульгатор, як зв’язуюча і склеюча речовина в промисловості таблеток і пілюль.

Клітковина в медичній практиці використовується в якості перев’язочного матеріалу (вата, лігнін, розпущена целюлоза).

Медичне використання сировини і препаратів, які містять полісахариди.

Фармакологічна дія основана на здатності гомоглікозидів набухати і утворювати колоїдні розчини. Вони покривають тонким шаром запальні слизові оболонки шлунково-кишкового тракту (обволікаюча дія), застерігає чутливі нервові закінчення від подразнення їжею, ліками, компонентами шлункового соку, жовчі, кислими пептидами

(гастро протекторна дія). Завдяки тому дія полісахаридів зменшується вираженість больового синдрому і знижується запальний процес на його початковій стадії. При цьому вони зменшують всмоктування токсинів, пролонгують дію ліків.

Механізм пом’якшуючої і відхаркуючої дії полісахаридів при захворюваннях верхніх дихальних шляхів. Полісахариди не пере ганяються водяним паром і не ефективні при інгаляціях. При прийомі внутрішньо полісахариди не всмоктуються в ШКТ і не можуть в натуральному вигляді попасти на слизові оболонки ВДШ. Але емпіричні дані і клінічні дослідження підтверджують корисність назначення полісахаридів внутрішньо при бронхіті, пневмонії, трахеїті. Очевидно, які утворюються при частковому гідролізі полісахаридів в ШКТ короткі олігосахариди і моносахариди стимулюють секрецію слизу слизопродуктуючими клітинами, призводять до нормального функціонування слизових оболонок.

Таким чином лікарські засоби, які містять гомоглікозиди, використовуються в основному:

- як обволікаючі, протизапальні, пом’якшуючі, відхаркуючи засоби при гострих та хронічних захворюваннях дихальних шляхів (настої з сировини липи, підбілу, подорожника великого, алтеї, грудні та потогінні збори, сухий екстракт та сироп алтеї, «Мукалтин»);

- як обволікаючі й протизапальні засоби для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (настої коренів алтеї, насіння подорожника блошиного, відвар крохмалю, слиз насіння льону).

«Плантаглюцид» використовується для лікування хронічного гіпацидного гастриту й виразкової хвороби шлунка та 12-палої кишки з нормальною й пониженою кислотністю.

Сік подорожника використовується при анацидних гастритах й хронічних колітах.

Настойка подорожника – антацидний, відхаркуючий, протизапальний, стимулюючий регенерацію засіб.

Насіння подорожника блошиного, насіння льону, порошок слані ламінарії, таблетки ламінарії, екстракт ламінарії сухий і густий, «Ламінарид» використовуються як м’які послаблюючі засоби при хронічних атонічних запорах і колітах. Дія обумовлена на здатності полісахаридів набухати в шлунково-кишковому тракті, що сприяє розрихлені калових мас, збільшен-ню їх об’єму. Це викликає подразнення рецепторів слизової оболонки кишківника та сприяє його випорожненню.

Порошок слані ламінарії, таблетки ламінарії, екстракт ламінарії сухий і густий використовуються також для профілактики атеросклерозу, захворювань щитовидної залози (ендемічний зоб), використовують для профілактики захворювань, які пов’язані з недостатністю йоду в організмі людини.

«Альгіпор», «Альгімаф» використовують для лікування ран та опіків.

«Альгінатол» - гемостатичний засіб для місцевого використання.

«Альгісорб» - комплексоутворюючий засіб (антидот).

«Адаптовіт» - загально тонізуючий засіб.

Лікарська рослинна сировина, яка містить інулін, використовується при лікування цукрового діабету (інулін сприяє відкладенню глікогену в печінці, покращується інсуліноутворююча функція підшлункової залози).

Пектинові речовини сприяють зменшенню вмісту холестерину в крові, тобто володіють антисклеротичною дією.

Пектинові речовини і альгінові кислоти володіють здатністю адсорбувати катіони важких металів і радіоізотопи, сприяють виділенню радіонуклідів і важких металів з організму людини.

Крім того полісахариди в рослинній сировині виконують біофармацевтичну функцію. Вони утворюють комплекси з малорозчинними або нерозчинними у воді терпенами й фенолами. Завдяки полісахаридам в настої і відвари переходять ефірні олії і інші групи біологічно активних речовин. Полісахариди пролонгують дію інших біологічно активних речовини й інших ліків.

Лікарські рослини і лікарська рослинна сировина, що містять гетерополісахариди

Корені алтеї — Rаdісеs Аlthаеае

Трава алтеї — Неrbа Аlthаеае

Алтея лікарська — Аlthаеае officinalis L.

Родина мальвові — Маlvасеае

Народні назви: рожа лікарська, прокурняк, мальва, попурник.

Російська назва: алтей лекарственный.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до 1,5 м Кореневище товсте, багатоголове, від нього відходять численні бічні корені. Стебло малорозгалужене, циліндричне, опушене. Листя почергове, нижнє яйцеподібне п'ятилопатеве, верхнє видовжено-яйцеподібне трилопатеве. Листя бархатисте внаслідок опушення. Квітки в пазухах листків на коротких квітконіжках утворюють колосоподібне суцвіття, віночок рожевий. Плід - дископодібний схізокарпій, складається з 15-25 сім'янок. Цвіте у липні - вересні, плоди достигають у вересні - жовтні. Використовують також корені алтеї вірменської.

Поширення та місце зростання. Росте майже по всій Україні крім Карпат. Іноді утворює рідкі зарості в річкових долинах, на берегах річок, на вологих луках, серед чагарників, на узліссях. Культивується.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Викопують корені дво-, трирічних рослин восени, після дозрівання насіння, або рано навесні. Обтрушують землю, обрізують надземну частину. Потім видаляють здерев'янілі кореневища. Підв'ялюють на відкритому повітрі

Щоб отримати очищену сировину, знімають корок та ріжуть уздовж на шматки, якщо корені товсті. Сушать негайно тонким шаром за температури 45-50°С в сушарнях або на горищі з доброю вентиляцією. Вихід сухої сировини – 23-25%. Траву скошують під час цвітіння на відстані від землі до 30 см, підв'ялюють, сушать. Це промислова сировина. Великих заростей алтея лікарська не утворює. Щоб не знищити дикорослі запаси сировини під час заготівлі, у ґрунт висівають насіння, залишають розвинені рослини для подальшого розмноження, не викопують молоді рослини.

Опис сировини. Корені циліндричні або розщеплені уздовж, очищені від корку. Розміри: завдовжки 10-35 см, завтовшки до 2 см.

Поверхня кореня з поздовжніми борозенками та м'якими, довгими луб'яними волокнами. Можуть бути сліди від коренів у вигляді темних крапок. Зовні злам волокнистий, у центрі зернистий. Колір - білий або жовтувато-білий. Смак солодкуватий, слизистий. Корені гігроскопічні, пліснявіють. Берегти від вологи. Термін зберігання 3 роки.

Мікроскопічні ознаки. У препараті порошку видно паренхіму з крохмалем, багато окремих зерен крохмалю, шматочки судин та луб'яних волокон. Клітини зі слизом забарвлюються в синій колір (якщо препарат оброблено) розчином метиленового синього, або слиз прозорий безбарвний (якщо виготовити препарат за допомогою розчину туші).

Хімічний склад. Корені містять полісахариди: слизу до 35 %. крохмаль, пектинові речовини. Трава містить слиз, пектинові речовини, флавоноїди, каротин, аскорбінову кислоту, фенолкарбонові кислоти.

Фармакологічна дія. Застосування. Використовують як відхар-кувальний, обволікаючий, протизапальний засіб. Застосовують при хворобах дихальних шляхів, травного тракту, виразковій хворобі

шлунка та дванадцятипалої кишки.

Лікарські форми та засоби. Із коренів готують холодний настій,

рідкий та сухий екстракти, сироп, порошок, суху мікстуру, грудні збори. Із трави виготовляють таблетки - мукалтин, які застосовують при захворюваннях верхніх дихальних шляхів як відхаркувальний засіб.

Листя підбілу звичайного (Листя мати-й-мачухи) - Fоlіa Fаrfаrае

Підбіл звичайний (Мати-й-мачуха) – Тиssіlаgо fаrfrаrа L. Родина айстрові – Аstеrасеае

Народні назви: підбіл, білпух, ранник, білі листки.

Російська назва: мать-и-мачеха.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з довгим горизонтальним кореневищем. Рано навесні з'являються стебла заввишки до 10-25 см з поодинокими суцвіттями-кошиками на верхівці. Квітки золотисто-жовті, крайові квітки жіночі язичкові, середні - чоловічі трубчасті. Плід - сім'янка з летючкою. Після цвітіння розвиваються великі прикореневі листки в розетці на довгих черешках, знизу густо опушені. Цвіте у другій половині березня до початку травня. Насіння дозріває у квітні-травні.

Поширення та місце зростання. Зустрічається по всій Україні Росте на глинистих, піщаних ґрунтах, на берегах річок, ставків та як бур'ян на городах і полях. Запаси сировини великі.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають листки розвинені, здорові, без бурих «іржавих» плям. Зрізають ножем або косять, залишаючи черешок заввишки до 5 см. Не можна виривати кореневище.

Первинне оброблення. Сушіння. Сушать на горищах під залізним дахом, з доброю вентиляцією або в затінку, розкладаючи на підстилки тонким шаром у 2 см або поодинці, періодично перегортаючи. До і після сушіння видаляють листки з бурими плямами і ті, що змінили колір. Вихід сухої сировини – 16-18%.

Опис сировини. Суміш цільних та частково подрібнених листків. Листки округлосерцеподібні, краї нерівномірно виїмчасті, рідко дрібнозубчасті. Розміри: завдовжки 8-15 см, завширшки близько 10 см. Колір з верхнього боку зелений, з нижнього - білувато-сірий у наслідок довгих переплутаних волосків. Запах відсутній. Смак гіркуватий, злегка слизистий. Термін зберігання - 3 роки.

Хімічний склад сировини. Листки містять слиз (близько 8 %), глікозид туссилягін, дубильні речовини, сапоніни, вітамін С, калотиноїди, флавоноїди, яблучну і винну кислоти.

Фармакологічна дія. Застосування. Відхаркувальний, пом'якшувальний, обволікаючий засіб при кашлі, катарах верхніх дихальних шляхів, хронічних бронхітах. Готують настій, грудні збори.

Листя подорожника великого - Folia Plantaginis majoris

Трава подорожника великого свіжа - Неrbа Plantaginis majoris resens

Подорожник великий – Plantano major L.

Родина подорожникові – Rlantaginaceae

Народні назви: припутник, порізник, ранник, бабка.

Російська назва: подорожник большой.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина з коротким кореневищем та численними ниткоподібними коренями. Листки широкояйцеподібні черешкові зібрані в розетку. Квітки дрібні, буруваті, зібрані у колосоподібні - суцвіття на квітконосі до 40 см. Плід - двогніздова коробочка. Цвіте у травні-вересні, осіння дозріває у серпні-жовтні.

Поширення та місце зростання. Росте по всій Україні на луках, полях, узліссях, уздовж доріг. Культивується.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Збирають листки та траву у фазу цвітіння влітку. Обривають руками, зрізають ножем, серпом, косять. Культивовану сировину заготовлюють механізовано.

Запаси сировини великі, але для збереження заростей необхідно залишати на 1м² 1-2 розвинені рослини для розмноження. Не пошкоджувати кореневища з коренями.

Первинне оброблення. Сушіння. Відбирають бурі та пожовклі листки. Сушать всушарнях за температури 50°С. Можна сушити на горищах із доброю вентиляцією, розкладаючи сировину на підстилки шаром завтовшки в 3-5 см. У сухої сировини ламається черешок. Після сушіння відбирають листки, які змінили колір. Вихід сухої сировини – 22-23%.

Опис сировини. Листки цільні та частково поламані, широко-яйцеподібні та широкоеліптичні, цілокраї або злегка зубчасті з поздовжніми дугоподібними жилками, звуженими у черешок. На місці обриву черешка видно залишки темних ниткоподібних жилок. Розміри: завдовжки до 24 см, завширшки 3-11 см. Колір зелений або бурувато-зелений. Запах слабкий, смак гіркуватий. Трава містить квіткові стрілки. Термін зберігання - 3 роки.

Хімічний склад сировини. Містить полісахариди до 20 %, флавоноїди, дубильні речовини, каротиноїди, вітаміни С, К.

Фармакологічна дія. Застосування. Протизапальний, ранозагоювальний, відхаркувальний, протиспазматичний засіб. Застосовують при виразках шлунка і дванадцятипалої кишки, при нормальній та зниженій кислотності, колітах, гастритах, бронхітах, астмі.

Лікарські форми та засоби. Настій, настойка, сік, плантаглюцид у гранулах, входить до складу грудного збору.

Слані ламінарії – Thalli Laminariae

Ламінарія цукриста – Laminaria sacchariae L.

Ламінарія японська – Laminaria japonica Aresch

Родина ламінарієві – Laminariaceae

Російські назви: ламинария сахаристая, ламинария японская, морская капуста.

Гербарный экземпляр ламинарии сахаристой.Цианотипная

копия.

Опис рослини. Спороносна бура морська водорость. Слані складаються із соковитих пластин (таломів), які біля основи звужуються у черенок, від нього відходять різоїди, якими ламінарія прикріплюється до морського дна. Довжина пластин – 2-10 м, ширина – 5-40 см. Краї хвилясті або цільні. Восени пластини руйнуються, а взимку відростають. Спорангії дозрівають у вересні-жовтні

Поширення та місце зростання. Росте вздовж берегів Японського, Охотського, Білого, Баренцового, Карського морів, південних Курильських островів на глибині 4-10 м. Утворює зарості на десятки кілометрів.

Заготівля. Охоронні заходи. Заготівлю проводять з червня до жовтня. Збирають пластини після шторму або з човнів, намотують на спеціальні жердини з розгалуженими дротами. Крім того, з дна зрізають слані спеціальними косами.

Для охорони природних запасів та відновлення заростей збирання проводять з інтервалом у 2 роки, залишаючи на площі не менше ніж 10 % сланей другого року. Не збирають однорічні рослини.

Первинне оброблення. Сушіння. Водорості відмивають від піску, намулу, мушель. Сушать на сонці на підстілці, на стелажах, в сушарнях за температури до 80°С. Сухі водорості деякий час зберігають під брезентом, щоб вони стали еластичними. Потім їх сортують, очищують, ріжуть.

Опис сировини. Пластини стрічкоподібні, складені за довжиною, або куски пластин, шкірясті, цупкі. Краї цільні або хвилясті. Розміри: завдовжки не менше 15 см, завширшки не менше 7 см, завтовшки не менше 0,03 см.

Слані ламінарії цукристої - цупкі, шкірясті, зморшкуваті. Розміри: завдовжки не менше 10 см, завширшки не менше 5 см, завтовшки не менше 0,03 см. Колір від світло-оливкового до темно-оливкового, зеленувато-бурий, іноді зеленувато-чорний. Запах своєрідний. Смак солонуватий. Термін зберігання - 3 роки.

Хімічний склад сировини. Полісахариди (до 35%): в основному - альгінова кислота, а також ламінарин, фукан, фолієва кислота; амінокислоти; вітаміни С, В,, В₂, В₁₂, каротиноїди; мікроелементи: йод, бром, мідь, срібло, марганець, кобальт та ін.

Фармакологічна дія. Застосування та лікарські форми. Використовують при порушенні обміну речовин, атеросклерозі, захворюваннях щитоподібної залози, гіпертензії, як проносне та для харчування.

Лікарські форми та засоби. Порошок ламінарид, препарати аль-гісорб, альгігель, мазь альгофін.

Насіння льону - Sетіпа lini

Льон звичайний – Linum usitatissimum

Родина льонові – Linaceae

Російська назва: лен обыкновенный.

Опис рослини. Однорічна трав'яниста рослина заввишки 50-150 см, стебло тонке розгалужене на верхівці (льон довгунець) або біля основи (льон кудряш). Листки почергові, сидячі, вузьколанцетоподібні. Квітки блакитні, зрідка білуваті або рожеві, у розлогому щиткоподібному суцвітті. Плід - кулеподібна коробочка з десятьма насінинами. Цвіте в червні-серпні. Плоди дозрівають з липня до серпня.

Поширення. Культивується в Україні для одержання насіння та волокна.

Правила заготівлі. Механізовано збирають повністю всю рослину. Сушать на сонці на токах, молотять. Після обмолоту насіння провіюють та досушують за температури 40°С, зберігають від вологи, щоб не ослизнювалось.

Опис сировини. Насіння сплюснуте, яйцеподібне. З одного кінця загострене, з другого округлене. Поверхня блискуча, гладенька зі світло-жовтим насіннєвим рубчиком (під лупою). Розміри: завдовжки до 6 мм, завтовшки до 3 мм. Колір від світло-жовтого до темно-коричневого. Запах відсутній. Смак слизистий, маслянистий. Термін зберігання - 3 роки.

Хімічний склад. Насіння містить слиз до 6 %, глікозид лінамарин, висихну жирну олію 30-48 %, білки, цукри.

Фармакологічна дія. Застосування. Полісахариди насіння льону справляють захисну, протизапальну дію при захворюваннях слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, при циститі, пієліті. Застосовують як послаблювальний засіб. Готують водний настій. Для профілактики та лікування атеросклерозу; при опіках, променевих ушкодженнях шкіри використовують препарат лінетол, який готують із олії, яка справляє ранозагоювальну дію, стимулює регенерацію тканин.

Лікарські рослини і лікарська рослинна сировина, що містять фруктани

Трава ехінацеї пурпурової - Неrbа Есhіпасеае риrриrеае Кореневища та корені ехінацеї пурпурової - Rhіzотаtа еt rаdісеs Есhіпасеае риrриrеае

Ехінацея пурпурова — Есhіпасеа риrриrеа (L) Моепсh

Родина айстрові — Аstеrасеае

Російська назва: зхинацея пурпурная.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина заввишки 50-150 см. Кореневище конусоподібне з циліндричними коренями. Листя лінійно-ланцетоподібне, просте, краї зубчасті; нижнє - черешкове, верхнє - сидяче.

Крайові квітки язичкові пурпурові, темно-червоні, жовті; серединні - трубчасті двостатеві, зібрані у великі кошики на кінцях стебел. Плід - чотиригранна сім'янка.

Поширення та місце зростання. В Україні вирощують як декоративну рослину, переважно у південних районах.

Правила заготівлі. Траву зрізують під час цвітіння. Кореневища з коренями восени викопують, миють, ріжуть на шматки.

Первинне оброблення. Сушіння. Видаляють частини кореневища та коренів, які підгнили. Сушать траву у приміщеннях з доброю вентиляцією; підземні органи - в сушарнях за температури 45⁰С.

Опис сировини. Трава з простими лінійно-ланцетоподібними листками, по краю виїмчасто-зубчастими, та квітками в кошиках, завдовжки до 35 см. Колір листків зелений, квіток у кошиках - пурпуровий, темно-червоний. Запах слабкий. Смак гіркуватий.

Кореневища конусоподібні, цільні або розрізані вздовж, часто в центрі з порожниною. Корені циліндричні. Кореневища 1-4 см завдовжки, корені - 3-15 см, колір бурий, на зламі світло-бурий або сірий. Запах слабкий, своєрідний. Термін зберігання - 2 роки.

Хімічний склад сировини. Усі органи рослини містять полісахариди, ефірну олію, флавоноїди, дубильні речовини. У підземних органах містяться жирна олія, інулін, фенолкарбонові кислоти, а також мікроелементи: кобальт, молібден, срібло, селен, цинк, сполуки калію, магнію, заліза.

Фармакологічна дія та застосування. Імуностимулювальний засіб; при психічній депресії, для загоєння ран, при опіках і захворюваннях верхніх дихальних шляхів.

Лікарські форми та засоби. Відвар, настойка, препарат імунал.

Корені цикорію - Rаdісеs Сісhоrіі

Цикорій дикий - Сісhоrіит іпtуdиs L.

Родина айстрові – Аstеrасеае

Народні назви: петрові батоги, блакитний батіжок.

Російська назва: цикорий обыкновенньый.

Опис рослини. Багаторічна трав'яниста рослина. Корінь стрижневий, стебло до 120 см заввишки. Прикореневі листки в розетці виїмчасто-перисто-роздільні; крилатим черешком. Верхнє листя ланцетоподібне, сидяче. Квітки язичкові блакитні, утворюють суцвіття кошики, які сидять по 1-2-3 у пазухах листків, частіше на верхівках стебел. Цвіте у червні-серпні, достигає у серпні-вересні. Плід - сім'янка.

Поширення та місце зростання. У дикому вигляді росте по всій Східній Європі. В Україні часто зустрічається на луках, пустирях, уздовж доріг у канавах, біля поселень, невеликими групами. Культивують як дворічну рослину.

Правила заготівлі. Охоронні заходи. Восени викопують корені дикорослих рослин, залишаючи декілька розвинених рослин для відновлення запасів. Заготівля необмежена. На плантаціях викопують культивовані рослини, коли починає в'янути прикоренева розетка листків.

Первинне оброблення. Сушіння. З коренів обрізають надземну частину і видаляють пошкоджені та гнилі частини, миють. Потім розрізають уздовж та впоперек, підв'ялюють на повітрі. Сушать за температури 50-60 °С у сушарнях, розкладаючи шаром у 35 см.

Опис сировини. Корені цільні або розрізані уздовж. Поверхня зморшкувата. Розміри: завдовжки 10-20 см, завтовшки 2-3 см. Колір зовні білувато-сірий, на зламі білий або жовтуватий. Запах відсутній. Смак гіркий. Термін зберігання - 3 роки.

Хімічний склад сировини. Містить полісахариди - до 40 %, у тому числі інулін, фруктозу. Крім того, гіркі глікозиди, цикорієву фенолокислоту, цикорин, органічні кислоти, вітаміни групи В та С, білкові та смолисті речовини.

Фармакологічна дія. Застосування. Покращує діяльність органів травлення, апетит. Справляє жовчогінну, антисептичну та послаблювальну дію.

Активізує обмін речовин, проявляє гіпоглікемічну та тиреоста-тичну дію. Використовують при колітах, гастритах, ентеритах, у дерматології.

Смажені корені використовують як сурогат кави; свіжі листки, які містять вітамін С, використовують у салатах.

Лікарські форми та засоби. Відвар. Входить до складу препарату гастровітол.

Питання для самоконтролю.

1. Сформулюйте визначення поняття «полісахариди» як групи біологічно активних речовин.

2. Назвіть їх фізико-хімічні властивості.

3. Дайте характеристику слизу, камеді і визначте їх застосування в медичній практиці.

4. Дайте характеристику пектинових речовин і визначте їх застосування в медичній практиці.

5. Дайте характеристику клітковини, крохмалю і визначте їх застосування в медичній практиці.

6.Чим відрізняються листки подорожника великого від домішок?

7. Дайте характеристику рослин, сировини, хімічного складу, препаратів із сировини, яка містить полісахариди.

8. Наведіть приклади різних домішок у сировині: ламінарії, листки подорожника великого.

9. Наведіть приклади різних домішок у сировині: корені алтеї лікарської, листки мати-й мачухи.

10. Вкажіть термін зберігання свіжих листків подорожника великого.

11. Які особливості хімічного складу і застосування в медицині ЛРС ехінацеї пурпурової та цикорію дикого?

Тести:

1. До гомополісахаридів належать:

а) слиз;

б) інулін;
в) камеді;

г) пектинові речовини;

д) ліпіди.

2. До гетерополісахаридів належать:

а) слиз;

б) інулін;

в) крохмаль;

г) глікоген;

д) клітковина.

3. Що розчиняється у воді:

а) клітковина;

б) крохмаль;

в) слиз;

г) глікоген;

д) камеді.

4. Вміст крохмалю визначають якісною реакцією з:

а) розчином нітрату натрію;

б) розчином метиленового синього;

в) розчином йоду;

г) розчином аніліну сульфату;

д) розчином калію перманганату.

5. Медична вата містить 98%:

а) целюлози;

б) слизу;

в) камеді;

г) крохмалю;

д) глікогену.

6. Що містить трава подорожника:

а) до 6% слизу, глікозид ламінарид, 30-48% жирної олії;

б) до 40% полісахарид, гіркі глікозиди, цикорин, вітаміни групи В і С тощо;

в) до 35% слизу, крохмаль, пектинові речовини;

г) до 20% полісахаридів, каротиноїди, вітамін К, дубильні речовини;

д) до 35% полісахаридів, вітаміни групи В, каротиноїди, амінокислоти, мікроелементи.

7. Який препарат отримують з трави подорожника великого:

а) ламінарид;

б) лінетол;

в) плантаглюцид;

г) мукалтин;

д) сальвін.

8. Смажені корені якої рослини використовують як сурогат кави:

а) цикорію дикого;

б) ламінарії;

в) льону звичайного;

г) подорожника великого;

д) алтеї лікарської.

9. Цикорій дикий це:

а) багаторічна трав’яниста рослина;

б) ліана;

в) кущ;

г) однорічна трав’яниста рослина;

д) дерево.

10. Яка латинська назва відповідає назві подорожника великого:

а) Echinaceae purpurea;

б) Cicchorium intybus;

в) Althaea officinalis;

г) Plantago major;

д) Tussilago farfara.

Використана література:

Основна:

В.М. Ковальов «Фармакогнозія з основами біохімії рослин» ст.62-84, 88-95

І.А. Бобкова «Фармакогнозія» ст.76-81, 82-90

Додаткова:

Г.І.Олешко «Вибранні лекції по фармакогнозії» ст.106-118.