Кінцева обробка

Мета кінцевої обробки – надати матеріалу красивий зовнішній вигляд, деякі специфічні властивості, розгладити його.

4.1. Бавовняні і льняні тканини. Ці тканини піддаються апретуванню, ширенню, каландируванню та деяким іншим операціям.

Апретування – нанесення на тканину апрету, який містить в своєму складі склеювальну речовина (крохмаль, клей), пом'якшувальний засіб (стеаринове мило, бавовняну олію), антисептик (фенол, саліцилова кислота).

Ширення – вирівнювання тканини по ширині, усуненню її перекосів, розпрямленню зігнутих ниток вутка.

Каландирування – розгладження поверхні матеріалу, а також надання йому матового або глянсового блиску, нанесення на нього муарового та інших ефектів. При каландируванні тканина проходить між сталевим і набірними валами, притиснутими один до одного.

4.2. Вовняні тканини. Ці тканини піддаються стрижці, апретуванню, пресуванню, декатируванню, тощо.

Стрижка гребінних тканин виконується для видалення з їх поверхні волокон, які стирчать, стрижка суконних тканин – для підрівнювання висоти ворсу (начісування).

Апретування – піддаються деякі напіввовняні тканини для надання їм м'якості та зменшення зминальності.

Пресування застосовується для ущільнення, вирівнювання та надання блиску. Для цього тканина пропускається між циліндром із нагрітою парою і коритами.

Декатирування – обробка тканини гарячою парою з подальшим висушуванням для зменшення її зсідання і надання стійких лінійних розмірів.

4.3 Шовкові тканини.

Крепові тканини з натурального шовку обробляють 1% розчинами оцтової кислоти з висушуванням на голчатих ширильно-зсідальних машинах. В результаті підвищується м'якість і еластичність тканини.

Ворсові тканини піддають підняттю ворсу шляхом вибивання, стрижці, апретуванню.

Тканини зі штучних волокон значно деформуються у вологому стані, тому кінцеву обробку ведуть з мінімальним натягненням цих тканин.

Тканини з віскозних штапельних волокон піддають протизминальній обробці шляхом їх пропитування карбамолом або метазіном.

Напівкапронові тканини для отримання ефекту клоке (на тканині отримують окремі випуклі ділянки) піддають лужній обробці.

Капронові та напівкапронові тканини для отримання ефекту лаке (надання тканини блискучої, лакованої поверхні) обробляють на початку метазіном, а потім на каландерах.

Тканини з ацетатних волокон для зниження электризуємості піддають антистатичній обробці розчинами ПАВ, эпамін-6, стеарокс-6, тощо.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бузов Б.А., Модестова Т.А., Алыменкова Н.Д. Материаловедение швейного производства: учеб. для ВУЗов. – М.: Легпромбытиздат, 1986. – 424 с.

2. Бузов Б.А., Алыменкова Н.Д., Петропавловський Д.Г., Андриенко П.П., Савчук Н.Г. Лабораторный практикум по материаловедению швейного производства – М.: Легпромбытиздат, 1991. – 432 с.

3. Кукин Г.Н., Соловьев А.Н. Текстильное материаловедение. – М.: Легпромбытиздат, 1985. – 214 с.

4. Пожидаев Н.Н., Симоненко Д.Ф., Савчук Н.Г. Материалы для одежды. М., Легкая индустрия, 1975. – 224 с.

5. Баженов В. И. Материаловедение швейного производства. – М.: Легкая индустрия, 1972. – 360 с.

6. Гущина К. Г., Беляева С. А., Юрченко Н.Н. и др. Ассортимент, свойства и технические требования к материалам для одежды. – М.: Легкая индустрия, 1978. – 160 с.

7. Эксплуатационные свойства материалов для одежды и методы оценки их качества: Справочник / К. Г. Гущина, С. А. Беляева, Е. Я. Командрыкова и др. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1984. – 312 с.

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА

8. Методические указания к разделу дипломного проекта “Выбор материалов” для студентов специальности 7.01.01.04.23 “Производственное обучение. Технология текстильной и легкой промышленности” – Харьков. УИПА 2001. – 50 с.

9. Орленко Л.В., Гаврилова Н.И. Конфекционирование материалов для одежды: Учебное пособие: МГУ сервиса. М., 2001. – 201 с.

10. Пугачевський Г.Ф., Семак Б.Д. Товарознавство непродовольчих товарів. Тектильне товарознавство. – Киів: НМЦ “Освіта”, 1999. – 596 с.

11. Гусейнова Т.С. Товароведение швейных и трикотажных товаров: М.: Экономика, 1991. – 287 с.

12. Михаловская Л.О. Текстильные товары: (Товароведение). – М.: Экономика, 1990. – 191 с.

13. Комплексная оценка качества текстильных материалов / А. Е. Чайковская, Л. В. Полищук, И.С. Галык и др. – Киів: Техника, 1989. – 254 с.

14. Град И.Н. и др. Организация рациального использовавния материалов в швейной промышленности. – М.: Легкая индустрия, 1986. – 138 с.

15. Веселов В.В., Колотилова Г.В. Химизация технологических процессов швейного производства. – М.: Легкая индустрия, 1985. – 128 с.

16. Мальцева Е.П. Материаловедение швейного производства. – М.: Легкая и пищевая промышленность, 1983. – 232 с.

17. Промышленная технология одежды: Справочник.

18. Прейскурант № 030. Розничные цены на хлопчатобумажные ткани, штучные изделия и вату. – М., 1987. – 366 с.

19. Прейскурант №036 Розничные цены на льняные ткани и штучные изделия. – М., 1985.

20. Прейскурант № 032. Розничные цены на шерстяные ткани и штучные изделия. – М., 1985 – 446 с.

21. Прейскурант № 034. Розничные цены на шёлковые ткани и штучные изделия. – М., 1986.

22. ГОСТ 16957 – 80. «Изделия текстильные. Символы по уходу».

23. ГОСТ 10581 – 87, «Изделия швейные и трикотажные. Маркировка, упаковка, транспортирование и хранение».

24. Инструкция: “Технические требования к соединениям деталей швейных изделий”. – М.: ЦНИИИ и ТЭИЛП, 1991. – 102 с.

25. ДСТУ 2201 – 93 «Полотна текстильні. Види, дефекти. Терміни та визначення.»

26. ДСТУ 2077 – 92. «Вироби трикотажні. Дефекти. Терміни і визначення.»

27. ДСТУ 2136 – 93. «Волокна та нитки текстильні. Види, дефекти. Терміни та визначення.»

28. ДСТУ 2173 – 93. «Вироби текстильно-галантерейні. Види та дефекти. Терміни та визначення.»

29. ДСТУ 3047 – 95. «Тканини та вироби ткані поштучні. Класифікація та номенклатура показників якості.»

30. ДСТУ 3045 – 95. «Полотна й вироби трикотажні, хутро штучне трикотажне. Класифікація й номенклатура показників якості.»

Навчальне видання