Шкільна психологічна служба в СРСР спочатку створювалась в Естонії під керівництвом Х.И. Лейметса і Ю.Л. Сиерда. Перший шкільний психолог почав працювати в одному із сільськогосподарських технікумів у 1970 р. З 1975 р. працювало ряд психологів у спеціальних школах-інтернатах для «важких» підлітків, а з 1980 р. — у вигляді експерименту — у деяких загальноосвітніх школах.
На початку 80-х рр. відбувається інтенсивне становлення психологічної служби в системі освіти в СРСР. Розгорнулось активне вивчення наукових основ, обговорення можливих форм і методів роботи практичних психологів у школі.
Журналом «Вопросы психологии» у 1983 р. був організований «круглий стіл» «Психологічна служба в школі». В цьому ж році. відбулася всесоюзна конференція психологів у Талліні. На конференції були проаналізовані експерименти зі створення шкільної психологічної служби, які проводились у багатьох містах і республіках, обговорювались питання подальшого розвитку психологічної служби в школах.
У 1984 р. в Москві в Інституті психології АН СРСР відбулася перша Всесоюзна конференція з питань психологічної служби в СРСР. Одна з секцій була присвячена психологічній службі в школі. В центрі уваги учасників секції були питання психологічного забезпечення навчально-виховного процесу в школі.
Важливим етапом розвитку шкільної психологічної служби в СРСР став багатолітній (1981—1988) експеримент із впровадження в школах Москви посади практичного психолога, який проводився під науковим і методичним керівництвом лабораторії наукових основ дитячої практичної психології НДІ загальної і педагогічної психології АПН СРСР. Були визначені предмет і завдання шкільної педагогічної служби.
На основі аналізу експерименту було розроблено «Положення про психологічну службу народної освіти» (1989), яке використовується і нині. У 1988 р. вийшла постанова Державного комітету СРСР з освіти про введення ставки шкільного психолога у всі навчально- виховні заклади країни. Це стало правовою основою діяльності шкільного практичного психолога, визначило його соціальний статус, права і обов'язки. З цього моменту служба енергійно розвивалась майже в усіх регіонах країни. Відбувалось розширення сфери діяльності дитячого практичного психолога: служба почала охоплювати всю систему навчання і виховання від дошкільного віку до ранньої юності.
Практична психологія освіти з'явилася у дитячих садках, дитячих будинках, школах, гімназіях, ліцеях, професійно-технічних училищах, коледжах, школах-інтернатах. Керівники загальноосвітніх шкіл, вчителі, вихователі, батьки все більше усвідомлювали користь психологічної служби.
Це формувало у суспільстві потребу у дитячих практичних психологах. Тому у педагогічних університетах та інститутах була організована підготовка спеціалістів з педагогічної психології, курси перепідготовки спеціалістів з вищою педагогічною освітою, збільшилась кількість професійних об'єднань для підвищення кваліфікації працюючих практичних психологів освіти.
Аналогічна історія розвитку психологічної служби в Україні, яка до 1991 р. входила у склад СРСР.