1. Сутність віровчення та культу протестантських віросповідань.
2. Етапи формування та особливості віровчення пізнього протестантизму.
З. Поширення реформаційних вчень на теренах України.
Методичні рекомендації до семінару:
1. Потрібно знати, що віровчення протестантизму у найбільш повному вигляді було сформульовано М.Лютером в «Аугсбурзькому визнанні віри», прийнятому 1559 р. Воно має наступні принципи:
- визнання абсолютного авторитету Біблії;
- визнання того, що людина спасається виключно через персональну віру;
- визнання, що виправдання грішника можливе не через добрі справи, а через благодать Божу.
Відповідно до цих віроповчальних положень було сформульовано основні особливості протестантизму:
- загальне священство (кожен віруючий може звертатися до Бога через молитву); духовенство не є посередником між Богом та людьми;
- ліквідація целібату; ліквідація інституту чернецтва та монастирів.
- повернення до традиції ранньої Церкви;
- критика інституту папства;
|
|
- заперечення молитви за померлих та молитов до святих;
2. Слід з’ясувати, що подальший розвиток протестантизму пов’язаний з двома основними чинниками: виникненням нових деномінацій та модернізацією теологічних доктрин традиційного протестантизму. У XVII ст. у Великій Британії з’являються баптисти; у 1830р. – у США Церква Ісуса Христа святих останнього дня, більш відома під назвою «мормони»; у 1884р. у США – свідки Єгови; у 1901р. у США – християни віри євангельської, більше відомі під назвою «п’ятидесятники». Протестантизм виходить з того, що природні права людини є споконвічно притаманні людям. Реформація заклала фундамент концепції прав людини і громадянина, яка сьогодні стала наріжним каменем політичної та моральної культури. Протестантизм сповідує ідею покликання, культ працелюбності, успіху; засуджується марнотратство та неробство. У великій пошані - стоїчне ставлення до життєвих негараздів та наполегливість у досягненні мети.
З. Сутність цього питання ґрунтується на наступному. У 20 –х роках XVI ст. ідеї Реформації почали поширюватися на території Речі Посполитої, до складу якої входила в той час значна частина України. В Україні історичний шлях протестантизму виявився більш складним і суперечливим, оскільки, на відміну від Європи та Америки, тут домінуючі позиції посідало православ’я, яке вело тривалу боротьбу з католицизмом. Крім того, протестантизм в Україні не одержав підтримки широких народних мас. Реформаційні ідї поширювали в першу чергу виходці з України, що навчалися в протестантських країнах. Показовою постаттю в цьому плані є С.Оріховський, котрий здобував ґрунтовну освіту в головному осередку лютеранської Реформації – Віттенберзькому університеті.
|
|
Першими протестантськими течіями в Україні були лютеранство та кальвінізм (XVI ст.). Особливого піднесення протестантський рух набуває в другій половині XVIII ст. - у цей час на терени південної України переселяється багато іноземців. Активізація протестантизму також відбувається наприкінці XIX – першій третині XXст.; це було пов’язано з поширенням нових течій протестантизму - баптизму, адвентизму, згодом – п’ятидесятництва.
Сучасний український протестантизм набуває все більш визначених національних рис. Використовуються національні обрядові традиції під час молитовних зібрань, релігійних свят, також широко послуговуються українською мовою.
На сьогодні протестантизм в Україні є найдинамічнішою конфесією. Він має 8445 релігійних організації. Серед них найчисельнішими є християни-баптисти (3057), християни віри євангельської (п’ятидесятники) (2585), адвентисти сьомого дня (1113). Всі протестантські церкви мають необхідні управлінські структури, 90 навчальних закладів, налагоджену видавничу діяльність.
Питання для самостійної роботи:
1. Причини та наслідки Реформації.
2. Англіканство: історія та сучасність.
3. Протестантська теологія: минуле і сучасність.
Методичні вказівки та рекомендації до самостійної роботи:
1. Відповідь на перше питання потрібно розпочати з визначення поняття Реформації, вказавши, що це національно-визвольний та революційний рух у країнах Європи, що відбувався під релігійними гаслами. Основними соціально-економічними причинами Реформації були такі: криза феодалізму як суспільно-політичного й економічного ладу, розвиток товарно-грошових відносин, зміцнення позицій дрібної буржуазії, прагнення до подолання феодальної роздрібненості та утворення централізованих держав.
Саме у цей час католицька церква була найбільш впливовим інститутом феодального суспільства, тому будь-який суспільно-політичний рух неодмінно набував певної теологічної форми. Боротьбу проти католицької церкви очолив німецький теолог Мартін Лютер. Він оприлюднив 95 тез, у яких звинувачував католицьку церкву стосовно практики продажу індульгенцій. Незалежно від Лютера своїм шляхом до Реформації прийшов Ульріх Цвінглі (Німеччина), у Женеві реформацію здійснював Ж.Кальвін, у Англії проти засилля Риму виступив король Генріх VIII, щоправда з особистісних причин.
Важливим наслідком Реформації було те, що вона дала поштовх до консолідації націй та утворення національних держав у Європі. Святе Письмо – Біблія було перекладено національними мовами, які стали впроваджуватися у церковну практику. З появою Аугсбурзького віросповідання почалася епоха конфесійності в церковному житті, що заклало фундамент для ствердження принципу свободи совісті.
Подальший розвиток протестантизму пов’язаний з двома основними чинниками: виникненням нових деномінацій та модернізацією теологічних доктрин традиційного протестантизму.
2. Варто звернути увагу, що виникнення англіканської церкви розпочалося з ініціативи правлячих кіл. У 1534р. англійський парламент проголосив незалежність церкви від папи, а короля Генріха VIII – її главою. Саме з особистісних причин короля були розірвані церковні стосунки з Ватиканом. Було закрито монастирі, а їхнє майно конфісковано. Англійська церква прийняла протестантські догмати про виправдання вірою і про Святе Письмо як єдине джерело віри. Але при цьому залишився католицький догмат про церкву як необхідного посередника між Богом і людьми. Таким чином, англіканська церква поєднала католицькі та протестантські догмати. Ця церква є державною у Великобританії. Її постійним главою є монарх, який призначає вищих ієрархів – архієпископів та єпископів, які є довічними членами палати лордів.
|
|
2. Необхідно знати, що основи протестантської релігійної ідеології закладені у вченнях німецьких теологів М. Лютера і Ф.Меланхтона, швейцарців У.Цвінглі і Ж.Кальвіна. Реформація виступила на захист свободи особистості. На основі цих вчень виникла містична школа – пієтизм (з лат. – благочестя). Вважалось, що в стані релігійного екстазу людина стає рівною абсолюту, тобто завдяки власним зусиллям долає гріховність своєї природи. На грунті пієтизму сформувався новий напрям – романтизм, фундатором якого є Ф.Шлейєрмахер. Вважав, що релігійне почуття є вродженим і становить невід’ємну складову людської психіки. Вища і самодостатня цінність є не Бог, а сама людина. С.К’єркегор став засновником відразу двох напрямів сучасної релігійно-філософської думки: діалектичної теології та екзистенціалізму. Розумів релігійність як прояв справжньої людяності, акцентував на абсолютній трагічності людського існування. Головна позиція діалектичної теології – усвідомлення нездоланної прірви між Богом і людиною, святістю і гріхом (Д.Бонхоффер). Релігія і релігійність – не більше, ніж людські уявлення. Відповідальність людини перед вимогами світу є ознакою повноліття людини. Справжній інтерес протестантських модерністів і авангардистів полягає не в запереченні «надприродного», а в пошуах його нового сенсу в сучасному світі - шляхом пошуку Бога всередині світу.
Питання до індивідуальної роботи:
1. Чому протестантизм виник як опозиція католицькій Церкві у питаннях віри?
2. Чим поснюється спрощення культу та ліквідація чернецтва в протестантизмі?
3. Поясніть ставлення до Передання в протестантизмі.
4.На чому ґрунтується заперечення іконошанування в протестантизмі?
5.Які таїнства залишено в протестантизмі? Чому?
6.Реформація та формування нових економічних принципів.
Проблемні ситуації:
1. Обґрунтуйте принцип загального священства в протестантизмі. Чи можна вважати цей принцип в певному розумінні проявом загальної тенденції до демократизації різних сфер життя?
|
|
2. Чому протестантизм вважають ідеологією буржуазії, адже саме продаж індульгенцій католицькою церквою є свого роду реалізацією ринкових відносин в духовному житті?
3. У чому принципова відмінність протестантського та православного ставлення до збагачення?
4. Які принципові відмінності традиційного християнства та протестантизму? Чи є вони нездоланними на шляху до їх діалогу? На яких засадах можливий діалог протестантів з представниками традиційних Церков?
5. Чим можна пояснити велику кількість протестантських церков і як це можна узгодити з принципом єдності Церкви?
Теми творчих робіт:
1. Проаналізуйте сучасні тенденції в розвитку протестантизму.
2. Тенденція харизматизації сучасного християнства.
3. Протестантська етика як моральна основа формування підприємництва.
Реферати:
4. Мартін Лютер та Реформація.
5. Англіканство: історія та сучасність.
6. Особливості віровчення адвентистів.
7. Віровчення та практика п’ятидесятників харизматичного спрямування.
8. Протестантизм та підприємництво.
Першоджерела:
1. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма. / Избр. произведения. – М., 1990.
2. Мартин Лютер Время молчания прошло. Избранные произведения 1520-1526 гг. − Харьков, 1992.
3. Райт Н. Иисус надежда постмодернистского мира. − Черкассы, 2006.
4. Райт Н. Что на самом деле говорил ап. Павел. Был ли Павел из Тарса основателем христианства? − М., 2004.
5. Робинсон Дж. Быть честным перед Богом. − М., 1993.
6. Громадка Й. Перелом в протестантской теологии. − М., 1993.
7. Бультман Р. Иисус // Путь. − 1992. − № 2. − С. 3-136.
8. Гайслер. Н. Энциклопедия христианской апологетики. − СПб., 2004.
Допоміжна література:
1. Адвентисти сьомого дня в Україні. – К., 1996.
2. Гараджа В.И. Протестантизм. − М., 1971.
3. Головащенко С. Історія християнства. Курс лекцій. − К., 1999.
4. Єленський В.Є. Сучасний протестантизм: динаміка, процеси, тенденції. − К., 1989.
5. Кеннет Боа Лабиринты веры. − М.,1992.
6. Митрохин Л.И. Баптизм. − М., 1966.
7. Протестантизм: словарь. − М., 1990.
8. Чанышев А.Н. Протестантизм. − М., 1979.