Розділ 1. Фразеологізми як об’єкт мовознавчих досліджень

ВСТУП

У сучасному мовознавстві вивчення фразеологічних одиниць як засобів-символів матеріального і духовного усвідомлення світу певним етносом викликає особливий інтерес у багатьох вітчизняних (Б.М.Ажнюк, О.В.Бурда-Лассен, Є.В.Верещагін, Л.І.Даниленко, В.Г.Костомаров, О.П.Левченко, Н.В. Любчук, О.П.Пророченко, В.М.Телія, Ю.А.Фірсова) та зарубіжних (Ч.Фельдеш, В.Фляйшер) дослідників.

Ономастична фразеологія є яскравим репрезентантом культурного надбання етносоціуму, виразником ментальності, інтелектуальних цінностей, побуту, звичаїв, історії носіїв певної мови.

Функціонування онімів у складі фразем неодноразово було предметом наукових інтересів багатьох дослідників. Свідченням цього є наявність низки монографічних та дисертаційних праць в українській (О.А.Мороз, Н.М.Пасік), російській (О.М.Бетехтіна, Т.М.Кондратьєва, В.М.Мокієнко), англійській (Б.М.Ажнюк, З.Р.Загірова, Г.П.Манушкіна), німецькій (О.Ф.Кудіна, Ч.Фельдеш, Ю.А.Фірсова, Н.П.Щербань), французькій (Н.Р.Філіппакі), польській (А.М.Кравчук), чеській (Л.І.Степанова), фінській (Д.Вільске) мовах.

Водночас багато проблем остаточно ще не розв’язано. Невирішеним залишається питання системності фразеологічного фонду мови; недостатньо висвітлено структурні та семантичні особливості фразеологізмів з ономастичним компонентом; не з’ясовано достатньою мірою функціональний аспект цих мовних одиниць. У дослідженнях аналіз здійснювався без урахування всієї розгалуженої системи онімів. Розгляду підлягали фразеологізми з антропонімами (В.М.Кам’янець, О.Ф.Кудіна, Ч.Фельдеш, Н.П.Щербань) або топонімами (Ю.А.Фірсова), а інші класи онімів (міфоніми, агіоніми, хрононіми, етноніми) залишалися поза увагою дослідників. Відтак, ономастикон як складник фразеологічної системи мови і як елемент мовної картини світу ще не був об’єктом спеціального наукового дослідження в українському мовознавстві, зокрема й германістиці.

Актуальність магістерської роботи зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних студій на виявлення та аналіз мовних явищ, пов’язаних з культурою, специфічним національним світосприйняттям, і визначається потребою комплексного аналізу фразем з ономастичним компонентом у різних мовах в зазначеному аспекті. Встановлення структурних, семантичних і функціональних особливостей досліджуваних одиниць з урахуванням мовних та позамовних чинників є важливим у плані подальшого вивчення ФО у мовному та мовленнєвому аспектах.

Наукова новизна магістерського дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснено спробу комплексного аналізу фразеологізмів з ономастичним компонентом в українській, англійській та німецькій мовах з урахуванням національно-культурної специфіки.

Новим у роботі є структурно-семантична класифікація фразеологізмів з знімним компонентом у трьох мовах. Визначено ступені фразеотворчої активності різних класів онімів як компонентів фразеологічних одиниць та доведено, що значення ономастичних компонентів у складі фразеологізмів здатне закріплюватися або повністю десемантизуватися. Шляхом вивчення мовленнєвого функціонування досліджуваних мовних одиниць виявлено типологію фразеологізмів з ономастичним компонентом в українській, німецькій та англійській мовах.

Метою магістерської роботи є різноаспектне висвітлення фразеологізмів з ономастичним компонентом у досліджуваних мовах з урахуванням їхньої національно-культурної своєрідності.

Метою дослідження зумовлено розв’язання таких завдань:

ü виявити основні мовні й позамовні чинники, що сприяють семантичним перетворенням власних назв у складі фразеологічних одиниць;

ü встановити системні зв’язки у сфері фразеологізмів з ономастичним компонентом;

ü систематизувати фразеологізми з ономастичним компонентом за структурою, семантикою та походженням;

ü описати типології фразеологізмів з ономастичним компонентом у досліджуваних мовах.

Об’єктом магістерської роботи є фразеологічні одиниці з ономастичним компонентом в українській англійській та німецькій мовах.

Предметом вивчення є семантичні, структурні та функціональні особливості фразеологічних одиниць з ономастичним компонентом у досліджуваних мовах у національно-культурному висвітленні.

Джерелом для дослідження послужили фразеологізми української, англійської та німецької мов з ономастичним компонентом, зафіксовані шляхом суцільної вибірки з фразеографічних джерел: В. М. Білоножко «Словник фразеологізмів української мови», Г.М. Удовиченко «Фразеологічний словник української мови», А. В. Кунин «Большой англо-русский фразеологический словар», В. К. Мюллер «Новый англо-русский словар», Л. Е. Бинович «Німецько-російський фразеологічний словник», A. A. Лепинг «Немецко-русский словарь».

(для яких основою слугують антропоніми – 134: укр. – 36, англ. – 49, нім. – 49, топоніми – 80: укр. – 12, англ. – 52, нім. – 24; зооніми – 828: укр. – 235, англ. – 340, нім. – 253)

Для досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань
у роботі використано низку методів, які уможливили цілісне дослідження матеріалу. Описовий метод слугував засобом інвентаризації, систематизації, класифікації, інтерпретації структурних, семантичних і функціональних особливостей досліджуваних мовних одиниць. Лінгвокультурологічний метод використовувався для встановлення взаємозв’язку між культурним фактором та семантикою фразеологізмів з онімом. Типологічний метод – для встановлення типів фразеологізмів з онімним компонентом. Встановлення частотності вживання різних класів онімів у фразеології ґрунтуються на результатах кількісного аналізу. Етимологічний метод слугував для визначення мовних джерел походження фразем з компонентом онімом та їх компонентів.

Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що проведений зіставний аналіз фразеологічних одиниць української, англійської та німецької мов з ономастичним компонентом є певним внеском у вивчення структурно-семантичного і функціонального аспектів фразеології. Результати дослідження засвідчують регулярні зв’язки процесів фразеотворення зі структурами етносвідомості носіїв різних мов. Встановлення національно-культурної специфіки досліджуваних мовних одиниць збагачує лінгвокультурологію і сприяє подальшій розробці проблем динаміки фразеологічної системи та формування мовної картини світу.

Практична цінність дослідження полягає в можливості використання її основних результатів на уроках з української, англійської та німецької мов у школі; у спецкурсах з ономастики та перекладу, у спецсемінарах з лінгвокраїнознавства у вищій школі; також може становити основу для написання кандидатської дисертації з порівняльного мовознавства.

Апробація результатів магістерської роботи. За матеріалами дослідження зроблено доповіді на науковому семінарі: «Василь Симоненко – письменник сучасності» (Ізмаїл, 2015), студентській науково-практичній конференції: «Актуальні проблеми сучасної лінгвістики» (Ізмаїл, 2015), міжнародній науково-практичній конференції «I Таврійські філологічні читання»: «Фразеологізми з компонентом зоонімом на позначення рис людини в українській та німецькій мовах» (Херсон, 2015).

Публікації. Основні положення дослідження відображено в наукових статтях: «Фразеологізми з компонентом зоонімом в українській та німецькій мовах»(Ізмаїл, 2015), «Семантичний аспект фразеологізмів із компонентом зоонімом в українській та англійській мовах»(Ізмаїл, 2015).

Обсяг та структура роботи. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (_позицій), списку джерел ілюстративного матеріалу (_ позицій) та додатків. Загальний обсяг роботи складає _ сторінок, обсяг основного тексту роботи становить _ сторінок.

Розділ 1. Фразеологізми як об’єкт мовознавчих досліджень

У науковій літературі поняття фразеології визначають як сукупність одиниць зі сталим значенням у певній мові. Предмет фразеологічних досліджень становить природа фразеологізмів та їх категоріальні ознаки, а також виявлення закономірностей функціонування їх в мові. У фразеології вивчають «специфіку фразеологізмів як знаків вторинного формування, зокрема – як продукту особливого вигляду вторинної непрямої номінації, представленої різного роду синтагматичною взаємодією слів – компонентів у процесах переосмислення і формування нового значення вихідного поєднання або певного слова» [Авксеньєва, с.197].

Фразеологія це розділ мовознавства, що вивчає фразеологічну систему мови в її сучасному функціонуванні та з погляду історичного розвитку [Українська мова, енциклопедія, с.774]. Фразеологізмами вважають ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів'я, приказки, стійкі формули, звороти науково-термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери тощо. [Ажнюк, с. 91]. Їхня роль полягає зокрема в заповненні лакун у лексичній системі мови, яка не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною сторін дійсності.

В англістиці прийнятим є визначення фразеології І. В.Арнольд (I.V. Arnold) [3, с. 38]. яке повністю збігається з зазначеним вище. Німецький фразеолог Г.Бюргер (H. Burger) [18, с. 26] також визначив фразеологію як окрему дисципліну про стійкі словосполучення.

Як в українській, так і в англійській і німецькій мовах фразеологізм (від фраза і грец. λογισμος судження), фразеологічна одиниця, фразеологічний зворот, фразема — нарізнооформлений, але семантично цілісний і синтаксично неподільний мовний знак, який своїм виникненням і функціонуванням зобов’язаний фраземотворчій взаємодії одиниць лексичного, морфологічного та синтаксичного рівнів [15, с. 383]. У багатьох випадках фразеологізми з’являються чи не єдиними мовними виразниками предметів, властивостей, процесів, ситуацій, інших явищ людського життя. Утворення фразеологізмів послаблює суперечність між потребою мислення та обмеженими лексичними ресурсами мови.

У своїй роботі ми приймаємо загальноприйняте визначення фразеології та фразеологічної одиниці, яке є спільним в усіх трьох мовах.