Термін "консультація" за словником С.І. Ожегова має кілька значень: 1) рада спеціалістів; 2) порада спеціаліста; 3) установа, що дає поради. У прикладній психології успішно використовувалися всі три зазначені форми консультації. А от сутність консультування у практичній психології довго дискутувалася, бо вважалося, що надавати допомогу особистості у вирішенні її психологічних проблем можна тільки у рамках психотерапевтичної практики.
Однак існування так званого психологічного, або, точніше, психотерапевтичного консультування як самостійної галузі психологічної допомоги можна аргументувати так:
· філософія консультативної роботи диктує повну відмову від концепції хвороби і розглядає людину, яка звернулася за допомогою такою, що має психологічні труднощі;
· консультування зорієнтовано на здорові сторони особистості, незалежно від степені порушення, адже людина може змінюватися і знаходити ресурси для свого життя хоча б в тих межах, які має;
· консультування поліпшує психологічне благополуччя, допомагаючи людині справитись із проблемами, що виникають у взаємодії з іншими людьми;
|
|
· консультування частіше зорієнтоване на теперішнє і майбутнє, а не на минуле клієнта;
· консультування і психотерапія орієнтовані на різні етапи взаємодії психолога і клієнта: превентивна консультативна робота може запобігти більш серйозним психотерапевтичним наслідкам;
· якщо психотерапія спрямована "вглиб", на вирішення інтрапер- сональних проблем, то консультування охоплює більш різнопланове коло інтерперсональних проблем клієнтів;
· психолог-консультант виступає скоріше медіатором (посередництво) або фасилітатором (підвищення продуктивності) ресурсних можливостей клієнта у розв'язанні його проблем;
· діагностична спрямованість консультування значно розширює спектр різноманітних професійних моделей діяльності консультанта. Спостерігається певний універсалізм у використанні ним як підходів, так і методів, що урізноманітнює консультативну роботу і суттєво відрізняє її від психотерапії, яка зазвичай дотримується одного напряму.
Отже, специфіка психологічного консультування як окремого виду психологічної допомоги визначається особливостями проблематики, немедичною парадигмою в розумінні предмету, універсальною технологічністю змісту і методів діяльності. Цілі ж консультування на відміну від немедичної психотерапії (особисте й соціальне здоров'я) чи медичної психотерапії (психічне і соматичне здоров'я) лежать у площині особистого благополуччя клієнта.
Таким чином, індивідуальне консультування - це вид спеціально організованого спілкування, у процесі якого психолог- консультант допомагає клієнтові дослідити і прояснити свою життєву ситуацію, актуалізувати додаткові сили і здібності, щоб знайти вихід із складних для нього обставин. Результатом консультування може вважатись інсайт (3. Фрейд), просто сповідь (Р. Мей), або, як вважають екзистенціалісти, сповнена розуміння, підтримки і співпереживання Зустріч (І. Ялом), яка, можливо, стане поворотним моментом у процесі життєтворчості.
|
|
Психологічне консультування - це своєрідна мисленнєва задача, яку потрібно розв'язати, експертна оцінка проблем психологічного змісту. На відміну від психотерапії воно здійснюється тоді, коли існує перспектива за кілька зустрічей з психологом справитись з психологі чними труднощами. Для консультування характерний більш м'який психологічний вплив на людину, коротша тривалість роботи (5-10 зустрічей). Завданнями консультування є переважно:
· вивчення індивідуального життя людини через вплив на нього;
· вироблення адекватних форм її поведінки в різних життєвих ситуаціях;
· подолання особистісних обмежень та освоєння нових поглядів на власну життєву ситуацію;
· визначення напрямку бажаних змін у поведінці клієнта;
· активізація психічних ресурсів клієнта;
· стимуляція змін життєвої ситуації та прийняття клієнтом відпо- ц відальності за них;
· інтеграція особистості, подолання внутрішньої конфліктності та узгодження інтересів;
· смислотворення, перебудова ієрархії цінностей та відкриття духовно-інтуїтивного виміру особистості;
· допомога людині у розв'язанні гострих життєвих проблем; • забезпечення необхідної психологічної інформації;
· надання професійні підтримка і порада та ін.
Консультації гармонійно поєднують елементи діагностики та впливу. їх призначають майже завжди з конкретного приводу і закінчують здебільшого прямою чи опосередкованою порадою або рекомендацією. У полі зору консультанта знаходяться переважно свідомість та поведінка клієнта, та й адресоване воно скоріше свідомості людини, його усвідомленому Я. Позаяк консультанти рідко викоистовують методи глибинного дослідження та трансформації, риси характеру та структура особистості в рамках консультування особливих змін не зазнають. Консультативна допомога скоріше створює прецедент переосмислення переживань та прагнень людини, кинутої у вир драматичних подій, орієнтує на освоєння нових життєвих умінь. Крім того, цикл зустрічей може бути присвячено окремим питанням, що не пов'язані між собою. Загалом це можливість час від часу розмовляти з людиною, якій довіряють та до якої не відчувають залежності. Жанр психологічного консультування унікальний ще й умови, що пропаговані ним цінності йдуть як дорадчі, і ні в якому разі не нав'язуються клієнту.
Питання про цілі консультативної роботи дискутується й досі. Однак виділення психологічного консультування з надр психотерапії та надання йому статусу самостійного виду психологічної допомоги, на нашу думку, стало визначною віхою у розвитку практичної допомоги і людству взагалі. Недарма ж серед трьох основних цілей консульту вання - 1) допомога іншим у їхньому самопідсилєнні, 2) особистіший розвиток самого консультанта та 3) створення здорових мікро- й макросистем для функціонування індивідів - головною метою вважається особнстісне зростання консультанта як гаранта того, що в суспільстві розширюється тенденція формування нового ставлення до життя. Адже психолог-консультант, на відміну від психотерапевта, стоїть ближче до пересічної людини і, маючи високий рівень усвідомлення себе і своїх проблем, може навчати цього багатьох інших.