Легенева кровотеча

План

1. Гостра пневмонія, її ознаки та догляд.
2. Приступ бронхіальної астми.
3. Легенева кровотеча.

1. Гостра пневмонія.

Пневмонія – інфекційне захворювання легень. Зазвичай вона уражає дітей молодших двох років, дорослих старше 65 і людей з ослабленою імунною системою (наприклад, хворих на цукровий діабет, СНІД, алкоголіків). Існує безліч видів пневмонії, які відрізняються за ступенем тяжкості від легких до важких, а іноді навіть смертельних.

Пневмонія може бути:

· первинною, якщо вона виступає як самостійне захворювання,

· вторинною, якщо вона розвилась на фоні іншої хвороби, наприклад вторинна пневмонія на фоні хронічного бронхіту.

Крім того, пневмонія може бути одностороння, якщо уражена тільки одна легеня та двостороння, - обидві легені.

За ступенем поширеності пневмонію поділяють на:

• вогнищеву — таку, що займає невелику ділянку легені,
• сегментарну — поширюється на один або декілька сегментів легені,
• часткову — охоплює частку легені. Класичним прикладом часткової пневмонії є крупозна пневмонія.
• тотальну – якщо вона поширюється на всю легеню.

Залежно від тяжкості перебігу розрізняють пневмонію:

· легку,

· середньотяжку,

· тяжку.

Причини пневмонії:

· бактеріальна флора;

· віруси;

· мікоплазми;

· гриби і паразити.

Бактеріальна пневмонія може розвинутися після інфекції верхніх дихальних шляхів, наприклад застуди чи грипу.

Приблизно в 50% випадків збудником пневмонії є вірус. Вірусна пневмонія частіше зустрічається взимку і звичайно не носить такий гострий характер як бактеріальна пневмонія.

Симптоми бактеріальної пневмонії можуть з'являтися як гостро, так і поступово. Вони включають: лихоманку, тремтіння, гострий біль у грудях, сильне потовиділення, кашель з густою, рудуватою або зеленуватого мокротою, прискорений пульс і прискорене дихання, ціанотичність губ та нігтів.

Для вірусної пневмонії характерні: жар, сухий кашель, головний біль, м'язовий біль, слабкість, перевтома і сильна задишка.

Ускладнення:

• запалення плеври (плеврити),
• набряк легенів,
• абсцес легенів (порожнина в легкому, заповнена гноєм),
• порушення дихання.

При виявленні ознак пневмонії слід негайно проконсультуватись з лікарем. До цього можна дати хворому жарознижуючий засіб, відповідні ліки проти кашлю. Негайно звернутися до лікаря або викликати його додому слід в наступних випадках:

• безперервний кашель, біль у грудях, жар;
• різке погіршення загального стану після застуди або грипу;
• озноб, утруднене дихання.

При підозрі на пневмонію в осіб старше 65 років, у людей з хронічними захворюваннями або з ослабленим імунітетом, дітей та вагітних слід негайно викликати лікаря, який, швидше за все, запропонує госпіталізацію.

Для підтвердження діагнозу проводять рентгенографію грудної клітини. Збудника визначають за допомогою спеціального аналізу крові та мокротиння. При виявленні бактеріальної або грибкової інфекції призначають антибактеріальну терапію і протигрибкові препарати.

У важких випадках пацієнта направляють до лікарні. При важкій дихальної недостатності проводять кисневу терапію.

Профілактика:

• людям старше 65 років та іншим групам ризику рекомендується вакцинація проти деяких типів стрептокока (він є одним з найбільш частих збудників),
• для дітей, що знаходяться в групах ризику (наприклад, хворі на астму) розроблена спеціальна вакцина,
• оскільки пневмонія часто з'являється як ускладнення після грипу, щорічні вакцинації проти грипу також є способом профілактики,
• якомога частіше мийте руки милом, протягом 15-30 секунд, щоб видалити мікроорганізми, здатні викликати пневмонію,
• підтримуйте опірність організму за допомогою здорового харчування, відпочинку та регулярних вправ,
• не паліть. Куріння знижує природну стійкість бронхів і легенів до респіраторних інфекцій.

Викличте швидку допомогу в разі, якщо на ваших очах людина почала задихатися, у нього посиніли нігті і носогубний трикутник, чути важке, хрипке дихання, утруднення ковтання.

1. Приступ бронхіальної астми.

Бронхіальна астма – алергічна хвороба, що характеризується приступами ядухи або експіраторної задишки в зв'язку з порушенням прохідності бронхів. Захворювання на астму починається в ранньому та дошкільному віці. Більшість дітей спадково схильні до алергічних захворювань.

Появі приступів бронхіальної астми у більшості дітей передують рецедивуючі інфекції органів дихання, які, уражаючи стінки бронхів порушують їхню бар'єрну функцію, полегшують проникнення алергенів.

Шляхи проникнення алергену:

· інгаляційний (запахи, пилок та спори рослин, лікарські засоби),

· через травний канал (харчові, лікарські),

· контактний – через шкіру та слизові оболонки,

· ін’єкційний (лікарські засоби, укуси комарів),

· від матері до плода через гематоплацентарний бар’єр (лікарські речовини).

Алергени бувають походження:

· інфекційного (патогенні бактерії, віруси, гриби),

· інфекційного (домашній пил, шерсть, волосся та лупа тварин, пилок трав, квітів, дерев).

На першому році життя алергени в основному надходять в організм дитини через травний канал і є харчовими, пізніше вони проникають як через кишки так аерозольно.

Під час приступу бронхіальної астми прохідність бронхів порушується з різних причин:

1) бронхоспазму;

2) набряку слизової оболонки бронхів;

3) виділення густого секрету в просвіт бронхів.

У більшості дітей астма розвивається на фоні рецедивуючого інфекційного бронхолегеневого захворювання або распіраторного алергозу. Повторюються приступи ядухи. Приступу ядухи передує період передвісників (зниження апетиту, погіршення сну, неспокій, підвищена дратівливість, чхання, блювання, свербіж шкіри), більш характерний для дітей раннього віку. Приступи астми починаються вночі або увечері. Хворі збуджені, метушаться. Під час спостерігається шумне дихання, експіраторна задишка з довгим свистячим видихом, блідість шкіри з синюшним відтінком, напруження м’язів шкіри та вен, переляк в очах. Хрипи чути на відстані, грудна клітка здута, її розміри збільшені в передньозадньому напрямку.

Кашель частий, сухий, понад силу, з’являється на початку приступу. Харкотиння відкашлюється погано. Тоді діти скаржаться на біль у животі, що пов’язано з напруженням дихання і приступами кашлю. Після приступу ядухи кашель поступово стихає, у дітей шкільного віку починає відходити харкотиння у вигляді щільних грудочок. А також зменшується задишка та здуття легень, зникають хрипи, але ще протягом 3-7 діб відмічаються кашель, емфізема. При більш важкому перебігу приступи можуть повторюватися або бути тривалішими: від 30-40 хв. до кількох годин навіть днів (астматичний статус).

Лікування бронхіальної астми повинно бути поетапним, воно включає:

· зняття нападу,

· комплексне лікування з метою ліквідації алергічної реакції,

· запобігання повторним нападам ядухи.

На першому етапі долікарську медичну допомогу (в період передвісників нападу) подають медична сестра, фельдшер або батьки вдома. Треба заспокоїти дитину і батьків, забезпечити доступ свіжого повітря. Дитині роблять гарячу ванну для рук і ніг (38-39^°С, 10-15 хв.), дітям віком понад 1,5-2 роки всередину дають бронхолітичні препарати, алупент або астмопент, еуспіран в інгаляціях з кишенькового інгалятора.

На другому етапі (лікування у стаціонарі важких форм бронхіальної астми) передбачається подання невідкладної допомоги (зняття нападу). За умови астматичного стану вона спрямована на ліквідацію бронхоспазму, поліпшення прохідності бронхів, зменшення секреції слизових залоз та набряку слизової оболонки, розрідження харкотиння.

У комплексі лікування астми застосовують антигістамінні засоби: димедрол, піпольфен, супрастин, фенкарол, діазолін змінюючи їх кожні 7 днів.

У післянападовий період застосовують, проводять фізіотерапію: спочатку УВЧ (ультрависокі частоти), а потім електрофорез на грудну клітку, ультразвук, трансцеребральний електрофорез нікотинової кислоти, синусоїдальні модульовані струми. Призначають лікувальну фізкультуру, вітамінотерапію.

У позанападовий період хворих на бронхіальну астму дітей беруть на диспансерний облік. Дільничний педіатр разом з алергологом складають для кожного хворого план лікувальних та оздоровчих заходів із врахуванням важкості хвороби, схильності до повторних захворювань, побутових умов дитини. Мати повинна вести харчовий щоденник. Клінічне і лабораторне виявляють алерген та усувають контакт з ним. Проводять лікувальну фізкультуру, голкотерапію; застосовують камери штучного мікроклімату, баротерапію, санаторно-курортне лікування, в тому числі в соляних копальнях. Курортне лікування таких хворих здійснюється у місцевих санаторіях.

Профілактика. З метою профілактики захворювань органів дихання з перших днів життя дитини треба проводити загартовування, лікувальну фізкультуру, додержувати правильного харчування та режиму дня. Велике значення у профілактиці бронхіальної астми має санітарно-освітня робота серед населення, особливо серед сімей з обтяженою спадковістю. Важливе місце в цьому належить медичній сестрі.

Легенева кровотеча.

Кровохаркання та легенева кровотеча належать до невідкладних станів, які можуть виникнути при патології легенів. Розподіл цих двох станів досить умовний. Так, під кровохарканням розуміють виділення невеликої кількості крові з харкотинням під час кашлю, а під кровотечею із легенів – виділення досить великої кількості крові з кашлем.

Кровохаркання та кровотеча спостерігаються при захворюваннях легенів, які супроводжуються розпадом або розривом тканин легенів. При цьому часто виникає розрив судин, що і є безпосередньою причиною кровотечі. Найчастіше кровохаркання та легенева кровотеча виникають при туберкульозі легенів, бронхоектазах, абсцесі, інфаркті легенів. Крім того, кровохаркання – частий симптом раку легенів і пневмонії, особливо грипозної.

Основним симптомом при кровохарканні та легеневій кровотечі є виділення під час кашлю яскраво-червоної крові, яка майже не згортається, з пінистим харкотинням.

Невідкладна допомога. Кровохаркання, а тим більше кровотеча, які виникли вперше, дуже лякають пацієнта. Тому необхідно заспокоїти хворого, надати йому напівсидячого положення, до мінімуму обмежити розмову з ним. Внутршньовенно вводять 10 мл еуфіліну 2,4%-го розчину – для зменшення тиску в судинах малого кола кровообігу, внутрішньовенно крапельно 100,0 мл 10,0%-го розчину епсилонамінокапронової кислоти, внутрішньом’язово – дицинон дозою по 0,250,50 г, вікасол - 1,0 мл. Для зменшення кашлю – кодеїн. Надалі необхідно, по можливості, провести бронхоскопію для уточнення причини кровотечі. Хворого переводять або госпіталізують у хірургічне відділення і, після уточнення джерела кровотечі, вводять катетер у бронх і тампонують його або проводять емболізацію бронхіальних артерій. Якщо ці процедури не ефективні, то здійснюють хірургічне втручання.