Трудовий колектив як суб'єкт трудового права України

Як суб’єкт права, трудовий колектив може бути учасником суспільних відносин, які регулюються різними галузями права. Однак це не означає, що однакова назва “трудовий колектив” має і однакове значення для всіх галузей права. Відмінність зумовлена в першу чергу тим, що за трудовим правом регулюються відносини всередині колективу, а в інших галузях права трудовий колектив виступає як представник певної організаційно організованої групи людей, об’єднаних спільними цілями та інтересами, тобто вступає, як правило, у зовнішні відносини.

При визначенні складу трудового колективу потрібно враховувати два фактори: по-перше, наявність трудових правовідносин, і по-друге, спільність інтересів. Отже під трудовим колективом потрібно розуміти всіх працівників, які знаходяться у трудових правовідносинах з роботодавцем і інтереси яких не співпадають з інтересами останнього. А термін “трудовий колектив” повинен застосовуватись лише у трудовому праві, оскільки це об’єднання має за мету захист інтересів своїх членів, пов’язаних з їх участю у трудових правовідносинах.

У юридичній науці під трудовим колекти­вом прийнято розуміти добровільне, орга­нізаційно самостійне об'єднання праців­ників для спільної праці у конкретній ор­ганізації на підставі їх трудових договорів.

Але у реальному житті працівник, уклада­ючи трудовий договір з роботодавцем, мо­же зовсім не цікавитися складом тих осіб, з якими йому доводиться працювати. У цьо­му разі працівник не об'єднується доб­ровільно для спільної праці з особами, які вже працюють у даного роботодавця, а стає їх колегою попри своєї волі, автоматично, в силу укладеного трудового договору. Мож­лива ситуація, коли працівники, які трудя­ться разом, навіть, не вважають за потрібне спілкуватися між собою.

Таким чином, трудовий колектив набуває de facto пра­восуб'єктність тільки за наявності органі­зованої діяльності з відстоювання прав та інтересів працівників. У зв'язку з тим, що працівники спромоглися законодавчого ви­знання з боку державної влади своїх трудо­вих прав, слід визнати природу такої ор­ганізованої діяльності колективу юридич­ною, легальною правосуб'єктністю.

Звідси, трудовий колектив — це громад­ська організація працівників даного під­приємства (його структурного підрозділу), що пов'язує їх між собою з питань регулю­вання виконуваної останніми соціально-трудової функції. Трудовий колектив набу­ває суб'єктності лише з моменту прояву се­бе як «трудова громадська організація» без створення юридичної особи, але з утворен­ням діючого управляючого органу — зборів (конференції) колективу найманих праців­ників. Ця трудова колективна організація об'єднує працівників не за партійною, культурною, профспілковою або іншою ознакою, а за взаємодією у процесі праці і відстоювання трудових прав й інтересів.

Формою утворення правосуб'єктності трудового колективу є лише загальні збори або конференція. Причому делегати останньої мають представляти інтереси понад половини членів даного ко­лективу.

Делегати на конференцію тру­дового колективу обираються зборами трудових колективів відповідних цехів, відділів, інших структурних підрозділів за нормою, встановленою ініціаторами скликання конференції трудового колективу. Конференція є повноважною, якщо в ній беруть участь не менше двох третин делегатів.

Рішення загальних зборів (конференції) приймається простою біль­шістю голосів присутніх, як правило, відкритим голосуванням, якщо не передбачено інше. Так, згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" рішення про ого­лошення страйку вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або дві третини делегатів конференції. Рішення повинні бути доведені до відома всіх членів колективу. Рішення трудового колективу, прийняті відповідно до їх повноважень та чинного законодавства, обов'язкові для членів колективу, роботодавця.

Залежно від форми власності, на якій засновано підприємство, розрізняють і повноваження деяких видів трудових колективів. Так, Законом України "Про підприємства в Україні" встановлено два ви­ди трудових колективів: трудовий колектив підприємства з правом наймати робочу силу; трудовий колектив державного та іншого під­приємства, в якому частка держави або місцевої ради народних де­путатів у вартості майна становить більш як 50 відсотків.

Чинним законодавством про працю передбачені повноваження трудового колективу: щодо встановлення колективних умов праці; укладання колективного договору (гл. II КЗпП); встановлення п'яти­денного чи шестиденного робочого тижня (ст. 52 КЗпП), забезпечен­ня трудової дисципліни (ст. 140, 152 КЗпП), затвердження правил внутрішнього трудового розпорядку (ст. 142 КЗпП), схвалення ком­плексних планів щодо поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролю за їх виконанням (ст. 153 КЗпП), об­рання комісії з трудових спорів організації, де працює не менш як 15 чоловік (ст. 223 КЗпП).

У ст. 252-5 КЗпП встановлено загальні принципи матеріальної заінтересованості трудового колективу в наслідках господарської ді­яльності. Зарахування в бригаду нових працівників провадиться за згодою колективу бригади (ст. 252 КЗпП).

Розподіл колективного заробітку у бригаді може здійснюватися із застосуванням коефіцієнта трудової участі (ст. 252-7 КЗпП). При цьому заробітна плата працівника не може бути нижчою від уста­новленого державою мінімального розміру (ст. 95 КЗпП).

Особливім правовим статусом володіють виробничі бригади. Бри­гадна форма організації праці застосовується в різних галузях економіки: промисловості, комунальному обслуговуванні, охороні здоров'я тощо. Бригаді, зазвичай, (а) встановлюється робітнича зона, що охоплює тех­нологічний процес або його відокремлену частину, (б) закріплюється виробнича площа, обладнання, засоби праці і (в) надаються виробничі ресурси та необхідна технічна документація.

Колектив бригади має право вимагати від роботодавця виведення зі складу бригади працівників у разі скорочення чисельності бригади, не­відповідності працівника виконуваній роботі та в інших випадках, пе­редбачених статтями 40 і 41 КЗпП України. Роботодавець відповідно до законодавства переводить таких працівників, за їх згодою, на іншу роботу або звільняє у встановленому порядку.

Таким чином, трудовий колектив — це громадська організація працівників підприємства, установи, організації (або структур­ного підрозділу), яка пов'язує їх між собою з питань регулювання виконуваної ними соціально-трудової функції.