Поняття про фонему. Відтінки фонем

Звуки мови різняться фізіологічно (за особливостями тво­рення) і акустично (за слуховим сприйманням). Завдяки цьому й можливе розрізнення слів та їхніх граматичних

форм., (Звукові одиниці мови, що їх використовують для розріз- -і

damn слів та граматичних форм,.називаються фонемами^-Фонема — найпростіша, найменша, внутрішньо неподільна одиниця звукової мови, пов'язана із значенням, яка легко/ виділяється з мовного потоку^Фонема, як і будь-яка одинице

44.

мови, служить одній меті — спілкуванню. На відміну від і морфем, слів, речень фонема не може служити безпосереднім/ засобом спілкування, але вона бере участь у спілкуванні./"^

Примітка. Вчення про фонему виникло в другій половині XIX ст. Його основоположником був І. О. Бодуен де Куртене (1845—1929) — ро­сійський і польський мовознавець. З початку XX ст. і в радянський час учення про фонему розвинув академік Л. В. Щерба (1880—1944). Відкрит­тя фонеми докорінно змінило науку про звуки мови, спрямувало увагу мовознавців на дослідження смислорозрізнювальної і форморозрізшовальної функції звуків, а не тільки властивих їм фізіологічних та акустичних властивостей.

Об'єднуючись між собою, фонеми впливають одна на одну. Тоді виникають різні варіанти (або відтінки) фонеми. Так, наприклад, фонема | є \ може\ вимовлятися з наближенням до фонеми | и |: [е^и], і тоді маємо її варіант, а фонема | и | може наближатись у вимові до фонеми | є \: [и^е]. Це зале­жить від наголосу, місця розташування, сполучення з інши­ми фонемами: тече \ те"че \, учень \ уче^ан' |, пливе \ пли^еве \,

живий | жи^евйй \.

Фонема та її варіанти (відтінки) являють собою різні зву­ки (з погляду фізіологічного й акустичного).

Якщо у вимові наявні кілька варіантів тієї чи іншої фоне­ми, то один з них завжди сприймається як основний. Він вимовляється і тоді, коли звук твориться ізольовано від інших мовних звуків. Так, з усіх варіантів фонеми | о | в українській мові основним варіантом є лабіалізований голос­ний середнього піднесення, заднього ряду, який спостерігається в ізольованій вимові або під наголосом після твердого приголосного: сон, водний. Поява варіантів фонеми поясню­ється ненаголошеною позицією фонеми в слові або впливом інших фонем.

Сама по собі фонема (звук мови) ні в слові, ні поза словом, ніякого значення не має, нічого не означає. Вона виконує лише певну функцію — служить засобом розрізнення лексич­ного значення слів та їх форм (смислорозрізнювальна і форморозрізнювальна функції фонеми).

Слова ріка і рука неоднакові за своїм значенням, хоч різняться лише фонемами | і |, \ у \, а інші три фонеми в них ті самі. Отже, фонеми | і | та | у | служать для розрізнення значень слів. Слово рука вживається в українській мові не в одній, а у кількох формах: рука, руки, руку тощо. Розрізнен­ня форм також пов'язане з уживанням фонем | а |, | и |, | у |, якими розрізняються ці форми. У всіх своїх виявах (варіантах) фонеми становлять звукову систему мови. У су­часній українській мові налічується 38 фонем: б голосних і 32 приголосні.

45.

Завдання. І. Дайте відповіді на запитання: 1. Що таке фонема? 2. Які основні ознаки фонем? 3. Яка різниця між звуком і фонемою? 4. Хто і коли створив учення про фонему?

II. Наведіть приклади слів, у яких певні фонеми виступали б у своєму

основному вияві і варіантах.

III. З'ясуйте, які фонеми служать для розрізнення значень у наведе­них парах слів.

Гай — рай багач — багаж

роса — рожа арія — мрія

навік — набік стан — стань

давній — дальній лук — люк

витекти — випекти дуб — дух кочую — ночую кава — пава

текло — пекло сила — села

знати — зняти нас — наш

IV. Проаналізуйте фонемний склад наведених слів. Поясніть особли­вості творення голосних і приголосних фонем.

Порт, світло, сонце, хід, лава, зробити, степ, поле, мідь, жаль, жар, дух, дуб, скрізь, більше, їхати, ясний, сіно, сісти, жменя, воля, арка, дар, ім'я, воїн, вихід, радість, гаряче, спека, крок, мисль, народ, синє, дзеркало, ходжу, мільйон, хмара, джерело.

V. Визначте, які з наведених слів мають однакові голосні або приго­лосні фонеми.

Веду, завод, ходити, тихо, винахід, далеко, хтось, завдан­ня, злива, злізти, нігті, під'їзд, пізно, прикро, рама, книги, клас, зціпити, широкий, затишна, плющ, причина, захист, робота, якість, тісно, зайняти, користь, який, різниця.

VI. Доберіть по п'ять слів, у яких букви є, и позначають відповідно звуки [є], [е^и\ або [и], [и^е[. Поясніть причину частих помилок учнів у на­писанні слів з є, и.