Запас фінансової стійкості (ЗФС)

Тема 6

Управління прибутком

6.1. Організація та інструментарій управління прибутком підприємства

6.2. Управління формуванням доходів

6.3. Управління витратами підприємства. Операційний аналіз

6.4. Управління використанням прибутку

 

Питання для самостійного опрацювання (теми доповідей):

1) Роль податкового планування в управлінні прибутком

2) Розподіл прибутку серед власників підприємства та дивідендна політика

3) Капіталізація прибутку як форма його використання

 

6.1. Організація та інструментарій управління прибутком підприємства

Прибуток суб’єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами і розглядається в трьох основних аспектах:

· Прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності підприємства і винагорода за підприємницький ризик;

· Прибуток як вираження ефективності управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю підприємства;

· Прибуток як джерело самофінансування підприємства (як найдешевше джерело фінансування потреби підприємства у капіталі).

Система управління прибутком підприємства включає такі елементи:

1) управління прибутком на етапі його формування;

2) управління доходами суб’єкта господарювання;

3) управління витратами суб’єкта господарювання;

4) управління використанням прибутку.

Метою управління прибутком є забезпечення максимізації абсолютної величини чистого прибутку та стабільності його формування у часі. При цьому прибуток розглядається як джерело створення достатку акціонерів у формі грошових дивідендних виплат і максимізації ринкової вартості підприємства (його корпоративних прав).

При управлінні прибутком предметом фінансового менеджменту виступають:

· дохід від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг;

· покриття витрат (матеріальні витрати, оплата праці, амортизаційні відрахування);

· сплата процентних платежів за позиками;

· сплата податків, що проводиться за рахунок прибутку;

· формування чистого прибутку;

· виплата грошових дивідендів і тезаврація прибутку;

· формування нерозподіленого прибутку.

 

 

Рис. 1. Формування прибутку підприємства відповідно до П(С)БО

 

 

6.2. Управління формуванням доходів

Формування доходів підприємства проводиться за такими складовими:

1) доходи від основної діяльності (доходи від реалізації продукції);

2) доходи від іншої операційної діяльності (дохід від реалізації оборотних активів, оренди, штрафи, пені, списання зобов’язань тощо);

3) доходи від фінансових операцій (доходи від вкладення в асоційовані та дочірні підприємства, від спільної діяльності, від портфельного інвестування – дивіденди, процентні платежі);

4) доходи від іншої звичайної діяльності (доходи від фінансових інвестицій, від реалізації необоротних активів, безоплатно одержаних активів);

5) доходи від надзвичайних подій.

До основних завдань управління доходами підприємства можна віднести:

· збільшення абсолютної величини доходів підприємства в цілому та за окремими джерелами їх формування;

· збільшення у структурі доходів підприємства частки чистого доходу;

· забезпечення стабільності надходження доходів, а також обмеження впливу на формування доходів підприємства надзвичайних подій (прогнозування і оцінювання яких є проблематичним);

· забезпечення зростання у структурі чистого доходу підприємства доходів, отриманих від основної діяльності;

· прискорення отримання доходів шляхом зменшення проміжку часу між їх формальним визнанням (момент визнання доходів з метою оподаткування – за першою подією) та реальним отриманням (момент надходження грошових коштів від контрагента).

 

 

6.2. Управління витратами підприємства. Операційний аналіз

Управління витратами полягає у контролі за процесом формування і розподілу витрат підприємства у результаті його господарської діяльності і спрямоване на обґрунтування рівня витрат підприємства та їх фінансового забезпечення.

В основному формування витрат підприємства припадає на сукупність господарських операцій, які реалізуються в межах його основної (операційної) діяльності. Серед інших витрат підприємства необхідно виділити витрати, пов’язані з інвестиційною діяльністю (інвестиції в основні засоби, нематеріальні активів, прямі і портфельні вкладення), і витрати, пов’язані з фінансовою діяльністю (процентні платежі, дивіденди, витрати на оформлення-переоформлення фінансових угод, їх супроводження).

Операційний аналіз

Одним із найпростіших методів фінансового аналізу є операційний аналіз – “Витрати – Обсяг – Прибуток” (CVP – cost-volume-profit). Він визначає залежність фінансових результатів господарської діяльності підприємства від витрат і обсягів реалізації продукції.

Аналіз CVP може відповісти на запитання, які постають на всіх етапах грошового обігу, наприклад:

1. Як позначиться на прибутку ефект зміни обсягу реалізації?

2. Що дешевше: придбати чи орендувати нерухомість?

3. Яким має бути мінімальний обсяг беззбиткового випуску продукту за певної ціни?

4. До якого ступеню можна нарощувати силу операційного важеля, маневруючи змінними та постійними витратами, змінюючи тим самим рівень підприємницького ризику?

5. Чи варто продавати продукцію за цінами, нижчими від собівартості?

6. Якого з продуктів необхідно виробляти більше?

 

Операційний аналіз дає можливість визначити оптимальне співвідношення між змінними витратами на одиницю продукції, постійними витратами, ціною, обсягом випуску і реалізації продукції, а також допомагає зменшити ризик.

Операційний аналіз передбачає розподіл витрат на змінні і постійні.

Змінні витрати змінюються прямо пропорційно до обсягу виробництва продукції (витрати на сировину, матеріали для основного виробництва, заробітна плата основних працівників, витрати на збут продукції).

Не всі витрати змінюються прямопропорційно до обсягу виробництва продукції, значну частину витрат іноді становлять умовно-змінні витрати. Наприклад, придбання підприємством великої партії сировини передбачає отримання знижки, що призводить до порушення раніше визначеної пропорційної залежності між обсягом випуску і матеріальними витратами.

Постійні витрати – витрати, обсяг яких не змінюється зі зміною обсягу випуску продукції (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, витрати на оренду приміщень, стразові витрати, витрати на рекламу та інші накладні витрати).

Умовно-постійні витрати включають ті витрати, що змінюються у досліджуваному періоді, але без тісного взаємозв’язку зі зміною обсягу випуску і реалізації продукції.

Змішані витрати включають елементи постійних і змінних витрат. Наприклад, витрати на електроенергію, яку використовують для технологічних цілей, і для освітлення приміщень. Проводячи аналіз, необхідно розподіляти змішані витрати на постійні і змінні.

Суму всіх витрат складають загальні витрати на весь обсяг продукції.

 

Загальні витрати на виробництво продукції, робіт, послуг можна подати у вигляді формули:

(1)

На практиці використовують найбільш розповсюджені методи розподілу витрат на змінні і постійні:

· максимуму-мінімуму;

· візуального контролю;

· лінійного регресивного аналізу.

ПРИКЛАД.

За 6 місяців 2008 року підприємство випустило продукцію з такими витратами (табл. 1):

Таблиця 1

Місяці	Обсяг випуску продукції (од.)	Собівартість випуску продукції (грн.)
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень

Розв’язок за методом максимуму-мінімуму:

Найвищий рівень витрат припадає на червень:

1500 = Пост.В. + Зм.В.*30

Найнижчий рівень витрат припадає на травень:

800 = Пост.В. + Зм.В. *10

Віднімаючи від першого рівняння друге, отримаємо:

1500 – 800 = 0 + Зм.В. (30 - 10)

Зм.В. = 700 /20 = 35

Сума постійних витрат буде:

1500 = Пост.В. +35*30

Пост.В. = 450 грн.

Передбачені загальні витрати, залежно від обсягу випуску продукції, складуть:

ЗВ = 450 + 35*ОВП

 

Метод візуального спостереження дозволяє отримати різні оцінки функції витрат. Однак він не домовляє визначити точність оцінки.

 

Третій метод (лінійного регресивного аналізу) базується на визначенні витрат за допомогою економіко-математичних моделей.

 

Основними показниками операційного аналізу є:

1) сила впливу операційного (виробничого) важеля;

2) поріг рентабельності;

3) запас фінансової стійкості.

 

1. Дія операційного (виробничого) важеля проявляється у тому, що будь-яка зміна виручки від реалізації продукції завжди породжує більшу зміну прибутку.

У практичних розрахунках для визначення сили впливу операційного важеля використовуються відношення валової маржі (результату діяльності після відшкодування змінних витрат) до прибутку.

(2)

Економічне значення валової маржі (або суми покриття витрат) полягає в тому, що його величина є тією частиною виручки від реалізації продукції, яку підприємство, з одного боку, використовує для покриття умовно-постійних витрат, а з іншого, наскільки можливо, – для формування прибутку. Коли розмір ВМ більший від величини умовно-постійних витрат, підприємство прибуткове, якщо менший – збиткове. Відповідно головною метою фінансового менеджменту є максимізація величини валової маржі, тому що її зростання чисельно дорівнює зростанню прибутку підприємства. (Це відбувається внаслідок зменшення в структурі собівартості продукції питомої ваги постійних витрати та зростання обсягу реалізації продукції.)

 

Ефект виробничого важеля (сила впливу операційного (виробничого) важеля):

(3)

 

Правила дії операційного (виробничого) важеля:

1) Коли виручка від реалізації продукції зростає, ефект виробничого важеля зростає. Кожний відсоток зниження виручки дає щораз більший відсоток зменшення прибутку.

2) При зростанні виручки від реалізації продукції, якщо пройдено поріг рентабельності (точку самоокупності витрат), ефект виробничого важеля знижується. Кожний відсоток приросту виручки від реалізації продукції дає щораз менший відсоток приросту прибутку (при цьому зменшується частка постійних витрат у загальній сумі витрат). На невеликій віддалі від порогу рентабельності ефект виробничого важеля буде максимальним, а потім знову зменшуватиметься і так до нового рівня постійних витрат з досягненням нового порогу рентабельності.

3) Підвищена питома вага постійних витрат посилює дію операційного важеля, і зниження ділової активності підприємства провокує значні втрати прибутку.

4) Ефект виробничого важеля вказує на рівень підприємницького ризику, пов’язаного з фірмою: чим більша сила впливу виробничого важеля, тим більший підприємницький ризик.

 

2. Поріг рентабельності – це така величина виручки від реалізації продукції, при якій підприємство вже не має збитків, але ще не має і прибутків. Валової маржі вистачає на покриття постійних витрат і прибуток дорівнює нулю.

 

, (4)

Дані для визначення порогу рентабельності наведені у таблиці 2.

Таблиця 2

Показники	Значення (тис. грн.)
Виручка від реалізації продукції
Змінні витрати
Валова маржа
Постійні витрати
Прибуток
Обсяг реалізації
Ціна за одиницю продукції	0,5
Змінні витрати на одиницю продукції	0,275

[ ]

 

Графічний спосіб визначення порогу рентабельності:

1) за умови рівності валової маржі і постійних витрат

Витрати, тис. грн.

Валова маржа

 

 

860 Постійні витрати

 

Виручка від реалізації

1911 продукції

(Поріг рентабельності)

 

2) за умови рівності виручки від реалізції продукції і сукупних витрат

Виручка від реалізації продукції

тис. грн.

Прибуток

Сукупні витрати

1911 Змінні витрати

 

Збитки

860 Постійні витрати

 

 

Кількість, одиниць

Пороговий обсяг реалізації продукції

(5)

АБО: (6)

Якщо підприємство виготовляє кілька товарів, то порогову кількість для кожного з них можна визначити так:

(7)

Висновки:

1. Визначивши, якій кількості товарів відповідає, при даних цінах реалізації продукції, поріг рентабельності, отримуємо порогове (критичне) значення обсягу виробництва. Менше цієї кількості продукції виробляти недоцільно (обійдеться “собі дорожче”).

2. Пройшовши поріг рентабельності, фірма має додаткову суму валової маржі на кожну одиницю виготовленої продукції. Очевидно, нарощується і сума прибутку.

3. Сила впливу операційного важеля максимальна поблизу порогу рентабельності і знижується у міру зростання виручки від реалізації продукції та прибутку, оскільки питома вага потайних витрат у загальній їх сумі зменшується.

Запас фінансової стійкості (ЗФС)

Різниця між досягнутою фактичною виручкою від реалізації продукції і порогом рентабельності складає запас фінансової стійкості. Якщо виручка від реалізації продукції опускається нижче від порогу рентабельності, фінансовий стан підприємства погіршується, утворюється дефіцит ліквідних коштів.

(8)

- виручка від реалізації продукції;

- поріг рентабельності

(9)

Визначимо запас фінансової стійкості для нашого прикладу (табл. 2):

 

Таким чином, якщо підприємство має:

А) високий (для більшості підприємств – 10%) запас фінансової стійкості

Б) сприятливе значення сил впливу операційного важеля при раціональній частці постійних витрат у загальній їх сумі

В) високий рівень економічної рентабельності активів, нормальне значення диференціала і “спокійне” значення фінансового важеля,

це підприємство привабливе для інвесторів, кредиторів, страхових компаній та інших економічних суб’єктів.

6.4. Управління використанням прибутку

 

 

Рис. 1. Напрями використання прибутку

 

Використання прибутку має узгоджуватися з корпоративною стратегією підприємства і забезпечувати стійке та стабільне зростання ринкової вартості підприємства і достатку акціонерів.

Як показано на рисунку 1, переваги підприємства на ринку трансформуються у вартість (достаток акціонерів), яка, у свою чергу, може бути спожита шляхом розподілу між власниками або реінвестована у господарську діяльність підприємства з метою створення нової вартості.

Як основне завдання управління виростанням прибутку підприємства має розглядатися балансування інтересів щодо тезаврації прибутку та потреб політики грошових дивідендних виплат (поточного розподілу прибутку серед власників корпоративних прав у грошовій формі). Метою цільового планування і прогнозування прибутку суб’єкта господарювання є базове узгодження абсолютних величин фінансових ресурсів, необхідних для фінансування цих напрямів розподілу прибутку підприємства.

Відповідно можна виділити такі питання, розв’язання яких має забезпечити оптимальний розподіл прибутку підприємства:

· забезпечення погашення податкових зобов’язань підприємства (сплата податку на прибуток);

· обслуговування залученого у попередніх періодах власного капіталу підприємства;

· формування фондів коштів та резервів для використання у наступних періодах.

У рамках управління прибутком підприємства податкове планування передбачає контроль за формування та виконанням податкових зобов’язань з податку на прибуток.

Сума планового прибутку з урахуванням податку впливатиме на визначення беззбиткового обсягу виробництва таким чином:

(10)

- чистий прибуток; - ставка податку на прибуток

Наприклад:

Користуючись даними табл. 2, визначимо кількість товарів, які необхідно продати підприємству, щоб отримати після оподаткування чистий прибуток (ЧП) у розмірі 50 тис. грн.:

 

Дивідендна політика підприємства формується як сукупність цілей і завдань участі власників у прибутках підприємства. Вплив розміру дивідендних виплат на можливість розвитку підприємства визначають показники “норма розподілу прибутку” і “внутрішні темпи росту” (див. попередню тему).

;

Частина чистого прибутку, що не була розподілена серед власників підприємства шляхом виплати грошових дивідендів чи викупу корпоративних прав власної емісії, виступає тезаврованим (капіталізованим) прибутком. Він, у свою чергу, може використовуватися для таких цілей, як: поповнення резервного капіталу підприємства; збільшення статутного капіталу підприємства, формування нерозподіленого прибутку, створення інших резервів, передбачених статутними документами.

 

 

Задачі до теми “Управління прибутком”

1. Якою буде сила впливу виробничого важеля (ЕВВ), якщо сукупні витрати на виробництво продукції складають 75 тис. грн., з них змінні – 60 тис. грн. Виторг від реалізації продукції – 90 тис. грн.?

- виручка від реалізації продукції;

- постійні витрати;

- змінні витрати

 

2. Постійні витрати фірми становлять 30 тис. грн. і складають п’яту частину собівартості продукції. Рентабельність продукції = 10%. Розрахуйте валову маржу (ВМ) (суму покриття витрат).

 

3. Визначте поріг рентабельності (ПР), якщо прибуток фірми складає 10 тис. грн., затрати на виробництво продукції 50 тис. грн., в т.ч. матеріальні витрати 17 тис. грн., амортизація основних засобів 5 тис. грн., оплата праці основних робітників 13 тис. грн., оплата праці адміністративно-управлінського і допоміжного персоналу 15 тис. грн.

( - коефіцієнт валової маржі)

 

4. Обчисліть величину запасу фінансової стійкості (, ) підприємства при умові, що прибуток склав 5 тис. грн., витрати на виробництво продукції 40 тис. грн., з них змінні витрати – 30 тис. грн.

,