Підприємства застосовують дві основні форми заробітної плати - відрядну і погодинну.
Погодинна оплата праці — це оплата за працю певної тривалості (годину, день, місяць). Вона включає декілька систем оплати праці.
При простій погодинній системі розмір заробітку визначається залежно від тарифної ставки робітника (Тст) і кількості відпрацьованого ним часу (Ті):
ЗП = Ті х Тст
При погодинно-преміальній системі заробіток робітникові нараховується не тільки за відпрацьований час, а й за досягнення певних кількісних і якісних показників:
ЗП = Ті х Тст х (1 + П)
де П – процент премії.
Контракт — це особлива форма трудового договору між найманим працівником і власником підприємства, організації або уповноваженим органом. За контрактом працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою і правилами внутрішнього розпорядку, а власник підприємства або уповноважений ним орган зобов'язується сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Сутність відрядної форми заробітної плати полягає в тому, що її розмір залежить від кількості виробленої робітником продукції (виконаної роботи) належної якості на основі попередньо установлених норм часу (виробітку) і розцінок з урахуванням складності та умов праці.
За прямої відрядної системи заробіток працівника (ЗПП8С) розраховується множенням кількості одиниць виробленої продукції (П) на розцінку за одиницю виробленої продукції (Р):
ЗПпвс = Р х П.
За відрядно-преміальною системою оплати праці робітникові нараховується, крім заробітку за прямою відрядною системою, премія за виконання і перевиконання певних кількісних і якісних показників. Розмір премії установлюється у відсотках до заробітку, визначеному за відрядними розцінками.
Загальний заробіток робітника за відрядно-преміальної оплати праці (ЗПвпс) розраховується за формулою:
ЗПВПС = ЗППВС + Т,
де Т — розмір премії за досягнення певних результатів.
За відрядно-прогресивної системи оплати праці виробіток у межах завдання оплачується за твердими нормами (розцінками), а виробіток понад завдання — за підвищеними розцінками, причому розцінки збільшуються прогресивно зі збільшенням кількості продукції, виробленої понад завдання.
Непряма відрядна система заробітної плати застосовується для оплати праці допоміжних робітників, зайнятих обслуговуванням основних робітників-відрядників. При цьому заробіток допоміжних робітників залежить від результатів роботи робітників-відрядників, яких вони обслуговують. За цією системою у промисловості можуть оплачуватися слюсарі-ремонтники, електрики, наладчики устаткування, кранівники та ін. Вона застосовується для оплати тих категорій допоміжних робітників, праця яких не піддається нормуванню та обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників.
Акордна система оплати праці застосовується для окремого працівника або груп робітників, її сутність полягає в тому, що відрядна розцінка встановлюється не на окрему виробничу операцію, а на весь комплекс робіт.