Аналіз теоретичних підходів до пояснення інноваційних процесів, включаючи генерацію, трансфер, освоєння та використання новацій [1], а також економічна функція наукової діяльності, виконання якої передбачає участь інноваційних продуктів в обмінних операціях, обумовлює необхідність аналізу ринкових аспектів організації інноваційних процесів у регіонах.
Відмічають ринкову направленість інноваційних процесів В. Соловйов [2, с.25], Л. Федулова І. [3, с. 47]. В умовах ринкової економіки інноваційний процес слід розглядати в формі «попит-пропозиція» [4], оскільки в цих умовах базовою характеристикою інновацій є попит. Бажання споживачів одержати наукомісткі товари визвано тим, що інновації задовольняють їх запити краще. Це бажання мусить бути платоспроможним і свідомим.
Вчені [5, с.39] відмічають, що переважна більшість інновацій виникає на основі не наукових розробок, а ґрунтовного маркетингу, аналізу й оцінок ринкової ситуації, використання ефекту дисбалансів попиту і пропозиції тощо. Поява інновацій на основі ідей і пропозицій із сфери виробництва, збуту і споживання досить розповсюджена в системах з розвинутими взаємозв’язками між економічними агентами. Більше того, інноваційний процес не обмежується тільки сферою технології, але й включає інституціональні, організаційні, управлінські і соціальні інновації.
|
|
У відкритій ринковій економіці інноваційний процес починається не з науково-дослідних робіт, а з оцінки бізнес-можливостей. Тому сьогодні вчені відмовляються від традиційної лінійної моделі, орієнтованої на пропозицію в системі «дослідження – технологія – використання» і пропонують перехід до нелінійної моделі інноваційного процесу, яка передбачає тісну взаємодію всіх елементів і орієнтацію інновацій на попит. Така позиція приводить до того, що все більша увага стала звертатись на економічне середовище, в якому протікають інноваційні процеси. Нові знання створюються не тільки в науково-дослідних організаціях чи дослідних підрозділах підприємств, але й в усій економічній системі.
Не виникає сумнівів у тому, що величина попиту – це найкращий сигнал для виробників наукомістких товарів. В свою чергу, виробники формують попит на комерціалізовану форму нових знань – результати НДДКР, які можна застосувати при виробництві нової наукомісткої продукції. Цей попит задовольняють розробники прикладних досліджень, таких результатів своєї праці, які зроблять продукцію виробників конкурентоспроможною. Останній вид попиту – попит виконавців прикладних досліджень формується на основі потреби генерувати нові знання для своєї комерційної діяльності. При такому баченні інноваційний процес має форму «попит – пропозиція» [4, с.57; 6, с.24]. Тоді основним являється регулювання попиту органами регіональної влади і організації одержання нових знань, відповідно до вказаного формуються пріоритети – стимулювання попиту і створення наукових знань. Форма інноваційного процесу «попит – пропозиція» ставить на перше місце дію ринкових механізмів формування попиту, при цьому попит на інновації є похідним від загальної його величини.
|
|
Маркетинговий підхід розглядається як можливість підвищення якості життя в регіоні через якнайповніше задоволення потреб суб'єктів території, залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, підвищення конкурентоспроможності і розкриття потенціалу території.
Узагальнюючи дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців в області регіонального і інноваційного маркетингу, основні положення сучасної концепції управління інноваційним розвитком регіонів можна сформулювати таким чином: нарощування і ефективне управління інноваційним потенціалом регіону; формування об’єктів інноваційної інфраструктури; розвиток взаємовідносин інноваційного бізнесу з регіональними органами влади; підвищення привабливості регіону для інноваційних компаній, проектів; задоволення потреб цільових ринків через створення необхідної інноваційної продукції; підвищення якості життя в регіоні [7].
Застосування маркетингового інструментарію на регіональному рівні полягає в адаптації основних методів стратегічного і тактичного аналізу до особливостей економічного, соціального, природно-кліматичного, політичного, культурного і технологічного розвитку регіону. Регіональний маркетинг дозволяє оцінювати поточну ситуацію, прогнозувати тенденції і перспективи регіонального розвитку в майбутньому, а також, що важливо, здійснювати заходи з просування регіону і посилення його конкурентних переваг.
Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що в умовах глобальної конкуренції на світовому ринку виграє той, хто має розвинуту інфраструктуру створення і функціонування інноваційної економіки і реалізації інновацій, хто володіє найбільш ефективним механізмом науково-інноваційної діяльності [3].
Найважливішою умовою реалізації концепції інноваційного розвитку регіону, а значить і підвищення структурної трансформації джерел його соціально-економічної результативності, згідно з нашими переконаннями, являється створення ефективної регіональної інноваційної інфраструктури.
Інноваційна інфраструктура регіону – це підсистема РІС, яка об’єднує організаційно-економічні форми та інституції, встановлює взаємозв’язки з її складовими, забезпечує інтеграцію наукового і виробничого секторів регіонів, сприяє створенню, функціонуванню, розвитку і підтримці інноваційного бізнесу на різних стадіях інноваційного процесу, забезпечує виробничо-технологічні, фінансові, інформаційно-маркетингові, кадрові послуги, підвищує ефективність інноваційного процесу та зменшує ризик і тривалість виходу на ринок наукомісткої продукції [1].
Головною функцією інноваційної інфраструктури сьогодні є формування потреби в інноваціях.
Для забезпечення діяльності у рамках регіонального маркетингу пропонується створити комплексну інформаційно-маркетингову підсистему інноваційної інфраструктури, що дозволяє створити єдиний мережевий простір для маркетингової діяльності, таким чином регіональний маркетинг буде вбудований в регіональну інноваційну систему. При цьому окремі елементи інфраструктури системи регіонального маркетингу доцільно формувати у формі мережевих віртуальних організацій, наприклад мережа трансферу технологій.
|
|
Мережева віртуальна організація може реально функціонувати за наявності єдиного мережевого простору. Таким чином, кожна така організація повинна мати інтерактивну інформаційну систему, що забезпечує єдиний інформаційно-комунікаційний простір. Як показує практика, далеко не усі організації в змозі розробляти такі інформаційні системи, а універсальних рішень досі не було.
На основі запропонованої концепції і технічних умов програмісти можуть розробити систему для забезпечення діяльності мережевих віртуальних організацій. Ця інформаційна система повинна мати блокову будову і на основі використання відповідних блоків дозволить формувати інформаційну систему, адаптовану до діяльності конкретної мережевої віртуальної організації.
Кожній мережевій віртуальній організації в системі створюється інтерактивний Web-портал, що дозволяє здійснювати діяльність цієї організації, поєднуючи традиційну і електронну форми. Кожному співробітникові або учасникові цієї організації створюється інтерактивний Web-сайт - віртуальний кабінет і надаються засоби шифрування і електронного цифрового підпису.
У рамках цієї організації в електронному вигляді можуть проводитися засідання, наради, конференції, форуми, конкурси, опитування і інші заходи. Система дозволяє здійснювати процедуру голосування у віддаленому режимі.
Таким чином, інноваційні системи, технопаркові структури, кластери, особливі економічні зони та ін. доцільно створювати у формі мережевих віртуальних організацій, що здійснюють діяльність, поєднуючи традиційну і електронну форми.
Описані вище концептуальні підходи до дослідження регіональних проблем мають бути використані для комплексного моделювання регіону. Одним з важливих його елементів слід визнати включення в модель регіональної інноваційної інфраструктури як фактора, що впливає на соціально-економічну результативність процесу розвитку цієї території.
Література:
1. Рудь Н.Т. Інфраструктурне забезпечення інноваційних процесів у регіонах: авт. дис. д.е.н. за спеціальністю 08.00.05 / Н.Т. Рудь. – Луцьк: РВВ ЛНТУ, 2012. – 36с.
|
|
2. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций) / В.П. Соловьев. – К.: Феникс, 2006. – 560 с.
3. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник / Л.І. Федулова. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
4. Мендрул А.Г. Формы и приоритеты инновационного процесса в контексте государственного регулирования / А.Г. Мендрул // Инновации. – 2007. – №08(106). – С. 57 – 59.
5. Бубенко П. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. – 2007. – №8. – С. 33–39.
6. Жиц Г.И. Проблема развития инновационного комплекса региона / Г.И. Жиц // Инновации. – 2003. – №9 (66). – С. 24–27.
7. Тамбиев А.Х. Региональный маркетинг как инструмент обоснования и реализации рыночной стратеги республики: авт.. дис.. на соиск. уч. ст.. к.є.н. / А.Х. Тамбиев. - Ростов на-Дону: 1997. - 25с.