История древнего Рима

История режиссуры

1. Этап начальных зрелищ (до 5 в.д.н.е.)

2. Древнегреческий театр (5-3 в.д.н.е.)

3. Римская империя (3 в.д.н.е. – 4 в.н.е.)

4. Средневековый период (4-13 в.д.н.е.)

5. Ренессанс (Италия-Испания-Голландия-Англия-Франция-Германия) (14-18вв.)

 

534 г.д.н.е. – первый «драматург» Фиспид, который выиграл Дионисий – точка отчисления истории театра.

Зритель должен был испытать катарсис – эмоциональная задача трагедии.

Ритуалы и мистерии как предшественники трагедии. (Элевсинские и Дионисиевские трагедии).

В мистерии есть акт посвящения, присутствует разделение на зрителей и исполнителей.

 

 

Греческие трагедии

 

Эволюция светского зрелища:

1. Лирика (поэзия);

2. Хор – условие для появления диалога (возникновение корифея);

3. Трагедия

За время существования греческой трагедии (534 – сер. 3в.д.н.е.) до нас дошло 30 пьес. Выделяется три трагика и один комедиограф.

Эсхил (525-456), Софокл (496-406), Эврипид.

 

Устройство древнегреческого театра

Хорег – «продюссер».

В трагедии было 15 человек в хоре, в комедии – 24.

Proegon – проигрывание спектакля непосредственно перед показом.

 

Расстояние между последней скамьей театра и проскением – 50-60м. Для того, чтобы легче было увидеть, это подчеркивалось костюмами. Большой плащ, сандалии на высоких подмостках (котурны 10-40см), актеры играли в масках.

Вход был платным, вход по жетонам. Рабам и неимущим гражданам жетоны раздавались бесплатно.

 

Эсхил ввел второго актера.

Впервые в состязании трагиков он выступил ок.500г., но выиграл в первый раз в 484г. Эсхил очень ценился в Афинах, звучание его трагедий считалось очень мудрым, гражданским, правильным, и после его смерти существовало правило, что тот, кто поставит трагедию Эсхила, будет получать финансирование из казны города.

Последняя постановка Эсхила (458г.) – Орестея, единственная трилогия, которая дошла до наших дней.

 

 

Важные элементы трагедий Эсхила

1. Сюжет (в нем отсутствует действие, герой оказывается в некой ситуации, все действие пьесы – это выяснение в диалогах и партиях хора, почему он в этой ситуации оказался и каково развитие его дальнейшей жизни)

2. У Эсхила нет конфликтов (его герой лишен сомнения, он находится на своей позиции от начала и до конца)

3. Хор (является не комментатором, а персонажем, участником действия)

4. Мировоззрение, религиозное миропонимание Эсхила (он фактически пришел к монотеизму, трактовал Зевса как верховного бога, он его видит как существо, лишенное антропоморфных черт)

 

Эсхил, «Прометей прикован».

Софокл, «Царь Эдип»

Эврипид, «Медея»

Аристофан, «Лягушки»

Аристотель, «Поэтика»

Григорий Горин, «Забыть Герострата», «Тиль», «Тот самый Мюнхгаузен», «Дом, который построил Свифт», «Ким 4», «Королевские игры».

 

Софокл, его вклад в драматургию.

Ввел третьего актера. Обучался музыке, брал призы на состязании атлетов, был необычайно красив. Он принял участие в состязаниях только в 468г. и сразу выиграл. Всего побеждал более 20 раз и ни разу за все время не был третьим. Всего он написал 123 пьесы, до наших дней дошло 7.

Отказ от формы трилогии. Исчезла тема кровного родового конфликта.

 

Выделить в «Поэтике» Аристотеля:

1. Какие 6 элементов Аристотель считает непременными в трагедии?

2. Что такое по Аристотелю «фабула»?

3. Какие 3 единства присущи классической трагедии?

4. Что такое по Аристотелю «единство действия»?

5. Как различить фабулу простую от сложной?

6. Какое событие/процесс/состояние по Аристотелю обязательно для трагедии?

7. Какие 2 компонента отличают фабулу простую от фабулы сложной?(!) – подробно.

8. Катарсис -!!!

 

Ответы на вопросы:

1. Фабула, характеры, мысли, сценическая обстановка, текст, музыкальное сопровождение.

2. Фабула – воспроизведения действия. «Фабулой я называю сочетание событий».

3. Единство место, единство времени, единство действия.

4. Единое подражание есть подражание одному предмету; фабула должна быть воспроизведением единого и быть соединены таким образом, чтобы при перестановке или пропуске какой-нибудь части изменялось и потрясалось целое.

5.  – простая фабула – такое действие, в котором при сохранении непрерывности и единства, перемена совершается без перипетии и узнавания. («Прометей прикованный»)

- сложная фабула – перемена совершается с узнаванием и перипетией. («Эдип»)

6. Процесс узнавания, перипетия.

7. Перипетия и узнавания.

8. Катарсис (от др. греч. κάθαρσις — возвышение, очищение, оздоровление).

- Термин, применявшийся Аристотелем в учении о трагедии. По Аристотелю, трагедия, вызывая сострадание и страх (перед Богами), заставляет зрителя сопереживать.

 

Цель трагедии изобразить какое-нибудь действие, а не качество.

Трагедия – воспроизведение действием, а не посредством сострадания и страх, очищение разовых чувств.

Фабула – это воспроизведение действия. Она должна иметь опреденную, легко запоминающую длину. Должна быть воспроизведением единого и притом цельного действия. То, что своим присутствием или отсутствием ничего не объясняет, не составляет никакой части целого(действия).

Различие видов поэзии в зависимости от способов подражания: а) объективный рассказ (эпос); b) личное выступление рассказчика (лирика); с) изображение событий в действии (драма). Вопрос о месте возникновения трагедии и комедии. Этимологическое объяснение термина “комедия”.

Перипетия – это перемена происходящая к противоположному, переходы от несчастья к счастью и наоборот.

 

 

История древнего Рима

Сатирикон. Феллини.

Сатирикон – первый роман Петрони.

Римская территория – Италия.

8-6 века – этруский период

В начале шестого века (510) складывается римская империя до первого столетия. До прихода Цезаря устанавливается монархия.

Лидеры Рима:

- Цезарь - становиться первым диктатором Древнего Рима.

- Актовиана Август (27-14год) - 13 лет правит, хороший сильный император

- Тиберий – староват, прожил 95 лет, стал императором в 70, сначала пытались отравить, после удушили

- император Калигула правил 20 лет

- Клавдий – 13 лет правил

- Нерон – актер-победитель, правил 12 лет, при нем был драматург Сенека, закончил жизнь самоубийством.

- Гальба (69год) пол года правил

- еще двое по 3 месяца

- Весьпасиан – 10 лет правил, оставил сына Тита

- Тит – умер в 81ом году.

Римляне были гениальны в строительстве и в создании материальной культуры. 7 римских чудес света.

1.Римские дороги. Общая длина – 200тыс,в день строили по километру.

2. Массовые зрелища: гладиаторские бои, реконструкции великих битв прошлого. Строительство всего акведуки – арочный тип – 5 метров высота, состоит из 27 камней.

Акведуки обладают естественным стоком, сотни километров, вода идет, есть три резервуара – для бан, для покупки богатыми римлянами и

3 место – Колизей.

Конструкция Колизей – 4 яруса ярок друг над другом. Высота превышала 16 этажный дом, вмещал в себя 80 тысяч зрителей. Работа рук Весьпасиана. Уникальный в своей арене – бассейны, ходы, озера, медведи, слоны. Существовала для показа зрелищ – публичные пытки и казни. За время Колизей было убито около 700 тысяч человек. Вход в амфитеатры был бесплатным.

Прочитать «Давид и Голиаф», «Мастер и Маргарита», посмотреть «Астерикс и Абеликс»

Тога -? – одежда римлян?

- император Троян

4 место – император Троян – форм Трояна

Отдельные виллы для богатых людей, бедные – огромные многоэтажные здания. В Риме огромные проблемы с отходами. Форма Трояна – абсолютная чистота. Троян построил первый в мире огромный 5ти-этажный рынок из кирпича. В этом месте могло собраться около 300 тысяч человек, 150 лавок.

5 место – Пантеон – храм всех богов. Римляне как и греки – язычники. 12ти метровые бронзовые ворота, 28 метров купол, в центре отверстие – железобетонное.

6 место – термы Каракалы. Источник римских терм – пол. Каракала построил комплекс терм на 110 тыс кв.м.. он был построен менее чем за 1 год.

7 место – Большой цирк – самый большой в мире стадион – вместимость этого стадиона 350 тысяч человек. 500 метров в длину. 150 – ширина. Высота – более 30 метров. Основное место гонок на колесницах. Любимое римское зрелище римских богов.

 

Республика Рима закончилась в первом веке

 

 

Праздники:

- праздник Капитолистских Бога (верховный Бог – Юпитер, Юнона, храм богини Минервы)

4.09-14.09

- праздники Суллы (игры в память победы Суллы)

26.10 – 1.11

- плебейские игры(начались в 3ст.до н.е., плебеи(хорошие),патриции(благородные))

4.11-17.11

- игры в честь Церары

2.04-19.04

- праздник в честь Великой Матери

4.04-10.04

- игры в честь Флоры

28.04-3.05

- игры в честь Апполона (ставшие постоянные после Чумы 237 г.)

5.07-13.07

- игры в честь Венеры-родительницы

20.06-30.06 (Iв. До н.е.)

- игры в честь Марса

12.05, 1.08 (Iв. До н.е.)

- праздники в честь августа

3-12.10(Iв. До н.е.)

 

К концу императорского века количество праздников в году = 175 дней в году

 

Шествия - организованный большой парад.

Театрализованы и поставлены по практически театральным законам.

 

Гладиаторские бои (фильм «Гладиаторы» -посмотреть)

Участвуют:

-Самниты

-Фракийцы

-Ретиарии

-галлы (мармелионы) – Астерикс и Абеликс

-сикуторы (противники ретиарий)

-димахеры(два меча)

-гопломахи(тяжеловесы)

-воины-вилиты(легкие)

-провокаторы(дразнители)

-конные гладиаторы

-эсседарии (на колесницах британских галлов)

-скотты(вращающиеся ножи)

 

Греческие игры- это состязание атлетов

Музыкальные игры ввел Август, первый пример – Talent search

Проводились раз в пять лет.

 

Римский театр

Истоки у Этрусков берет римский театр. Основной жанр – мим. Включает в себя немного цыркового характера зрелища, маленькие сценки с песнями и танцами, заканчивается – легкой комедийоной сценкой. У мима был главный персонаж – толстый, неповоротливый, абсолютный дурак,его все ругали, били – что является источником смеха. Текст этого зрелища всегда был импровизационным и очень часто на зло будням, то есть против политиков, действий. Популярными эти мимы были только в республиканский период. Это был первый жанр развивающий в Риме

 

Отеллано – импровизационный жанр

Огромную популярность имел в Риме. Имел постоянные роли. Неизменной была четверка – Мак Мили Маркус\Тупиц\ Обжора, …

Буккон – большеротый, умный персонаж, но бесконечно говорит – Болтун. Особенность – маска или в гриме, был также подхалимом.

Пап\Папус – богатый, но безмерно скупой. Его все обманывают.

Досен – Горбун, плут, проходимец, говорит на псевдо ученом языке.

Литературную обработку жанр получает только во втором веке нашей эры.

Создает впечатление театрального действия.

Позволило подойти очень близко к театральной игре. Считалось плебейской литературой.

 

Литературные жанры, развиты в Риме:

- полиато – заимствован в Греции,в основе хитрый раб

- тогато - чисто римский. Названия пошли от одежды. Римское пальто – тога. «Кот в сапогах». Тогато была слабее по интриге, там не могли участвовать хитрые рабы. В основе – растовщики,сводники,отношения внутри семьи.конфликт отцов и детей,неразрешенный брак, путаница с людьми.

 

Плавт – класс представитель полиатов

Раб обманщик

Хвастливый воин

Куи ко куо – построение диалога

 

Теренций – комедийный, по происхождению - африканец,из Карфагена.

У него 6 комедий.

«Свекровь» - первая бытовая драма.

«Братья» - комедия.

 

Императорский период Рима

Появляется стационарный закрытый театр.

Классический пример драматургии- Сенека - родился в 4года до н.е.

Покончил жизнь самоубийством – 65г.н.э.

Был замечательным политиком.

Нерон-?

59г. -  Агрипида отравила Клавдия.

Нерон становится императором.

Сенека вынужден написать текст его слвоа в сенате оправдывающего в сотворении отравления.

65г. – заговор Серона, в последствии чего под влиянием императора отравляется.

 

Распространение на Европу – мимы.

 

Падение Западного Рима – 455(476) г.н.э.

 

Появляется Западная и Восточная Римская империя.

 

476 – конец римской империи, приходит на смену Колоевство франков – Королева мировингов и королингеров

X век – священая римская империя – вся территория Еропы без Испании

Вся Испания под властью мавров

 

Средние века

 

Становление християнства. (IV – XI век)                              Крестовые походы,ростак, мавры -?

Рост монастырей (VIIIвек): монашиничество\мошенничество – единственный вид служение богу. Благодаря монатсырям растет живопись. Где есть религия,там есть мистерия. Мистерия (укр. – вертеп),как форма служения богу. Вертеп разыгривался актерами. Спасении от эпидемий – специи (шафран) в еде. Еропейские города начинают складываться в X-XI веках – это формирование торговых союзов – ханзе.

Глава государств – император. В Городе власть принадлежала магистрату. IX-X век  –  развитие романской и готической архитектуры.

Кордоба,Сивилья,Гранада – испанские города,в которые были мавры – арабы(бывш.).

Город Кордоба (IX век) – более 7 тыс.чел.населения: 60 библиотек, 50 больниц, бесплатные школы, водопровод.. Город пал в 280 г.н.э.

Гранада, находящаяся в 30км от Кордобы, пала спустя 100 лет.

Цивилизация мавров.Стиль - мудыхар – арабский традиционный архитектурный + романо-готический стиль.

Рождаются в церквах мистерии,реализованых в разных формах, за которые отвечали ремеслинические цеха.

Виды театров\драматургии: (3 М)

М – мистерии – театрализованой религиозное (на основе церквей)

М – моралите – поучительное (филосовский спор)

М – миракль – чудо: основа – история о Св.Николае.

 

Испания – бродячий театр

Франция – 17 век – классический театр, комедия – Мольер.

 

Ренессанс

Задание: узнать почему из периода Ренессанса не дошло до нас ни одного драматурга?

Протеренессанс 13 век,начало 14ого века – отходит от готики

14 век и раннее Возрождение – Флоренция

Высокий ренессанс - Рим

Джорджио Вазарьи – ввел слово Ренессанс

 

Критофер Марло – Тамерлан,Фауст

Менипея -?

Италия,Испания,Англия

 

Темы:

Драматургические особенности комедии Дель Арте

Маски комедии Дель арте

Что в комедии Дель арте потребовало професионализация актеров

Почему итальянское возрождение не дало нам драматургов?

Испания. Основные персонажи испанского театра.

Организации театрального зрелища в Испании.

Англия. Хронология запретов и разрешений театров XVI века.

Подробное предствление трех драматургов Англии,которые называются в истории университетские умы - Кристовер Марло, Томас Кит и Роберт Грин.

Архитектура английского театра XVI века. Есть ли общие черты с итальянским и испаниским театрами.

 

Мудехар – соединение арабского и романо-германских семей.

Ренесанс – эпоха в истории культурв Европы, обстоятельная черта которой – светский характер культуры и антропоцентризм. (начало XIV – послед.четверть XVI)

Контроль церкви сводится к минимум,возрастает интрес к человеку.

Периоды:

1.Протеренсанс(XIII-XIV) – романские и готические традиции, все отрасли на интуитвном уровне, скульптура,живопись двух худ.Флоренций и Сиены.

2. Раннее Возрождение (Италия 1420-1500) – искусство пробует перемешивать элементы  классическо древности. Начинаеют полностью пользоваться образцами античности искусства

 

 

Основные маски дель’Арте:

- панталоны – скупой купец

- доктор,разговаривающий на «птичьем» языке, одет в костюм врача того времени, любит выпивку

- Бригелла, бывший крестьянин, белый,плащ панталоны, храбрый, развязный с женщинами,криклив и многоречив.

- Арлекин,Табарино – веселый,красочный,делает трюки

- образ капитана – персонаж Плавта «Хвастливы воин»

- Скоромуччо – бродячий певец, артистичен, лжец, обманщик, вестник, пластичная «маска»

- влюбленная пара

 

Английский театр

Томас Кид, донос Бейнса на Марло, Вильгельм Завоеватель, Фауст,Тамерлан

В английском статичной театре всегда было очень шумно. Английских театров было Роза, Глобус, Лебедь, Театр.

1570г – бывший плотник Ричард Бердыч заинтересовался театром и решил построить свой «Театр».

 

Шекспир.

!!!

Менипея

Трактовка пьесы – решение образа главного героя и аргументирования движения всех действий.

 

Экзамен на 4 семестр.

Мокульский История Западно-европейского театра. (8-9 томов)

Буаджиев – история западно-европейского театра. – драматургия.

Постановочный канон. Постановка спектакля, требования к актерам, режиссура.

 

Немецкий театр. Особенности режиссерского подхода.

Творчество Гете.

Театр Гете. Начинается полноценная режиссура.

Творчество Карла Имерман (19ст). Театр у Дюсельдорф.

Мейнигенский театр. – конец 19 ст, Германия.Режиссер Людвиг Кронык.

Творчество франц. Реж. Андре Антуан – 19-20в.

Нем.реж. Отто Брам. Движение народных театров в Германии.

Макс Реинхард – творчество, особенности.

 

Русский театр. Советский театр.

Творчество Станиславского, его система.

Станиславский (Алексеев) Константин Сергеевич 1863-1938гг.

1877 – первое выступление в домашнем любительском театре. Организует кружок – Алексеевский кружок – кружок любителей, которые относятся к одной семье. Репертуар – переведенные оперетты. Константин играет комические роли, поет, танцует. С 80х годах выступает в разных люб. Театрах (парадиз, нем, клуб, любительский театр в подмосковье). Ориентируется на наблюдение за актерами.

1888г – организует общество искусства и литературы, известные режиссеры, художники, педагоги.

«плоды просвещения» - 1891г – высокая оценка критики и хорошие отзывы великих режиссеров (Данченко_

Самоупраленцы – 1895, Отелло, Бесприданница.

1897г – встреча в Славянском базаре с Немировичем-Данченком.

Создают совместный театр. – Московский художественный общедоступный театр. Открывается 14(26).10.1896г. с постановки Л.Толстого «Царь Федор Ионович». Со стороны государства было

«Чайка» -1898г. – это постановка, благодаря который театру приходит известность.

1899. – Дядя Ваня

1901- Три сестры

1904 – Вишневый сад.

1902 – Мищаны (Горький)

1902 – На дне

1906 – Горе от ума

1908 – Ревизор

Эти спектакли характеризируются новой трактовкой произведений.

Символический(условные) спектакли – Драма жизни (за Гамсом) – 1907

1900 – начинает работать над системой, пытается создать учение про творчество актера, ищет новые подходы актерской техники.

1912г – открывается студия при МХАТе, цель: научить молодежь играть в театре; проверка системы Станиславского.

1917г – революция, полная переориентация театра. Учение про этику театра, как себя в нем вести.

1918г – появляется оперная студия Большого театра, позже оперная студия становится оперным театром.

1922-1924гг – гастроли МХАТа по западной Европа и штаты. Пишет автобиографическое произведение «Моя жизнь в искусстве»

По возвращению реорганизация (1924) театра – молодежь как главная масса труппы.

1926 – собственная оперная студия при МХАТе, «Царская невеста»

1928 – роль Вершинина («Три сестры») у Станиславского сердечный приступ и после него работает только как режиссер и педагог.

Все это время работает над собственной системой.

1937г – первая часть книги «Работа актера над собой»

До последних дней работает педагогом.

Особенности системы Станиславского:

- психологический механизм.

- научно объяснение актерского подхода.

«Работа актера над собой»(туалет актера)

· работа над собой в творческом процессе - переживание

· работа над собой - воплощение

«Работа актера над ролью» (воплощение определенного образа)

· метод физического действия

· метод словесного действия (техника словесного взаимодействия, виденье внутреннего взгляда, действенный анализ, сквозное действие, партитура спектакля)

 

Контр-сквозное действие.

Артистическая этика – взаимодействие актеров, понимание актера театра.

 

 

Євгеній Вахтанг

1883-1922

Народився в російсько-армянскій сім’ї. Батько табачний торговець.

Вчиться в МГУ на юрфаку та природничому факультеті. Під час навчання бере участь у любительських постановках, а в 1909 році - вступає до театральної школи Адашева. Співпрацює с Сувержицьким в МХАТі. Прийнятий до МХАту у 1911 р, вчиться у Станіславського. Він покладає на нього великі надії. Викладає у Станіславського його систенму у першії студії МХАТ.

Перші реж.роботи – 1913р – «Праздник мира» Гаутмана

1915 – Потоп (Бердгер)

Вахтангівська студія стає третьою – Вахтангівською, створюється театру імені Вахтанга. Спочатку він називається 13.11.1923 Третя студія МХАТ, далі він отримує назву театру ім. Є.Вахтанга.

Він вважається жорстким режисером, в нього є свої бачення.

«Чудо святого Антонія» - виявляється поглядів Вахтанга с загальним напрямком МХАТу, теоретики вважають у характері гротеску. В нього є протилежні форми в постановці.

Гротеск – порушення звичайних життєвих правил задля створення певного ефекту, тому виникає особливий світ с якимось іншими фантастичними законами. Зміни характеризують кожну виставу Вахтанга.

Паралельно с постановками режисерськими, Вахтанг працює і теоретично. Реалізовується як педагог, так і актор.

Основні питання:

- духовне зростання актора

- духовне виконання ролі

Використовується принцип імпровізаційної гри, але все базується на системі Станіславського.

1914р – починає хворіти, постійно відчуває болі, бореться з хворобою.

«Принцеса Торондот», «Гадебук» - найвища точка режисерського успіху. Ці роботи є повними протилежностями один одного.

Торондот – легкість, комічність і позитивний настрій присутні у цій виставі.

Гадебук – похмуре відчуття, містеріальні пристрасті, загальне відчуття трагічності, шаманство. На староєвропейській мові. Перед виставою, Вахтанг виходив перед глядачами і розповідав «вводку». Темні декорації и освітлення. Постановка була також пов’язана с вивченням культури.

Розмесхольм – романтичний настрій.

 

Олександр Таїров.

1885 – 1950

Досліджує концепцію розвитку театру, естетичний підхід – синтезує містерію і арлекініада. Основою естетичного підходу «Записки режисера» - написано 1915, видано 1922. В книзі є твердження як театралізація театру. Відмежовує театр від впливу інших мистецтв. Режисера – це кормчий театру, який веде корабель вистави. Свій театр називає як театр емоційно насичених форм. Театр не можна сприймати як життя, і театр існує інших вимірах ніж життя. Натур театр і умовний – дві паралелі.

Натур театр – основа: володіння об’ектами, що існує у межах театру. Глядач – як стороння фігура.

Умов. Театр – глядач сприймається як основний об’ект.

Таїров вважає що поєднання натур і умовного театру – ідеальне.

Глядач – не четверта стіна натуралізму.

Дослідники вважають що по своїх позиціях він ближче підходить до Вахтангова.

Театр Таїрова – Камерний театр.

1918р – при камерному театру створена «майстерня-студія при камерному театру».

1923р – ці майстерні перетворюються на державні навчальні студії с 3-річним навчанням. Таїров – художній керівник.

Ідеальний актор – синтезуються технічні і психологічні здібності. Увага приділяється ігровій природі театру.

1920ті роки – «Федра», «Жирафлє Жирафля» (узагальнення попереднього досвіду, монтаж комічних атракціонів). Декорації змінюються під час вистави.

Після сорокових років його театр стає більш реалістичним.

Ствердження кількох площадках дії, декілька просторів часу. Особлива робота з кольором, світлом і ритмом вистави.

 

Мейєрхольд Всеволод

1874 – 1940

Народився в сім’ї вихідця із Німеччини, підприємця.

1895-1896рр – вчиться в МГУ на юридичному факультеті.

1896-1897рр - грає в Пемзівському театрі.

1896р – вступає на другий курс до Немировича Данченка, по закінченню – трупа МХАТ.

1898 – 1902рр – в основному складі трупи МХАТ.

Акторська робота відрізняється яскравим малюнком і почерком.

1902-1905рр – режисер і актор трупи «Театр нової драми», гастролі по містам. Режисер. Актор і художній керівник. Перші авторські пошуки. Вплив МХАТу відчувається у перших роботах. Надалі в творчості Мейєерхольда з’являються авангардні модерністські тенденції. В театрі Станіславського «Смерть Тантажиля» «Шлюк і Яуб(?)». Ці виставі не показуються глядачу.

1906р – керівництво «Товариществом новой драммы», показ вистав по Україні та Росії.

1914р – Мейєерхольд виступає під псевдонімом Доктора Дапертутто. Він керує експериментальними виставами над Блоком. Видавець журналу «Любов до трьох апельсинів», програма театрального традиціоналізму. У рамках цієї програми намагається відтворити досвід старовинних театрів (вистава – свято, яскраве пластичне зовнішнє вирішення).

1917р – з’являється ідея революційного театру, орієнтується на сучасного глядача. Вистави плакатного характеру, вистави – мітинги: містерія-буф за Маяковським 1918р. з геометричним оформлення (вертикаль і горизонталь), з хорами (хор), «Зорі» за Верхарном, сцена – продовження глядацької зали, таким чином актор взаємодіє с глядачем, присутній хор, розкидаюсь листівки, їх спалюють, без гриму, відкрита розмова актора с глядачем.

РСФР 1 – театр, політичні актуальні постановки, література основа, принцип монтажності у театрі.

1921р – РСФР 1 перестає існувати, усе переходить до майстерень Г(Д)ВРМ, куди переноситься досвід з РСФР. Біомеханіка - володіння фізичних з психологічними можливостями тіла людини, передавання внутрішнього через зовнішнє.

Вищі режисерські майстерні (1922 – ГіТіС)– «Великодушний рогоносець» - публічний іспит з біомеханіки (1922), одягнені в темно-синю одежу, вистава-тренаж; «Смерть Тарєлкіна» - втілення пошуку конструктивістських ідей, асистент – Сергій Езенштейн. Персонажі знаходяться у пошуку відповідей «чи є вони персонажами».

Мейєрхольд йде з майстерень і створює свій театр.

«Земля дивом», «Д.Є.» (Даешь Европа).

З 30х рр. його переслідує влада і приходить до Станіславського за допомогою у пошуку роботи. Працює у оперному театру.

 

Олесь Курбас

1897-1942

Народився у сім’ї акторів, батько – актор (Янович). Навчався на історико-філологічному факультеті Віденського університету. Не закінчив його із-зі смерті батька, закінчив навчання у Львівському університету на філософському факультеті. Вступає до аматорського театру при товаристві Сокол при університеті організований студентами,а потмі і в гуцульському театрі.

1914р – його взяли до австро-угорського війська.

1915р – в Тернополі грає в театральній трупі (Тернопільські театральні вечори), займаються легкими постановками (мелодрами), аби заробити гроші. Трупа сприймає його як ідеолога, художнього керівника. Курбас запрошує до театр Миколи Садовського.

1917р – залишає театр Садовського і починає громадську діяльність, як журналіст, критик (статті у журналах). Створює свій власний театр «Молодий театр» - театр-студія. Основна задача: формування, навчання і розвиток акторів. Формує основні засади, що стають основами для цього театру:

- скасування прем’єри як поняття. Кожна вистава – важлива.

- ніяких компромісів. Спектакль може буди показаний, коли ВСЕ готове.

- обов’язкова генеральна репетиція (краще, коли їх 2-3)

- педагогічна робота (пластика, танці обов’язково кожного дня)

- кожний актор мусить мати свіжу роботу

- будь-яка акторська робота ведеться інтимному приятельському спілкуванні з режисером, дії принцип взаємодопомоги, режисер – дзеркало актора.

- У виборі репертуару керуватися не літературною якістю, а театральністю актуальність у той час.

Запрошує до театру театрознавців і критиків, щоб підняти духовний рівень актора. Критика ставилася до театру позитивно.

«Чорна пантера. Білий ведмідь» - за Винниченком.

1918р – статтся «театральний лист» у журнал.

1918 – «Горе брехунові» за традиціями ДельАрте з імпровізацією.

1919 – «Царь Едип»

Надалі у Курбаса - умовний театр.

З виходом «Сонячних планет» Тичини у Курбаса зявляється ідея безпредметної ліричної дії.

«Тарас Бульба» - були лише репетиції.

1919 – новий набір акторів.

1920р – «гайдамаки» с Глієром, світловий монтаж, масові сцени.

1920р – працює у БЦ, Бориспіль, створює загально-культурні центри.

Обєднання МОБ - ідея створення великого мистецького центру.

1924 – ідея зближення театру і кіно з цирком; актор повинен мати акробатичну підготовку.

Задача Курбаса: передати абстрактними зримими образами абстрактні соціальні та політичні поняття.

1924-1925рр – кінографічні спроби Курбаса: «Вендетта» - драма, «Пригоді МакДональда» - пригоди.

Йому не подобаються його роботи і він повертається до театру.

Спроба навчати акторів і режисерів.

Етапи навчання:

- Технічний лаборант (техніка і технологія театральної вистави)

- Творчий лаборант (технічний асистент режисера – технічна допомога)

- Технічний асистент (творча допомога режисеру)

- Творчий асистент (має право самостійної розробки постановки, займається постановкою масових сцен)

- Робота як другого режисера

- Право на самостійну постановку (представити перед худрадою повну експлікацію художньої вистави)

Такі режисери випускалися декілька разів на рік.

Переїжджає до Харкова. Створює новий театр «Березіль», втілює свої розробки режисера.

Найбільш визначні вистави:

- Мина Мазайло

- Народний малахій

- Диктатура

- Маклена Граса

Диалог про актера

Михаїлс запрошує його до Москви на постановку «Король Лір», яку він не зміг закінчити.

Курбас називає себе реалістичним режисером.

 

 

Антонен Арто

1896 - 1948

Театр жорстокості.

 

Поет, режисер, актор, теоретик мистецтва. Починав у авангардному театрі «Ательє» в Парижі, його вчитель Арт Дюлен, починав як актор. На початку 20х знімається у фільмах.

1927 – сценарист «Мушля(раковина) і священник»

1926 – Арто и драматург засновує театр ім..Жарі, проіснував 1,5 роки; ставили сучасну авангардну драматургію, Арт виступає у якості режисера, і в театра Греналь і в театрі на Єлесейських полях.

Критики говорять, що його театр був «снобический»

20-30рр – низка статей які у 1938 р об’єднує в одну збірку «Театр і його двійник» - теорія театру жорстокості.

- Критика сучасного театру «театр стонет в маразме, скуки, инерции и общей скупости»

- Вважає що мистецький твір має бути максимально приближений до глядача.

- Заклик до театру – торкнутися до життя

- Середньовічні містерії – найближчі до глядача

Мріє про зрозумілі і доступні вистави для глядача. Основна ідея - максимальний вплив на емоціональний стан глядачів, тобто змінював глядача. В театрі маюсь бути поєднані трагедія і комедія,як рівноцінні. Театр жорстокості – театр життя. Пропонує «відмовитись психологічного і гуманістичного ставлення з метою ствердження моралістичного

Вистава має бути аналогом ритуалу, з усією його жорстокістю і крива вістю. Насильство, кров, жорстокість, еротика – це ті моменти які мають бути зачіпками для глядача. Основна задача - емоційний шок, як терапія для глядача.

1932р – виходить перший маніфест театру жорстокості.

Він вважає, що сцена – це місце, де створюється мова театру.

1935 – спроба практичної реалізації театру преси «Шель» Ченчі в театрі Фолі-ваграм. Прем’єра відбувалася при пустій залі.

Жане

Іонеско

Бекет

Бертольд Брехт

1898-1956

Драматург, режисер, теоретик театру. Основна заслуга – новий підхід до театру – епічний театру.

20ті - отримує найвищі оцінки і нагороди за свої роботи

1948 – живе і працює в ГДр

1949 – створюється його театр «Берлінський ансамбль»

Статті «Примітка до тригрошової опери»..

Епічність у розумінні – концентрація уваги на соціальних зовнішніх обставинах людини.

Основна задача(?) – втілення соціальної причинності.

Намагається створити п’єсу, щоб нагадував більше епос, ніж драматургічний твір. Більшість п’єс відносяться до політичних тем – твереза оцінка свідомих і несвідомих дій людини. Класичну драматургію інтерпретує на сучасний соціальний лад. Для його творів характерний погляд з боку. Під час вистави у глядача створюється ефект відчуження. З’являється можливість неоднозначної оцінки на певну ситуації.

Драматична форма театру - Сцена втілює певну подію: сцена захоплює глядача у дію і виснажує його активність; збуджує емоції глядача; передає глядачу переживання; глядач є співучасником подій; вплив заснований на навіюванні.

Епічна форма театру – сцена розказує; ставить глядача у становище спостерігача, але стимулює його активність; змушує приймати рішення; дає глядачу знання; глядач протиставляється подіям; вплив заснований на переконанні.

1924-1926 – «Що той солдат, що цей»

Втілює принцип монтажності – формуванняя пьси із окремих шматків, що можуть мати окреме значення, зявляється під впливом теорії монтажу Езенштейна. Тріумф – постановка Трагорошової опери – 1928р – переробка опери Міщева про лондонське дно.

«Матінка кураж і її діти»

Режисура німецького періоду

Творчість і політичний театр Ервіна Піскарта