- Витрати підприємства як основний об’єкт управління в системі контролінгу.
- Класифікація витрат.
- Фінансова діяльність підприємства як основний об’єкт контролінгу.
- Собівартість продукції та її види.
- Поняття про центри відповідальності та їх класифікація.
- Моделі функціонування центрів витрат, прибутку, виручки та інвестицій.
Витрати підприємства як основний об’єкт управління в системі контролінгу
Одна из важнейших задач контроллинга — управление прибылью предприятия, поэтому в фокусе внимания контроллинга находятся затраты: их виды, места возникновения и принципы управления ими. За размеры затрат на предприятии отвечают руководители различных служб и подразделений ("центров ответственности", согласно терминологии контроллинга). Поэтому важнейшими объектами контроллинга являются "затраты " и "центры ответственности".
Класифікація витрат
Классификация затрат — средство для решения задач управления; принимая решение, руководитель должен четко представлять себе все его последствия. Чтобы принять правильное решение, руководителю важно знать, какие затраты и выгоды оно за собой повлечет. Релевантными (существенными, значимыми) можно считать только такие будущие затраты, которые изменятся в результате принимаемого решения.
|
|
Таким чином, необхідно розглядати витрати одночасно в декількох аспектах:
• за стадіями технологічного процесу;
• за статтями витрат;
• за видами продукції;
• за центрами відповідальності;
• за динамікою витрат, щодо обсягу випуску;
• за ступенем урегульованості витрат.
Фінансова діяльність підприємства як основний об’єкт контролінгу
В ринкових умовах фінансова діяльність підприємства пов'язана з аналізом джерел коштів та їх використанням. Такий аналіз дає можливість:
- оцінити фінансове становище підприємства — його борги та власний капітал;
- показує, на скільки ефективно використовуються залучені та власні кошти;
- показує, що слід змінити в діяльності підприємства фактори, які впливають на стратегію і тактику розвитку підприємства, і його фінансовий стан:
- постійні зміни оточуючого середовища;
- поява нових виробників;
- зміна попиту та пропозиції;
- коливання цін;
- конкуренція між виробниками продукції.
Аналіз фінансового стану підприємства та його планування на майбутнє дає можливість визначити:
- чи достатньо коштів для погашення заборгованості;
- чи платоспроможне підприємство;
- чи не загрожує йому банкрутство.
Мета аналізу фінансового стану підприємства — визначення взаємозалежності між різними показниками.
|
|
Головне в аналізі — оцінка динаміки основних показників та місце підприємства серед конкурентів.
Саме тому потрібно аналізувати економічні показники в часі.
Аналіз передбачає застосування певних прийомів:
1) складання порівняльних таблиць за ряд років, при цьому виявляють відхилення в абсолютних сумах та у відносних показниках (у %) по основних об'єктах господарської та фінансової діяльності;
2) визначення відносних відхилень показників (у %) стосовно базового періоду;
3) визначення показників за ряд років (кварталів) (у %) до будь-якого підсумкового показника (до суми балансу, власних активів тощо);
4) визначення спеціальних коефіцієнтів, які характеризують співвідношення між окремими статтями звітності.
Методика проведення аналізу фінансової діяльності підприємства передбачає: проведення горизонтального аналізу методом співставлення даних балансу на початок та кінець звітного періоду.
За допомогою балансу підприємство має можливість проаналізувати фінансовий стан, який набуває актуальності в умовах ринку.
Керівництво підприємством вимагає постійної оцінки позиції підприємства і показників його діяльності на найближчу і віддалену перспективу.
Аналіз балансу дає можливість:
- осмислити фінансовий стан підприємства;
- прийняти управлінські рішення на основі отриманої інформації.
Такі рішення можуть бути направлені на поліпшення поточної роботи або мати стратегічний характер.
Найважливіші показники діяльності підприємства, які визначаються за допомогою балансу:
1) показники ліквідності;
2) показники ділової активності;
3) показники рентабельності;
4) показники структури капіталу або платоспроможності.