Технологія колективного творчого виховання

Вона бере початок з 1959 року, коли молодий випускник філософського факультету Ленінградського університету І.П.Іванов організував комуну юних фрунзевців (це була районна школа піонерського активу). Поруч з Івановим працювала і Фаїна Яківна Шапіро, яка була співучасником розробки цієї технології.

У 1963р. Іванов створює комуну ім. А.С.Макаренка (це співдружність студентів ЛДПІ і викладачів, захоплених ідеями великого педагога). Колективне творче виховання – це одне із перших дерев в саду нової педагогіки. Як педагогічне явище ця технологія стала відомою в 1986р., коли на гребінь хвилі піднялася педагогіка співробітництва. (Звіт про зустріч педагогів-новаторів в Переделкіно). З цього часу і повернулися обличчям до КТВ.

В умовах розбудови української державності, культурного та духовного відродження українського народу перед працівниками освіти стоїть завдання визначене програмою відродження освіти: «Відродити національну освіту, спрямовувати її на формування творчої особистості, забезпечити пріоритетний розвиток людини та становлення її фізичного і морального здоров’я». Щоб таку людину виховати, її потрібно залучати до різних видів колективної творчої діяльності. Тема нашої лекції: «Методика колективного творчого виховання».

Ви знаєте з педагогіки, що основоположником теорії колективного виховання є А.С.Макаренко. Він розглядав колектив як джерело, інструмент і засіб виховного впливу на особистість. Основні ідеї колективного виховання захопили молодого випускника університету І.П.Іванова, який продовжив справу Макаренка, став ровивати цю теорію в нових історичних умовах.

Подальший розвиток цієї теорії здійснював безпосередньо в практичній діяльності педагог-новатор В.А.Караковський, а також Шмаков Сталь Анатолійович. З нашого міста їздили вчитися в школу Караковського працівники міського відділу народної освіти, районних, обласних, керівники деяких шкіл.

Мені пощастило слухати виступи Караковського в Москві декілька разів, вести з ним ромову за круглим столом в ІПК і у нашому місті – він приїздив і виступав в будинку піонерів.

Сьогодні це методика загальноприйнятна. Сьогодні настав новий етап розуміння цієї проблеми. Поляков висловлює свої погляди щодо цього в книзі «В поисках педагогической инновации». МКТВ являє собою універсальну методику. Це – найефективніша методика. Вона дає можливість створити ситуацію успіху кожному учневі, так як спирається на його індивідуальні особливості, їхні враження і розвиває здібності.

Протягом тривалого часу вважали, що особистість формується тільки під впливом зовнішніх обставин. Але цим постулатам протистояло життя. Найбільшим відкриттям матеріалістичної філософії ХІХ ст. було таке положення: «людина стає особистістю в такій мірі, в якій вона здатна впливати на оточуючий світ і саму себе». («Человек не суть продукт обстоятельств. Людина не є продуктом обставин. Люди самі створюють свою історію. У М.Заболоцького є прекрасний вірш, в якому такі рядки:

Два мира есть у человека:

Один, который нас творил,

Другой, который мы от века

Творим, по мере наших сил.

Щоб таку Людину виховати, треба з дитинства вчити її постійно покращувати оточуючий світ і себе саму, при цьому приносити користь і радість людям. Таким чином КТВ формує у дитини потребу жити так, щоб в результаті своєї творчості дарувати людям радість.

Найбільша цінність на землі – людина? (наука, праця, прекрасне, мир…)

Найбільш цінне в людини – гуманність, гуманне ставлення до людей, природи і здатність до творчості.

А успішно розвивати і формувати ці дві цінності можна в умовах колективної творчої діяльності.

Що є сутністю КТВ?

Його сутністю є:

1. Усі члени колективу беруть участь у підготовці, проведенні і аналізі сумісної (спільної) діяльності.

2. Діяльність носить колективний творчий характер.

3. Діяльність спрямована на користь і радість далеким і близьким людям.

Які ідеї лежать в основі КТВ. Тобто що ж є фундаментом КТВ?

Таких важливих ідей – 6:

1. Колективна організація діяльності.

2. Колективна творчість.

3. Колективне визначення цілей.

4. Ситуації-зразки.

5. Емоційна насиченість життя колективу.

6. Суспільна спрямованість діяльності колективу.

1. Колективна організація діяльності (КД).

Всі учасники – дорослі і діти беруть участь у підготовці, проведенні і аналізі справи, а не як традиційно: класний керівник приносить сценарій, роздає дітям і т.п.

Проводиться збір – старт. Разом думають, яку користь можна принести людям. Клас розподіляться на мікрогрупи, ідуть в зону турботи і думають, що можна зробити. Наприклад: зона турботи - клас, дитсадок, спорт. майданчик та ін.

2. Колективна творчість (КТ). Це організація і проведення спільних справ не за шаблоном, не за запропонованим сценарієм, а з видумкою, грою, імпровізацією, не так, як у всіх.

Наприклад: прес-конференції: зустріч кореспондентів з делегаціями з різних країн.

Зустрічі:

- з мандрівниками;

- жителями інших планет;

- з дипломатами.

3. Колективне визначення цілей (це спільне визначення і усвідомлення учнями і дорослими цілей і ідеалів свого колективного життя. А також визначення, виходячи із цілей, загальних, спільних колективних творчих справ. Цей етап має ніби два поверхи: верхній – визначення перспективних цілей і конкретних цілей і справ.

4. Ситуації-зразки – це обмежений часом (від декількох годин до місяця) відрізок життя колективу, в якому діти і дорослі живуть напруженим, емоційним колективним життям. За один день, наприклад, готуються, проводяться і аналізуються декілька спільних творчих справ, спрямованих на турботу про людей, на радість і користь оточуючим. Відомий журналіст, письменник С.Соловейчик сказав: «Это вкрапление лучшей жизни в обычную жизнь ребят».

- комунарський збір (від 5 до 7 днів)

- комунарський день

- ТН (творче навчання)

- КТС – може готуватися тиждень, місяць, а можна провести експромтом.

5. Емоційна насиченість життя колективу.

У комунарській методиці є спеціальні засоби, які направлені на підвищення емоційного напруження, збудження почуття спільноти, довіри, душевного піднесення. Ці засоби можна об’єднати в дві групи: символи і обряди.

Символи: значки, емблеми, форма, девізи, речівки і символічні жести.

Класичний приклад обряду із комунарського життя – орлятське коло, коли діти і дорослі кладуть руки на плечі один-одному і співають тихенько, для себе.

6. Суспільна спрямованість діяльності колективу.

У комунарській методиці є традиційна формула діяльності колективу: діяльність на користь і радість людям.

Найбільш вдало сутність суспільної направленості життя колективу висловила ленінградський (С.-Петербургський) вчений - педагог Т.О.Конникова: «Якщо цілі діяльності колективу на користь людям не пов’язуються у дітей з людськими відносинами, з переживаннями людей, на користь яких здійснюються діяльність, то формується діловитість, відповідальність, але гуманістична, моральна сутність діяльності не сприймається».

КТС: «Вона – справа, тому що являє собою турботу про свій колектив, один про одного, про оточуючих людей, про далеких друзів. Вона – колективна справа, тому що здійснюється дітьми разом з їх старшими товаришами, як їх спільна турбота. Вона – творча колективна справа, тому що передбачає безперервний пошук кращих рішень життєво важливих завдань, тому що не тільки виконується, але і організовується спільно – задумується, планується, оцінюється. Вона творча тому, що не може перетворитися в догму, виконуватись за шаблоном, а завжди виступає в різних варіантах» І.П.Іванов

КТС – структурна одиниця КТВ. КТС має 6 етапів:

1. Стартова робота (визначення мети)

2. Колективне планування

3. Колективна підготовка

4. Колективне проведення

5. Колективний аналіз

6. Наслідки (емоційна пам'ять) – закінчилась справа, відлуння йде, це імпульс до нових справ.

Основних етапів 3:

1. Етап колективної підготовки

2. Етап проведення

3. Етап аналізу

1. Етап колективної підготовки.

Первинний колектив розбивається на групи (7±2 зірочки, ланки, бригади (за лідерами, за інтересами, за бажаннями). Кожна група:

1) пропонує одного учня до тимчасової групи організаторів даної справи (рада справи);

2) вносить свої пропозиції щодо підготовки і проведення.

Усіх включаємо в процес думання. Відомо, що люди тоді активно включаються в ту чи іншу діяльність, коли самі її вигадали, організували. Дається завдання: протягом 5-10 хв. кожна із груп повинна висунути якомога більше ідей. Організовуємо змагання: Яка група набере більше ідей (не хто краще, а хто більше).

Діти сідають в коло і працюють, думають в ситуації обмеженого часу. Змагання стимулює пошук. Педагог може підказати, але непомітно, щоб діти думали, що самі до цього додумались (Сухомлинський - 100 порада). Категорично забороняється критикувати ідеї, в якій би то не було формі.

Із досвіду – найгеніальніші ідеї – найабсурдніші.

Пишуть ідеї на листочках. Потім іде обговорення цих ідей. Найцікавіші, оригінальні бажано б записувати на дошці.

Рада справи:

1) Розробляє проект КТС, враховуючи ідеї

2) Розподіляє обов’язки між собою – хто за що буде відповідати

3) Бере на себе функції координатора і організатора

4) Кожний із членів ради набирає собі команду (враховуються їхні здібності. Щоб кожен якнайкраще розкрився, самоствердився) і розподіляє обов’язки поміж членами групи.

А яка роль педагога в раді справи?

Він бере активну участь в роботі ради. Він веде і направляє в необхідне русло обговорення ідей, висуває об’єднуючі ідеї. Але яку б активність не проявляли дорослі, діти повинні бути впевненими в тому, що вони разом з ними створювали КТС. Педагог здійснює і психолого-педагогічне регулювання: кому підказати, допомогти, що взяти на себе. Адже є 2 боки: таємний, коли педагог себе не виявляє і явний, неприхований – він чітко говорить: «За це я відповідаю, це моє доручення, за це мене й питайте».

2. Етап проведення КТС

Найосновніше питання – як створити активну позицію для всіх учасників. Як зацікавити їх?

Необхідно проводити так, що реалізувались такі принципи:

1. Принцип змагання.

2. Принцип гри.

3. Принцип імпровізації (він передбачає, що під час проведення справи повинні спеціально передбачатися можливості для того, щоб щось додумати, зобразити тут, на місці).

Чому потрібно використовувати, реалізувати ці принципи? На які психологічні основи вони спираються? (потребу людини в самоствердженні, самовираженні, спілкуванні).

Велике значення – емоційний настрій (музика, пісні, змагання, ігри, сюрпризи, символи і т. н.)

Види КТС:

1. Суспільно-політичні (операції «Батьківщині – нашу турботу», «Подарунок далеким друзям», «Салют ветеранам», «Герої з нами», «Вічна пам'ять», «Захист проектів майбутнього» і ін.)

2. Трудові (операції «Золота фантазія», «Снігова фантазія», «Рідній школі», «Подарунок малечі», «Зелений друг», «Турбота про ліс», «Птахам – нашу турботу» і ін.)

3. Пізнавальні («Естафета улюблених занять», Розповідь-естафета», «Вечір розгаданих і нерозгаданих таємниць», «Таємниці навколо нас», «Турнір-вікторина», «Турнір знавців» і ін. СШ №55 м.Миколаєва: гра-мандрівка: створена флотилія «Лазурна», яка теплоходами (класами) прямує по річці «Дружба» до країни «Радість» і має зупинки: Мала академія наук, Край книголюбів, Школа милосердя, Ліс дружби народів, Місто народних майстрів, Берег здоров’я і ін.)

4. Художньо-естетичні («Естафета-ромашка», «Концерт-«блискавка»», «Вечір поезії, пісні, музики», «Турнір знавців (поезії, театру, музики)», «Ляльковий театр» і ін.)

5. Спортивні («Весела спартакіада», «Снігова олімпіада», «Спартакіада народних ігор», «Школа космонавтів» і ін.)

6. Організаційні («Збір-народження колективу», «Збір – знайомство», «Анкета думок і пропозицій», «Збір – вогник», «Збір – відкрита розмова» і ін.)

7. Творчі справи, які присвячені темам («Тематичні справи») («Подарунок далеким захисникам Батьківщини», «Мандрівка родами військ», «Усний журнал», «Слава героя», «Святковий сюрприз нашим рідним (мамам, бабусям…)», «Прес-конференція з жінками різних професій», «Усний журнал «Слава жінкам-героїням»» і ін.)

Форми КТВ

Частіше всього зустрічаються: «бій», «захист», «естафета», «мандрівка», «рольова гра».

1. Схема «бою»: декілька команд дають одна одній завдання, задають питання. Приклад: КВК, інтелектуальний хокей.

2. Захист – кожна група або команда щось «захищають» - країну, професію, науку, вид спорту.

3. Естафета – близька до «захисту». Але в «Захисті» порядок виступів груп не має значення. А в «естафеті» вимагається певна послідовність.

4. Мандрівка: команди переходять від «станції» до «станції», отримують на них завдання і працюють над їх виконанням.

5. Рольові ігри. Тут акцент не на змаганні, а на грі в її театральному змісті. Найрізноманітніші – від прес-конференцій до карнавалів і маскарадів.

Зміст КТС: для кожної КТС він свій. Але є і закономірності. Чим визначається зміст?

1. Зміст визначається цілями, які визначає колектив.

2. Враховувати вікові і індивідуальні особливості при виборі змісту.

3. КТС повинна орієнтуватися на сучасні, актуальні проблеми.

Як, на вашу думку, пов’язані зміст і форм?

Зміст і форма КТС відносно самостійні. Один і той же зміст можна подати в будь-якій формі. Наприклад, з соціально-політичних проблем сучасності можливі і «бій», і «естафета», і «захист», і навіть рольова гра. Але досвід показує: якщо вихователь хоче привнести в життя колективу новий зміст, то це краще зробити через нову форму. Наприклад, з екологічної тематики – «екологічний суд».

Позиція педагога під час проведення різна: від відкритого керівництва до опосередкованого впливу (участь в роботі жюрі, ведення однієї з частин КТС, виконання ролі «рятувальної команди», коли щось не виходить).

Змагальна тенденція така: чим більший досвід у дітей організації колективної творчої діяльності, тим більше дорослі відходять від позиції організаторів до завдань регулювання настрою, взаємовідносин.

3. Колективне обговорення

Основних ідей – дві:

1. Треба створити умови, щоб до аналізу залучити всіх учасників;

2. Направити обговорення на осмислення, усвідомлення колективної творчої діяльності з точки зору прийнятих в колективі ідей і ідеалів.

Реалізації цих завдань сприяють традиційні комунарські форми аналізу:

- «розмова по колу»

- «час на шум»

- «анкета-стінгазета»

- «групові дискусії»

Найпоширеніша форма – «розмова по колу», коли кожному по черзі надається слово і він повинен висловити свою думку про те, як пройшла справа (з досвіду роботи СШ №34).

«Час на шум» - обговорення розпочинається в групах, ланках, бригадах, а потім продовжується в класі (обмежувати час – 3-5 хв.).

Письмові форми – анкета + стінгазета-анкета. Вона подібна до «розмови по колу», коли всі учасники беруть ручки і відповідають на поставлені питання або вона може бути подібною до форми «шуму». В цьому разі кожній групі дається своя стінгазета або її фрагмент і обмежений час на письмове висловлення думки.

«Групові дискусії». Ця форма найбільш складна. Результативність її багато в чому залежить від уміння вихователя викликати у дітей бажання обговорювати, сперечатись.

Які ж питання ставляться дітям під час колективного обговорення?

Традиційно вважається, що їх 3: Що було добре, що погано, що треба врахувати на майбутнє?

Треба дати дітям загальні критерії оцінки:

1. Чи була користь, радість від нашої діяльності оточуючим людям?

2. Чи були ми дружніми, організованими, доброзичливими?

3. Чи була наша колективна справа проведена з видумкою, фантазією?

4. Хто показав себе з найкращого боку і в чому? Кому ми можемо сказати наше «спасибі»?

Створювати атмосферу довіри і відвертості, щирості, щиросердечності допомагають при колективному аналізі пісні, сюрпризи, вся обстановка і вміло виражена позиція педагога.

Колективний аналіз – це не тільки завершення КТС, але і продовження, поглиблення її впливу на учнів і дорослих.

«Розмова по колу»

З досвіду роботи СШ №34 м.Миколаєва

Найчастіше в цій школі після проведення КТ використовують цю форму аналізу. Розмова проводиться так: всі сідають в коло, щоб кожен бачив очі кожного і починають висловлюватись по черзі «за сонечком». Останнім говорить старший товариш – класний керівник, директор школи. Класному керівнику доцільно говорити останнім, щоб не тиснути на дітей своїм авторитетом і щоб врахувати і їхні думки. Але і після слова керівника можна говорити, сумніватися, сперечатися, так що іноді розмова йде по другому колу. В результаті виробляється спільна думка.

Так був проведений аналіз після проведення таких колективних творчий справ (КТС): «Мир – дітям планети Земля», «Ми – ваші діти», «Наші увага і турбота – дітям дитячого дому».

Як проводиться ситуація-зразок «Творче навчання» в СШ №825 м.Москви.

Директор – Віктор Абрамович Караковський.

Проходить у неділю. Склад цього своєрідного клуба вихідного дня: старші підлітки і старшокласники, їхні друзі і рідні, вчителі і випускники минулих років.

В 11:00 ранку збираються всі бажаючі. В актовій залі коли всі сідають в загальне коло, в центрі якого засвічується світильник – бригантина з пурпуровими вітрилами як символ дружби, вірності, романтики. Декілька учнів беруть в руки гітари і починають звучати улюблені пісні. Вони допомагають створити в залі атмосферу доброзичливості і розкутості.

Розпочинається перша частина творчого навчання. Це зустріч з цікавими людьми, колективами, з людьми яскравими, захопленими: це і мандрівники, і вчені, фіналісти, робітники, спортсмени, артисти і ін. Друга частина – творча. Всі присутні діляться на декілька груп. Отримують завдання, а через годину показують результат групової творчості.

Зустрічі закінчуються піснями, які присвячуються іменинникам.