Джерела утворення людської карми

Як було відзначено вище, головною пружиною, головною спонукальною силою, що змушує людину діяти, а отже, і утворювати свою карму, є бажання. Що таке бажання? Це та могутня сила, розлита в усьому Всесвіті, яка проявляється в усіх процесах природи у вигляді притягання часток, без якої не могло б бути існування життя в матерії. Без бажання не було б і руху, отже, і розвитку, а був би застій. Щоб рости, життя повинне бути діяльним, тому що тільки активна діяльність викликає прояв усього, що приховано в суті речей.

Східна мудрість визнає все значення бажання, в якому для більшості людей і міститься спонукальна причина для діяльності. Для більшості людей, які перебувають на початковій стадії космічної еволюції, вбити бажання дорівнює повному зреченню від усякої діяльності. Але коли предметом дослідження людини стає не окреме життя втіленої особистості, а весь шлях розвитку безсмертної людської індивідуальності, яка пройшла через всю повноту земного досвіду, справа змінюється докорінно. Тому Древня Мудрість ясно розрізняє вік людської душі.

На зорі свого земного існування людина жадібно захоплює для себе все, що може захопити, все, чого бажає її стихійна спрага до життя. З цього починаються життєві уроки людини. Вона вступає на «Шлях Виступу»[10], як називають древні індуські вчення початок еволюційного шляху людини. На цьому початковому шляху людина ототожнює себе зі своєю зовнішньою формою, зі своїм тілом. Це відбувається тому, що грубі, різкі дотики ізовні необхідні для того, щоб розбудити дрімаючу свідомість людини-дитини, розпалити іскру свідомості в яскраве полум'я. Щоб чітко відчути своє внутрішнє «я», людина повинна відокремити його як центр самосвідомості від іншого Всесвіту. Для цього і потрібні ті тілесні кордони й кармічні уроки, які замикають в собі частку загального життя, яку ми відчуваємо як свою особистість. Це обмеження життя, це втиснення його у вузькі рамки нашої особистості і є те, що ми називаємо «егоїзмом». На «Шляху Виступу» егоїзм необхідний: він народить бажання, бажання викликає діяльність, а за допомогою діяльності людина росте. Спочатку людина бажає тільки для себе. Пізніше її егоїзм розширюється та поширює свою дію спочатку на свою сім'ю, потім на своє плем'я, а далі на народ і державу. І в цих розширених межах людина усе ще прагне брати для себе, для своєї сім'ї, для свого народу якнайбільше від природи і від інших людей. І це триває доти, доки її душа не насититься і більше брати вже не захоче. «Шлях Виступу» цим і закінчується.

Далі людина повертає назад, від матеріального до духовного, і вступає на «Шлях Повернення»[11]. На цьому шляху закінчуються її бажання брати й виникає настільки ж наказова потреба віддати все, що він брав у миру, у природи й у людей. Без такого повернення не може бути відновлене порушена рівновага, не може здійснитися справедливість, на якій тримаються всі світи.

Як відзначалося вище, на «Шляху Виступу» людина активно створює свою карму. Вона жадібно домагається тих або інших речей, вона робить зусилля, напружує свою волю, під дією своїх бажань рухається вперед. Але як тільки вона оволодіває предметом свого бажання, бажання змінюється байдужістю та розчаруванням, здобуток перестає задовольняти, і вона так само жадібно починає домагатися нових речей. І так відбувається доти, поки в людини не прокинеться почуття розчарування та втоми від мирської суєти.

Коли людина починає усвідомлювати, що її окреме, відособлена від іншого миру життя було самообманом, коли в її свідомості, яка вже розширилася, зникнуть кордони, які відокремлювали її приватне життя від Життя Цілого, особисті бажання починають зникати. Відкривши для себе повноту Всесвітнього життя, людина починає мислити як космічна істота, і всі свої діяння творить для блага інших. Це ми бачимо в людях, які досягли духовної досконалості, у праведників, бажання яких стають надособистими і вміщують у свої кордони благо всього світу.

Такий еволюційний шлях всього людства. Його цілком можна зрівняти зі сходами, підніжжя яких занурено в темряву стихійного існування, що виражається в егоїзмі та жадібному бажанні все взяти для себе, за рахунок інших «зберегти свою душу», а вершина підноситься в царство проясненого розуму та перемігшої духовності, що виражається в потребі «віддати душу свою».

Але цей повільний шлях можна скоротити. В чому ж суть цього прискорення? В поемі Арнольда «Світло Азії», ми знаходимо відповідь, в якій він вустами західного поета передає всю глибину східної Мудрості:

Безмежність жахом би стала,

Серце світу - вічною в'язницею,

Якби доля вас прикувала

До колеса безжалісною рукою.

Але - на вас ланцюгів не накладали,

Ваша воля всяких мук сильніша;

В Серці світу немає людського суму.

Досконалість - мета земних шляхів.

(Беспредельность ужасом бы стала,

Сердце мира - вечною тюрьмой,

Если бы судьба вас приковала

К колесу безжалостной рукой.

Но - на вас цепей не налагали,

Ваша воля всяких мук сильней;

В Сердце мира нет людской печали.

Совершенство - цель земных путей.)

Головна рушійна сила людини - її воля. Але що таке воля? Поки сила, яка змушує людину діяти, викликається зовнішніми предметами, ми називаємо її «бажанням». Але коли та ж сила починає виходити із самої людини, виходячи із її внутрішнього досвіду, керованого серцем, тоді ми даємо їй назву «воля». Таким чином, бажання та воля лише два полюси однієї й тієї ж сили.

Поки людина у владі нижчого полюсу, її змушують діяти зовнішні предмети, в залежності від яких перебуває людина. Але коли людина починає діяти свідомо, вибираючи не те, що найбільш привабливе, а те, що найцінніше для її сходження сходами еволюції, вона виходить із кола залежності та стає хазяїном своїх вчинків. Вона починає творити свою долю.

Поки в людини не розвинена воля, вона перебуває в рабстві матеріального світу, вона приречена рухатися по «рівнодіючій» своєї власної карми[12]. Але це рабство закінчується з розвитком свідомої волі. Тому що воля людини може вводити повсякчас нові величини в «рівняння» її життя. Поки воля спрямовується непросвітленим розумом, доти мета її, як правило, буває явищем тимчасовим. Але коли розум починає керуватися серцем, проникаючи все глибше в суть всесвітній явищ, людина пізнає, що тимчасові явища даються їй тільки як засіб для досягнення вічного. З цього моменту прояснена розумом воля веде людину до здійснення істини: до повернення в духовне лоно Всесвіту, до свого Джерела. Неминуча доля тримає в рабстві лише тих, хто не проявляє свідомої волі. Відносна воля існує для тих, хто розвив свою волю до відомого ступеня. І, нарешті, повна воля існує лише для тих, хто пізнав Істину та розвинув свою волю до досконалості.

Тепер ми бачимо шлях, який веде до тієї внутрішньої волі, що робить людину незалежною від «ланцюгів карми». І цим Шляхом необхідно йти кожному, хто хоче осягнути кінцеву мету практичної системи «Бойовий Спас». «Пізнання істини» в Бойовому Спасі - це усвідомлення божественності людської природи і єдності всього проявленого життя, яке виражає собою Життя Бога. Воля Бога виражена в Законі карми. Мета людської еволюції - повне відновлення божественних властивостей людини, які приведуть її до ототожнення її волі з Волею Бога. Коли людина здійснить це єднання в собі, година її порятунку проб'є. Такий же кінцевий зміст вчень всіх великих Вчителів людства. Отже, в пізнанні істини та в розвитку волі ховається та сила, яка може звільнити людину з-під влади карми.

До досягнення цієї мети ведуть два шляхи: «Шлях Мудрості» - для меншості, та «Шлях Релігійного Почуття» - для всіх інших. На першому шляху Мудрець досягає самозречення, знищуючи свій егоїзм глибоким проникненням у сенс життя; на другому шляху самозречення досягається завдяки любові до уособленого Ідеалу, в якому вже виявилася вся краса божественної природи Боголюдини. Обидва шляхи приводять однаково до мети. Шлях «Бойового Спасу» це різновид Шляху Мудрості. Його особливістю є те, що той, хто йде по Шляху «Бойового Спасу», стає не просто Мудрецем, але він стає Воїном Світла - Мудрецем, який самовіддано бореться за Спільну Справу.

Але яким би не був обраний Шлях, велику допомогу на тому чи іншому шляху робить правильне розуміння закону карми. Ті, кому відомий цей закон, не говорять про «добру або злу долю». Вони знають, що карма виявляє собою Волю Бога в дії і тому не уникають і не бояться її. Якщо карма і змушує людину випробовувати біль та страждання, вона, розуміючи її благий зміст, не стане тяготитися цим стражданням, а прийме його спокійно і терпляче. А Воїн Світла сильний тим, що зміцнює свій дух, усуваючи найболіснішу із всіх тривог - думку про себе.

Кармологія – нові знання про карму [13].

Дослідження феномена карми ведеться сотні тисяч років. Але часи міняються. Наближається велика подія для всіх землян: Квантовий Перехід. Це останній іспит кожного корінного землянина на його зрілість та можливість продовжувати подальшу, космічну еволюцію. Тому виникла нагальна потреба систематизації всіх знань про карму та створення спеціальної науки або дисципліни з глобального дослідження феномена карми і способів її подолання та недопущення. Духовно-космодіпольна група New Age Masters (Влад Булгаков та Ірина Істоміна, Україна, Крим, м. Сімферополь) за допомогою Вознесених Вчителів та Ієрархів Світла провели велику роботу в цьому напрямку, результатом якої стало створення науки КАРМОЛОГІЇ (КАРМОЗНАННЯ). Нижче я познайомлю з основними проблемами, які вивчаються в цій новій науці.

Вивчаючи під керівництвом Вознесених Вчителів Ієрархії Світла та Владик карми протягом ряду років феномен карми в всіх її аспектах прояву, Влад Булгаков та Ірина Істоміна зробили безліч відкриттів і одержали нові, раніше невідомі знання про її природу. Ці знання дозволили їм розробити та випробувати на собі новітні техніки з санації і повній нейтралізації всіх видів карми. (Селестотехніки «Селестології-8» засновані саме на таких знаннях та методиках.)

Насамперед, що є карма у Всесвітньому масштабі? Якщо погортати сучасну літературу, то можна знайти багато визначень: перетворене Досконале Світло, іржа Каузального Тіла і Причинного Плану Буття, ракова пухлина Вищих Планів Світобудови, що знищує його, вірус, який вразив Вищі Причинні Рівні Буття, критичне відхилення від Божественної Програми Еволюції й т. д. Також умовно карму можна класифікувати на активну карму (сосуд карми поточного втілення), ретрокарму (сосуд карми минулих втілень), карму Сутності та Монадичну карму (індивідуальна карма, яка проявляє вашу частину карми в сукупній кармі Світобудови). Вся індивідуальна сукупна карма кожної людини є невід'ємною частиною карми загальнолюдської, карми Планетарного Логосу Землі, Галактичної карми, Всесвітньої карми та Сукупної карми Світобудови. Є також градація карми на активну і пасивну, ліквідну і неліквідну. Є ретрокарма ДНК. Також є описи кармічної субстанції, яка існує тільки на причинному рівні Буття, що відповідає в людині Каузальному (кармічному) Тілу.

Споконвічно, в момент створення, людина мала Променисте Каузальне тіло світла. Потім, в міру того, як спотворювався споконвічний план еволюції, воно стало кармічним. Зараз прийшов час, коли людина через відпрацьовування карми повинна знову оволодіти Променистим Каузальним Тілом.

Таким чином, кармічне завдання для абсолютно кожної людини на Землі - це санація всієї своєї карми, повне очищення від неї в результаті розщеплення Сосуда (кристала) карми та відродження Променистих Тіл - Тонкоматеріального та Каузального - в результаті Кармічного Вознесіння (Звільнення) і перезавантаження ядра Каузального тіла. Тому робота з кармою повинна бути комплексною, системною й послідовною. І кожна людина повинна чітко уявляти собі цю послідовність та кінцеву мету своїх дій.

Як відзначалося вище, в наш час розробляються нові, більш доконані методи роботи з кармою. Лейтмотивом створення таких методів є підготовка людей до ПОВНОГО звільнення від карми та очищення Сосуда (кристала) карми. Це призведе до перезавантаження ядра вашого Каузального Тіла і його Променистому перетворенню (перехід на променистий каузальний синтез - автогенерацію ідеальної променистої каузальної субстанції). Автори цього методу, Влад Булгаков й Ірина Істоміна, особисто пройшли всі ці етапи кармічного перетворення. Також вони мали можливість спостерігати та контролювати всі фази протікання аналогічного процесу в Максима Кравченко, який проходив його під строгим контролем Владик карми (Владик Кармічного Милосердя). Після цього всі знання були узагальнені та систематизовані, сформовані в спецкурси «Чиста карма» та Селестологію-8. Всім, хто захоче пройти курс навчання із зазначених методик, будуть допомагати Владики карми, які діють за узгодженням з Вищим «Я» цих людей.

Ясновидці бачать Каузальне тіло людини як кристал. Це недалеко від істини. За формою сакральної геометрії це повинен бути ідеальний 144-гранний кристал - копія Кристала Плероми (Абсолютної Реальності), тому що людина - це Образ і подоба Творця та Плероми. Утворена карма - це мутації та помутніння цього кристалу, природа та космофізичні характеристики яких тотожні і аналогічні раковій пухлині. Істинно, карма - це ракова пухлина Світобудови. Ці ракові клітини руйнують причинний план Творця та Індивідуальні Каузальні Тіла людей, які є невід'ємною складовою цього Вищого Плану Буття.

Тому справедливо сказати, що у всіх людей, чия карма не дорівнює нулю, в каузальному тілі присутня ракова пухлина, яка складається з кармічних клітин - кармічній субстанції. А кармічна субстанція є аналогом ракових клітин - мутованих «нормальних» клітин (кристалів) Досконалого Світла - «фізичної» основи Променистої субстанції, з якої повинен складатися Причинний План Світобудови. З цього випливає, що, утворюючи карму в результаті порушення Законів Космосу та Любові, людина піддає мутації і повільно вбиває не тільки свої вищі Причинні структури, але й вносить свою частку в знищення всієї світобудови через зараження її Причинного Плану, частиною якого ми всі є. Задумайтеся над цим!

Тому зовсім логічно, що санація та ліквідація карми в усіх її змістах, проявах та іпостасях є першочерговим завданням кожної людини та Світобудови в цілому. Це також є основою всієї стратегії послідовників системи «Бойовий Спас». Рятуючи (спасаючи) себе - рятуєш інших. Рятуючи інших - рятуєшся сам.

В природу та єство кожної людини закладений Головний Принцип Світобудови - Принцип Прагнення до Досконалості. Для людини з кармою він набуває такого сенсу, як прагнення до очищення. Хвороби, травми, «удари долі» - це наслідок кармічного очищення людини, яке трапляється тоді, коли кількість карми в каузальному тілі перевищує певний поріг та створює реальну загрозу для існування самого каузального тіла, а отже, і самої людини. У карми є певні критичні маси, перевищення яких може запустити ланцюгову реакцію самоліквідації каузального тіла. Такий механізм був закладений Творцем в людину як гарантія безпеки Світобудови.

Коли маса кармічної субстанції досягає певної критичної межі, за рішенням Владик карми та Вищого «Я» людини, відбувається так званий схід «кармічної лавини». Іноді цей процес відбуватися автоматично. Іноді це відбувається у випадку, коли перевищена кармічна «критична маса», несумісна з подальшим існуванням людини в даному втіленні. Завдання ж вищого «Я» людини та Владик карми - не допустити цього. Тому в таких критичних випадках вони визначають розмір кармічної субстанції, від якого потрібно терміново позбутися, відрізають його і скидають з каузального тіла на нижчестоящі тіла (ментальне, астральне, ефірне та фізичне).

Цей процес можна порівняти із процесом проходження метеоритів через атмосферу Землі. Частина з них при потраплянні в атмосферу згоряють в результаті тертя. Це метеори. Але якщо метеорит великий, то він може не встигнути згоріти в атмосфері, і тоді він впаде на поверхню Землі. Це метеорит. Так і карма. Ядро каузальних тіл людей в результаті інволюції та гріховності ряду життів призвели до того, що воно спочатку замутилося, переставши без перешкод транслювати на тіла, що стоять нижче, Досконале або Монадичне Світло, а потім і зовсім почати нібито обростати гнилизною або цвіллю – кармічною субстанцією, яка представляє собою спотворене Досконале Світло Творця. Карма – це як іржа, яка роз'їдає каузальне Тіло і його Ядро, що є проекцією індивідуальної Монади. Коли ці процеси досягають критичного рівня, коли ядро каузального тіла стає не в змозі пропустити на тонкі та фізичне тіла необхідну для існування людини кількість Досконалого Світла (Духовної Енергії і Енергії Життя), відбувається схід «кармічної лавини»[14]. При цьому від ядра Каузального тіла відшаровуються певні прошарки або шматки кармічної субстанції та скидаються в каузальне тіло (атмосферу, в нашому прикладі). Це - «кармічний метеор». Якщо ці шматки з якихось причин не згоряють в ньому - то проходять далі та «падають» спочатку на тонкі тіла, а потім і на фізичне тіло. В таких випадках людина може або отримати серйозну травму або важко захворіти. Це - «кармічний метеорит».

Природно, що чим вище духовна вібрація людини, її каузального та тонкого тіл, тим легше, швидше та в більших обсягах у неї може згоріти кармічна субстанція «кармічних метеорів і метеоритів» («фізичного складу» кармічної лавини).

Владу Булгакову та Ірині Істоміній також вдалося виявити неоднорідність щільності кармічної субстанції та її розподілу в каузальному тілі. Виявилося, що кармічна субстанція, яка утворилася в поточному втіленні, має мінімальну щільність. Вона наче аморфна та формує в каузальному тілі єдиний кармічний конгломерат мутованної субстанції (кармічних клітин каузального тіла, яке, подібно біологічному тілу людини, складається з окремих клітин, формуючи в сукупності саме тіло) - повний аналог ракової пухлини в організмі. Ще цей конгломерат прийнято називати «сосудом карми поточного втілення». Це так звана ліквідна карма або карма вільного доступу (обігу).

Коли людина напрацьовує карму, це пухлина збільшується, росте. На певному етапі, якщо вона перевищує певний критичний поріг, для порятунку каузального тіла відбувається скидання частини карми на тіла, що стоять нижче, - тонке та фізичне. Це або хвороба, або травма, або навіть смерть. Так вже виходить, що карма може бути напрацьована людиною тільки у втіленні, оскільки для її наробітку їй потрібна земна свідомість та фізичне тіло. Отже, карма може бути відпрацьована тільки тоді, коли людина перебуває у втіленні та має фізичне тіло. Виходить, що в більшості людей фізичне тіло, по суті, перетворюється із Храму Душі в засіб очищення й відпрацьовування карми.

З кармою минулих життів складніше. Ця ретрокармічна субстанція відрізняється особливою контагіозністю та високою щільністю. Ретрокарма, або карма минулих життів, вважається неліквідної, оскільки для доступу до неї потрібно, як через двері, пройти «ділянку» кристала карми поточного втілення. Ця карма становить сосуд карми минулих втілень.

Якщо говорити про місце розташування неліквідної ретрокарми людини в її каузальному тілі, то це його ядро. Тобто ретрокармічна субстанція ніби наростає, подібно коралу або поліпу, на ядрі каузального тіла. Це стало можливо тільки тому, що яскравість світіння цього ядра за час еволюції деяких людей дуже сильно знизилася, а саме ядро практично у всіх людей помутніло. Будь інакше, вся карма, яка липне до нього, просто б згоряла в Досконалому Світлі.

В цей час у багатьох людей, які усвідомлено працюють зі своєю кармою, спостерігається наступна ситуація: вони практично повністю відробили свою карму поточного втілення, але в них ще залишилася карма минулих втілень (Ретрокарма). Тому їхній кристал карми не розщеплюється (а цей процес починається автоматично, коли сосуд карми поточного втілення заповнений менш ніж на 3,33 %), а відбувається так зване відкриття «кармічних шлюзів».

Це означає, що на місце відпрацьованої карми поточного втілення (яка, як ви знаєте, перебуває в самому каузальному тілі) переміщаються частини кармічної субстанції з сосуду карми минулих втілень (якими «обліплене» ядро каузального тіла). Внаслідок цього ядро мутніє та загороджує шлях Досконалому Монадичному Світлу, яке транслюється (світить) від Ядра Монади через ядро Каузального тіла на всі тіла людини, які стоять нижче. Це подібно до хмар, які затуляють Сонячне Світло. Чим більше хмар (карми), тим менше Життєдайного Світла отримує Земля (людина).

При відкритих кармічних шлюзах ретрокарма прошарками відшаровується від каузального тіла та скидається туди, де раніше перебував сосуд карми поточного втілення в каузальному тілі, для переробки в Субстанцію Досконалого Світла. Цей процес відбувається поетапно, в міру того, як відбувається «просідання ґрунту» - фактичного відпрацьовування порцій скинутої карми. Взагалі, відпрацьовування карми означає, крім усвідомлення досвіду, ще й те, що людина перетворила ракові кармічні клітини - кармічну субстанцію - у її споконвічний стан Променистої Каузальної Матерії.

Зараз Причинний (каузальний) план Світобудови розділений на дві частини: перша - це Промениста субстанція, друга, значно більша частина, - уражена кармою. Завданням еволюції сьогоднішнього дня є повне відновлення та перетворення Причинного Плану Творця. І тому всі, хто займається санацією своєї особистої карми, автоматично бере участь у святій справі відродження ідеальної Світобудови, Аутогенної Світобудови - світу у тому вигляді, в якому його задумав Творець.

Група New Age Masters у своїх дослідженнях також виявила ще одну реалію. Відомо, що під час смерті (розвтілення) в людини разом з її фізичним тілом розпадаються і тонкі тіла. Ефірне тіло розпадається на третій день, астральне - на дев'ятий, а метальне - на сороковий. Одночасно відбувається фіналізація кармічного кристала втілення. Це означає, що та кармічна субстанція, що наповнювала її сосуд карми поточного втілення, трансформується в сосуд карми минулих втілень. Ця субстанція ущільнюється і мовби наростає, приклеюється, прикипає до ядра каузального тіла.

Відбувається це в такий спосіб. Всі перераховані вище тіла людини, разом з каузальним і монадичним, є ні що інше, як різновібраціонні диференціації (маніфестації) Єдиного Тіла Прояву Монади. (В ідеалі в неї повинне бути єдине тіло Прояву, таке, яким воно було споконвічно в Досконалої Людини.) Протягом року (365 днів) після смерті людини її каузальне тіло повинне було згортатися в його ядро, подібно равликові. Але подальше вознесіння в монаду та злиття з нею стало неможливим через наявність карми в ядрі каузального тіла. При новому втіленні повинен відбуватися зворотний процес поетапного розгортання (видування, прояву) всіх тонких тіл людини (включаючи каузальне) з ядра каузального тіла, в якому всі вони перебували в потенційному, латентному, невиявленому стані. Але процес згортання не може завершитися в більшості людей. Така ситуація склалася через те, що збільшений сосуд карми минулих втілень (щільність ретрокармічної субстанції залежить від кількості втілень людини на Землі, тих з них, протягом яких вона напрацьовувала карму) при згортанні каузального тіла заважає, блокує цей процес. Грубо кажучи, він ніби не пропускає каузальне тіло, не дає йому згорнутися в ядро.

Тому в період між втіленнями каузальні тіла кармічних людей - це моторошне напівзгорнуте видовище. Як кажуть, ні туди, ні сюди. Душі цих людей змушені знову й знову втілюватися на Землі, тому що шанс виправити ситуацію є тільки тоді, коли монадоносій (людина) втілений.

При втіленні ядро каузального тіла знову виділяє із себе тонкі тіла людини. Це відбувається протягом дев'яти місяців після зачаття і завершується перед народженням. При цьому кристал карми минулих втілень залишається пошаровим наростом на ядрі каузального тіла, де кожен шар відповідає одному кармічному втіленню. При цьому сосуд карми поточного втілення є умовно порожнім (13 % - якірна карма), це tabula rasa. Протягом життя людина або зменшує свою сукупну карму, або збільшує її.

Є ще й Монадична карма або карма сутності - сукупний кармічний показник, який комплексно показує як всю карму людських втілень, так і карму Монади, включаючи карму її виділених аспектів. Групі New Age Masters вдалося встановити, що кармічний кристал минулих втілень - паразитуючий поліп на ядрі казуального тіла - в різних людей неоднаковий, і його можна виразити геометричною формою. Ця форма відповідає його ДНК-залишкам. Також, знаючи, що ідеальна форма Ядра Каузального Тіла являє собою 144-гранний Кристал - мікрокопію Кристала Плероми, можна, зрівнявши форму обох кристалів, побачити, наскільки людина спотворила свою досконалість і спотворила в собі Божественний Творіння.

Також в кожної людини є інкарнаційна карта (кармічно-інкарнаційна карта втілень). Ця карта являє собою карту світу з відзначеними місцями, в яких перебувають залишки людини (тобто місця, в яких людина вмерла або похована) в минулих життях. Кармічно-інкарнаціонний кристал являє собою графічне з'єднання місць, де перебувають залишки людини по всьому світу. Ці карти є додатковим механізмом, який забезпечує цілісний і комплексний підхід до роботи як з індивідуальною кармою, так і з кармою загальнопланетарною й загальнолюдською[15].

Концептуальний зміст інкарнаціонно-кармічних карт полягає в тому, що білкова та польова (енергоінформаціонна) ДНК, якою володіє людина в своїх фізичних тілах в минулих життях, продовжує випромінювати в просторово-часовий континуум (реальність) певні вібрації. Крім цього, всі ДНК-останки, що втримуються в фізичних останках людей (кістковій структурі на місці поховання, або в поросі, що також є носієм інформації ДНК), за допомогою ядра каузального тіла об'єднані в єдину мережу - інкарнаціонний ДНК-кристал.

Якщо людина була святою, її ДНК-останки та інкарнаціонний кристал (мережа по всій Землі) випромінюють Світло і є гармонізатором реальності планети, подібно зцілювальним властивостям Мощів Святих. Якщо в людини є карма (минулих життів і поточного втілення), то її інкарнаціонний ДНК-кристал випромінює в простір вібрації низької частоти, які несуть на собі кармічну інформацію, що призводить до загального отруєння реальності планети Земля.

Але не все так погано. Одночасна робота з кармою минулих втілень та індивідуальним кармічно-інкарнаціонним ДНК-кристалом дозволяє згодом повністю позбутися карми. Кожна людина може освітлити та очистити свій кармічний ДНК-кристал, результатом чого стане очищення та посвітління вібрацій, випромінюваних останками людських ДНК з останків фізичних тіл минулих життів. Результатом такої роботи з інкарнаціонно-кармічними картами стане перетворення мережі ДНК минулих життів людини (ретроДНК), які після санації та перезавантаження перетворяться в джерело Досконалого Світла та внесе свій внесок в санацію єдиного інкарнаціонно-кармічного Загальнолюдського Кристала.

Крім всього іншого, в кармології є такий параметр як «власне помутніння ядра казуального тіла». Цей параметр прямо не залежить і не відображає карму як таку, але є показником власної мутації його ядра, що результатується в частковій втраті здатності до неспотвореної трансляції Монадичного Світла або Досконалого Світла.

Отже, основними ідеями кармології є: робота з повної нейтралізації всієї індивідуальної карми всіх втілень людини на Землі (включаючи кармічні кредити, депозити та трансферінг карми), розщеплення сосуда карми поточного та минулих втілень, дефрагментація та переформатування Каузального Тіла і підготовка до Перезавантаження його Ядра з наступним Перетворенням його в Променисте Каузальне Тіло Світла. Всі перераховані етапи кармічного очищення засновані на допомозі Селестологоса та Владик карми. Незважаючи на всю складність даного питання, я, як автор книги, з упевненістю можу сказати, що повернути собі споконвічну Божественну Чистоту - це борг кожного свідомого землянина.

Час ще є. Грудень 2012 року - ось той кінцевий термін, коли всі живі істоти будуть змушені позбутися всієї своєї карми. Далі зможуть пройти тільки ті, хто зможе це зробити (свідомо або несвідомо). Завдання Бойового Спасу - розширити свідомість своїх послідовників для можливості усвідомленого відпрацьовування своєї карми та придбання щирої волі для подальшого творчого життя.