Предмет соціології науки

Лекція № 8.

Тема: Соціологія науки (2 год.)

Мета вивчення: Розкрити сутність соціології науки як специфічної галузевої соціологічної теорії. Визначити закономірності розвитку і функціонування науки, її соціальні функції. Розкрити соціальні показники розвитку науки в Україні.

Література:

1. Актуальные проблемы социологии молодежи / Под общей ред. Ю.Р. Вишневского. – Екатеринбург: УрФУ, 2010. – 679 с.

2. Барвінський А.О. Соціологія / А.О. Барвінський. – К.: ЦНЛ, 2005. – 328 с.

3. Бехманн Г. Современное общество: общество риска, информационное общество, общество знаний / Готтхард Бехманн: [пер. с нем.
А. Ю. Антоновского, Г. В. Гороховой, Д. В. Ефременко,
В. В. Каганчук, С. В. Месяц]. – М.: Логос, 2010. – 248 с.

4. Болотіна Є.В. Соціологія: навчальний посібник / Є.В. Болотіна, В.Б. Мішура. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 128 с.

5. Волков Ю.Г. Социология / Ю.Г. Волков, И.В. Мостовая. – М.: Гардарика, 1998. – 354 с.

6. Дворецька Г.В. Соціологія: Навч. посіб. / Г.В. Дворецька. – К.: КНЕУ, 2002. – 472 с.

7. Исаев Б.А. Социология: Краткий курс / Б.А. Исаев. – СПб: Питер, 2010. – 224 с.

8. Пилипенко В.Є. Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посіб. / В.Є. Пилипенко, О.І. Вишняк, О.Д. Куценко та ін. – К.: Каравела, 2003. – 304 с.

9. Савостьянова М. В. Роль науки у створенні реалій і міфологем інформаційного суспільства / М. В. Савостьянова // Практична філософія. – 2011. – № 1. – С. 124–129.

10. Шафранов-Куцев Г.Ф. Социология: курс лекций: Учебное пособие / Г.Ф. Шафранов-Куцев. – М.: Логос, 2011. – 368 с.

План

1. Предмет соціології науки.

2. Закономірності розвитку науки.

3. Соціальні функції науки.

4. Соціальні показники розвитку науки в Україні.

Основний зміст

Предмет соціології науки.

Наука – поняттябагатомірне, відповідно американському соціологу Джону Берналу можна виділити такі його аспекти:

1) наука – це інститут (тобто організація людей, що виконують певні завдання у суспільстві);

2) наука – це метод, тобто сукупність засобів відкриття нових сторін і закономірностей природи й суспільства;

3) наука – це накопичення наукових традицій;

4) наука – це важливий фактор розвитку виробництва;

5) наука – це джерело нових ідей.

Ознаки науки:

1) мета науки – теоретичне відображення дійсності, опис, пояснення, пророкування процесів і явищ;

2) прагнення до отримання нових знань;

3) наукове знання має системний характер і будується за принципом «все про об’єкт»;

4) об’єкти науки не зводяться до реальних об’єктів – вони мають індивідуальний характер;

5) наука має свою мову й засоби пізнання.

Отже, наука – це одночасно й складна, функціонуюча
система знань, що створює наукову картину світу, і форма діяльності, що спрямована на вироблення і теоретичну систематизацію нових об’єктивних знань про дійсність.

Дослідження проблем науки сьогодні цілком актуальне. Причин багато, головні з них пов’язані з бурхливим розвитком НТП, високих наукомістких технологій і перетворенням науки в безпосередню продуктивну силу, проникненням науки в макро- і мікросвіт, із глобальними масштабами негативних наслідків науково-технічного розвитку й необхідності в цьому зв’язку дати морально-етичну оцінку ролі науки.

Наукознавство – загальна назва різних напрямків, типів дослідження науки. Виділяють шість напрямків у наукознавстві:

1) логіко-гносеологічне дослідження науки (наукове знання, структура, логіка й діалектика його розвитку);

2) історико-наукове дослідження (конкретно-історичний процес розвитку науки в цілому, окремі прояви цього процесу);

3) соціологічне дослідження науки (наука вивчається як соціальний інститут, а також як форма й сфера діяльності);

4)дослідження економічних проблем розвитку науки;

5) дослідження психологічної народної творчості;

6) наукометричні дослідження як метод якісної інтерпретації процесів у науці.

Соціологія науки почала розвиватись ще у XIX столітті під впливом позитивістських ідей О. Конта.

Потім у працях М. Вебера, П. Сорокіна, М. Шелера розвивались основні ідеї соціології науки. Спочатку вона виступила як соціологія пізнання. Роберт Мертон затвердив соціологію науки як самостійну дисципліну.

Потім у соціології науки склалося два напрямки. Перший напрямок пов’язував науку з духовною культурою (Т. Парсонс), другий напрямок вивчав науку як фактор техніко-економічного прогресу (У. Огборн, Л. Мерфорд).

Отже, у 30-ті роки XX століття Роберт Мертон аналізував соціальну й культурну структуру науки.

У 60-ті роки Т. Кун вивчав наукові революції.

Т. Парсонс і його колеги вивчали соціальну організацію науки й форми взаємодії між вченими.

Ще пізніше в США, Великобританії та низці інших країн були проведені дослідження умов і форм винагороди в науці, а також організації й ефективності наукових груп. Широко використовувався метод контент-аналізу під час вивчення біографій вчених із метою визначення залежності між соціальним походженням, освітою, політичною й релігійною орієнтаціями, з одного боку, і продуктивністю наукової праці, успішністю наукової кар’єри, з іншого боку. Вивчались частота цитування вчених для вивчення стійких наукових спільностей, встановлення внеску вченого в розвиток наукової дисципліни.

У колишньому Радянському Союзі наука вивчалась у двох напрямках:

1) внутрішньо-інституціональний – вивчались соціальні аспекти діяльності вчених, наукових колективів та організацій;

2) зовнішньо-інституціональний – вивчались соціальні аспекти взаємодії науки з іншими інститутами суспільства.

У 20-30-ті роки вивчався бюджет робочого часу вчених.

У 60-ті, 70-ті роки вивчалась проблема формування особистості вченого, соціальний статус наукового працівника, його спосіб життя, мотивація наукової творчості (Бестужев-Лада), фахова мобільність у науці, структура наукових колективів тощо.