Адаптація концепції стратегічного управління витратами на промислових підприємствах

Шевчук О.Ю., к.е.н., доцент кафедри маркетингу ТДАТУ

Стаття присвячена процесу адаптації концепції стратегічного управління витратами на вітчизняних промислових підприємствах та вибір оптимальної стратегії її реалізації.

Ключові слова: витрати,концепція стратегічного управління витратами,конкурентоспроможністьпідприємства, стратегія, конкурентна перевага, вибір стратегії, стратегічне управління витратами.

The article is devoted to the adaptation process of the strategic cost management concept in domestic industrial enterprises and to the optimal strategy selection of its implementation.

Keywords: cost, the strategic cost management concept, competitiveness, strategy, competitive advantage,the choice of strategy, strategic cost management.

Статья посвящена процессу адаптации концепции стратегического управления затратами на отечественных промышленных предприятиях и выбор оптимальной стратегии ее реализации.

Ключевые слова: затраты,концепция стратегического управления затратами,конкурентоспособ-ность предприятия, стратегия, конкурентное преимущество, выбор стратегии, стратегическое управ-ление затратами.

Постановка проблеми. Концепція стратегічного управління витратами полягає у включенні до сфериуправлінського обліку та аналізу витрат детальної інформації про стратегічний розвиток підприємства, галузі й економіки в цілому. Дж. Шанк і В. Говіндараджан [5] вважають, що управління витратами є результатом поєднання трьох напрямів стратегічного менеджменту: аналізу ланцюжка цінностей; аналізу стратегічного позиціонування; аналізу й управління функціями витрат. Таким чином, стратегічне управління витратами оперує поняттям витрат повного життєвого циклу товарів чи послуг, що дає змогу менеджерам визначити методи зменшення цих витрат і отримати конкурентні переваги для підприємства.

Однак виявити конкурентну перевагу буває простіше, ніж її втримати. У процесі стратегічного управління витратами на виробництво і реалізацію продукції перед менеджментом постає завдання вибору ефективних інструментів, які мають задовольняти низку вимог, зокрема:

• дозволяти чітко й однозначно контролювати всі актуальні параметри внутрішнього середовища;

• враховувати вплив зовнішнього середовища на виробничі процеси;

• враховувати часовий чинник;

• забезпечувати узгодженість дій усіх працівників підприємства у реалізації стратегії;

• ґрунтуватися на показниках, що можуть бути вимірювані.

Інформація про прогнозований рівень витрат за видами продукції та видами діяльності підприємства є вихідною для оцінки стратегічних альтернатив. Стратегії, які не є обґрунтованими за витратами в по­ рівнянні з передбачуваним доходом, не призведуть до необхідної віддачі (прибутковості) і не можуть вважатися прийнятними.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Хоч наукове обґрунтування концептуальних засадуправління витратами розпочато ще у XX ст. в роботах В. Говіндараджана, К. Друрі, P. Купера, Р. Каплана, Р. Коуза, М. Портера, О. Уільямсона, Дж. Шанка та інших зарубіжних вчених, і сьогодні ця проблема залишається надзвичайно актуальною і дискусійною. Так, питанням дослідження сучасних концепцій управління витратами промислових підприємств присвятили свої праці Н. В. Гришко, А. І. Заруднев, Г. В. Козаченко, Ю. Н. Лапигін, В. Г. Лебедев, Г. О. Партин, А. А. Пилипенко, Ю. С. Погорелов, Т. Н. Харламова, Г. І. Хотинська, А. В. Череп та інші. Вищезазначені вчені у своїх роботах висвітлюють сутність та основні складові базових концепцій управління витратами.

Мета і завдання дослідження. Сьогодні недостатньо розробленими залишаються питання синтезуконцепцій управління витратами та її застосування на сучасних вітчизняних промислових підприємствах. Метою цієї роботи є адаптація концепції стратегічного управління витратами на вітчизняних промислових підприємствах та вибір оптимальної стратегії її реалізації.

Виклад основного матеріалу. Концепція стратегічного управління витратами спрямована на забезпечення конкурентних переваг підприємства на ринку порівняно з конкурентами. Але хоча за допомогою стратегічного управління витратами можна досягти скорочення витрат, цього не варто робити за рахунок зниження ступеня задоволення споживачів. В ідеалі потрібно прагнути до вибору таких варіантів дій, за яких зменшення розподілу витрат сприяє зростанню ступеня корисності. Така концепція, на нашу думку, може бути досить ефективною на вітчизняних підприємствах, оскільки поєднує у собі декілька напрямів аналізу та враховує стратегію розвитку підприємства на довгостроковий період.

У стратегічному управлінні витратами роль аналізу витрат може сильно змінюватися залежно від того, який шлях конкурентної боротьби обирається підприємством. Тобто підходи до управління витратами промислового підприємства відрізняються залежно від його стратегічного позиціонування. Згідно з теорією М. Портера [2, с. 76], для того, щоб успішно подолати конкуренцію та досягти стратегічних результатів, підприємство має дотримуватися одного з трьох варіантів формування конкурентної переваги на ринку:

– підтримувати низькі витрати (стратегія лідерства на основі витрат);

– виготовляти продукцію, кращу за якостями, ніж продукція конкурентів, і, бажано, з унікальними властивостями (стратегія лідерства за диференціацією продукції);

– концентрувати діяльність на специфічному сегменті ринку, зокрема на специфічному асортименті продукції (послуг), певній категорії споживачів тощо (стратегія лідерства у вузькій специфічній сфері діяльності).

В рамках стратегічного управління витратами промислового підприємства більшість науковців [1, 2, 3, 4, 5] притримуються двох способів розвитку стійкої конкурентної переваги: перший спосіб – лідерство по витратах; другий спосіб – диференціація продукції. В той же час нами все ж таки пропонується розглядати і третій варіант – лідерство у вузькій сфері діяльності. Відмінні риси цих основних конкурентних стратегій детально розглянуті нами в табл. 1.

Таблиця 1