Зазвичай створення морфологічного аналізу пов’язують із двома іменами: середньовічним ченцем Раймондом Луллієм (приблизно 1235-1316 рр.) і астрофізиком Фрицем Цвіккі, який працював у США в середині XX ст.
Морфологічний аналіз заснований на побудові таблиці (морфологічної скриньки), у якій перелічуються всі основні елементи, що складають об’єкт, і вказується можливо більша кількість відомих і можливих варіантів реалізації цих елементів. Комбінуючи варіанти реалізації елементів об’єкта, можна одержати найнесподіваніші нові розв’язання.
Послідовність дій при цьому така:
Точно сформулювати проблему.
Визначити найважливіші елементи об’єкта (ряди таблиці).
Визначити варіанти виконання елементів (стовпці таблиці).
Занести їх до таблиці (заповнити комірки).
Оцінити всі наявні в таблиці варіанти.
Вибрати оптимальний варіант.
Головні недоліки методу:
1) спрощеність підходу до аналізу об’єкта;
2) можливість одержання занадто великої кількості варіантів для розгляду.
Галузь застосування: морфологічний аналіз має багато як найпростіших, так і ускладнених модифікацій. Проте його застосування раціональне для простих об’єктів і там, де можливо знайти нову ідею за рахунок комбінації відомих рішень (реклама, дизайн тощо).
Секрети успіху полягають у виборі невеликої кількості найістотніших основних параметрів (вибрати основне чомусь завжди буває нелегко) і якомога більшої кількості найнеймовірніших варіацій, а також у доброму знанні теми.
Учитель наводить приклад застосування морфологічного аналізу, залучаючи учнів для спільної роботи (об’єднати учнів у групи).
+