Поточні біологічні активи

Лекція

1. Контроль і ревізія галузі рослинництва

2. Контроль і ревізія галузі тваринництва

Контроль виробничої діяльності спрямовують на виявлення резервів збільшення та поліпшення її якості підвищення ролі контролю саме в сфері виробництва зумовлене двома основними факторами: посилення конкуренції в міру розвитку ринкових відносин і розвитком науково-технічного прогресу.

Контроль і ревізія галузі рослинництва.

Перевірку використання земельних ресурсів, їх зберігання здійснюють на підставі основних регістрів і документів: книги обліку земель, історії полів, актів передачі землі в оренду, договорів про передачу землі в оренду, карти-схеми сівозміни, виробничих програм, статистичної звітності та ін. У книгах перевіряють своєчасність, правильність та повноту записів про зміни у структурі земельних угідь громадського землекористування і присадибних ділянок. Потім аналізують структуру угідь, при необхідності проводять їх огляд чи інвентаризацію. З’ясовують причини невикористання земель і виявляють можливості введення їх у виробничий оборот.

Важливо встановити причини загибелі посівів, пересівання окремих культур. Це може бути наслідком недостатньої роботи по боротьбі з вітровою та водною ерозією ґрунтів, порушень вимог агротехніки. У кожному господарстві на підставі матеріалів ґрунтових обстежень повинен бути налагоджений облік земель, що зазначають ерозії, розроблені заходи боротьби з нею, відновлення родючості та продуктивного використання орендованих земель, визначені обсяги робіт по боротьбі з ерозією і матеріальні витрати на їх виконання. Фактичне проведення таких заходів відображують у «Звіті про проведення агротехнічних заходів щодо захисту ґрунтів від ерозії і боротьби з посухою», які складають на підставі облікових листків тракториста-машиніста, книжки бригадира з обліку праці і виконання робіт та інших документів. Перевіряють виконання заходів щодо досягнення проектної врожайності на зрошувальних та осушених землях, дотримання режиму зрошення кожної культури, виконання планів та графіків поливу; стан експлуатації і технічного обслуговування внутрішньогосподарської меліоративної мережі, а також споруд і об’єктів водопостачання й меліоративної техніки.

Успішному розвитку землеробства значною мірою сприяє обґрунтоване планування виробничої програми та складання технологічних карт. При перевірці цього питання з’ясовують, чи намічені заходи щодо поліпшення сільськогосподарських угідь та залучення нових земель, підвищення родючості ґрунтів. Особливо ретельно перевіряють правильність визначення обсягів робіт, норм і розцінок, закладених у плані. Виявляють, чи враховано можливості забезпечення кожної культури органічними і мінеральними добривами, переходу на сівбу високоврожайними сортами та гібридами, освоєння найефективніших сівозмін, впровадження прогресивних технологій вирощування культур, проведення меліоративних робіт та ін.

Після цього аналізують виконання виробничої програми по підприємству в цілому і в розрізі бригад, ланок, інших підрозділів, виявляють кількісний вплив факторів на валове виробництво продукції, з’ясовують причини зниження врожайності, скорочення посівних площ під окремі культури тощо. Одночасно слід переконатися в достовірності облікової інформації, на що звертають особливу увагу під час проведення ревізій.

Важливо перевірити достовірність даних про посівні площі, дотримання науково обґрунтованих сівозмін та правил чергування культур, зокрема на зрошуваних і осушених землях. Із цією метою загальний обсяг робіт виконаних при сівбі, наприклад зернових, на підставі облікових листів трактористів-машиністів порівнюють із посівною площею в заключному звіті та акті на списання насіння і посадкового матеріалу. У кожному випадку розбіжностей необхідно з’ясувати причину, якою може бути приписка обсягу робіт на посівних площах.

Крім того, слід перевіряти дотримання агротехніки вирощування культур, впровадження прогресивних технологій. Спеціалісти-технологи у складі ревізійних комісій з’ясовують готовність техніки до сівби, забезпеченість високоякісним насінням, добривами, якість посівних робіт, дотримання оптимальних строків їх виконання, своєчасність і якість робіт по догляду за посівами, збиранню врожаю тощо. Основний спосіб перевірки цих питань – візуальний (огляд полів, токів, насіння, техніки).

Необхідно забезпечити дійовий контроль за повнотою і своєчасністю оприбуткування вирощеного врожаю, на що, у першу чергу, повинен бути спрямований внутрішньогосподарський контроль. Вінохоплює усі процеси, пов’язані з доставкою вирощеного врожаю на токи і в комори, зважуванням, зберіганням, сушінням, очищенням, обліком тощо. Важливе значення має контроль достовірності даних про масу намолоченого і доставленого на тік зерна. За відсутності точного обліку кількості у документах на відправку зерна від комбайнів на тік іноді можливі розбіжності. Із цією метою доцільно по кожному талону контролювати відхилення маси кожної партії доставленого зерна від середньої маси по господарству за той же день. Аналогічно аналізують дані реєстрів для обліку врожаю зерна.

Для зіставлення використовують дані умовної бункерної маси (ф. № 77) і фактичної маси бункерів (ф. № 78). Випадки недовезення зерна на тік по окремих рейсах виявляють порівнянням кількості талонів водіїв автомобілів у комбайнерів із кількістю талонів комбайнера у водіїв та записаними в реєстрі (ф. № 78), який веде вагар. При використанні реєстрів необхідно звіряти повноту, достовірність та ідентичність записів у них (ф. № 77, 77а, 78). Причини відсутності будь-яких талонів чи невідповідність записів у реєстрах необхідно з’ясувати з водіями, комбайнерами, вагарями.

Згідно з інструкцією при перевезенні зерна обов’язково зважують тару за кожним рейсом. На практиці цього подекуди не дотримуються, а зважують тару лише на початку дня. Тому у кожному наступному рейсі облікові дані про масу тари збільшують на масу спаленого палива, а дані про масу зерна автоматично зменшують на таку ж кількість проти фактично перевезеного. У результаті створюються невраховані лишки зерна на току (якщо воно доставлене на тік), а отже, передумови для його розбазарювання. Виявивши випадки неправильного зважування тари, визначають масу не оприбуткованого зерна. З цією метою по кожному автомобілю на кожний день встановлюють різницю між масою (кількістю) палива в паливному баку до початку роботи І на кінець дня з урахуванням заправок протягом дня.

Списання маси зерна на досушування і засміченість при його очищенні на току оформляють актом на сортування та сушіння продукції рослинництва (ф. № 82). Іноді попередній аналіз на вологість та засміченість не проводять. Акти нерідко складають у кінці місяця або сезону при передачі зерна з току в комору. На сушіння і засміченість списують різницю між бункерною масою зерна, визначеною на ваговій і току, та масою зерна, переданого в комору, з урахуванням реалізації та іншого вибуття.

Для перевірки достовірності списання зерна на витрати необхідно визначити середній відсоток його вологості та засміченості до і після переробки. Вологість визначають електровологомірами ВП – 1, а засміченість – розподілом зразка на фракції та визначення їх питомої ваги. Різницю у вологості і засміченості зерна до й після переробки приймають за допустиму норму списання його на усушку і непридатні для використання відходи. Одержану середню норму множать на загальний валовий збір у первинній бункерній масі даної партії і розраховують масу зерна, яке підлягає списанню. При наступному контролі перевіряють: стан ведення талонів і реєстрів, правильність та якість їх заповнення; факти суміщення посад комірника, завідуючого током і вагаря однією особою; наявність аналізів якості зерна (вологість і засміченість); використання вологомірів, виконання своїх функціональних обов’язків інспекторами по якості; дотримання правил зважування тари і зерна.

Оприбуткування цукрових буряків, овочів, картоплі та іншої продукції рослинництва починають із перевірки щоденників надходження с.-г. продукції, накладних та інших первинних документів. Для виявлення повноти і своєчасності її оприбуткування проводять зустрічну звірку документів з нарахування оплати праці при збиранні врожаю; з обліковими листами трактористів-машиністів, обліковими листами праці і виконаних робіт, дорожніми листами трактора та вантажного автомобіля тощо.

Певні особливості має контроль оприбуткування кормів. Найточніше масу заготовленого сіна і соломи можна визначити зважуванням на автомобільних вагах перед закладуванням на зберігання. У скиртах масу цих кормів визначають за об’ємом скирти та масою кормів в 1 м³. Сіно і солому оприбутковують у два етапи: на першому (через 5-10 днів після закінчення скиртування) множенням об’єму скирти на нормативну масу сіна чи соломи в 1 м³ визначають масу; на другому етапі (через 1,5-2 міс) комісія повинна повторно визначити об’єм скирт і фактичну масу 1 м³ соломи і сіна. Фактичну їх масу встановлюють вибірковим зважуванням однієї скирти або її частини (завдовжки не менш як 4-5 м) кожного типу сіна чи соломи.

Дані обмірювання по кожній скирті як на попередньому, так і на заключному етапі оприбуткування записують в акти приймання кормів. Масу сінажу визначають не раніш як через 10-15, а силосу – через 20 днів, але не пізніше 1 міс після закінчення закладання, на підставі об’ємних даних і нормативної маси сінажу та силосу в 1 м³. Масу коренебульбоплодів, вивезених з поля до місця зберігання чи використання, визначають тільки зважуванням кількох партій коренебульбоплодів до та після очищення, про що комісія складає спеціальний акт, в якому уточнює валовий збір коренебульбоплодів, вивезених із поля, а також закладених у бурти.

Зелену масу однорічних і багаторічних трав, кукурудзи та інших сільськогосподарських культур обов’язково зважують при відправленні до місця закладання на силос чи сінаж, а також при згодовуванні тваринам. Цю операцію оформляють реєстром приймання зерна вагарем (ф. № 78а). Кількість зеленої маси визначає агрономічна або зоотехнічна служба господарства укісним чи розрахунковим методом. Усі грубі та соковиті корми передають на зберігання завідуючим фермами, фуражирам або іншим матеріально відповідальним особам. У двох примірниках складають описи скирт, траншей, буртів, схеми їх розміщення на території підприємства; перший примірник залишають у бухгалтерії, а другий – передають матеріально відповідальним особам.

У процесі внутрішньогосподарського і відомчого контролю аналізують виконання виробничої програми, виявляють причини зниження врожайності, скорочення посівних площ під окремі культури, виявляють резерви та розробляють заходи по їх використанню.

Контроль у тваринництві

Внутрішній контроль у тваринництві здійснюють, головним чином, спеціалісти зооветеринарного профілю і завідуючі фермами, які стежать за дотриманням технології виробництва продукції тваринництва і зоотехнічних вимог утримання тварин, а також за використанням трудових і матеріальних ресурсів, особливо кормів, засобів захисту тварин, електроенергії. У колективних с.-г. підприємствах, акціонерних товариствах, фірмах, спілках наступний контроль у вигляді окремих перевірок і ревізій проводять ревізійні комісії цих формувань, а також управління с,г., державна контрольно-ревізійна служба, органи спеціалізованого державного контролю (Державна ветеринарна інспекція, Державна інспекція по заготівлях та якості продукції). Важливо домагатись узгодженості всіх видів контролю і координації дій.

На початку ревізії здійснюють інвентаризацію поголів’я, огляд тваринницьких приміщень, дворів та Інших комунікацій. При цьому з’ясовують не лише фактичну наявність поголів’я, а й своєчасність переведення ремонтного молодняку в основне стадо, інших тварин у старші вікові групи, оприбуткування приплоду тощо. Тому інвентаризацію тварин як один із найефективніших прийомів контролю слід проводити систематично протягом року, практикуючи як повні, так і часткові контрольні перевірки.

Інвентаризацію тварин здійснюють за статево-віковими групами відповідно до назви аналітичних рахунків, відкритих синтетичних рахунків 10 “Основні засоби” (у частині дорослої продуктивної і робочої худоби) та 21 “Тварини на вирощуванні і відгодівлі”. Привиявленні тварин без інвентарного номера необхідно встановити, кому вони належать, оскільки трапляються факти утримання на фермах власних тварин деяких працівників і посадових осіб. Завідуючі фермами чи інші посадові особи повинні дати письмові пояснення з приводу утримання таких тварин у фермерському стаді. Дані обліку про наявність поголів’я беруть із звіту про рух худоби та птиці, який складають до проведення переліку тварин, або з книги руху худоби і птиці на фермі з урахуванням документів, незареєстрованих у цій книзі на день перевірки. Якщо інвентаризацію проводять у строки близькі до звітного періоду, можна використовувати дані статистичної звітності (ф. № 24). В усіх випадках потрібно зробити звірку з аналітичним обліком до рахунків 10 і 21 у журналі-ордері 9 с.-г. з урахуванням первинних документів, які ще не проведені в бухгалтерському обліку.

Порівнюючи фактичне поголів’я із даними обліку, виявляють лишки чи нестачу тварин; про причини цього матеріально відповідальні особи повинні дати письмові пояснення. Крім того, проводять глибоку документальну перевірку руху тварин для виявлення причин лишків чи нестач.

Ревізійна комісія (бригада) повинна перевірити, чи правильно відображені в обліку виявлені нестачі тварин, чи віднесено на винних осіб нарахування для відшкодування матеріального збитку відповідно до наказу (рішення) адміністрації підприємства, чи оприбутковані виявлені лишки тварин.

Важливе значення має перевірка умов утримання і догляду за тваринами, дотримання технології виробництва продукції тварин­ництва. Оглядаючи ферми, контролери виявляють забезпеченість тварин приміщеннями, засобами механізації та іншим обладнанням, їх справність і рівень використання, наявність вигульних майданчиків, родильних відділень тощо. Одночасно перевіряють дотримання необхідних параметрів мікроклімату в тваринницьких приміщеннях (температура і вологість повітря, освітлення та ін.), оскільки від цього значною мірою залежить стан здоров’я тварин, їх продуктивність, якість продукції; раціони і правильність годівлі, своєчасність бонітування й вибракування тварин, осіменіння (парування), переведення Із групи в групу; організація робіт по одержанню приплоду і догляду за ним; забезпечення активного моціону відповідних груп і видів тварин; дотримання способів утримання худоби та птиці. Узгодження здійснення технологічного й економічного контролю підвищує його ефективність.

Наступним етапом ревізії є перевірка обґрунтованості планування виробництва молока, яєць, м’яса, вовни. Для цього аналізують динаміку виробництва і реалізації продукції тваринництва, продуктивності тварин та поголів’я. З урахуванням можливостей зміцнення кормової бази, поповнення племінного ядра та інших факторів виявляють не враховані резерви, а також факти заниження продуктивності тварин, недостатньої збалансованості поголів’я худоби і кормових ресурсів, приміщень та інших виробничих фондів. Планування витрат перевіряють відповідно до науково обґрунтованих нормативів як у цілому по підприємству, так і по його підрозділах. Якість планування оцінюють із позицій мобілізації внутрішніх резервів та виваженої організації виробництва продукції, оскільки лише в цьому випадку контроль за виконанням планових завдань має рацію. Перш ніж перейти до оцінки рівня виконання плану, треба перевірити достовірність облікової інформації.

Контролери ретельно перевіряють дані обліку і звітності про вихідне поголів’я, його надходження та вибуття. Повноту й своєчасність оприбуткування худоби і птиці ревізують за всіма каналами надходження: одержання приплоду від власного маточного поголів’я, купівля тварин у спеціалізованих, племінних та інших підприємствах, а також у населення. Для виявлення повноти й своєчасності оприбуткування приплоду проводять його контрольні інвентаризації у період масового отелення, опоросів, окотів маток, а також зустрічні перевірки документів.

При документальній перевірці зіставляють акти на оприбуткування приплоду із записами у книгах обліку руху худоби, звітами про рух худоби і птиці, журналом-ордером № 8 с.-г.. Результативним прийомом є порівняння даних бухгалтерського обліку про оприбуткування приплоду із даними зоотехнічного обліку, книгами (журналами) осіменіння (парування) тварин, журналами реєстрації приплоду і вирощування молодняку великої рогатої худоби, книгами обліку опоросів І приплоду свиней, заключними відомостями про результати окотів овець, картками племінних маток тощо. Крім того, порівнюють дані актів, звітності, аналітичного обліку про приплід із розрахунками нарахування оплати праці тваринникам за одержання приплоду, відомостями витрати кормів, статистичною звітністю (ф. № 24). Доцільно також зіставляти кількість голів приплоду великої рогатої худоби за певний період із поголів’ям дійних корів (за винятком ялових), за журналами обліку надою молока. Результати оформляють контрольно-аналітичнимитаблицями.

Детальний аналіз руху одержаного приплоду за інвентарними номерами, чітка організація зустрічної перевірки документів, регістрів і звітності бухгалтерського, зоотехнічного та оперативно-статистичного обліку дають змогу виявити факти не оприбуткованого молодняку з метою приховування його загибелі або привласнення.

Своєчасність і повноту оприбуткування тварин, закуплених у різних підприємствах, перевіряють зіставленням рахунків-фактур, приймальних актів, договорів, товарно-транспортних накладних, племінних і ветеринарних свідоцтв із звітами про рух худоби і птиці, записами у журналі-ордері № 8 с.-г., книгах зоотехнічного обліку, а також документами в яких оформлені наступні операції по зважуванню, годівлі й переміщенню закуплених тварин. Одночасно встановлюють законність і доцільність їх купівлі. Перевіряють наявність планів формування стада, рознарядок-замовлень, договорів, забезпеченість кормами; вивчають продуктивність куплених тварин, вік маточного поголів’я, обґрунтованість цін за договорами.

Правильність оприбуткування тварин, закуплених у населення, перевіряють на підставі приймально-розрахункових відомостей на велику рогату худобу прийняту від населення для наступного продажу державі, зіставленням їх із відомостями зважування тварин, звітами про рух худоби і птиці, відомостями витрати кормів, аналітичним обліком, платіжними документами.

При ревізії оприбуткування приросту живої маси тварин насамперед з’ясовують порядок зважування худоби (в які строки зважують суцільним чи вибірковим способом, чи зважують тварин при їх надходженні та вибутті). Детально вивчають відомості зважування тварин, правильність оформлення документів (наявність необхідних підписів, повнота заповнення інших реквізитів, правильність підсумків і розрахунків приросту живої маси однієї голови), звертають увагу на підчистки, виправлення.

При індивідуальному зважуванні великої рогатої худоби із зазначенням інвентарного номера доцільно зіставляти живу масу тварин у відомостях зважування за кілька місяців. Про факти приписок приросту живої маси свідчитиме нереальна маса однієї голови в середньому за відповідною віковою групою.

Необхідно провести також наскрізну перевірку бухгалтерських документів: відомостей зважування, розрахунків визначення приросту живої маси, звітів про рух худоби і птиці на фермі, журналу-ордера № 8 с.-г.; зіставити ці дані із записами у журналах зоотехнічного обліку, статистичною звітністю, а також із розрахунками по нарахуванню оплати праці працівникам тваринництва за приріст живої маси. Доцільно практикувати контрольні зважування тварин. При виявленні розбіжностей в записах у різних документах та регістрах слід взяти письмові пояснення у відповідних осіб й додати їх до акту ревізії.

Кожну операцію по переведенню тварин вивчають з урахуванням дотримання зоотехнічних вимог формування стада та нормального його відтворення відповідно до планів виробництва продукції тваринництва.

Систематичному контролю підлягають строки переведення тварин з однієї статево-вікової групи в іншу. Найчастіше порушуються строки переведення ремонтного молодняку в основне стадо з метою штучного завищення продуктивності тварин.

Для виявлення фактів перетримки молодих маток у стаді молодняку зіставляють дату в актах на переведення їх в основне стадо з датою в актах на оприбуткування приплоду, а також із записами в журналах і книгах зоотехнічного обліку (журналами осіменіння, парувань, реєстрації приплоду тощо), статистичною звітністю, розрахунками з нарахування оплати праці працівникам тваринництва.

Перевіряючи операції з обліку падежу тварин, спочатку виявляють їх реальність. Для цього детально вивчають акти на вибуття худоби і птиці (ф. № 100), повноту заповнення реквізитів, наявність підписів відповідальних осіб. Зустрічною перевіркою зіставляють дані актів на вибуття тварин з даними книги обліку руху худоби і птиці (ф. 34), звітами про рух худоби і птиці (ф. 102), регістрів аналітичного обліку (журнал-ордер 9 с.-г.), формою звітності № 24, а також із журналами для реєстрації хворих тварин (ф. № 1-вет.), ветеринарною звітністю, протоколами чи актами розтину трупів. За журналом реєстрації хворих тварин перевіряють, яке проводилося лікування та причини падежу. Зіставленням живої маси за актом (ф. № 100) і відомістю останнього зважування перевіряють, чи не знижена маса падежу, особливо коли він стався з вини матеріально відповідальної особи, яка повинна відшкодовувати матеріальний збиток.

Акти на вибуття тварин, які мають інвентарні номери, вибірково доцільно зіставляти з актами на оприбуткування приплоду. Так можна виявити факти падежу не оприбуткованого молодняку. Доцільно чисельність голів падежу порівнювати з кількістю оприбуткованих шкур за відповідний період. При такому зіставленні також можна встановити факти приховування падежу і недооприбуткування приплоду тварин.

Надалі контролери підраховують загальну кількість падежу та його вартість, тобто визначають суму втрат підприємства, з’ясовують причину падежу, виявляють осіб, винних у загибелі тварин, і ставлять вимоги про відшкодування ними матеріального збитку. Одночасно ревізори перевіряють повноту страхових відшкодувань під час падежу і загибелі худоби та птиці через стихійні лиха й інфекційнізахворювання.

Особливу увагу звертають на випадки забою тварин малою живою масою: наприклад, молодняку великої рогатої худоби масою до 50, свиней – до 20-25 кг. Правильність оприбуткування виходу м’яса від забою тварин визначають зіставленням даних у накладних з нормами його виходу відповідно до категорії вгодованості.

На багатьох підприємствах при забої не оприбутковують субпродукти. Ревізійні комісії повинні вимагати їх повного оприбуткування відповідно до норми і використання за призначенням. Крім того по можливості, потрібно встановити реальність даних про живу масу тварин, вказану в актах, оскільки нерідко масу забитих тварин занижують. Якщо проводять індивідуальне зважування тварин, то їх живу масу можна встановити за відомістю зважування тварин (ф. № 98) за даними останнього зважування. При груповому зважуванні можна орієнтуватися на середню масу по групі тварин, з якої їх відбирали для забою. Слід звернути увагу на причину забою. Крім того, доцільно проводити контрольні забої тварин.

Так само перевіряють достовірність даних про оприбуткування молока, яєць, вовни та іншої продукції. Значну увагу приділяють перевірці якості продукції.

Фактичне виконання планів виробництва валової продукції тваринництва та її реалізації перевіряють порівнянням показників виробничих завдань по фермі з даними обліку, виявляють відхилення в абсолютних та відносних показниках. Потім аналізують фактори, що впливають на рівень виконання планових завдань (методика аналізу викладена в літературі з економічного аналізу).