Поняття валюти та валютних операцій. Ліцензування та види валютних ліцензій

Валюта (іт. valuta, букв. – ціна, вартість) – грошова одиниця; грошові знаки іноземних держав та кредитні кошти обігу і платежу, які виражені в іноземних грошових одиницях (векселі, чеки тощо) і використовуються в міжнародних розрахунках.

Розрізняють такі види валют:

- конвертована валюта;

- частково конвертована валюта;

- неконвертована валюта;

- валюта платежу;

- валюта операції;

- валюта цін.

Неконвертована (оборотна) валюта обмінюється на будь-яку іноземну валюту.

Оборотність частково конвертованої валюти обмежена тими чи іншими власниками або тими чи іншими валютними операціями.

Неконвертована (замкнута) валюта функціонує в межах однієї країни.

Валюта платежу – валюта, в якій відбувається фактична оплата товару в зовнішньоторговельній операції або погашення міжнародного кредиту.

Валюта операції – валюта, в якій установлюється ціна товару у зовнішньоторговельному контракті або виражається сума наданого міжнародного кредиту.

Валюта ціни – грошова одиниця, в якій виражена ціна товару у зовнішньоторговельному контракті.

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансово-кредитних установ у регулюванні валютних операцій, права та обов’язки суб’єктів валютних відносин встановлені Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закон України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а також іншими нормативними актами валютного законодавства, серед яких велика кількість належить Національному банку України.

Зокрема, ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає, що:

- валюта України – це грошові знаки у вигляді банкнотів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним способом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших фінансово-кредитних установах на території України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України;

- іноземна валюта – це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансово-кредитних установ за межами України; платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі, боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

Монетарні метали – золото і метали іридієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів з цих металів і брухту цих металів.

Валютні операції – діяльність підприємств, банківських та інших фінансово-кредитних установ, юридичних та фізичних осіб, пов’язана з купівлею-продажем, розрахунками та наданням в кредит іноземної валюти.

Законодавством чітко визначено, що валютні операції можуть здійснювати тільки уповноважені банки.

Уповноважений банк – офіційно зареєстрований на території України комерційний банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютних контроль за операціями своїх клієнтів.

До валютних операцій відносять:

- операції, пов’язані з переходом до права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов’язані з перевезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Поряд з цим слід зазначити, що на сьогодні валюта України є єдиним законним засобом платежу на території нашої держави, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено нормативними актами валютного законодавства України.

Для здійснення банківських валютних операцій комерційні банки повинні отримати ліцензію Національного банку України.

НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування.

Національний банк також видає ліцензії на здійснення комерційними банками операцій в іноземній валюті в державі та закордоном на підставі клопотання комерційного банку залежно від готовності банку до їх проведення.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентами і нерезидентами на здійснення разової валютної операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами резидентами іноземної валюти на суму, що визначається Національним банком України;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів у іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов’язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей;

- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли мова йде про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами резидентами рахунків у іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків у іноземній валюті резидентами дипломатичними, консульськими та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

5) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами-резидентами як дарунок або у спадщину.

Індивідуально ліцензія, отримана однією із сторін валютної операції, надає також дозвіл на здійснення цієї операції іншою стороною або третьою особою, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії. Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Операції з валютними цінностями ліцензуються відповідно до Порядку надання ліцензій Національного банку України на право здійснення комерційними банками операцій з валютними цінностями, затвердженого постановою Правління НБУ від 27 вересня 1995 р. № 243.

Ліцензія на право перевезення грошово-валютних цінностей надається за умови виконання комерційними банком вимог, зазначених у Положенні НБУ „Про ліцензування банків в Україні”, затвердженому постановою Правління НБУ від 27 березня 1996 р. № 77. Такими вимогами є:

1) здійснення банківських операцій та робота з готівкою протягом не менше трьох років;

2) відповідальність установ банків технічним вимогам, які необхідні для забезпечення чіткої роботи при перевезенні цінностей;

3) наявність грошових сховищ, які відповідають вимогам актів НБУ та МВС України щодо питань забезпечення схоронності великих партій грошей;

4) наявність згідно з вимогами Інструкції НБУ № 1 від 7 липня 1994 р. „З організації емісійно-касової роботи в установах банків України” каси перерахунку цінностей, приходної та видаткової кас;

5) наявність атестованого особового складу служби перевезення, який має спеціальну підготовку;

6) наявність спеціального автотранспорту, забезпеченого засобами радіотехнічного зв’язку з частотами, наданими ДІЕ України, кольорографічними схемами, спеціальними світловими та звуковими сигналами, погодженими з МВС України;

7) наявність вогнепальної нарізної зброї або наявність угоди, укладеною з відповідною службою, яка має право здійснювати охорону цінностей, що перевозяться.

Національний банк України у сфері валютного регулювання має такі повноваження:

1) здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

2) складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

3) контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

4) визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

5) видає у межах, передбачених законодавством, обов’язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

6) нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

7) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

8) установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

9) установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

10) забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції уповноважених банків.

Здійснювати купівлю та продаж іноземної валюти на внутрішньому ринку України резиденти можуть тільки через уповноважені банки. Вони ж доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Уповноважені банки укладають угоди з купівлі-продажу іноземної валюти від свого імені та за свій рахунок у відповідності з нормативними актами НБУ, зокрема Інструкцією НБУ „Про тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України”, затвердженою постановою Правління НБУ від 3 січня 1996 р. Згідно з Інструкцією право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (позицію валютного ризику) – це право укласти угоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, яку банк придбав за свій рахунок, і сумою проданих ним валюти за цей період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції з купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, НБУ встановлює для нього ліміт валютної позиції.

Стаття 6 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначає, що торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами – юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки та інші фінансово-кредитні установи, що одержали ліцензію Національного банку, мають право:

- від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

- від свого імені за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб – резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам.

Резиденти і нерезиденти – фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансово-кредитним установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом – іншим фізичним особам резидентам.

Фізичні особи резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансово-кредитних установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом – у інших фізичних осіб – резидентів і нерезидентів.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансово-кредитних установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов’язаних із строковими (ф’ючерсними) угодами.

Маржа – величина, що виражає різницю між: ставками по залучених і виданих кредитах; ставками по кредитах різних категорій позикоодержувачів; сумою забезпечення, під яку дано кредит і сумою виданого кредиту; курсом купівлі та курсом продажу іноземної валюти.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти готівкою регламентуються Положенням НБУ „Про пункти обміну іноземної валюти”, затвердженим постановою Правління НБУ від 7 липня 1994 р. № 129.

Обмінні пункти відкриваються кредитними установами, що одержали ліцензію НБУ, а також іншими юридичними особами-резидентами, що уклали агентську угоду з уповноваженим банком, в якому відкрито рахунок в національній валюті чи валютний рахунок. Обмінні пункти відкриваються для обслуговування фізичних осіб-резидентів і нерезидентів.

Згідно з листом НБУ № 19029/936 від 25 травня 1993 р. „Про порядок укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами щодо відкриття обмінного пункту” для відкриття обмінного пункту юридична особа звертається в уповноважений банк і надає необхідні документи, які підтверджують наявність умов для його відкриття: забезпечення валютних цінностей, наявність оргтехніки, бланків для обліку валютних операцій, кваліфікованих працівників для проведення обмінних операцій. На підставі цих вимог комерційний банк укладає угоду з юридичною особою щодо відкриття обмінного пункту.

Після укладення агентської угоди з юридичною особою комерційний банк направляє необхідний пакет документів в обласне управління НБУ для отримання ліцензій на право відкриття обмінного пункту і проведення валютних операцій.

Вимоги щодо роботи обмінних пунктів:

1) всі операції повинні обліковуватися;

2) про проведення обмінних операцій фізичним особам надається довідка встановленої форми;

3) понадлімітні залишки гривні повинні здаватися на власний рахунок в банку, а іноземна валюта – продаватися банку;

4) курси валют встановлюються самостійно щоденно і протягом дня не повинні змінюватись;

5) різниця між курсами купівлі та продажу іноземної валюти повинна бути не більше 10 відсотків; курс гривні може відхилятися від офіційного курсу НБУ не більше ніж на 10 відсотків, включаючи комісійні винагороди;

6) не можуть служити підставою для відмови в купівлі валюти незначні дефекти банкнот внаслідок їх природного зносу, невеликих плям і написів.

Обов’язковою вимогою до уповноважених банків, які будуть приводити обмінні операції з іноземною готівковою валютою з обмеженою конвертацією, є наявність угоди з іноземним банком про вивіз готівкової валюти для зарахування її на коррахунках в комерційному банку тієї держави, валюта якої буде знаходитися в обміні. Копія угоди надається уповноваженим банком в облуправління НБУ.

Відповідно до Закону України від 6 липня 1995 р. „Про застосування електронних контрольно-касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках із споживачами у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 1995 р. № 644 „Про терміни переведення підприємств, що надають платні послуги населенню, на розрахунки із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів”, пункту обміну іноземної валюти повинні здійснювати розрахунки із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів.

Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють обласні управління НБУ і уповноважені банки. Контролю підлягає правильність ведення бухгалтерського обліку, оформлення журналів-реєстрів, дотримання курсів валют, маржі тощо.

Порушення правил здійснення обмінних операцій є підставою для накладання штрафних санкцій, відкликання ліцензій та розірвання агентської угоди.