2015-10-16
793З дисципліни «Екологія»
Студента групи РТД – 11
Тищенко А.В.
Біологічний моніторинг передбачає визначення стану біоти, її реакції на антропогенний вплив, а також функцію стану і відхилення цієї функції від нормального природного стану на різноманітних рівнях: молекулRpному, клітинному, організмовому, популяційному, на рівні спільноти. Як підсистема сюди відноситься санітарно-гігієнічний моніторинг (визначення стану здоров'я людини під впливом навколишнього середовища).
Залежно від призначення здійснюється загальний, оперативний та фоновий моніторинг навколишнього природного середовища. Біомоніторинг є складовою екологічного моніторингу – стеження за становищем навколишнього середовища по фізичним і біологічним показниками. До завдань біомоніторинга входить регулярно проведена оцінка якості довкілля з допомогою спеціально вибраних цієї мети живих об'єктів.
Кращою за інших відпрацьовано систему біомоніторинга водного середовища. Укргідромет використовує класифікатор якості вод, до складу якого входить 6 класів. Оцінюють показники данних безхребетних,перифитона (мешканці водних рослин),фито-,зоо- і бактеріопланктона. Наприклад наведемо таблицю класифікації вод суші за показниками зообентоса:
Класифікація якості вод суші по біопоказникам
| Клас вод | Води | Відносна чисельністьолигохет від загальногокол-вазообентоса, % | >Биотический індексВудивисса |
| Дуже чисті | 1–20 | 10–8 | |
| Чисті | 21–35 | 7–5 | |
| Помірно забруднені | 36–50 | 4–3 | |
| Забруднені | 51–65 | 2–1 | |
| Брудні | 66–85 | 1–0 | |
| Дуже брудні | 86–100 чимакробентос відсутня |
У 1990 р. екологічна комісія Європи під егідою ООН прийняла програму інтегрованого моніторингу (>IM) довкілля за такими групам показників (в дужках вказано їхнє кількість: загальна метеорологія(6), хімія повітря(3), хімія ґрунтових і підземних вод(4), хімія поверхневих вод (4), біологічні показники(11).
Серед відстежуваних показників чільне місце зайняли біологічні індикатори: епіфітні лишайники, наднгрунтова рослинність чагарникова і деревна рослинність, проективне покриття дерев, біомаса дерев, хімічний склад хвойних голок, мікроелементи в хвої, грунтові ферменти, швидкість розкладання рослинних залишків і з інших методів моніторингу за вибором.
На колишнє СРСР було заплановано 6 площ щодо регіонального моніторингу по переліченим вище біологічним показникам.
Найбільш розвинені системи регіонального моніторингу у Німеччині й Нідерландах.
Наприклад розглянемо одну з систем біомоніторингу у Німеччині (земля Баден-Вюртемеберг). Вона передбачає оцінку наступних показників:
· Ступені дефоліації (передчасної втрати листя) буку, ялиця;
· Складу поллютантів в листі і хвої;
·Сукцесії (закономірною зміни) трав'янистою рослинності;
· Площі покриття епіфітних лишайників;
·Чисельності коллембол (дрібних ґрунтових членистоногих) і наземних молюсків;
·Аккумуляції поллютантів в дощових хробаках.
Результати моніторингу подають як на таблиці так і на графіку. До вдалих способів належить метод «Амеби». Малюють коло, яке ділять лініями на рівні сектори за кількістю вимірюваних показників. Лінія окружності означає їх нормальне значення. Показники можуть бути хімічними (сполуки важких металів, фосфору тощо.), фізичними (рівень грунтових вод, мутність тощо.) і біологічними (чисельність, розмаїтості та інші характеристики біоіндикаторів). Далі у кожному секторі зафарбовують площу, пропорційну значенням за відповідний показник. Лінії можуть виходити поза коло, якщо значення «зашкалюють», тоді в «Амеби» з'являються «вирости-ложноножки». Результати моніторингу, представлені у вигляді низки таких малюнків, наочно виявляють напрям «руху Амеби» і напрям змін - у екосистемі.
Геохімічний моніторинг є складовою загального екологічного моніторингу.
Геохімічний – система стійких спостережень, діагностування, прогнозування та вироблення рекомендацій щодо управління станом ґрунтів з метою збереження і відтворення їх родючості.
За масштабами спостережень та узагальненнями отриманої інформації виділяють локальний, регіональний і глобальний види моніторингу ґрунтів.
Моніторинг ґрунтів усі розвинуті країни здійснюють на основі рекомендацій ООН з 60–70 років ХХ століття, зважаючи на власні націо-нальні особливості.
В Україні система спостережень за окремими складовими навколишнього середовища діє в гідрології, метеорології, агрохімії, ґрунтознавстві, лісівництві тощо. Однак системи відомчих засобів моніторингу стану ґрунтового покриву мають низку істотних недоліків. Перш за все це відсутність комплексної організації робіт на державному рівні.
Згідно з положенням про державну систему моніторингу дов-кілля, моніторинг ґрунтів слід здійснювати за загальнодержавною і регіональними (місцевими) програмами, які визначають спільні дії центральних і місцевих органів виконавчої влади, узгоджені з метою і завданнями щодо охорони навколишнього середовища, екологічної безпеки та раціонального природокористування.
В Україні розроблена концепція ґрунтового моніторингу, згідно з якою мета моніторингу – отримання інформації для вироблення управлінських рішень щодо стабілізації і поліпшення якості ґрунтів, екологізації землеробства та досягнення кінцевого результату – розширеного відтворення ґрунтової родючості. Земельним кодексом України передбачено проведення моніторингу ґрунтового покриву як основи практичних заходів щодо екологічного оздоровлення ґрунтів.
Об’єктами ґрунтового моніторингу є основні типи, підтипи, роди, види та різновиди ґрунтів, які обираються в межах ґрунтової провінції і максимально відображають мозаїчність ґрунтового покриву, всі види і рівні антропогенного навантаження.
Завдання моніторингу ґрунтів:
– підтримання здатності ґрунтів до регуляції циклів біофільних елементів;
– контролювання і запобігання негативному розвитку процесів ґрунтоутворення, які проявляються в дегуміфікації, ерозії, переущільненні, підтопленні, засоленні тощо;
– контроль динаміки основних фізичних, хімічних, біологічних та інших ґрунтових процесів як у природних умовах, так і при антропогенних навантаженнях;
– поліпшення родючості ґрунтів, віддачі від меліорації і хімізації та підвищення якості сільськогосподарської продукції;
– вироблення критеріїв загальної оцінки сучасного стану ґрунтового покриву.
Моніторинг ґрунтів здійснюється на території природних об’єктів (лісів, заповідників), еталонних об’єктів високого рівня сільськогосподарського використання ґрунтів (держсортдільниці, поля господарств, де запроваджено контурно-меліоративну систему земле-робства), звичайних господарств.
Діяльність системи державного ґрунтового моніторингу контролюють МНС (визначення залишкової кількості пестицидів і важких металів у землях сільськогосподарських угідь); МОЗ (спостереження за хімічним та біологічним забрудненням ґрунтів на території населених пунктів); Мінагропрому (радіологічні, агрохімічні та токсикологічні спостереження за ґрунтами сільськогосподарського використання); Мінлісгоспу (визначення концентрації радіонуклідів, токсичних речовин у лісовому ґрунті); Держкомгідромету (визначення концентрації пестицидів, важких металів у ґрунті).
Забезпечує виконання завдань моніторингу ґрунтів низка організацій: головна станція, базова станція Лісостепу і Карпат, Український НДІ ґрунтознавства і агрохімії; базова станція Степу, Український НДІ захисту ґрунтів від ерозії; базова станція Полісся, Український НДІ землеробства; локальні станції Степу, Лісостепу, Карпат і Полісся; обласні проектно-вишукувальні станції хімізації сільського господарства; Українська гідромеліоративна служба; Державна служба сортовипробувань; гідрогеолого-меліоративні експедиції; УкрНДІзем-проект.
Державний соціально-гігієнічний моніторинг - це система
спостереження, аналізу, оцінки і прогнозу стану здоров'я населення
та середовища життєдіяльності людини, а також виявлення
причинно-наслідкових зв'язків між станом здоров'я населення та
впливом на нього факторів середовища життєдіяльності людини
(далі - моніторинг).
2. Моніторинг проводиться з метою забезпечення санітарного та
епідемічного благополуччя населення і використовується для
складання соціально-економічних прогнозів.
3. Моніторинг проводиться на державному рівні на основі
розробленої і затвердженої МОЗ за погодженням із заінтересованими
центральними органами виконавчої влади методики, а також
санітарних правил та інших методичних документів.
4. Інформаційний фонд даних державного соціально-гігієнічного
моніторингу (далі - інформаційний фонд) - це база даних про стан
здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини,
сформованих на основі результатів аналізу причинно-наслідкових
зв'язків між станом здоров'я населення та впливом на нього
факторів середовища життєдіяльності людини. Складовою частиною
інформаційного фонду є дані державної системи моніторингу
довкілля.
5. Завданнями моніторингу є:
1) формування інформаційного фонду;
2) виявлення причинно-наслідкових зв'язків між станом
здоров'я населення та впливом на нього факторів середовища
життєдіяльності людини на основі їх системного аналізу і оцінки
ризику для здоров'я людини;
3) підготовка пропозицій щодо поліпшення діяльності органів
виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань
забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.
6. У рамках проведення моніторингу використовуються дані
спостереження за:
1) станом здоров'я населення і факторами впливу на нього
середовища життєдіяльності людини, у тому числі біологічними
(вірусні, бактеріальні, паразитарні), хімічними, фізичними (шум,
вібрація, ультразвук, інфразвук, тепловий, іонізуючий,
неіонізуючий та інші види випромінювання), соціальними
(харчування, водопостачання, умови побуту, праці та відпочинку) та
іншими факторами - установи та заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, Мінбуд, Мінагрополітики,
установи Академії медичних наук;
2) природно-кліматичними факторами, джерелами техногенної дії
на навколишнє природне середовище, у тому числі на атмосферне
повітря, поверхневі та підземні води, ґрунти - Мінприроди, МНС,
Мінагрополітики, Держводгосп;
3) радіаційним станом - організації, що здійснюють
радіаційний контроль;
4) соціальним середовищем - Мінпраці;
5) станом охорони та умовами праці - МОЗ, Мінпраці, МНС,
Держкомстат;
6) структурою і якістю харчування, безпекою харчових
продуктів для здоров'я населення - установи та заклади державної
санітарно-епідеміологічної служби, державні установи ветеринарної медицини.
7. Моніторинг проводиться шляхом:
1) вивчення показників стану здоров'я населення і факторів
впливу на нього середовища життєдіяльності людини;
2) збирання, зберігання, оброблення і систематизації даних
про результати спостереження за станом здоров'я населення і
факторами впливу на нього середовища життєдіяльності людини
населення і середовища життєдіяльності людини.
8. Результати моніторингу використовуються для:
1) виявлення факторів, що шкідливо впливають на стан здоров'я
населення, та їх оцінки;
2) прогнозування стану здоров'я населення і середовища
життєдіяльності людини;
3) розроблення невідкладних і довгострокових заходів щодо
запобігання та усунення впливу шкідливих факторів середовища
життєдіяльності людини на стан здоров'я населення. _______________________________________________________
Література: http://bukvar.su, http://lubbook.net, http://www.refine.org.ua
