2015-10-13
8596
Опорний конспект.
Лекція: Початок Великої Вітчизняної війни.
План.
1. Напад Німеччини на Радянський Союз. Відступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи та евакуація.
2. Відновлення незалежності 30 червня 1941 р. Окупація України.
Напад Німеччини на Радянський Союз. Відступ Червоної армії. Мобілізаційні заходи та евакуація.
Завдання.
Відповісти на запитання письмово.
· За яким планом Німеччина напала на СРСР.
· Як швидко просувалися фашисти по території СРСР?
· Виписати причин невдач Червоної армії на початку війни.
· Який головний орган влади було створено на початку війни?
· Яка кількість українців була мобілізована до армії?
· В які регіони евакуйовували людей, промисловість, заклади освіти (наведіть приклади).
22 червня 1941 р. Німеччина та її союзники напали на СРСР. План «Барбаросса» (1940 р., «бліцкриг») передбачав швидке просування німецьких військ до найважливіших політичних і економічних центрів: війська групи армій «Північ» наступали на Ленінград, «Центр» — на Москву, «Південь» — на Київ.
Німецькі війська, маючи величезний досвід у веденні сучасної війни, були раціонально розташовані, зокрема на напрямах головних ударів вони в 6-8 разів переважали радянські війська, які їм протистояли. Німецькі танкові з'єднання просувалися зі швидкістю 50-60 км за добу за підтримки мотопіхоти, створюючи небувалі в історії воєн оточення — котли. Уже за перші два дні бойових дій на аеродромах та в повітрі Червона армія втратила понад дві тисячі літаків, залишившись без прикриття з повітря. Маючи значну перевагу в живій силі й техніці, значні потужні угруповання німців глибоко вклинилися на територію СРСР. До середини червня фронт стратегічного наступу гітлерівських військ становив 3 000 км, глибина вторгнення на головних напрямках — 400-600 км. За три тижні війни 28 радянських дивізій було повністю розгромлено, а ще 72 дивізії втратили понад 50 % особового складу — це 3/5 військ, що перебували в західних округах.
Причини невдач Червоної армії на початку війни:
· раптовість нападу; матеріальна непідготовленість до війни;
· незавершеність процесу переозброєння СРСР;
· відсутність надійних союзників; міжнародна ізоляція Радянського Союзу;
· розпорошення сил Червоної армії на кордонах;
· масові репресії армійського командного складу наприкінці 30-х років; некомпетентність воєнно-стратегічного керівництва.
Мобілізаційні заходи 1941 року та евакуація
Ця війна була для більшості радянських людей Великою Вітчизняною війною, тобто справедливою, визвольною. Відповідно до директив створеного 30 червня 1941 р. Державного комітету оборони (ДКО), який перебрав на себе всю повноту влади в Радянському Союзі, відбувалась мобілізація засобів і ресурсів в Україні. За липень 1941 — червень 1942 р. з України до армії та на флот призвали 3 млн 185 тис. осіб, у 12 областях сформували народне ополчення у складі 1,3 млн осіб, 657 винищувальних батальйонів, у яких формально налічувалося 160 тис. бійців. Водночас здійснювалася перебудова народного господарства на воєнний лад. Був збільшений робочий день, скасовувалися чергові й додаткові відпустки, запроваджувалися обов'язкові понаднормові роботи. Машинобудівні заводи України переналаштовувалися на виробництво озброєння, боєприпасів, військового обладнання.
Понад 80 % військово-промислового комплексу, включаючи 94 % авіазаводів, опинилися у фронтовій або прифронтовій зоні. В Україні 26 червня за рішенням ЦК КП(б)У та РНК УРСР була створена спеціальна комісія на чолі із заступником голови РНК УРСР Д. Жилою. Але оскільки воєнна доктрина передбачала війну «на чужій території», то не було розроблено планів евакуації. Усе робилося якнайшвидше. У ході евакуації з України було вивезено на Схід 550 підприємств (лише з Києва — 197), понад 70 ВНЗ, 276 училищ фабрично-заводського навчання, не менше 3,5 млн осіб населення. Робітники, колгоспники, інтелігенція Радянської України були евакуйовані до 43 східних областей й автономних республік Російської Федерації, Казахстану, Узбекистану, Киргизії, Таджикистану, Туркменії. На схід перебазувалися колгоспи, радгоспи, МТС, з яких у тил відправили понад 34 тис. тракторів, а також понад 6,3 млн голів худоби. У глибокий тил також було евакуйовано більшість науково-дослідних установ, вищих навчальних закладів, театрів, музеїв, медичних закладів. Вивезено і збережено фонди багатьох архівів і музеїв. Але через непідготовленість і недостатню організованість багато з того, що варто було б вивезти, не було евакуйовано. Через паніку та безлад вдалося евакуювати в тил менше 60 % великої рогатої худоби, 26,7 % свиней, 14,5 % коней. До 25 вересня 1941 р. вивезли лише 4 335 тракторів з 26 651. А за розпорядженням керівних органів усе цінне майно, у тому числі хліб, пальне і т. п., яке не можна вивезти, слід було знищувати, що керівники й робили.
Колосальний обсяг робіт виконали трудящі України в липні 1941 — червні 1942 p., зводячи оборонні рубежі. Було збудовано понад 4 000 км загороджувальних ліній, вручну переміщено 17 млн м3 землі, підготовлено 20 тис. військово-інженерних споруд. Проте усі зусилля виявилися марними, оскільки танкові з'єднання вермахту обійшли майже всі оборонні споруди.
