Підготовка насіння до сівби

Вибір гібриду (сорту)

В Україні зареєстровано понад 90 сортів і гібридів соняшнику. За

тривалістю вегетаційного періоду сорти і гібриди поділяють на скоростиглі –

вегетаційний період 80-100 днів, ранньостиглі – 100-120, середньоранні – 110-130 і

середньостиглі 120-140 днів. Скоростиглі сорти і гібриди поступаються

ранньостиглим і середньостиглим за урожайністю та олійністю. На сьогоднішній

день висівають переважно гібриди, продуктивність яких значно вища ніж у

сортів. Це вимагає щорічного поновлення посівного матеріалу, шляхом

придбання дорогого насіння, що окупається при додержанні всіх елементів

технології вирощування.

При вирощуванні соняшнику в господарстві слід мати два-три сорти

(гібриди) різних груп стиглості. Це дає можливість уникнути втрат насіння при

збиранні і більш ефективно використовувати техніку, а також частково

відмовитися від десикації посівів.

Сучасні сорти і гібриди характеризуються рівномірним дружним цвітінням

і визріванням кошиків, високою стійкістю до вилягання, скоростиглістю, стійкістю

до основних патогенів і шкідників, високою врожайністю.

Кращими гібридами для східного Лісостепу є Харківський 49, Світоч, Кий,

Красень, Еней, Український скоростиглий, Етюд, Ант, Дарій, сорти -

Харківський 3, Чумак. Перспективними сортами і гібридами є Аурасол, Вранац,

Відок, Дарій, Мілютін, Старобельський.

Потенційна врожайність гібридів досягає 40-42 ц/га, середня в

конкурсному випробуванні 32-35 ц/га, середня в виробничих умовах – 20-34 ц/га.

Система удобрення

Рівень споживання елементів живлення соняшником залежить від багатьох

факторів, а найбільше – від біологічних особливостей сорту чи гібриду. У

середньому на формування 1 т врожаю насіння соняшник виносить з ґрунту 65 кг

азоту, 27 кг фосфору і 125 кг калію. Більша кількість азоту і фосфору надходить в

рослини до цвітіння. Після утворення кошиків соняшник значно менше засвоює

фосфору, а калій використовує протягом всього періоду вегетації. Важливою

біологічною особливістю соняшнику є здатність кореневої системи добре

засвоювати калій із важкорозчинних сполук ґрунту. Тому не зважаючи на високий

винос калію з ґрунту, соняшник більшою мірою потребує азотних і фосфорних

добрив.

В умовах Лісостепу під соняшник доцільно вносити повне мінеральне

добриво під зяблеву оранку або передпосівну культивацію, під час сівби в рядки

та в підживлення. Оптимальна доза внесення мінеральних добрив для умов

середньої забезпеченості ґрунтів рухомими формами Р2О5 та К2О при

запланованій врожайності 30-35 ц/га становить на чорноземах типових N45Р60К45,

на чорноземах опідзолених та темно-сірих лісових ґрунтах N60Р45К60. В середньому

оптимальна доза становить N60Р60К60 [6]. Дози добрив для конкретного поля слід

визначати з урахуванням картограм забезпеченості ґрунту поживними

речовинами використовуючи відповідні поправочні коефіцієнти.

Найбільшу віддачу добрива дають при внесенні їх з осені під оранку. Якщо

з деяких причин восени цього зробити не вдається, добрива вносять навесні під

передпосівну культивацію.

При сівбі обов’язково вносять фосфорні добрива (Р10-15), що сприяє

підвищенню врожайності та вмісту олії в насінні.

Підживлення посівів соняшнику проводять лише за умови достатньої

вологозабезпеченості ґрунту та не удобрених з осені або навесні полях.

Враховуючи дефіцит і високі ціни на мінеральні добрива, можна вносити їх

в рядки малими дозами із розрахунку N10Р15К30. Максимальний приріст врожаю

насіння соняшнику при застосуванні оптимальних доз добрив складає 4-5 ц/га.

Основний обробіток

В залежності від грунтово-кліматичних умов, попередника, засміченості та

видового складу бур'янів система основного обробітку має певні особливості.

При розміщенні соняшнику після озимих зернових культур на полях,

засмічених багаторічними коренепаростковими бур'янами, обробіток проводять

за схемою поліпшеного зябу. Після збирання попередника проводять лущення

стерні на глибину 6-8 або 8-10 см дисковими знаряддями БДТ-7) у два сліди. Через півтора-два тижні після відростання паростків бур'янів

проводять друге лущення на глибину 10-12 або 12-14 см лемішними

лущильниками (ППЛ-10-25) або культиваторами-плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9,

КПЕ-3,8, КТС-10-01).

За необхідності, в міру відростання бур'янів, проводять третій обробіток

ґрунту. Наприкінці вересня – початку жовтня, після проростання бур'янів,

проводять оранку на глибину 27-30 см.

Підготовка насіння до сівби

Для сівби використовують кондиційне насіння районованих сортів,

схожість якого не менше 87 %, чистота 98 %, маса 1000 насінин 60-100 г.

Кондиційне насіння гібридів повинно мати схожість не нижче 85 %,

чистоту 98 %, масу 1000 насінин не менше 50 г. Посівний матеріал господарство

закуповує вже протруєним і готовим до сівби. Якщо насіння не оброблялось

отрутохімікатами, то протруєння проводиться у господарстві препаратами

приведеними в таблиці 2.22. Протруюють насіння соняшнику з добавкою

спеціального клею для прилипання препарату, в розчин якого добавляють

мікроелементи MnSO4+ZnSO4 по 0,3-0,5 кг/т. Ефективно поєднувати протруєння

насіння з додаванням стимуляторів росту (емістим С – 15 мл/т насіння,

агростимулін – 15 мл./т та ін.), що дозволяє підвищувати олійність на 3,5 % та

збільшувати вихід олії на 16-18 %.

Сівба

Строки сівби. У районах східного Лісостепу середні строки сівби

рекомендується диференціювати залежно від засміченості поля. На відносно

чистих від бур'янів полях кращими є строки сівби соняшнику при прогріванні

ґрунту на глибині загортання насіння до 8-100С. На дуже засмічених полях

висівати соняшник слід трохи пізніше, при прогріванні ґрунту до 10-120С і

знищувати основну масу бур'янів, які проросли до передпосівної культивації.

Норми висіву. За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН

оптимальна густота рослин гібридів перед збиранням урожаю повинна

становити: Світоч, Сівер, Еней, Ант, Дарій - 50, Погляд, Красень - 55, Харківський

58 - 60, Харківський 49 – 65 тис.штук рослин на гектар. В середньому оптимальна

густота стояння рослин для умов Лісостепу становить 45-65 тис.рослин на гектар.

Для цього норму висіву треба збільшувати при технології з використанням

гербіцидів на 15-20 %, без гербіцидів – на 25-30 %. Крім цього вводиться поправка

на польову схожість насіння, пошкодження рослин обробітком в період догляду

за посівами, боротьби зі шкідниками та хворобами. В залежності від маси

1000 насінин, вагова норма складає 4-8 кг/га.

Спосіб сівби. Сіють соняшник пунктирним способом з шириною міжрядь

70 см сівалками точного висіву (СПУ-С, СПУ-6М, СУПН-8, СПЧ-6 та ін.).

Додержання оптимальної швидкості руху при сівбі соняшнику гарантує

висівання заданої кількості насінин на погонному метрі та їх рівномірне

розміщення по довжині рядка.

Глибина загортання насіння. В оптимальних умовах зволоження глибина

загортання насіння основних сортів становить 6-8 см, гібридів – 5-6 см. У разі

запізнення з сівбою, при пересиханні верхнього шару ґрунту глибину загортання

насіння збільшують до 8-10 см (7-8 см). На важких вологих ґрунтах сіють на

глибину 4-5 см.

Догляд за посівами

Боротьба з бур'янами. При вирощуванні соняшнику за безгербіцидною

технологією при догляді за посівами застосовують комплекс агротехнічних заходів

знищення проростківта сходів бур'янів, створення сприятливих умов для росту і

розвитку рослин.

У посушливих умовах догляд за посівами починається з прикочування

посівів (якщо сівалки не обладнані спеціальними котками). На 5-6 день після

сівби, коли бур'яни знаходяться у фазі “білої ниточки”, проводять досходове

боронування легкими або середніми зубовими боронами впоперек або під кутом

до посіву. Швидкість руху агрегату не повинна перевищувати 5-6 км/год. При

затриманні сходів соняшнику, що буває в холодну погоду проводять друге

боронування за 3-4 дні до появи сходів соняшнику. У фазі 1-3 пари справжніх

листків проводять післясходове боронування легкими або середніми боронами,

щоб знищити бур'яни та розпушити грунт.

Збирання врожаю

Соняшник починають збирати коли побуріють і стануть сухими кошики не

менш як у 75-80 % рослин, а в решті – будуть жовто-бурими та вологість насіння

становитиме 12-14 %.

В умовах, коли достигання та збирання соняшнику збігається з дощовою

прохолодною погодою, для прискорення дозрівання та одержання сухого насіння

проводять десикацію посівів. Цю операцію починають виконувати на початку

побуріння кошиків при вологості насіння 25-30 %. Використовують реглон супер

150 SL, гліфоган 480 та інші десиканти (таблиця 2.22). Витрати робочої рідини при

авіаобприскуванні становить 100-120 л/га.

Збирають соняшник комбайном СК-5 “Нива” з спеціальним пристроєм

ПСП-1,5 або ДОН-1500Б з пристроєм ПСП-8 або ПСП-10, а також іншими

зернозбиральними комбайнами. Для зниження обертів молотильного барабану

до 250-350 об./хв. ремінну передачу заміняють ланцюговою.

Вимоги до збирання такі: втрати за збиральним агрегатом не повинні

перевищувати 3 %, засміченість зерна не більше – 1,5 %, в тому числі повністю

обрушених – 0,5 %.

Після збирання насіння соняшнику очищують від домішок і при

необхідності підсушують до вологості 7-8 %.

 

1.2 Показники, щохарактеризують стан забезпеченості та ефективність

використаннясільськогосподарськоїтехніки.

Машинно-тракторний парк в сільському господарстві, сукупність машин, необхідних для механізації роботи по вирощуванню сільськогосподарських культур. М-коду. п. складається з наступних груп: трактори (самохідні шасі) як універсальне енергетичне засіб; агрегатуються з ними сільськогосподарські машини (плуги, сівалки, борони, культиватори, косарки, різні прибиральні НЕ самохідні машини та інші); самостійно працюють збиральні машини; стаціонарні машини з індивідуальним або груповим приводом робочих органів; транспортні машини. Відповідно до вимог комплексної механізації сільськогосподарські машини, що входять до складу машинно-тракторного парку, об'єднують в комплекси для обробітку окремих сільськогосподарських культур з урахуванням особливостей виробництва у різних природно-кліматичних зонах. Структура цих комплексів машин змінюється в результаті спеціалізації господарства, а також залежно від технології виробництва та природно-кліматичних особливостей, що впливають на вибір машин. Основа економічного використання машинно-тракторного парку - дотримання правил технічної експлуатації, своєчасне відновлення парку, забезпечення розширеного відтворення на новій технічній основі. p align="justify"> Тема В«Аналіз використання машинно-тракторного паркуВ» в даний момент актуальна тим, що в більшості підприємств машинно-тракторний парк значно застарів, а основна діяльність більшості сільськогосподарських підприємств заснована саме на склад та зміст тракторного парку.

Ступінь забезпечення аграрних підприємств тракторним парком визначається діленням фактичної наявності тракторів на їх нормативну потребу. Остання розраховується різними методами. Найбільш ефективними є метод визначення потреби за піковими періодами збігу сільськогосподарських робіт і метод оптимізації складу машинно-тракторного парку за допомогою ЕММ і ЕОМ. При використанні першого методу як найбільш поширеного виділяють піковий період для тракторів загального призначення, який для більшості регіонів України припадає на підняття зябу, і окремо для універсально-просапних тракторів на період обробітку просапних культур і збирання трав. При цьому враховуються й інші роботи, що мають бути виконані даними групами тракторів у визначені періоди. Наприклад, у першому з них, крім оранки, враховуються транспортні роботи, деякі операції по збиранню цукрових буряків і кукурудзи, посіву озимих, а у другому — обслуговування тваринницьких ферм, транспортні роботи тощо.

Знаючи тривалість календарного пікового періоду, загальну потребу в певній групі тракторів можна визначити за формулою:

де — потреба в певній групі тракторів; — обсяг робіт у змінних нормах виробітку, що повинні бути виконані в календар­ному піковому періоді; — кількість днів у календарному піковому періоді; — коефіцієнт використання календарного періоду за метеорологічними умовами; — коефіцієнт змінності; — коефіцієнт виконання змінних норм виробітку; — коефіцієнт технічної готовності, який залежить від тривалості календарного (робочого) періоду. Якщо, останній триває, наприклад, до 15 днів, то Кт дорівнює 0,95—0,98, а до 30 днів — 0,9—0,95.

Для визначення рівня ефективності використання тракторного парку, встановлення міжремонтних строків, контролю за витрачанням пального, організації планової роботи сільськогосподарських підрозділів (тракторних і тракторно-рільничих бригад, механізованих ланок, загонів) є необхідність у використанні таких умовних показників, як умовно-еталонний трактор і умовно-ета­лонний гектар. Фізичні трактори переводяться в умовно-еталон­ні за коефіцієнтами, що визначені, виходячи з нормативного виробітку за зміну. За одиницю беруть трактори класу 3 т (ДТ-75, Т-74, Т-75) з нормативним виробітком 7 га. Тоді, скажімо, трактор Т-150 з нормативним виробітком 11,6 га матиме коефіцієнт для переведення 11,6: 7 = 1,65, Т-100М — відповідно 10,2 і 1,34, МТЗ-52Л — 4,1 і 0,58, Т-16 — 1,4 і 0,2 і т. д.

Умовно-еталонні гектари визначають множенням кількості виконаних нормозмін трактором відповідної марки на його змінний еталонний виробіток. Останній розраховують по кожній марці тракторів множенням коефіцієнта для переведення цієї марки трактора в умовно-еталонний на тривалість зміни в годинах. Якщо, наприклад, тривалість зміни становить 7 год, а робота виконується трактором Т-100, то його змінний еталонний виробіток дорівнюватиме 9,38. За умови, що протягом року цим трактором виконано 215 нормозмін, його річний виробіток становитиме 2017 умовно-еталонних гектарів. При цьому кількість нормозмін визначають діленням фактично виконаного обсягу робіт за робочу зміну на змінну норму виробітку. У тих випадках, коли трактором виконується почасова робота, кількість нормозмін визначають діленням відпрацьованого часу на 7 год.

Ступінь раціональності (ефективності) використання трактор­ного парку підприємства визначається за такими трьома групами показників.

1. Показники інтенсивності використання тракторного парку:

коефіцієнт використання тракторного парку, визначається діленням тракторо-днів у роботі на тракторо-дні перебування в господарстві;

відпрацювання одним трактором машино-днів, розраховується діленням усього обсягу відпрацьованих тракторним парком машино-днів на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором машино-змін, обчислюється діленням усього обсягу відпрацьованих машино-змін на середньорічну кількість тракторів;

відпрацювання одним трактором нормозмін, визначається аналогічно, лише в чисельнику беруться виконані тракторним парком нормозміни;

коефіцієнт змінності, розраховується як відношення відпрацьованих машино-змін до відпрацьованих машино-днів.

2. Показники продуктивності використання тракторного парку:

річний виробіток умовно-еталонних гектарів одним трак­тором, визначається діленням загального обсягу виконаних трак­торним парком робіт, включаючи стаціонарні, земляні і транспортні в умовно-еталонному визначенні, на середньорічну кількість тракторів;

змінний виробіток одним трактором, обчислюється діленням загального обсягу виконаних тракторним парком робіт на кількість відпрацьованих ним машино-змін;

денний виробіток одним трактором, визначається аналогічно попередньому показнику, лише в знаменнику беруться відпрацьовані машино-дні;

коефіцієнт виконання тракторним парком норм виробіт­ку, розраховується діленням виконаних нормо-змін на відпрацьовані машино-зміни.

3. Показники економічності використання тракторного парку:

собівартість одного умовно-еталонного гектара, визначається діленням усіх витрат на експлуатацію тракторів, сільськогосподарських машин і знарядь на загальний обсяг робіт в умовно-еталонних гектарах, виконаних тракторним парком;

витрати палива на один умовно-еталонний гектар.

Для визначення економічної ефективності використання всього машинно-тракторного парку, включаючи не лише силові (трак­тори), а й робочі машини, розраховують показник виходу валової продукції рослинництва на гривню вартості цих машин. З підвищенням даного показника створюються необхідні економічні передумови для швидкої окупності витрат на придбання техніки та її заміни на більш продуктивну.

Показники інтенсивності характеризують напруженість використання тракторного парку протягом року і є вихідними у формуванні показників його продуктивності, а тому розглядаються як істотні фактори зниження витрат на одиницю тракторних робіт. Чим більше відпрацьовано кожним трактором машино-днів і виконано нормо-змін, чим вищий коефіцієнт змінності, тим більшим буде за інших однакових умов його річний виробіток в умовних еталонних гектарах, і навпаки.

Залежність продуктивності тракторів за показником річного виробітку від інтенсивності їх використання можна зобразити у вигляді виразу:

де — річний виробіток тракторів; — кількість відпрацьованих одним трактором машино-днів; — коефіцієнт змінності; — виробіток умовно-еталонних гектарів за одну машино-зміну.

За допомогою цієї формули можна визначити вплив кожного множника (фактора) на зміну річного виробітку у звітному році порівняно з базовим і завдяки цьому розкрити причини підвищення (зниження) продуктивності тракторного парку.

Існує багато напрямів поліпшення використання тракторного парку. Одні з них не залежать від аграрних підприємств, оскільки пов’язані з конструктивними параметрами силових і робочих машин. Йдеться про необхідність створення нових і вдосконалення існуючих моделей і модифікацій тракторів зі строком служ­би дизельних двигунів і трансмісій до 5—6 тис.мотогодин без капітального ремонту, які мали б вищу питому енергомісткість, кращу маневреність, вищі робочу і транспортну швидкість і, що особливо важливо в умовах високої вартості пального, менше витрачали б палива на одиницю виконуваних робіт.

Серед напрямів поліпшення використання тракторного парку, які залежать від аграрних підприємств, важливе місце займають установлення його раціональної структури, забезпечення тракторів необхідним шлейфом робочих машин і знарядь, раціональне комплектування тракторних агрегатів, підвищення кваліфікації механізаторів та вдосконалення їх матеріального стимулювання за кращі результати роботи, поліпшення технічного обслуговування і проведення своєчасних та якісних ремонтів, удосконалення організації виробничих процесів.

На кожному підприємстві необхідно підвищувати змінну продуктивність тракторних агрегатів за рахунок таких факторів, як повне використання конструктивної ширини захвату агрегату, раціональне формування середньозмінної швидкості його руху і робочого часу зміни. Відомо, наприклад, що при недовикористанні конструктивної ширини агрегату на 1 % (робота без ходо-покажчика) його продуктивність знижується на 2,5 %. Середньозмінна швидкість руху агрегату часто буває низькою через неправильне регулювання робочих органів машин, невміння трактористів маневрувати швидкостями. Дослідами наукових організацій установлено, що перейти із швидкості, скажімо, 4 км на швидкість 6 км доцільно лише за довжини шляху не мен­ше 24—35 м.

Для зниження собівартості умовного еталонного гектара, а значить, і сільськогосподарської продукції важливо не лише підвищувати продуктивність тракторних агрегатів, а й економно витрачати паливно-мастильні матеріали, які через багаторазове подорожчання стали однією з основних статей витрат у структурі всіх витрат на експлуатацію машинно-тракторного парку. Надзвичайно серйозною проблемою, яка вимагає регулювання на макрорівні, є достатнє забезпечення аграрних підприємств дизельним паливом, бензином і мастилами.

 

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

ТОВ ПРОДОВОЛЬЧА КОМПАНІЯ «ЗОРЯ ПОДІЛЛЯ»

2.1 SWOT - аналіз підприємства

SWOT-аналіз - це процес встановлення зв'язків між найхарактернішими для підприємства можливостями, загрозами, сильними сторонами (перевагами), слабкостями, результати якого в подальшому можуть бути використані для формулювання і вибору стратегій підприємства. Він проводиться з метою дослідження підприємства як господарюючої системи у певному ринковому середовищі.

В основі даної методології аналізу покладена теорія М.Портера про конкурентоспроможність організації у власній галузі. Процес SWOT-аналізу проводять на основі аналізу діяльності організації за допомогою нижче приведених блоків питань.

Загальна характеристика об'єкта дослідження охоплює ряд питань:

історія розвитку організації, організаційно-правова форма організації,

інфраструктура організації (наявність та характеристика підсобних господарств; розвиненість транспортної мережі тощо),

діяльність організації (сектор економіки, в якому працює організація; місія організації,існуючі ринки товарів та послуг, основні види товарів та послуг, що надаються організацією, та ін.).

 

Методика проведення SWOT-аналізу передбачає здійснення декількох етапів:

На першому етапі визначаємо власні сильні і слабкі сторони підприємства. Перший етап дозволяє визначити, які сильні сторони і недоліки підприємства. Для цього необхідно: скласти перелік параметрів, по якому оцінюватиметься підприємство; по кожному параметру визначити, що є сильною стороною підприємства, а що – слабкою; зі всього переліку вибрати найбільш важливі сильні і слабкі сторони підприємства.

Таблиця 2.1 - Загальна характеристика сильних і слабких сторін господарства

Потенційні внутрішні переваги	Потенційні внутрішні недоліки

 

Други етап полягає у визначені ринкових можливостей і загроз (табл. 2). Це своєрідна «розвідка місцевості» - оцінка ринку. Цей етап дозволяє оцінити ситуацію поза вашим підприємством і зрозуміти, які у вас є можливості, а також, яких погроз слід побоюватися.

 

Таблиця 2.2 - Загальні зовнішні можливості та загрози для підприємства

Потенційні зовнішні можливості	Потенційні зовнішні загрози

 

Третій етап це зіставлення сильних і слабких сторін підприємства з можливостями і погрозами ринку. Для зіставлення можливостей підприємства умовам ринку і узагальнення результатів SWOT-аналізу застосовується матриця SWOT, яка має наступний вигляд

Таблиця 2.3 - Матриця SWОТ-аналізу

Зовнішнє середовище   Потенціал підприємства	Можливості зовнішнього середовища: 1. 2. 3. 4.	Загрози зовнішнього середовища: 1. 2. 3. 4.
Сильні складові потенціалу: 1. 2. 3.
Слабкі складові потенціалу: 1. 2. 3. 4.

 

2.2 Показники розміру підприємства, забезпеченість підприємства

основними видами ресурсів

Державне підприємство «дослідне господарство «Бохонецьке» науково-виробничого центру «СОЯ» національної академії аграрних наук України»

 

 

Таблиця 2.4 Основні показник розміру господарства

Показники	Роки	звітний до базисного
			відхилення, +/-	%
Площа с.-г. угідь, га
в т.ч. площа ріллі
Середньорічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.				-323
Середньорічна чисельність працюючих, чол.				-16	63.6
Поголів’я, ум. гол. - свиней	13.5	23.4	18.6	5.1	137.7
Товарна продукція сільського господарства в фактичних цінах реалізації, тис. грн.					422.7

 

Проаналізувавши дані в таблиці 2.4 можна зробити висновки про:

– площа сільськогосподарських угідь на протязі трьох років не зазнала ніяких змін;

– зменшилась вартість основних виробничих фондів на 85 %.

– порівняно з 2016 роком кількість працюючих знизилась на 66.3%.

– поголів’я свиней збільшилось на 137%;

– значно збільшилась кількість реалізованої продукції з 2016 роком на 422.7%.

 

На відміну від промислових та інших підприємств, де земля грає пасивну роль, виступаючи як місце, на якому відбуваються виробничі процеси, в сільськогосподарських підприємствах земля є основним засобом виробництва, без якого неможливий процес сільськогосподарського виробництва, а його ефективність безпосередньо залежить від її якісного стану, характеру та умов використання. В аграрному виробництві земля функціонує одночасно і як предмет, і як засіб праці.

 

Земельні ресурси як основний засіб виробництва сільськогосподарських підприємств мають ряд специфічних особливостей, що істотно відрізняють їх від інших засобів виробництва і роблять великий вплив на економіку сільськогосподарських підприємств.

Забезпеченість основними фондами та їх використання характеризують слідуючи показники: розмір та структура основних виробничих фондів, динаміка основних фондів, озброєність праці основними фондами (фондоозброєність), розмір та структура енергетичних засобів, забезпеченість енергоресурсами (енергоозброєність), забезпеченість тракторами, комбайнами, іншими сільськогосподарськими машинами, фондовіддачі, фондомісткості.

Для оцінки ефективності сільськогосподарського виробництва застосовують систему взаємопов'язаних економічних показників, які характеризують ефективність використання основних елементів виробництва(землі, праці, засобів виробництва) і відображають інтенсивні умови господарювання, що сприяють підвищенню ефективності виробництва.

Фондозабезпеченність вимірюється як відношення середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення до площі сільськогосподарських угідь.

Фондоозброєність праці знаходиться діленням середньорічної повної початкової вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення на середньорічну чисельність працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві.

Фондовіддача в сільському господарстві визначається, як відношення вартості валової сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення (виробнича фондовіддача). Розмір цього показника залежить як від виходу, так і від розміру і складу основних засобів. Так, недостача окремих видів основних засобів, наприклад збиральної техніки, складських приміщень, позначається на використанні інших їх видів у виробництві та збереженні продукції.

Фондомісткість в сільському господарстві визначається як відношення середньорічної вартості основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 100 грн. до вартості валової сільськогосподарської продукції. В процесі аналізу цей показник можна розкласти по видам фондів, що дає змогу конкретизувати висновки і порівняти фактичну фондомісткість з плановою, нормативною. Показники фондовіддачі та фондомісткості обернено пропорційні. Залежно від того, вартість яких виробничих фондів (основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення або всіх основних фондів) використано в розрахунках, фондовіддача може бути виробничою і повною. Виробничу фондовіддачу розраховують як відношення вартості сільськогосподарської продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення.

 

 

Таблиця 2.5 Забезпеченість підприємства основними видами ресурсів та ефективність їх використання.

Показники	Роки	звітний до базисного
			відхилення, +/-	%
Землезабезпеченість, га				-232	75.2
Забезпеченість трудовими ресурсами (в розрахунку на 100 га с.-г. угідь), чол.	6.9	5.5	4.4	-2.4	63.7
Середньорічна вартість основних виробничих та оборотних фондів, тис. грн.				-323
Фондозабезпеченість, тис. грн. на 100 га с.-г. угідь	40.5	39.9		14.5	135.8
Фондоозброєність, тис. грн. на 1 середньорічного працівника	52.1	66.6		17.9	134.3
Фондоємність, грн. на 1 грн. виробленої продукції	0.90	35.3	0.18	-0.72
Фондовіддача, грн. на 1 грн. залучених основних і оборотних фондів	1.1	0.028	5.4	4.3	490.9
Норма прибутку, %	6.4	-32.8	-1.8	-8.2	-28.1

 

Проаналізувавши таблицю 2.5 ми бачимо що землезабезпеченість

2016 році порівняно з 2014 зменшилась на 24.8%

Ефективність використання основного капіталу підприємства здійснюється за такими показниками, як фондовіддача, фондоємність та фондоозброєність праці.

Фондовіддача- Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції у вартісному вираженні на одиницю основних виробничих фондів

Фондоємність -Вона показує скільки на одиницю виробленої продукції у вартісному вираженні потрібно основних виробничих фондів (обладнання).

Фондоозброєність праці- вона показує скільки основних фондів підприємства припадає на 1 основного працівника. Ефективність використання оборотного капіталу підприємства здійснюється за такими критеріями, як термін одного обороту, коефіцієнт оборотності та коефіцієнт завантаження.

 

2.3 Місце галузі в економіці господарства таекономічна ефективність виробництва

 

Таблиця 2.6 Економічна ефективність виробництва сільськогосподарської продукції

Показники	Роки	звітний до базисного
відхилення,+/-	%
Вироблено товарної продукції, грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь
100 грн. основних фондів	110.9	2.8	545.5
Одержано прибутку (збитку), грн. в розрахунку на: 100 га с/г угідь		-187000	-15691	-37691	-71.3
100 грн. основних фондів	8.3	-73	-4.3	-12.6	-51.8
Урожайність, ц/га	23.5	33.7	42.7	19.2	181.7
- зернових
- ріпак	24.5	17.9	21.83	-2.67	-89.1
-соняшник		-			2860.2
-соя				-1346	-36.17
Продуктивність тварин:
- середньодобовий приріст свиней, г
Прибуток (збиток) тис. грн.		-174	-111	-325	-51.2
Рівень рентабельності, %		-32	-1	-10	-15.1

 

За отриманими результатами таблиці 2.6 ми бачимо що державне підприємстводослідне господарство «Бохонецьке» підприємство протягом років 2015-2016 зазнає збитків це пов’язано з великою собівартостю продукції

Таблиця 2.7 Структура товарної продукції

Продукція	Роки	В середньому за 3 роки	Місце в ранжированому ряду
тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Продукція рослинництва, всього								96.6
в т.ч зернові
-пшениця озима		16.01		11.03		28.44	1548,6	31.1
- ячмінь		14.36		9.9		2.6		4.9
- ріпак				18.07	-	-	293.3	5.17
- соняшник		2.1	-	-
- соя		27.04		43.9		12.9		24.3
Продукція тваринництва, всього		0.9		1.9		0.8
-приріст свиней		0.9		1.7		0.7
Всього

 

На основі отриманих даних про структуру товарної продукції підприємства, питому вагу кожного виду продукції і їх місця в ранжированому ряду ми можемо визначити коефіцієнт спеціалізації підприємства.

Коефіцієнт спеціалізації можна визначити за формулою:

 

(.)

 

де Т_і – питома вага кожної галузі в структурі товарної продукції %.

і – порядковий номер галузі в ранжируваному ряду по питомій вазі структури товарної продукції.

Підприємство багатогалузеве якщо коефіцієнт спеціалізації не перевищує 0,2. Має слабкий рівень спеціалізації якщо =0,2-0,3.Середній =0,3-0,4. Буде мати рівень спеціалізації вище середнього коли =0,4-0,5. Високий при =0,5-0,6. Глибокий - вище 0,6 [8].

 

 

Визначивши коефіцієнт спеціалізації можна зробити висновок про те що держане підприємство дослідне господарство «Бохонецьке» має середній коефіцієнт спеціалізації підприємства. В рослинництві переважає вирощування соняшнику, пшениці і сої, в тваринництві лише вирощування свиней.

Отже напрям спеціалізації підприємства буде «Вирощування зернових культур».

 

Таблиця 2.8Місцегалузівиробництва соняшнику в

Економіцігосподарства в звітному 2016році

Показники	По господарству	По продукції	Питома вага продукції в економіцігосподарства,%
Посівна площа, га			39.94
Виробничізатрати, тис.грн.
Собівартістьреалізованоїпродукції тис. грн..			55.7
Валова продукція в порівняних цінах, тис. грн.			46.6
Виручкавідреалізації тис.грн			54.99
Прибуток тис. грн..	-111	-33	-15.88

 

Судячи по даних наведених в таблиці 2.8 можна сказати, що виробництво сільськогосподарської продукції є збиткове, причина тому висока собівартість продукції

 

Таблиця 2.9 Показникиекономічноїефективностівиробництвапродукції

тваринництва за досліджуваний період.

Показники	Роки	Звітнийдо базового
			відхилення +/-	%
Урожайність, ц/г.		-
Рівеньтоварності, %	0.65	-	0.99	0.34	152.3
Прибуток на 1 га. грн.	-1.3	-	-2.21	-0.91	-170
Прибуток на 1 ц. грн	-7	-	-211	-204	-3014.29
Рівеньрентабельності, %	-37	-	-0.58	36.4	-1.56

 

2.4 Аналіз ефективності використання сільськогосподарської техніки

у господарстві.

 

 

Таблиця 2.10 Наявність і стан сільськогосподарської техніки

Активна частина елементів виробничої потужності підприємства	2014р.	2015р.	2016р.
Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%	Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%	Наявність	В т.ч. справних	Відношення,%
Трактори,всього
у тому числі гусеничні	-	-	-				-	-	-
Автомобілі,всього
зернозбиральні комбайни усіх видів
тракторні причепи
кормозбиральні комбайни, включаючи силосозбиральні

 

Таблиця 2.11 Ефективністьвикористання тракторного парку

Показники	Роки	Звітний до базисного
			+\-	%
Коефіцієнт використання тракторного парку	0.8	0.7	0.7	-0.1
Відпрацьовано 1 трактором: -машино-днів		9.1	3.8	-2.2	69.3
-машино-змін	10.8	18.2	7.6	-3.2	70.3
-нормозмін
Коефіцієнт змінності
Річний виробіток умовно-еталоних гектарів 1 трактором	126.3			-36	71.4
Виробіток 1 трактором: -змінний, га	11.6		11.6
-денняй, га	38.4	38.4	38.4
Коефіцієнт використання тракторним парком норм виробітку	0.5	0.5	0.5
Собівартість одного умовно-еталонного гектара, грн	211,5
Витрати палива на один умовно-еталонний лектар, л	14.1	14.1	14.1

Таблиця 2.12 Ефективністьвикористання комбайнового парку

Показники	Роки	Звітній до базисного
			+\-	%
Кількістьвідпрацьованих 1 комбайном за сезон - машино-д нів,
- машино-змін	12.12		13.3	1.18	105.7
Кількістьзібранихгектаріводнимкомбайном, га: - за сезон,			186.2	16.2	109.5
- за машино-день,	23.1	23.1	23.1
- за машино-зміну
Собівартість 1 гектара зібраноїплощі, грн.
Витратапального на 1 гектарзібраноїплощі, л	14.7	14.7	14.7

 

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРИЙНЯТТЯ

УПРАВЛІНСЬКОГО РІШЕННЯ

 

3.1

 

3.2 Економічнийефектвідвпровадженнясільськогосподарської

техніки та прийняттяуправлінськогорішення.

Таблиця 3.13 Вихідні дані

Назва показників	Одиниці виміру	Нива-Ефект (еталоний)	NEW HOLLAND CR9080 (дослідний)
Маса комбайна, м	кг
Балансова ціна, Цб	грн.	590 000
Потужність двигуна трактора агрегатуючого комбайна, N	кВт
Питома витрата палива, Д	грн./кВт год
Ціна 1 кг палива, Ц п	грн./кг
Пропускна спроможність, q	кг/с	5.6	10.8
Врожайність, Ав	ц/га	3.1	3.1
Кількістъ обслуговуючого персоналу, п	чол.
Тарифна ставка, t год	грн./год	29,90	29,90
Норми відрахувань: - на амортизацію, а - на поточний ремонт, r	% %
Нормативне річне завантаження, tp	год
Коефіцієнти: - експлуатаційної надійності, К е.н. - використання часу зміни, Кзм - ефективності капіталовкладень, Ен -використання потужності двигуна, Δд	-   -   -   -	0,85   0,8   0,10   0,80	0,96   0,7   0,10   0,85

 

Продуктивність комбайнів за годину чиcтого часу визначаємо

досягнутої пропускної спроможності, врожайності і соломистості за

формулою:

(1.1)

де q - пропускна спроможність молотарки;

- врожайність.

 

Для дослідного і еталонного комбайна цей показник буде рівним

 

Продуктивність за годину часу зміни знаходимо з виразу:

(1.2)

де Пг - продуктивність за годину чистого часу;

Ке.н. - коефіцієнт експлуатаційної надійності;

Кз.м. - коефіцієнт використання часу зміни.

Для еталонного і дослідного комбайнів:

Експлуатаційні видатки на одиницю продуктивності визначаються з

виразу:

(1.3)

де 3о - питома заробітна плата оператора на 1 га, яка визначається за

наступною формулою:

де tгод - тарифна ставка.

Для порівнювальної техніки:

А - питомі відрахування на реновацію і капітальний ремонт, які

визначаються за формулою:

(1.5)

 

де Цб - балансова ціна комбайна;

а - норма відрахувань на амортизацію;

tр - нормативне річне завантаження комбайна.

 

Для еталонного ідослідного комбайнів:

 

Питомі затрати на поточний ремонт, які визначаються за

формулою:

 

(1.6)

де r - норми відрахувань на поточний ремонт.

Питомі затрати на паливо-мастильні матеріали, які

визначаються за формулою

 

(1.7)

 

де N - потужність трактора;

Δд - коефіцієнт використання потужності двигуна;

Д – питома витрата палива;

Цп - ціна одного кілограма палива.

Для порівнювальної техніки:

 

Просумувавши експлуатаційні видатки по кожному з комбайнів

отримаємо:

Ве = + + + =937.6грн.

Вб = 35 + 355.3+165.8 + =864.1 грн.

Річна економія від зниження експлуатаційних видатків з розрахунку

на одну машину складає:

Ев=(Ве-Вд)Пз.м.tр. (1.8)

Ев = (937.6-864.1)∙5.1 ∙180 = 67473грн.

 

Питомі капіталовкладення визначаються за формулою:

(1.9)

 

 

Річний економічний ефект від впровадження дослідного комбайна

визначається:

Ер = [(Ве – Вд) + Ен(Кп.е - Кп.д) ]× Пз.м×.tр (1.10)

 

Ер =[(937.6 -864.1) + 0,10( - )]×5.1×180=385830.54 грн.

 

Визначаємо термін окупності з виразу:

(1.11)

 

де Цбе;Цбд - балансові ціни еталонної та дослідної машин;

Ер - річний економічний ефект.

Ми отримали термін окупності:

 

 

Питомі затрати праці визначаємо за формулою:

(1.12)

 

Зниження питомих затрат праці становить

 

Сп = [(3 _пе -3_пд)/ 3пе ]×100 (1.13)

 

Сп = [( -0.19)/ ] 100 = 48.6%

 

Таким чином, очікуваний економічний ефект від впровадження

дослідного комбайна John Deere-9500 порівняно з еталонним КЗСР-9М

„Славутич”складає 53859 грн. на рік на одну машину.

Термін окупності дослідного комбайна не дуже великий – 3,7 року,

його запровадження дасть змогу знизити затрати праці на 4,6%.

 

3.14 Техніко – економічні показники

Назва показника	Варіанти
базовий	проектний

 

ВИСНОВКИ