Розрізняють: річний економічний ефект і сумарний економічний ефект

1. Річний економічний ефект (Ер.) – це річна економія всіх ресурсів підприємства, у результаті впровадження заходів НТП.

Для розрахунку економічного ефекту за базу для порівняння застосовується замінна техніка. Оцінювана продукція перевершує базовий зразок, якщо вона перевершує

його хоча б по одному показнику, не уступаючи йому по жодному з інших.

 

Ер.= (С₁-С₂)*Q -Ен.*(К₂-К₁), грн.

 

річна економія К_дод

від зниження с/с _.

 

де С₁ - собівартість одиниці продукції до впровадження нової техніки

(базовий варіант);

С₂ - собівартість одиниці продукції після впровадження нової техніки

(новий варіант);

К₁, К₂ – капітальні вкладення в діючу (базову) техніку і нову

техніку (вартість устаткування, площ, проектних і монтажних робіт);

Строк окупності капітальних вкладень визначається:

Ток_.= К₂-К₁/(С₁-С₂)*Q, грн.

 

 

При розрахунку строку окупності необхідно враховувати термін фізичного і морального старіння і термін висновку техніки на капітальний ремонт. Рекомендується, що для техніки з терміном служби 3-5 років витрати повинні окупитися на 1-1,5 року раніш виводу її з експлуатації, тобто за 2-3,5 року; з терміном служби 10 років, що виводиться на капремонт через 5 років, строк окупності споживача не повинний перевищувати 4 роки; для техніки з терміном служби 15-20 років строк окупності повинний бути не більш 6 років.

2. Сумарний економічний ефект розраховується у виробника і споживача нової техніки за весь період її виробництва і використання.

А) Економічний ефект у виробника нової техніки (Евр_.) визначається, як чистий прибуток, що залишається на підприємстві після сплати податків.

Евр_. = [(Ц-с)*N-П]*Т

Ц – ціна одиниці нової техніки, грн.;

С – собівартість виготовлення одиниці нової техніки, грн.;

N – кількість одиниць нової техніки;

П – податок на прибуток підприємства ____% і інші виплати з прибутку;

Т - період виробництва продукції.

Порівняльний економічний ефект у виробника від заміни змінюваної з виробництва нової техніки визначається по формулі:

Евр. = [(Цн – Сн) – (Цб – Сб) * Nн - П]

де Цн і Цб – ціна нової і базової техніки, грн.;

Сн і Сб – собівартість нової і базової техніки.

Б) Сумарний економічний ефект у споживача (Е_сп.) визначається по формулі:

Е_сп..= Р_т-З_т, грн.

де Р_т- результати впровадження нової техніки за розрахунковий період часу (Т) у

грошовому вимірі (вартість продукції, виготовленої за допомогою

нової техніки);

Зт. (витрати зв'язані з використанням нової техніки за розрахунковий період

часу (с/с продукції і капвкладення);

Тому що розрахунковий період має значну тривалість, то результати і витрати кожного року визначаються з урахуванням фактора часу, тобто приводяться до єдиного моменту часу за допомогою коефіцієнта приведення a. Приведення до єдиного моменту часу зв'язано зі знецінюванням грошей у результаті: 1. Інфляції 2. Банківського відсотка; 3. Ризику не одержати своїх вкладених грошей. Вартість грошей у часі означає, що гривня, отримана раніш, коштує більше, ніж гривня, отримана пізніше. В економічному і фінансовому аналізі техніка виміру поточної і майбутньої вартості називається дисконтуванням.

Тт

Р_т=åР_t*a,грн З_т=åЗ_t*a,грн

^{t=1 t=1}

деР_t, З_t- результати і витрати в t-м року розрахункового періоду;

a=1/(1+Е_пр)^t-1

де a - коефіцієнт приведення різночасних витрат і результатів до єдиного

моменту часу (до початку розрахункового періоду - року початку

фінансування робіт);

Е_пр – нормативний коефіцієнт приведення рівний 0,1 (величина банківського

відсотка);

t- розрахунковий рік.

a1=1;a2 = 0,9091; a3 = 0,8264; a4 = 0,7513

Р_t= Цвир.*Q

де Цвир. – ціна одиниці продукції (виробу), зробленої за допомогою нового

засобу праці;

Q – кількість продукції в натуральних одиницях.

З_{t. = С}*Q + Ц + Ксуп

С – собівартість одиниці продукції;

Ц – ціна нового засобу праці (одноразові капвкладення);

Ксуп – супутні капітальні вкладення на впровадження нової техніки.

Ціна нової техніки на одиницю корисного ефекту повинна бути нижче, ніж ціна базової техніки з урахуванням росту продуктивності нової техніки і терміну її служби.

Цн (Цб*Кп*Кд, або Цн = 0,9*Цб*Кп*Кд

де Кп=Вн/Вб – коефіцієнт підвищення продуктивності нової техніки (Вн) у

порівнянніз базової (Вб);

Кд – коефіцієнт підвищення довговічності, що визначається як:

Тн*Кк/Тб, де Тн і Тб – термін служби нової і базової техніки, років;

Кк – коригувальний коефіцієнт, що залежить від частки вартості капітального

ремонту в первісній вартості техніки (0,8-0, тобто, якщо вартість капремонту

складає 0,2 первісні ціни нової техніки, те Кк =0,8)

0,9 – рекомендований коефіцієнт здешевлення нової техніки.

 

 

2. Методика розрахунку економічного ефекту від впровадження ПП

 

Джереламиекономічногоефектувідупровадження ІС на підприємствахможуть бути:

- зниженнятрудомісткостіробіт на будь-якихстадіяхорганізації і підготовкивиробництва, власневиробництва, збуту, що приводить до підвищенняпродуктивностіпраці і зниженнюсобівартостіпродукції;

- економіявиробничихресурсів: трудовівитрати, матеріали, паливо, енергія, капітальнівкладення у виробничіфонди;

- зниження браку, підвищенняякостіпродукції, скороченнятермініввиконанняіснуючихзамовлень і появанових, збільшенняобсягівзбутупродукції за рахунокпідвищенняоперативності і якостіприйнятихуправлінськихрішень;

- економія часу на розробку і використання оперативної документації, поліпшення обслуговування клієнтів, збільшення відвідуваності сайтів.

- додатковий доход, одержуваний за рахунокрішення задач, спрямованих на підвищенняефективностівиробництва і збуту, раніше (без ІС) не розв'язуваних. Тут необхідновідзначити, щовпровадження ІС здатнезмінити сам характер праці, з'являєтьсяможливістьзосередитися на рішеннісправдітворчихнеформальних задач, а рутинну роботу перекласти на ІС. У результатіз'являєтьсяможливістьвирішуватизадачі, раніше в принципі не розв'язуваніабовимагаливеличезнихвитрат (наприклад, комп'ютернемоделюванняпроцесів і явищдозволяє «програти» різніситуації без проведеннятривалих і дорогих іспитівчизвестиїх до мінімуму);

 

Для розрахункуекономічноїефективності проектувизначаютьсякапітальні і поточнівитрати, зв'язанізвикористаннямінформаційної системи (ІС), програмного продукту ПП).

Капітальні вкладення включають:цінупрограмного продукту, попередвиробничівитрати,вартістькомп'ютерногообладнання, вартістьдопоміжногообладнання,.

Попередвиробничівитратимістять у собіусівитрати, зв'язані з налагодженням і впровадженням ІС - постановка задач та їхалгоритмізація, розробка, налагодження і впровадженняпрограмногозабезпечення,навчанняобслуговуючого персоналу і т.д.

Поточні (експлуатаційні) витрати, зв'язані із використанням ПП (Сі),

включають:

-річний фонд основної і додаткової оплати праці персоналу, щообслуговує ІС з ЄСВ;

- сума річнихамортизаційнихвідрахуваньвідвартості основного і допоміжного

устаткування;

- вартістьвитрат на електроенергію за рік;

- вартістьрічного ремонту основного і допоміжногоустаткування;

– річнавартістьдопоміжнихматеріалів, зв'язаних з експлуатацієюІС (вартість

папера, картриджів, дисків і т.п,), та інші витрати, зв’язані з використанням ІС.

 

Економічнийефектвизначається по формулі

Ео = (С1-С2) - Ен∙(К2 – К1), грн..

де С1, С2 -поточнівитративідповідно до і післявпровадженняПП;

(С1-С2) - річнаекономія на поточнихвитратах, грн.;

К2 - капітальнівитрати на впровадження ПП, грн.;

К1 - капітальнівитрати до впровадження ПП, грн.

Ен - нормативнийкоефіцієнтефективності капітальнихвитрат

(рекомендовано Ен =0,25).

Привпровадженні проекту річнаекономіяможезбільшуватися на прирістприбуткупідприємстваабо його структурного підрозділу (DП).

Тоді:

Ео= (С1-С2) +ΔП - Ен∙(К2 – К1),

 

Коефіцієнтефективностікапітальнихвитрат по формулі:

 

Е = (С1-С2) /К2 – К1

 

ЯкщоЕ >Ен, то впровадження ПП єефективним.

 

Строк окупностікапітальнихвитрат на впровадженняПП

Т = 1/Е, років.

 

Тема №: Фінансово-економічнірезультати та ефективністьдіяльності

Підприємства

1. Поняття і види доходів.

Доход – це надходження коштів, тобто виручка.

Види доходів:

1. Загальний доход – це виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), без вирахування податків з продажу (ПДВ, акцизний податок)

Д_заг. = å(Ц_відп.i*Q_i), грн.

де Ц_відп..i – відпускна ціна і-го виробу з ПДВ і ін. податками;

Q_{i -} кількість продукції кожного виду, шт..

2. Чистий доход від реалізації продукції визначається вирахуванням із загального доходу відповідних податків, знижок та ін.

Дч = Д_заг. – ПДВ – АН

або Дч = Ці *Q_i,

де Ці – оптова ціна виробу без ПДВ.

3. Інші операційні доходи – доходи від реалізації іноземної валюти, виробничих

запасів, орендна плата, отримані штрафи й ін.

4. Доход від участі в капіталі – доходи від інвестицій в інші підприємства.

5. Інші фінансові доходи – отримані дивіденди й інші відсотки (роялті).

6. Інші доходи від звичайної діяльності – від реалізації необоротних активів (основних засобів і ін.).

7. Валовий доход – загальний доход від усіх видів діяльності. Обчислюється при розрахунку оподатковуваного прибутку.

2. Поняття і визначення прибутку

Фінансовий результат - кінцевий підсумок господарської діяльності підприємства, що виражається у виді прибутку або збитку. Збиток утвориться через високі витрати на виробництво, зриву реалізації продукції і т.п.

Прибуток – це сума перевищень доходів над витратами. Вона є частиною чистого доходу (виручки), що залишається на підприємстві після відшкодування усіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства.

Прибуток є основним фінансовим джерелом науково-технічного розвитку підприємства, удосконалювання його матеріальної бази, а також соціального розвитку і матеріального заохочення. По прибутку кредитори судять про можливості підприємства по поверненню позикових коштів, інвестори – про доцільність інвестицій у підприємство, постачальники – про платоспроможність підприємства.

 

Прибуток від реалізації продукції (П) - це різниця між чистим доходом (Дч) і собівартістю реалізованої продукції (ССрп)

П_. = Дч. - СС_рп

Чистий прибуток (Пч) – це прибуток, що залишається в

розпорядженні підприємства після сплати всіх податків і обов'язкових платежів

(Под.).

Пч. = П – Под.

З прибутку, крім податку на прибуток, підприємства платять податок податок на землю, а також відсоток за користування кредитом.

Балансовий прибуток – загальний прибуток від усіх видів діяльності до її оподатковування і розподілу.

 

Використання чистого прибутку:

І. Фонд нагромадження:

1. Відрахування в резервний фонд (на непередбачені витрати, для розрахунків із власниками привілейованих акцій, на виплату боргів при ліквідації підприємства). Для АТ щорічні відрахування складають 5% від чистого прибутку (не менш 25% статутного капіталу)

2. На розвиток виробництва: технічне переозброєння, удосконалення технології, освоєння нової продукції, поповнення власних оборотних коштів, природоохоронні заходи і т.п.

Прибуток, що є джерелом фінансування, називається нерозподіленим прибутком.

ІІ. Фонд споживання:

1. На виплату дивідендів. Частка дивідендних сум у чистому прибутку закордонних і успішно працюючих вітчизняних підприємств складає 30-70%. Якщо вона менше 30%, то виплати вважаються заниженими, а коли їхній розмір перевищує 70% - завищеними. Напрямок достатньої суми прибутку на виплату дивідендів збільшує попит на акції і підвищує їхній ринковий курс. Однак це ускладнює перспективу розвитку підприємства.

2. На соціальний розвиток: житлове будівництво, утримання об'єктів соціально-культурної сфери (будинки відпочинку, дитячі, спортивні заклади), проведення культурно-масових, оздоровчих заходів, придбання путівок, здешевлення харчування, оплата транспорту працівникам підприємства тощо.

3. На матеріальне заохочення працівників: матеріальна допомога, премії за виконання особливо важливих завдань, до ювілеїв і ін., оплата додаткових відпусток понад передбачених законом.

 

Певна сума прибутку (у межах 4% загальної суми) може бути спрямована на благодійні цілі. Ця сума звільняється від оподатковування.

При плануванні прибутку визначається критичний обсяг виробництва (Q_кр.), що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства:

Q_кр.= З_пост./Ц-З_зм.од., шт.

де З_пост. – умовно-постійні витрати, необхідні для організації комерційної діяльності, що включають:а) сума кредитів і відсоток по них;б) сума накладних витрат у цілому по підприємству;в) амортизаційні відрахування;

Ц – ціна одиниці продукції;

З_зм.од. – змінні витрати на одиницю продукції (матеріали, комплектуючі вироби, зарплата, електроенергія);

Приклад:

З_пост. =40000грн.

З_змін. =60грн. Q_кр.= 40000/100-60 = 1000шт.

Ц = 100грн.

Q_кр. =?

При цієї кількості компенсуються постійні витрати; підприємство буде беззбитковим. Починаючи з 1001 виробу, підприємство буде одержувати прибуток (40 грн. з кожного виробу). Знаючи плановий одноденний випуск продукції (Qдн=20шт.), можна визначити дату, коли проект буде приносити прибуток.

Т= Q_кр./ Q_дн.пл., дні 1000/20 =50днів, тобто через 1місяць і 20 днів.

Критичний обсяг називають точкою беззбитковості. Точка беззбитковості – відображає обсяг продукції, при якому досягається самоокупність витрат на виробництво і понад яке підприємство почне одержувати прибуток.

3. Економічний зміст і види рентабельності

Абсолютний розмір прибутку не може цілком характеризувати ефективність роботи підприємства, для цього застосовується показник рентабельності. У перекладі з німецької мови rentabel – дохідний.

Рентабельність – відносний показник ефективності діяльності підприємства, що характеризує рівень прибутковості. Виміряється у відсотках.

Види рентабельності:

1. Рентабельність продукції (Рпрод.) – відношення прибутку від реалізації продукції (П) до повної її собівартості (ССр.п.). Характеризує ефективність витрат на виробництво продукції і збут.

Р_прод. = (П * 100)/ССр._п.), %

2. Рентабельність виробництва(Рвироб.) – показник ефективності (раціональності) використання основних і оборотних коштів:

Р_вироб. = П *100/ (С_овф.+ С_обк), %

С_овф.- середньорічна вартість основних виробничих фондів;

С_обк.- середня величина нормованих оборотних коштів.

3. Рентабельність власного капіталу(Рв._к.)– характеризує ефективність використання активів, створюваних за рахунок власних коштів

Рс._к.= П_ч* 100 /Кв., %

де Пч – чистий прибуток підприємства;

Кв. – власний капітал.

4. Рентабельність акціонерного капіталу (Ра.к) свідчить про верхню межу дивідендів на акції:

Ра.к = П_ч* 100 /К_а.к, %

де Ка.к. – сума акціонерного капіталу (номінальна вартість проданих акцій).

5. Рентабельність окремих видів продукції (Рі):

Р_i.= (Ц_i– C_i*100)/C_i або Пi*100/ C_i

де C_i,Ц_i – собівартість і ціна i-го виду продукції;

Пі – величина прибутку 1 виробу.

6. Рентабельність продукції можна обчислювати як відношення прибутку від реалізації продукції до її загального обсягу. Цей показник використовується в зарубіжній практиці господарювання.

Фактори, що забезпечують підвищення прибутку і рентабельності:

1. Ріст обсягу виробництва продукції.

2. Зниження собівартості продукції, економія усіх виробничих ресурсів.

3. Скорочення часу обороту оборотних коштів.

4. Ефективне використання основних фондів, збільшення фондовіддачі.

5. Упровадження передових досягнень науки і техніки.

6. Удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства – це показник його фінансової конкурентоздатності виконувати свої зобов'язання.

Правильна оцінка фінансово-економічного стану підприємства необхідна, як для його керівництва і власників, так і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансовий стан підприємства цікавить і його конкурентів, але в іншому (негативному) аспекті, вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку.

Оцінка фінансового стану підприємства здійснюється за даними балансу.

Баланс це звіт про фінансовий стан підприємства, що відображає на визначену дату його активи, зобов'язання і власний капітал. Він складається з двох частин: Активу і Пасиву.

Актив показує напрямок розміщення коштів (активів), тобто відображає всі, чим володіє підприємство на момент складання бланка.

У ньому виділені 3 розділи:

1. Необоротні активи (нематеріальні активи, незавершене будівництво, основні засоби, довгострокові фінансові інвестиції). Довгострокові фінансові інвестиції – вкладення в цінні папери і статутний капітал інших підприємств, в облігації державних і місцевих позик.

2. Оборотні активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари, призначені для перепродажу, дебіторська заборгованість, поточні фінансові інвестиції, грошові кошти).

3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив показує джерела формування і нагромадження коштів (пасивів).

Пасив складається з 5 розділів:

1. Власний капітал (статутний капітал, пайовий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток). Пайовий капітал – це сукупність коштів юридичних і фізичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності.

2. Забезпечення наступних витрат і платежів (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов'язання й інші).

3. Довгострокові зобов'язання (довгострокові кредити банків і інші зобов'язання) – заборгованість підприємства, погашення якої, як очікується, приведе до

зменшенню ресурсів підприємства. Вони погашаються через рік і більше;

4. Поточні зобов'язання (короткострокові кредити банків, кредиторська

заборгованість за товари і послуги, поточні зобов'язання по розрахунках з

бюджетом, по оплаті праці й інші). Повинні бути погашені в термін до12 місяців.

5. Доходи майбутніх періодів (отримані авансові платежі, орендна плата).

 

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу використовується для оцінки фінансового стану підприємства.

 

 

Показники фінансового стану підприємства:

.

1. Показники платоспроможності, що характеризує здатність виконувати свої коротко - і довгострокові зобов'язання за рахунок власних активів і вимірює імовірність банкрутства підприємства:

1) Коефіцієнт платоспроможності (Кп._с.) розраховується:

Кп._с.= (Кв._к./З_заг.)*100, %

де Кс._к.- власний капітал підприємства (перший розділ пасиву);

З_заг. – загальні зобов'язання підприємства (заборгованість власникам,

акціонерам і інші (3, 4 розділи пасиву).

Співвідношення між власним капіталом і залученими коштами повинно бути

2:1, тобто Кп._с.³ 200%.

2) Коефіцієнт заборгованості (К_борг.) визначається:

К_борг.= 1 - Кв._к./З._зовн.

де З_внешн – зовнішні зобов'язання підприємства, грн.;

Нормальним вважається значення показника 0,5.

2. Показники прибутковості характеризують ефективність використання усіх видів

ресурсів, що забезпечили одержання певного доходу:

1) Прибутковість інвестицій у фірму (П_інв.) розраховується як відношення чистого прибутку (Пч.) до загальної суми інвестицій (Інв.):

П_інв.= Пч*100%./Інв, %

Чим вище прибуток на інвестований капітал, тим краще працює підприємство. Рівень прибутковості інвестицій повинний бути не менше, ніж прибутковість вкладень у цінні папери чи інші альтернативні джерела доходу (% по облігаціях).

2) Прибутковість активів (Пакт_.) розраховується:

Пакт_.= Пч.*100/А_{заг., %}

де А_заг. – загальна сума активів підприємства, грн.;

Якщо прибутковість активів (Пакт_.) вище, ніж процентна ставка по довгострокових кредитах, то фінансовий стан підприємства є задовільним.

До показників прибутковості відноситься також рентабельність

6. Система оподатковування в Україні

Оподатковування – це система розподілу доходів між юридичними чи фізичними особами і державою. Податком є обов'язковий, безумовнийплатіж до
відповідного бюджету, щосправляється з платниківподаткувідповідно до Податкового Кодексу України.

І. Загальнодержавні податки і збори (18)

 

1) Податок на додаткову вартість ПДВ – 20% від об'єкта оподатковування. ПДВ – це частина новоствореної вартості, що сплачується у державний бюджет на кожному етапі виробництва і реалізації товарів У структурі податкових надходжень складає приблизно 50%.

 

2) Акцизний податок – податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію, робіт), що включається в їхню ціну. Його платять суб'єкти підприємницької діяльності, що виробляють і імпортують підакцизну продукцію. Акцизний податок установлений на спирт, алкогольні напої, пиво, тютюнові вироби, нафтопродукти, скраплений газ, автомобілі. Здійснюється через придбання марок акцизного податку. Акцизний податок сприяє обмеженню споживання деяких товарів, залученню в бюджет додаткових коштів, а також захисту вітчизняних виробників.

 

3) Податок на прибуток підприємства – 21 % від прибутку, розрахований як різниця між валовим доходом і валовими витратами з урахуванням суми амортизаційних відрахувань. Складає приблизно одну третину всіх надходжень у бюджет.

4) Податок на доходи фізичних осіб – 15% від доходу.

5) Єдиний соціальний внесок на державне соціальне страхування: юридичні особи – 36,3-49,7%, фізичні особи – 3,6% від заробітної плати.

6) Податок на землю розраховується в залежності від площі, займаної підприємством, групи дислокації підприємства і ставки за квадратний метр земельної площі.

7) Екологічний податок.

8) Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

9) Рентна плата за нафту, природний газ і газовийконденсат, щовидобуваються в Україні.

10) Плата за користуваннянадрами та інші податки.

 

ІІ. Місцеві податки і збори:

 

1. Податок на нерухомемайно, відмінневідземельноїделянки.
2. Єдиний податок.
3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
4. Збір за місця для паркування транспортних засобів.
5. Туристичнийзбір.

 

Для ведення повного бухгалтерського обліку в сучасних умовах застосовуються комп’ютерні програми 1С Бухгалтерія, Бонус, Універсал та інші. Це дозволяє швидко і без помилок здійснювати усі господарські операції, вести облік, складати звіти, Баланс, сплачувати податки.