Роль і місце різноманітних видів ігор в ознайомленні дітей з природою

Лекція № 16

Тема: Ігрові методи ознайомлення з природою

План лекції

1. Роль і місце різноманітних видів ігор в ознайомленні дітей з природою.

2. Дидактичні ігри природничого змісту, їх види та методика проведення з дітьми різного віку.

3. Метод «екологічних проектів» як один з практичних методів ознайомлення з природою дітей старшого дошкільного віку.

Словник: гра, будівельно-конструктивні ігри, дидактичні ігри, екологічні проекти

Зміст лекції

Роль і місце різноманітних видів ігор в ознайомленні дітей з природою

К. Д. Ушинський радив зробити серйозне навчання цікавим, вважаючи це одним з найважливіших завдань навчання. Під час ознайомлення дітей з природою досить часто використовуються різні види ігор. Гра – основна діяльність дитини дошкільного віку, в якій вона найбільше задовольняє свої потреби. Ігри викликають у дітей задоволення, підвищують емоційний тонус, сприяють формуванню у них уявлень про об’єкти природи, їх якості, виховують позитивне ставлення до природи. Психолог Л. А. Венгер зауважує, що те, що пропущено через гру, діти засвоюють не так, як те, про що вони тільки чули від дорослих або спостерігали самі.Такої ж думки дотримувалися провідні сучасні педагоги А.С. Макаренко, Є.І. Тихеєва, Р.Й. Жуковська, Д.В. Менджерицька тощо. Позиція розуміння доцільності використання гри в навчанні дітей дошкільного віку вивела дослідників на проблему розробки дидактичних ігор, мета яких – забезпечення найкращих умов для засвоєння різних понять, вироблення навичок і умінь.

Надзвичайно важлива роль ігор (особливо дидактичних) у закріпленні, систематизації і узагальненні знань про природу. В дослідженнях (О.П. Янківська) було доведено, що використання дидактичних ігор природничого змісту за умови відповідної підготовки дітей і в певній системі дає змогу формувати у дітей міцні знання, систематизувати їх, підводити до узагальнень, розвивати мислення, мову. Отже, ігри сприяють піднесенню ефективності навчання дітей у дитячому садку, кращій підготовці до навчання в школі.

Для вирішення завдань ознайомлення дошкільників з природою в дитячому садку використовуються ігри: будівельно-конструктивні, творчі рольові, дидактичні і рухливі.

Будівельно-конструктивні ігри з природними матеріалами (піском, водою, глиною, снігом, льодом, листям, плодами тощо) – одні з найулюбленіших дітьми ігор у всіх вікових групах. Як правило, вони мають сезонний характер. Цінність їх у тому, що в процесі ігор діти знайомляться з властивостями природних матеріалів (способами конструктивного вирішення під час використання цих матеріалів). У дітей розвивається уява, вміння зосереджуватися, доводити до кінця почату справу, співвідносити свої дії з діями інших, домагатися узгодження. Знайомство з архітектурними формами і відображення їх у будівлях сприяють формуванню естетичних почуттів. Оскільки ці ігри проводяться на повітрі і пов’язані з руховою активністю, вони мають важливе оздоровче значення.

Для ігор з піском і водою потрібно створити відповідні умови. Для дітей молодшої групи треба мати 2-3 пісочних ящики з бортиками (часом використовують великі автомобільні шини). Така вимога зумовлюється схильністю дітей до наслідування, бажанням одночасно займатися тим, чим займаються інші діти. Пізнаючи властивості природних матеріалів, маленькі діти люблять пересипати сухий пісок, ліпити з вологого піску пиріжки. З цією метою їм слід пропонувати поліетиленові пляшечки з лійками, совочки і набори різноманітних форм для ліплення печива, пиріжків. Поступово під керівництвом вихователя зміст ігор ускладнюється. Вихователь показує, як зробити доріжки, містки, і пропонує пускати по них маленькі машини та ін. Важливе значення у збагаченні ігор має спостереження за іграми з піском старших дітей. Під впливом побаченого діти роблять спроби побудувати будинок, і вихователь показує, як його звести, прикрасити тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку потрібний дворик для піску. Для реалізації задумів дітей слід використовувати більше різноманітного підсобного матеріалу: невеликі дощечки різних розмірів, які діти використовують для перекриття поверхів, метлаську плитку, лінолеум, мозаїку, маленькі прапорці для прикрашення будови, вирізані з картону чи фанери деревця тощо. Все це доцільно зберігати в ящику поряд з двориком для піску. Крім того, дітям пропонують і більш складні технічні іграшки: бульдозер, підйомний кран, різні вантажні машини. Особливу увагу під час керівництва цими іграми приділяють збагаченню вражень дітей під час спостережень, наприклад за тим, як побудований шляхопровід, як він оформлений тощо. Доцільно збагачувати задуми дітей і шляхом розглядання картинки. Наприклад, розглянувши зображення станції метро «Університетська», запропонувати побудувати та прикрасити її. При цьому важливе місце у керівництві повинні посідати такі прийоми, як порада вихователя, планування з дітьми послідовності виконання будови, показ прийомів.

Для ігор з водою в молодшій групі доцільно використовувати виносні пластикові басейни (або ванночки), закріплені на підставках на рівні зросту дітей. Для пізнання властивостей різних предметів, які плавають або тонуть у воді, дітям пропонують різноманітні іграшки: дерев’яні, поліетиленові, залізні; пляшечки з поліетилену, в які діти набирають воду, потім виливають, маленькі поліетиленові ляльки, яких діти купають, тощо.

Для дітей старшого дошкільного віку доцільно зробити струмок. Він починається з маленького зацементованого басейну і може проходити з тильної сторони тіньових навісів у вигляді неглибокого цементованого жолоба. Для ігор з водою старші дошкільники за допомогою вихователя виготовляють човники з паперу, кори, яєчної шкаралупи тощо, відповідно прикрашаючи їх. Цікаво зробити примітивну греблю, показати дітям, як діє водяний млин. У другу половину дня теплу воду зі струмка доцільно використати для поливання рослин.

Узимку на ділянці організовуються ігри з снігом, льодом. Для дітей молодшої групи можна побудувати з їх допомогою невеличку снігову гірку, прикрасити її і запропонувати катати ляльок. З цікавістю розглядають малюки, як вихователь ліпить із снігу грибки під деревами. Для цього він виносить поліетиленове відерце і миску. За допомогою дітей відерце наповнюють снігом, утоптують і перевертають – ніжка готова. Так само наповнюють миску і встановлюють на ніжку. Можна пофарбувати шапки яскравими фарбами, і ділянка набуде казкового вигляду.

У середній і старшій групах завдання ускладнюються. Крім сніговика, діти будують фортеці, фігурки звірів тощо. Вихователь показує дітям прийоми: вирізування цеглин, скачування та ін. Для ліплення фігурок звірків часом використовується каркас. Важливо порадою допомогти дітям в естетичному оформленні будівель. Наприклад, казковий будиночок прикрасити кольоровими крижинками, фортецю – прапорцями.Для забав з льодом заливаються невеликі різнокольорові льодові доріжки. Ковзання по них координує рухи дітей.Після новорічного свята слід виставити ялинку на подвір’я, закріпити і прикрасити кольоровими крижинками. З цією метою на прогулянку виносять формочки для піску, підфарбовану воду, шматочки шпагату. Формочки заливають водою і вкладають у кожну петельку з шпагату. Коли вода замерзне, формочки на короткий час заносять у приміщення, виймають і розвішують на ялинці. З різнокольорових крижинок можна зробити також казковий зимовий квітник.

Восени слід заохотити дітей до ігор з такими природними матеріалами, як солома, листя, плоди тощо. Використовуючи показ, вихователь навчає конструювати із соломи ляльку, бичка та ін. З жолудів, каштанів можна зробити безліч фігурок звірів, ляльок. Показуючи прийоми скріплювання листків (або черешками, або хвоєю), вихователь пропонує зробити пояси, шапочки тощо.

У холодну пору року для підвищення рухової активності дітей використовуються ігри з вітром, для чого навчають виготовленню млинців, султанчиків з дрібно нарізаних смужок паперу.

Творчі рольові ігри під час ознайомлення дошкільників з природою використовуються як засіб закріплення знань дітей про природу. Для їх успішного проведення слід збагачувати дітей враженнями, подавати допомогу у розгортанні сюжету. Так, після екскурсії в зоопарк доцільно показати дітям діафільм «Звірина лікарня», прочитати цікаві оповідання І. Сосновського про те, як потрапляють звірі в зоопарк, як до них там ставляться, лікують. Потрібно запропонувати дітям будівельні матеріали, з яких можна побудувати загони для звірів, різноманітні іграшки-тварини, ліки, і гра почне розгортатися. Вихователь повинен тактовно допомагати дітям, сприяти їх ініціативі, творчості, формуванню дружніх взаємин.

У сільській місцевості діти відображають в іграх враження від екскурсій на молочну ферму, птахофабрику.

2. Дидактичні ігри природничого змісту, їх види та методика проведення з дітьми різного віку.

Дидактичні ігри під час ознайомлення дошкільників з природою виконують три функції: 1) закріплення знань про природу; 2) діагностика наявних у дітей знань про природу; 3) формування знань про природу.

Слід відразу ж відзначити, що кількість ігор, за допомогою яких можна формувати знання про природу, дуже обмежена. Специфіка дидактичних ігор природничого змісту полягає в тому, що вони можуть проводитися лише тоді, коли у дітей вже є знання. В іграх ці знання стають дійовими, вони застосовуються дітьми, а отже, закріплюються, набувають міцності.Багато дидактичних ігор спрямовані на узагальнення знань, їх систематизацію. Такі ігри дуже зручно використовувати для діагностики засвоєння дітьми знань про природу.У процесі дидактичних ігор у дітей виховується вміння уважно слухати і відповідати на запитання, самостійно розв’язувати поставлене завдання, пригадувати, думати, утримуватися від бажання щось сказати, коли правила гри цього не дозволяють. Все це сприяє розвитку вольових процесів, мови, мислення, уваги, пам’яті. Дидактичні ігри широко використовуються під час повсякденного життя, особливо настільно-друковані ігри, якими діти можуть вільно користуватися за їх бажанням, а також і на заняттях. У старшому дошкільному віці дидактичні ігри найчастіше використовуються у поєднанні з іншими методами, наприклад із спостереженнями.

В ознайомленні з природою використовуються такі види, дидактичних ігор: 1) з природними матеріалами; 2) з картинками (у т. ч. настільно-друковані); 3) з іграшками 4) словесні.

У дидактичних іграх з природними матеріалами діти оперують з реальними природними об’єктами (овочами, фруктами, листками, квітками тощо), внаслідок чого у дітей формуються реалістичні уявлення про об’єкти природи. Наприклад, у грі «Відгадай, з якого дерева цей листок» вихователь показує листок і просить підбігти до того дерева, яке має такі самі листки. У грі «У кого дітки з цієї гілки» вихователь, показуючи дітям плід з якогось дерева, що росте на ділянці, говорить: «У руках у мене дітка. З якої вона гілки? Раз, два, три, цю гілочку знайди». Діти підбігають до відповідного дерева.

У наведених прикладах дидактичних ігор з природними матеріалами ставиться мета навчити дітей за листком пізнавати дерева, закріплювати їх назви; закріплювати знання про листки і плоди дерев, кущів; навчити розрізняти городні рослини.У дидактичних іграх з картинками навчальні завдання вирішуються за допомогою картинок. Наприклад, у грі «Що кому потрібно» вихователь роздає дітям картинки, на яких зображені приміщення, в яких живуть тварини (собача конура, клітка для кроля, пташник тощо). На інших картинках намальовані різні види кормів для тварин: кістки, морква, капуста, зерно та ін.Такими запитаннями вихователь змушує дітей згадати, де живуть тварини. Гра закінчується тоді, коли діти розмістять тварин в їхніх житлах. За допомогою цієї гри закріплюються знання дітей про те, чим живляться і де живуть свійські тварини.

В роботі з дошкільниками широко використовуються настільно-друковані ігри «Свійські тварини», «Квіти», «Зоологічне лото» тощо. Переважну більшість з них побудовано на принципі лото. Дітям роздають великі картки, у ведучого – маленькі. Хто швидше закриє великі картки, той виграє. Перед дітьми ставиться завдання назвати тварину чи рослину, співвіднести її із своєю карткою.

Дидактичні ігри з іграшками найчастіше використовуються в молодших групах для закріплення назв тварин, їхніх характерних ознак, голосів. Наприклад, у грі «Чарівна торбинка» вихователь вносить у групу гарну, яскраву торбинку, в якій лежать різні іграшки. «Той, хто вийме з торбинки Іграшку, – говорить вихователь, – розкаже про неї віршик або загадку». Діти виймають іграшки, називають їх, показують окремі частини тіла, імітують звуки, розповідають вірші.Досить широко використовуються словесні дидактичні ігри. Вони проводяться з метою закріплення знань про певні об’єкти природи, навчання дітей класифікувати, виділяти зв’язки в природі, доводити свою думку, узагальнювати.

Наприклад, у грі «Буває – не буває» вихователь пропонує грати так: «Я вам буду розповідати, яка буває погода, чим займаються діти і дорослі, а ви повинні уважно слухати і відповідати, буває так чи не буває і чому не буває».

Отже, в цій грі діти навчаються узагальнювати знання про характерні ознаки пір року, доводити свою думку.

Методика проведення дидактичних ігор. Для того, щоб дидактична гра досягла мети, необхідно правильно підібрати її відповідно до віку дітей. Ігрові завдання в іграх мають різний рівень складності.

Ігрові завдання в іграх для молодших дошкільників спрямовані на знаходження предмета за словом, за подібністю, виділення окремих ознак тварин, рослин, пізнання предметів за допомогою одного з органів чуттів (на дотик, смак).У старшому дошкільному віці ігрові завдання більш складні: описувати об’єкти природи і знаходити їх за описом, складати ціле з частин, класифікувати, встановлювати причинні зв’язки.Відповідно до цього в молодшій групі проводяться такі ігри: «Відгадай, яка квітка», «Відгадай на смак», «Чия хатка».У середній групі – «Магазин», «Знайди пару» та ін., у старшій групі – «Відгадай, яка це квітка», «Відгадай, де росте», «Коли це буває», «Що я не так сказала», «Плутанина», «Вершки і корінці» тощо.

Успіх у проведенні дидактичної гри, інтерес до неї будуть тільки тоді, коли вихователь проведе відповідну роботу по ознайомленню дітей з тими чи іншими об’єктами природи, а закріплення уявлень, підведення дітей до об’єднання спільних ознак буде здійснюватися за допомогою дидактичної гри. Не можна уявити проведення дидактичної гри з дітьми, у яких не буде відповідних знань. При всій майстерності вихователя гри не буде. Обов’язковою умовою гри є те, щоб усе в ній виконувалося охоче, з захопленням, щоб діти діставали від неї велике задоволення, а не сприймали як суху навчальну вправу.Методика проведення дидактичних ігор у різних вікових групах має ряд спільних і відмінних моментів.

У молодшій групі

1. Починається гра з сюрпризного моменту з метою зосередження уваги дітей. Наприклад, лялька Таня принесла дітям торбинку. Що ж у ній?

2. Розглядання і коротка бесіда про предмети, з якими діти будуть грати. Це зумовлено потребою пригадати назви, властивості, оскільки гра вимагає відповідних знань.

3. Пояснення правил у ході гри.

4. Хід гри.

5. Позитивна оцінка всіх дітей.

У середній групі

1. Сюрпризний момент можна використовувати лише у першому півріччі, оскільки у дітей вже сформувався інтерес до гри.

2. Розглядання предметів і коротка бесіда про них.

3. Пояснення правил гри.

4.Закріплення правил (якщо діти добре засвоюють правила після пояснення вихователя, в закріпленні може не бути потреби).

5.Хід гри.

6. Диференційована оцінка дітей.

У старшій групі

1.Коротка бесіда про об’єкти природи.

2. Пояснення правил, закріплення.

3. Хід гри у першому варіанті.

4. Пояснення другого варіанта гри, закріплення.

5. Хід гри у другому варіанті.

6. Підсумок гри – оцінка вихователем діяльності дітей у грі.

7. Участь дітей в аналізі і оцінці дій товаришів у грі. Другий варіант гри проводиться з обов’язковим ускладненнямзавдання, щоб подолання труднощів приносило дітям задоволення. Наприклад, при проведенні дидактичної гри «Відгадай за описом» у першому варіанті діти лише описують зовнішні ознаки рослин. У другому варіанті треба не тільки описати рослину, але й розповісти, чим вона важлива для людини, як використовується.

Проведення кожної гри повинно викликати у дітей інтерес та позитивне емоційне ставлення до неї.Гра «Відгадай за описом».Коли інтерес до гри згасає, вихователь відзначає, хто з дітей був найуважнішим, швидко відгадував. Пропонує дітям визначити, у кого розповідь про рослину була найкращою.

Рухливі ігри в ознайомленні з природою розглядаються як засіб закріплення уявлень дітей про повадки, голоси, способи пересування тварин. Багато рухливих ігор, як про це свідчать їх назви «Кіт і миші», «Пташки і кіт», «Квочка з курчатами», «Совушка – сова», «У ведмедя у бору», «Зайці та вовк», «Гуси-гуси», «Хитра лисиця», «Ведмідь і бджоли» та інші, вимагають наявності відповідних уявлень у дітей про спосіб життя, пристосування (до безшумного пересування у сови, кота), характер рухів, голосів тощо. Важливо сформувати їх під час спостережень, перегляду телепередач, кінофільмів, домагатися, щоб під час ігор діти правильно їх передавали у рухах, голосах.

Вихователі дошкільних навчальних закладів, реалізуючи завдання екологічного виховання дошкільнят, застосовують найрізноманітніші форми й методи. Останнім часом широкого визнання набув метод проекту як універсальний засіб впливу на інтелектуальну, емоційно-чуттєву та вольову сфери особистості дитини, як шлях розвитку ініціативної, творчої особистості.

Метод проектної діяльності є одним із перспективних методів у сучасній освіті. Беручи за основу особистісно-орієнтований підхід до навчання і виховання, він розвиває пізнавальний інтерес до різних галузей знань, формує навички співробітництва.Використання методу проектів у дошкільній освіті, як одного із методів інтерактивного навчання дітей, дозволяє значно підвищити самостійну активність дошкільників, розвивати творче мислення, уміння самостійно, за допомогою різноманітних засобів знаходити інформацію про якийсь предмет або явище та використовувати отримані знання для створення нових об’єктів дійсності.

Отже, метод проектів був відомий ще у двадцяті роки XX століття. Одним із авторів цього методу є американський педагог Дж. Дьюї та його послідовником став В. Кілпатрік, який розробив оригінальну «проектну систему навчання». На його думку, весь навчальний процес у навчальному закладі повинен являти собою низку дослідів, пов’язаних таким чином, щоб знання, що набуваються у результаті одного досліду, сприяли розвитку і збагаченню подальших дослідів. Навчання повинне здійснюватись через організацію цільових етапів. Керувати самостійною діяльністю дітей під час розв’язання цих проблем повинен дорослий (вихователь). В. Кільпатрік визначив чотири види проектів: творчий (продуктивний);споживчий (розрахований на виготовлення предметів споживання);проблемний (що долає інтелектуальні забруднення);проект-вправа.Використання цих проектів, на його думку, не тільки готує дитину до життя після закінчення навчального закладу, а й допомагає їй організовувати життя сьогодні.

3. Метод «екологічних проектів» як один з практичних методів ознайомлення з природою дітей старшого дошкільного віку.

Метод проектів знайшов своє відображення в ідеях вітчизняних педагогів-дослідників 20-х рр. (Б. Ігнатьєва, В. Шульгіна, Є. Кагарова, М. Крупєніної). Педагоги вважали, що критично перероблений метод проектів зможе забезпечити розвиток творчої ініціативи і самостійності в навчанні, зв’язок теорії з практикою.

Ще на початку жовтневої революції велику прихильність до методу проектів виявила Н. Крупська, яка побачила в цій системі позитивне: діти вчаться планувати свою роботу і працювати, зважуючи всі засоби, необхідні для виконання завдання.

У своїх працях Є. Кагаров зазначає, що:проект повинен здійснюватися поетапно;провідним стає принцип самодіяльності: діти самі собі окреслюють програму занять і виконують одне завдання за іншим;проект – це злиття теорії та практики, це не тільки постановка розумового завдання, але й його практичне виконання.

Підкреслюючи значущість методу проектів М. Крупєніна визначає, що цей метод реалізує такі педагогічні принципи, як: самостійність; співробітництво дітей, батьків та педагогів; облік вікових, індивідуальних особливостей дітей; діяльнісний підхід; актуалізація суб’єктивної позиції дитини у педагогічному процесі; взаємодія педагогічного процесу з навколишнім середовищем.М. Крупєніна метод проектів поділяє на п’ять етапів:постановка завдання; розробка проекту;організація громадської думки про здійснення заходу;безпосередня трудова діяльність;облік виконаної роботи.

Досвід застосування методу проектів у практиці роботи в другій половині 20‑х років на території Росії узагальнювався в періодичному виданні «На шляху до методу проектів».

Із радянських педагогів особливо захоплювався ідеями нової американської педагогіки С. Шацький. Ідея “американізму”, перероблена ним, у тих умовах була основним напрямком робочої групи.

І. Чечель, описуючі технології організації дослідницьких проектів, визначає проект як «рух уперед» – це точний переклад слова «проект». Ідеї, які стали значущими на сьогоднішній день серед педагогічної спільноти.

На думку Дж. Пітта, «метод проектів – це не алгоритм, що складається із чітких етапів, а модель творчого мислення та прийняття рішень». Нині завдяки поширенню світового педагогічного досвіду метод проектів відроджується та розвивається і в українській педагогіці, доповнюються його теоретичні й концептуальні положення.

Відомий український педагог Г. Ващенко, досліджуючи метод проектів, зазначав, що він є одним з активних методів навчання.

Останнім часом у і зв’язку зі становленням парадигми особистісно-орієнтованої освіти метод проектів переживає друге народження, як і ефективне доповнення до інших педагогічних технологій, що сприяють формуванню особистості дошкільника як суб’єкта діяльності та соціальних стосунків. В основі методу проектів лежить розвиток пізнавальних творчих навичок дітей, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, критично мислити.

Метод проектів завжди зорієнтований на самостійну діяльність дітей індивідуальну, парну, групову, яку дошкільники виковують протягом певного часу. Цей підхід органічно поєднується з груповим підходом до навчання.У здійсненні проекту задіяні найактивніші методи навчання: інтерактивні, пошуку, дослідження. Що може бути кращим для становлення особистості, ніж відчуття успіху й власної значущості від результатів своєї праці. Умінню проектувати у великому й малому, вибрати оптимальні і водночас конкурентоспроможні варіанти розвитку навчає метод проектів.

Метод проектів – це спосіб організації педагогічного процесу за умов взаємодії педагога і вихованця; поетапна практична діяльність щодо досягнення поставленої мети.

Узагальнивши історичний досвід розробки методу проектів, можна виділити такі етапи:

1. Цілепокладання: педагог допомагає дитині обрати найактуальніше для неї завдання на певний відрізок часу.

2. Розробка проекту – план діяльності щодо досягнення мети:до кого звернутися по допомогу (до дорослого, педагога);в яких джерелах можна знайти інформацію;яке обладнання (приладдя, предмети) використовувати;з якими об’єктами навчитися працювати для досягнення мети.

3. Виконання проекту – практична діяльність;

4. Підбиття підсумків – визначення завдань для нових проектів.

Сьогодні проекти класифікують:за складом учасників;за цільовою настановою;за тематикою;за термінами реалізації.

Ураховуючи віковi психологічні особливості дошкільників, координація проектів повинна бути гнучкою, тобто вихователь ненав’язливо спрямовує роботу дітей, організовуючи окремі етапи проекту. Уci проекти проводиться у межах дошкільного, навчального закладу, як правило, між групами учасників, але трапляються особистісні, індивідуальні проекти (в образотворчій та словесній творчості). Оскільки провідним видом діяльності дитини-дошкільника є гра, то, починаючи з молодшого дошкільного віку, використовуються рольові, творчі проекти: «Мої улюблені іграшки», «Азбука здоров’я» та iн.Значущими є й iншi види проектів, зокрема: комплексні («Світ театру»); міжгрупові («Світ тварин i птахів»; «Пори року»); творчі: («Мої друзі»; «Наша зелена планета дитинства»); груповi: («Пізнай себе»); індивідуальні: («Я i моя сім’я»); дослідницькі («Світ води»).

За тривалістю вони бувають короткостроковими (одне або декілька занять – 1-2 тижні), середньої тривалостi, довгостроковими (впродовж навчального року.)

Основною метою проектного методу в дошкільних навчальних закладах є розвиток вільної творчої особистості дитини, який визначається завданнями розвитку i завданнями дослідницької діяльності дітей.

Завдання розвитку:забезпечення психологічного благополуччя i здоров’я дітей;розвиток пізнавальних здібностей;розвиток творчої уяви;розвиток творчого мислення;розвиток комунікативних навичок.

Завдання дослідницької діяльності є специфічними для кожного віку.

У молодшому дошкільному віці – це:входження дітей у проблемну iгpoвy ситуацію (провідна роль педагога); активізація бажання пошуку шляхів розв’язання проблемної ситуації (разом з педагогом); формування початкових передумов дослідницької діяльності (практичні досліди).

У старшому дошкільному віці – це: формування передумов пошукової діяльності, інтелектуальної ініціативи; розвиток уміння визначати можливі методи розв’язання проблеми за допомогою дорослого, a потім i самостійно; формування вміння застосовувати певні методи, сприяючи розв’язанню поставленого завдання, з використанням різноманітних варіантів; розвиток бажання користуватися спеціальною термінологією; ведення конструктивної бесіди в процесі спільної дослідницької діяльності.

Робота над проектом складається з діяльності педагога i дітей.

Розподіл роботи за етапами проекту

Етапи проекту	Діяльність педагога	Діяльність дітей
I етап	1. Формулювання проблеми (мети) (продукт проекту визначається під час постановки мети). 2. Введення в iгpoвy (сюжетну) ситуацію. 3. Формулювання завдання.	1. Входження в проблему. 2. Вживання в iгpoвy ситуацію. 3. Ухвалення завдань. 4. Доповнення до завдань проекту.
II етап	4. Допомога у розв’язанні завдання. 5. Допомога щодо планування діяльності. 6. Організація діяльності.	5. Об’єднання дітей у poбoтi групи. 6. Розподіл амплуа.
III етап	7. Практична допомога (за потреби). 8. Спрямування i контроль за здійсненням проекту.	7. Формування специфічних знань, умінь, навичок.
IV етап	9. Підготовка до презентації. 10. Презентація.	Підготовка продукту діяльноcтi до презентації. Презентація продукту діяльності (глядачам або експертам).

Завершальний етап проекту слід ретельно готувати i проводити у вигляді презентації, дійства, що театралізується, тощо.

Метод проектів актуальний та дуже ефективний. Biн дає можливість дитині експериментувати, синтезувати отримані знання, розвивати творчі здібності та комунікативні навички, а це, у свою чергу, дозволяє ycпішнo адаптуватися у подальшому навчанні.Метод проектів можна використовувати з дітьми, починаючи з молодшого дошкільного віку. Це дає змогу визначити завдання навчання, сформувати передумови навчальних та дослідницьких умінь i навичок відповідно до змістовних ліній Базового компоненту дошкільної освіти.

Контрольні питання

1. Дайте поняття гри.

2. Якими бувають ігри?

3. Охарактеризуйте метод «екологічних проектів», як один з практичних методів ознайомлення з природою дітей старшого дошкільного віку.

Питання для самостійної роботи:

Ігрові прийоми в ознайомленні дітей з природою. Екологічний тренінг як один з варіантів ігрового вправляння дітей у встановленні взаємозв’язків у природі.Методика організації з дітьми практично-пошукової діяльності у «екологічному проекті».

Список рекомендованих джерел:

Основна:

1. Лохвицька Л.В. Створення навчально-ігрового довкілля для пізнавального розвитку дошкільника // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство. – Київ: Контекст, 200. С.219-222.

2. Яришева Н.Ф. Екологічне виховання дошкільників. – Київ: Грамота, 2001. – 55 с.

3. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. – Київ: Вища школа, 1993. – 255 с. (1, 190-197)

Додаткова:

1. Горопаха Н.М. Кращепізнати, щобзберегти. – Рівне, 1998.

2. Зебзеева В. О формах и методах экологического образования дошкольников // Дошкольное воспитание. – 1998. – №7. – С.45-49.