Студопедия


Авиадвигателестроения Административное право Административное право Беларусии Алгебра Архитектура Безопасность жизнедеятельности Введение в профессию «психолог» Введение в экономику культуры Высшая математика Геология Геоморфология Гидрология и гидрометрии Гидросистемы и гидромашины История Украины Культурология Культурология Логика Маркетинг Машиностроение Медицинская психология Менеджмент Металлы и сварка Методы и средства измерений электрических величин Мировая экономика Начертательная геометрия Основы экономической теории Охрана труда Пожарная тактика Процессы и структуры мышления Профессиональная психология Психология Психология менеджмента Современные фундаментальные и прикладные исследования в приборостроении Социальная психология Социально-философская проблематика Социология Статистика Теоретические основы информатики Теория автоматического регулирования Теория вероятности Транспортное право Туроператор Уголовное право Уголовный процесс Управление современным производством Физика Физические явления Философия Холодильные установки Экология Экономика История экономики Основы экономики Экономика предприятия Экономическая история Экономическая теория Экономический анализ Развитие экономики ЕС Чрезвычайные ситуации ВКонтакте Одноклассники Мой Мир Фейсбук LiveJournal Instagram

Тема 10. Міжнародна валютно-фінансова система. РОЗДІЛ IV Функціонування світового господарства як цілісної системи

РОЗДІЛ IV Функціонування світового господарства як цілісної системи

Тема 10. Міжнародна валютно-фінансова система

1. Валюта і валютний курс.

2. Значення та еволюція світової валютної системи.

3. Міжнародні валютні ринки.

4. Види та інструменти світової валютної політики.

Рекомендована література:

1. Козак Ю.Г., Ковалевський В.В., Ржепішевський К.І. Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях: Навчальний посібник. – К.: “Центр навчальної літератури”, 2004. – С. 282-369.

2. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. Посіб. – 4-те вид., стер. – К.: Знання-Прес, 2003. - С. 229-322.

3. Киреев А.П. Международная экономика: Учеб. Пособие для вузов: В 2 ч. – ч.II: Международная макроэкономика: открытая экономика и макроэкономическое прогнозирование. – М., 1999. – С. 17-123.

4. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С. Шемет та ін..; за ред.. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – с. 66-160.

5. Школа І.М., Козменко В.М, Бабінська О.В. Міжнародні економічні відносини: Підручник / За ред.. І.М.Школи. – Київ: КНТЕУ, 2003. – С. 325-348.

 

1.Під валютою слід розуміти будь-який товар, що здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках.

Розрізняють наступні види валют:

1. В залежності від приналежності (статусу) валюти:

1) національна валюта - це встановлений законом платіжний засіб даної країни, вона є основою національної валютної системи;

2) іноземна валюта - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні засоби, які виражені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках;

3) міжнародна (регіональна) валюта – міжнародна (СДР) або регіональна (євро) грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний засіб.

2. По відношенню до валютних запасів країни розрізняють резервну валюту, під якою розуміють іноземну валюту, в якій центральні банки певних держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельних операціях та іноземних інвестиціях (долар США, японська єна, євро).

3. По відношенню до курсів інших валют:

1) тверда (сильна) валюта - характеризується стабільним валютним курсом і нерідко використовується як синонім конвертованої валюти;

2) м’яка (слабка) валюта – характеризується нестабільним валютним курсом.

4. За режимом використання:

1) вільноконвертована – це валюта, яка вільно й необмежено обмінюється на інші валюти; також сюди можна віднести валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження як для нерезидентів, так і для резидентів;




2) частково конвертована – валюта, яка обмінюється тільки на деякі інші валюти; валюти країн, які відмінили валютні обмеження не з а всіма валютними операціями, або тільки для нерезидентів;

3) неконвертована (замкнена) – валюта, яка функціонує тільки в межах однієї країни й не обмінюється на інші валюти; валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження за всіма валютними операціями як для резидентів, так і для нерезидентів.

При проведенні валютних операцій укладаються валютні угоди, які являють собою домовленості про обмін грошей однієї країни на гроші іншої. При цьому фігурують такі поняття, як валютний курс і валютний паритет.

Валютний курс – це співвідношення обміну двох грошових одиниць або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний паритет – це співвідношення між валютами різних держав, що встановлюється законодавчо. Валютні паритети встановлюються на базі СДР і знаходяться в основі валютних курсів, які інколи відхиляються від паритетів

Фіксування курсу національної грошової одиниці в іноземній називається валютним котируванням. Пряме котирування – це вираження одиниці іноземної валюти у національній, непряме котирування – це вираження одиниці національної валюти в іноземній. В більшості країн для встановлення курсу національної валюти використовується пряме котирування, у Великобританії - непряме котирування, а в США застосовуються обидва котирування. Валюта котирування – іноземна валюта, курс якої визначають. База котирування – валюта, з якою порівнюють дану грошову одиницю.



На валютному ринку його учасники використовують два курси:

1) курс продавця - це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну;

2) курс покупця. - це курс, за яким банк-резидент купує іноземну валюту за національну.

Курс продавця завжди вищий за курс покупця. Різниця між курсом продавця і покупця називається маржею. За рахунок маржі банк покриває видатки і формує прибуток за валютними операціями.

Кожна валюта має не один валютний курс, а стільки, скільки існує валют. Обмінні курси валют, маючи різне числове вираження, взаємопов’язані і становлять сукупність цін, взаємопов’язаних тристороннім арбітражем. Арбітраж - це операція обміну двох валют через третю з метою отримання прибутку, використовуючи різницю між обмінним курсом і крос-курсом. Він називається тристороннім, оскільки до нього залучені три валюти.

Крос-курсом називається курс обміну двох валют (А і В) через третю валюту (С). Визначення крос-курсу відбувається шляхом конвертації валюти “А” спочатку у валюту “С”, а потім – валюти”С” e “В”.

(А/С)×(С/В) = А/В.

У міжнародній практиці використовуються два методи встановлення валютних курсів:

1) режим фіксованих курсів валют, який діяв до 70-х років у межах Бреттон-Вудської валютної системи і передбачав обмеження коливання національних валют відносно встановленого між ними співвідношення;

2) режим плаваючих курсів, за якого курси визначаються на валютному ринку під впливом попиту та пропозиції. Сьогодні ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валютних курсів.

2.Світова валютна система - це закріплена міжурядовими угодами форма організації валютних відносин. Основними її завданнями є сприяння міжнародному валютному співробітництву та зростання міжнародної торгівлі, стабілізація валютно-обмінних операцій, створення системи багатосторонніх розрахунків та усунення валютних перешкод у міжнародній торгівлі.

Структуру світової валютної системи складають:

- міжнародні засоби обігу та платежу (золото, національні валюти, міжнародні або композитивні гроші тощо);

- міжнародна валютна ліквідність - це спроможність переміщення валютних ресурсів, що забезпечують гарантію вчасної оплати зобов’язань у міжнародній сфері;

- узаконений режим валютних курсів і паритетів;

- уніфіковані форми і правила міжнародних розрахунків;

- умови конвертованості валют;

- валютні ринки;

- міжнародні валютно-фінансові організації.

З часу формування (друга половина XIX ст.) світова валютна система видозмінювалась. Зміна валютної системи базується на тому, який актив визнається резервним, тобто за допомогою якого активу можна регулювати дисбаланси в міжнародних розрахунках.

 

 
 

 


Рис. 2.1. Еволюція світової валютної системи

 

Важливою складовою світової валютної системи є Європейська валютна система.

Європейська валютна система (ЄВС) - це визначені правила розрахунків між групою країн-членів ЄС. Це замкнуте валютне угруповання, до складу якого у 1979 р. увійшли: ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Данія, Ірландія, Великобританія, Іспанія, а пізніше - Ісландія, Португалія, Греція.

ЄВС базується на трьох основних елементах: спеціальній європейській валютній одиниці, механізмі валютних курсів та інтервенцій, механізмі кредитування.

З моменту створення і до 1 січня 1999 р. спеціальною європейською розрахунковою одиницею було визнано ЕКЮ - спеціальний запис на рахунках Європейського фонду валютного співробітництва. Він використовувався як розрахункова база для визначення бюджету ЄС, для розрахунку центральних валютних :курсів, як розрахункова і кредитна одиниця між центральними банками, а також як база для розрахунку відхилень різних валютних курсів. Квота національних валют в структурі ЕКЮ визначалася економічним потенціалом країн (їхньою часткою у сукупному ВНП та товарообігом країни).

З 1 січня 1999 р. із введенням в обіг єдиної для Євросоюзу валюти - євро - в Європі почав діяти Економічний і валютний союз. Остаточний список держав, які готові до впровадження євро, було затверджено главами держав і урядів країн на саміті 2 травня 1998 р. у Брюсселі. Згідно з цим списком до монетарного союзу у січні 1999 р. приєдналися 11 з 15 країн Європейського Союзу - Бельгія, Німеччина, Іспанія, Франція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Португалія і Фінляндія. Утрималися від вступу Англія, Швеція, Данія, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Отже, з 1 січня 1999 р. євро замінив національні валюти держав у безготівкових розрахунках, а банкноти і монети введено в обіг з 1 січня 2002 р.

З 1 січня 1999 р. Міжнародний валютний фонд у своєму кошику резервних валют замінив німецьку марку і французький франк на євро.

 

3.Одним з елементів міжнародної валютної системи є міжнародні валютні ринки. Їх виникнення зумовлене розширенням розрахунків у валюті між продавцями і покупцями.

Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж валют на основі попиту і пропозиції.

На світовому валютному ринку здійснюються розрахункові і кредитні операції, що обслуговують товарні угоди, валютнообмінні операції, операції з обслуговування руху капіталів між країнами, операції з цінними паперами.

Основними функціями світового валютного ринку є:

- здійснення зовнішньоторговельних операцій;

- регулювання валютних курсів;

- валютний кліринг;

- страхування (хеджування) валютних ризиків;

- отримання прибутків (спекуляція) на різниці валютних курсів.

Валютний кліринг, страхування та спекуляція є особливими функціями світового валютного ринку.

Валютний кліринг - це угоди між урядами двох або декількох країн про обов’язковий залік взаємних міжнародних вимог і зобов’язань. Зумовлений валютний кліринг великими масштабами міжнародної торгівлі.

Страхування, або хеджування, валюти - це дії, спрямовані на недопущення ні чистих активів, ні чистих пасивів у даній валюті, тобто страхування від майбутніх коливань.

Валютні спекуляції (зворотна сторона страхування) - це операції банківських закладів, фірм, юридичних та фізичних осіб для отримання прибутку від зміни валютних курсів у часі або на різних ринках.

Залежно від обсягу і характеру валютних операцій, кількості використовуваних валют, рівня нормативно-правового регулювання валютні ринки поділяються на:

1) міжнародні валютні ринки, що обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, рух капіталів.

2) регіональні валютні ринки, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн (наприклад у рамках європейської валютної системи ЄС).

3) національний (місцевий) валютний ринок - це ринок однієї держави. Під ним розуміється сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території даної країни.

Розрізняють також організовані та неорганізовані валютні ринки.

Організованим ринком є біржовий валютний ринок. Валютна біржа - як правило не комерційне підприємство, оскільки основне завдання полягає не в одержанні прибутку, а в організації торгів валютою й у мобілізації тимчасово вільних валютних коштів.

Неорганізований (позабіржовий або міжбанківський) - валютний ринок, на якому дилери проводять операції з використанням електронного й супутникового зв’язку.

Серед комерційних банків чи інших учасників валютного ринку є дилери, які “грають” на пониження (“ведмеді”) або на підвищення (“бики”) курсу валют.

Для більшості міжнародних операцій використовується шість валют: долар США, німецька марка, єна Японії, фунт стерлінгів, швейцарський франк та французький франк. На них припадає до 90 % міжнародного конверсійного обігу. Найпоширенішими є такі угоди з валютами: долар - марка; долар - єна; долар - фунт стерлінгів.

 

4.Валютна політика – це сукупність економічних, правових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями у галузі валютних відносин.

Через валютну політику держава впливає на ефективність та цілеспрямованість використання валютних засобів. Сфера дії валютної політики охоплює валютний ринок та ринок дорогоцінних металів і каменів.

Валютна політика є частиною зовнішньоекономічної політики і включає:

- валютну дисконтну політику;

- валютну девізну політику;

- валютне субсидування;

- диверсифікацію валютних резервів.

Валютна дисконтна політика та валютна девізна політика є елементами поточної валютної політики держави.

Валютна дисконтна політика - це система економічних і організаційних заходів держави з використання облікової ставки процента для орієнтовного коректування валютного курсу, регулювання руху короткотермінових інвестицій та збалансування платіжних зобов’язань. Реалізується вона через вплив на стан грошового попиту, динаміку і рівень цін, обсяг грошової маси, міграцію короткотермінових інвестицій.

Валютна девізна політика - це система регулювання валютного курсу купівлею та продажем валюти через валютну інтервенцію та валютні обмеження. Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки валютного курсу.

Таким чином, до заходів, що входять у валютну політику, відносяться:

1. Девальвація - це офіційне (здійснюване законодавчим шляхом) зниження курсу національної валюти по відношенню до іноземних валют; як правило, використовується з метою заохочення експорту та скорочення імпорту для покращення платіжного балансу шляхом приведення офіційного курсу у відповідність з ринковим курсом провідних валют. Такий захід буває ефективним тільки на дуже короткий термін і, якщо не вжити інших необхідних заходів, може вилитись у поглиблення інфляції й пониження життєвого рівня народу. Буває, що девальвація є тільки офіційним признанням зниження курсу національної валюти після того, як таке зниження відбулося стихійно.

2. Ревальвація (ревалоризація) - це підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Країна, що ревальвує національну валюту, дістає змогу придбати іноземну валюту. Цей захід використовується, як правило, для боротьби з інфляцією і для стримування зростання активного сальдо платіжного балансу. Від ревальвації значний виграш мають експортери капіталу та імпортери товарів.

3 Валютна інтервенція - це втручання держави (через центральний банк) в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти шляхом продажу чи купівлі іноземної валюти. Валютна інтервенція являє собою досить велику за масштабами операцію, яка проводиться у визначений і досить короткий проміжок часу.

4 Валютний демпінг - це різновид демпінгу, при якому експорт товарів відбувається за цінами, нижчими від світових, шляхом застосування спеціального зниження валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевершують знецінення грошей на внутрішньому ринку експортуючої країни.

5. Валютна блокада - це сукупність примусових валютних заходів, які використовуються одними державами по відношенню до інших з метою добитися від останніх виконання тих чи інших вимог. Валютна блокада є різновидом економічної блокади. До валютної блокади належать такі заходи, як блокування рахунків, кредитна блокада та валютні обмеження.

6. Валютні обмеження - це система нормативних правил, встановлених законодавчим або адміністративним чином і направлених на обмеження валютних операцій. Валютні обмеження передбачають:

- регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, репатріація прибутків, золота, грошових знаків і цінних паперів;

- заборону вільного продажу й купівлі іноземної валюти;

- обов’язкову передачу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом.

 

 

   


Дата добавления: 2017-12-16; просмотров: 214; Опубликованный материал нарушает авторские права? | Защита персональных данных | ЗАКАЗАТЬ РАБОТУ


Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском:

Лучшие изречения: Увлечёшься девушкой-вырастут хвосты, займёшься учебой-вырастут рога 9362 - | 7431 - или читать все...

 

18.212.83.37 © studopedia.ru Не является автором материалов, которые размещены. Но предоставляет возможность бесплатного использования. Есть нарушение авторского права? Напишите нам | Обратная связь.


Генерация страницы за: 0.008 сек.