2018-01-08
611Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Чернівецький індустріальний коледж»
Методичні вказівки
До самостійного вивчення
дисципліни „Економіка та організація електротехнічної служби підприємства ”
Для спеціальності 5.05070104
„Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств та цивільних споруд”
Розробив викладач Т.В.Федорова
Тема №1 Поняття, функції і структура ринку
План вивчення
1. Поняття ринку, його функції
2. Типи ринку
3. Сутність інфраструктури
Ринок є цариною прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. Це сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками та споживачами у процесі купівлі-продажу товарів.
Функції ринку:
а) спеціальна із забезпечення руху товарів;
б) регулятивно-контрольна;
в) стимулююча;
Основні типи ринків:
- ринок споживачів;
- ринок виробників;
|
|
|
- ринок проміжних продавців (посередників);
- ринок громадських установ;
- міжнародний ринок.
Інфраструктура ринку становить сукупність організацій, які мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію учасників ринку, оборот товарів, їх просування зі сфери виробництва у сферу споживання. (Комерційні інформаційні центри, біржі, банки, транспортні і складські мережі, тощо).
Література
1. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф.Покропивного. -вид. 2-ге, перероб. та доп. – К., КНЕУ, 2005.-258с.,іл..
2. Економіка підприємства: Навч. посіб. Друге видання, виправлене і доповнене – К.: „Каравелла”;Львів: „Новий світ-2000”, 2001.-298 с
Питання для самоконтролю
1. Яке значення має ринок у економічній системі?
2. Яку роль відіграє інфраструктура ринку?
3. Що розумієте під структурою ринку?
Тема №2 Сутність і функції процесу управління
План вивчення
1. Сутність управління, функції та значення
2. Методи управління, їх характеристика
3. Організаційні структури управління підприємствами
Сучасне управління – це особлива сфера економічних відносин, що має свою логіку розвитку.
Управління – це діяльність, спрямована на координацію роботи інших людей (трудових колективів).
Функції управління:
1) Планування - процес визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку;
2) Організація - це процес формування структури системи, розподіл завдань, повноважень і відповідальності між працівниками фірми;
3) Мотивація - це, власне, причина, яка спонукає членів трудового колективі до спільних погоджених дій, аби забезпечити досягнення мети;
|
|
|
4) контролююча функція - запобігання появі зовнішніх перешкод і відхилень від очікуваних результатів діяльності системи.
Методи управління - це способи впливу на окремих працівників і трудові колективи в цілому, які необхідні для досягнення цілей фірми (підприємства):
1) економічні методи - реалізують матеріальні інтереси через використання товарно-грошових відносин;
2) соціально-психологічні - реалізують мотиви соціальної поведінки людини (творчий характер праці, суспільне визнання, моральне заохочення);
3) організаційні методи - базуються на мотивах примусового характеру.
Типи організаційних структур управління:
1. лінійна;
2. функціональна;
3. лінійно-функціональна;
4. дивізіональна;
5. матрична.
Література
С.Ф.Покропивний:стор.58-68
І.М.Бойчик:стор.22-27
Питання для самоконтролю
1. У чому проявляється необхідність управління підприємствами?
2. У чому сутність методів управління підприємствами, їх взаємодія?
Тема №3 Кадрова політика і система управління персоналом
План вивчення
1. Сучасна кадрова політика підприємства
2. Система управління персоналом на підприємстві
3. Загальна характеристика процесу оцінки персоналу
Сучасна кадрова політика підприємства (фірми) має бути спрямована на ринкові умови господарювання. Головна її мета – забезпечення робочих місць, посад персоналом відповідальних професій та спеціальностей.
Функції кадрової політики:
- набір формування необхідних категорій персоналу;
- підготовка персоналу до професійної діяльності;
- оцінка персоналу;
- мотивація дотримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці;
- постійний моніторинг безпеки праці;
- забезпечення соціальної захищеності персоналу підприємства.
Під системою управління розуміють багатовекторну діяльність відповідних відділів підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади.
Розрізняють зовнішні та внутрішні джерела набору.
До зовнішніх належать:
- державні бюро з працевлаштування, регіональні біржі праці;
- комерційні підприємства з працевлаштування;
- об'яви в пресі, на радіо, телебаченні;
Внутрішні джерела набору:
- підготовка робітників через учнівство на підприємстві;
- просування по службі своїх працівників;
- регулярне інформування колективу працівників про наявні вакансії.
Під оцінкою персоналу розуміють цілеспрямоване порівняння певних характеристик працівників з відповідними параметрами, вимогами, еталонами. Застосовуються зовнішня оцінка та самооцінка. Зовнішньою вважають оцінку діяльності працівника керівником фірми, трудовим колективом та споживачами продуктів праці. Самооцінка здійснюється самим працівником і базується на власному управління. Оцінка персоналу базується на принципах: об’єктивності; усебічності; обов’язковості; систематичності.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.84-95
2. І.М.Бойчик:стор.62-64
Питання для самоконтролю
1. Що означає сучасна кадрова політика підприємства?
2. З якою метою здійснюється оцінка персоналу?
Тема №4 Амортизація основних фондів. Показники ефективності використання основних фондів
План вивчення
1. Сутність амортизації, її значення, методи нарахування
2. Показники ефективності використання основних фондів, порядок їх обчислення
Безперервний процес виробництва потребує постійного відтворення фізично спрацьованих і технічно застарілих основних фондів. Амортизація основних фондів – це процес перенесення авансованої раніше вартості всіх видів засобів праці на вартість продукції, з метою її повного відшкодування.
Амортизаційні відрахування обчислюють за певними формами, які характеризують щорічний розмір відрахувань у відсотках до балансової вартості основних фондів. У практиці господарювання застосовують такі методи:
|
|
|
- рівномірної (лінійної) амортизації – перенесення балансової вартості основних фондів на собівартість продукції, що виробляється, протягом амортизаційного періоду засобів праці за однаковими нормами амортизаційних відрахувань;
- подвійно - залишкової амортизації;
- прискореної амортизації основних фондів.
Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача (Фв):
де Q - обсяг товарної (валової, чистої) продукції підприємства за рік, грн.;
Sсер – середньорічна вартість основних фондів підприємства, грн..
Оберненим показником до фондовіддачі є фондомісткість Фм:
Фм= 
Фондоозброєність праці (Фо) обчислюється за формулою:
де Ч – середньоспискова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол..
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.107-110,115-121
2. І.М.Бойчик:стор.82-86
Питання для самоконтролю
1. Як визначається середньорічна вартість основних фондів?
2. Сучасні методи амортизації основних фондів, які їх переваги?
Тема №5 Ремонт, модернізація і заміна діючих засобів праці
План вивчення
1. Суть ремонту, види, ефективність витрат
2. Розширене відтворення основних фондів: технічне переозброєння, реконструкція, нове будівництво
Суть ремонту полягає в усуненні фізичного спрацювання конструктивних елементів в натуральній формі та забезпечення постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.
Призначення поточного ремонту – збереження засобів праці у придатному стані проведенням регулярних ремонтно - профілактичних операцій з метою усунення дрібних неполадок і запобігання фізичному спрацюванню.
Мета капітального ремонту полягає у максимально можливому відновленні первісних техніко-експлуатаційних параметрів засобів праці.
Витрати на поточний ремонт є постійними і відносно рівномірними, їх відносять на собівартість продукції; проведення капітальних ремонтів потребує визначення економічної оцінки діяльності витрат на капітальний ремонт виробничого устаткування. Для підвищення ефективності процесу відтворення основних фондів здійснюють модернізацію діючого виробничого устаткування.
|
|
|
Розширене відтворення основних фондів здійснюються в процесі технічного переозброєння, реконструкції й розширення діючих або спорудження нових виробничих об’єктів.
Такі форми розширеного відтворення основних фондів є взаємопов’язаними елементами відтворювального процесу.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.110-115
2. І.М.Бойчик:стор.86-88
Питання для самоконтролю
1. По якій причині змінюються погляди на значення капітального ремонту?
2. Поясніть сутність простого та розширеного відтворення основних фондів підприємства?
Тема №6 Нематеріальні ресурси і активи
План вивчення
1. Поняття нематеріальних ресурсів, їх види
2. Нематеріальні активи, їх склад
Нематеріальні ресурси – це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду, потреба в яких виникає або завдяки новим, унікальним знанням у будь-якій формі, або через рідкісність ресурсів. Поняття „нематеріальні ресурси” використовується для характеристики сукупності об’єктів інтелектуальної власності. У складі об’єктів інтелектуальної власності є:
- об'єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг, фірмові найменування, способи захисту від недобросовісної конкуренції;
- об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами: твори в галузі науки, літератури та мистецтва, комп’ютерні програми, бази даних;
- інші об'єкти, „ноу-хау”, комерційні таємниці.
Нематеріальні активи – це категорія, яка виникає внаслідок володіння правами на об'єкти інтелектуальної власності або на обмежені ресурси та їхнього використання в господарській діяльності з отриманням доходу.
До складу нематеріальних активів включають:
1. права, що з'являються внаслідок володіння підприємством:
- патентами на винаходи, корисні моделі, промислові знаки;
- свідоцтвами на знаки для товарів та послуг;
2. права, що виникають унаслідок володіння підприємством об’єктами авторського права (комп’ютерні програми, бази даних);
3. права на використання створених на підприємстві нетрадиційних об’єктів інтелектуальної власності;
4. право на користування земельними ділянками та природними ресурсами.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.127-129, 137-142
2. І.М.Бойчик:стор.121-123
Питання для самоконтролю
1. Яке значення нематеріальних ресурсів для сучасної системи господарювання?
2. Сутність та ефективність використання „ноу-хау”?
Тема №7 Об’єкти промислової власності
План вивчення
1. Характеристика винаходу, промислового зразка, повторного знаку
2. Об’єкти що охороняються авторським правом та суміжними правами
Винахід – це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології, об’єктами винаходу можуть бути продукт і спосіб. Для визначення патентоспроможності винаходу в Україні є такі критерії: новизна винаходу, наявність винахідницького рівня, промислова придатність винаходу.
Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об’єктом такої діяльності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання.
Товарними знаками або знаками обслуговування вважаються оригінальні позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб. Товарний знак виконує 2 функції: рекламування товару та гарантування його якості.
Елементи знака для товарів і послуг можуть бути:
- словесними;
- зображувальними;
- об'ємними;
До об’єктів, що охороняються авторським правом відносять: твори в галузі науки, літератури і мистецтва, комп’ютерні програми.
Під комп’ютерною програмою розуміють об’єктивну форму подання сукупності даних та команд, призначених для забезпечення функціонування ЕОМ – це набір інструкцій у вигляді слів, цифр, символів.
Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів, системазованих у формі, яку читає машина. Раціоналізаторська пропозиція – це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано.
Під „ноу-хау” заведено розуміти не захищені охоронними документами та не оприлюднені знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового характеру, що можуть бути практично використані в наукових дослідженнях та розробках.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.129-137
Питання для самоконтролю
1. Яка сутність „ноу-хау”?
2. Яке значення мають товарні знаки?
Тема №8 Визначення необхідного обсягу виробничих інвестицій
План вивчення
1. Обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій
2. Джерело фінансування виробничих інвестицій
Процес планування капітальних вкладень охоплює 2 етапи:
1. обчислення необхідного обсягу виробничих інвестицій;
2. визначення конкретних джерел їхнього фінансування.
Визначення обсягу інвестицій залежить від економічної ситуації на ринку та на підприємстві:
1. Попит рику задовольняється повністю, тому немає потреби у збільшенню обсягу виробництва певної продукції. В такому разі планується просте відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань. Обсяг витрат обчислюється на підставі інформації про потребу в новому устаткуванні та ціни на нього, при цьому враховують вартість монтажу нової техніки.
2. Попит на продукцію підприємство постійно зростає, виробник зацікавлений на збільшення обсягів виробництва з допомогою введення в дію додаткових виробничих потужностей.
3. Має місце різке зменшення попиту ринку на пропонованому для продажу продукцію, тому підприємство мусить модернізувати її або терміново організувати виробництво нової, конкурентоспроможної продукції.
Джерелами фінансування виробничих інвестицій є:
- Власні: амортизаційні відрахування (прибуток; випуск і продаж цінних паперів);
- Залучені: довгострокові кредити (державні субсидії, закордонні інвестиції, створення спільних підприємств).
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.160-163
2. І.М.Бойчик:стор.130-132
Питання для самоконтролю
1. Які методи визначення необхідного обсягу капітальних вкладень на підприємстві?
2. Назвіть недоліки та переваги окремих джерел фінансування виробничих інвестицій?
Тема №9 Загальна характеристика цінних паперів
План вивчення
1. Цінні папери, їх види та групи
2. Акції, їх види
3. Облігації, їх значення
4. Інші види цінних паперів
Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини. Види цінних паперів: акції, облігації внутрішніх державних і місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери (сертифікати). Сукупність різних видів цінних паперів, що випускаються і перебувають в обігу України, поділяють на 3 групи:
- пайові цінні папери;
- боргові цінні папери;
- похідні цінні папери.
Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, гарантує участь в управлінні ним, дає право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, простими та привілейованими.
Облігацією є цінний, що засвідчує внесення її власникам певної суми грошових коштів і підтверджує зобов’язання емітента повернути власнику облігації в обумовлений строк номінальні її вартість з виплатою фінансового відсотка.
Ощадний сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення строку як самого депозиту, так і відсотків на нього.
Вексель – засвідчує безумовне грошове зобов’язання боржника сплати визначену суму грошей власнику векселя.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.164-167
2. І.М.Бойчик:стор.119-120
Питання для самоконтролю
1. Яке значення акції у фінансуванні розвитку виробництва?
2. Які види облігації існують в Україні?
Тема №10 Формування і функціонування фондового ринку
План вивчення
1. Поняття фондового ринку, принципи функціонування
2. Учасники фондового ринку, характеристика
Фондовий ринок – сфера обігу цінних паперів, формування і функціонування якого здійснюється на таких принципах:
- соціальна справедливість;
- надійність захисту інвесторів;
- регульованість;
- контрольованість;
- ефективність;
- правова впорядкованість;
- прозорість, відкритість;
- конкурентність.
Державна система регулювання фондового ринку виконує три основні функції:
1) визначення засадних рис і складових підсистем фондового ринку;
2) формування сприятливого законодавчого поля для учасників фондового ринку;
3) встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації та руйнування ринку, недобросовісної конкуренції.
Учасниками фондового ринку є:
- емітенти цінних паперів – юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери;
- інвестори – фізичні і юридичні особи, які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери;
- посередники – юридичні особи, діяльність яких пов’язано з наданням професійних послуг на фондовому ринку;
- держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку.
У країнах з ринковою орієнтацією економіки існують біржовий і позабіржовий ринки цінних паперів. Біржовий ринок цінних паперів уособлюють фондові біржі. – спеціалізовані установи, які створюють умови для централізованої торгівлі цінними паперами.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.168-172
Питання для самоконтролю
1. Яким чином держава регулює випуск і обсяг цінних паперів?
2. Яке значення має розвиток фондового ринку в державі?
Тема №11 Оцінка ефективності виробничих і фінансових інвестицій
План вивчення
1. Методика оцінки ефективності виробничих інвестицій (капітальних вкладень)
2. Особливі оцінки ефективності випуску та реалізації цінних паперів
3. Основні чинники підвищення ефективності капітальних вкладень
Ефективність виробничих інвестицій характеризує економічні, соціальні або інші результати та їх доцільність.
До узагальнених показників належить період окупності капітальних витрат на питомі капітальні вкладення. Заведено розрізняти загальну (абсолютну) та порівняльну (оцінку діяльності) ефективність капітальних вкладень.
Застосовують два взаємозв’язані показники. За яким визначають абсолютну ефективність інвестицій:
Коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат
для підприємств (окремих цехів і виробничих об'єктів)
Оберненим показником Ер є показник терміну окупності капітальних вкладень: 
років, або 
років
В процесі оцінки ефективності використання цінних паперів треба врахувати: поточні витрати, зв’язані з організацією випуску, розміщення та обігу цінних паперів, номінальну і ринкову вартість, абсолютний (відносний) дохід елементів і власників цінних паперів.
Основними узагальнюючими показниками оцінки є: капіталізована вартість акції; збалансована вартість однієї акції; співвідношення ринкової і балансової вартості акцій.
Основними організаційно-економічними чинниками підвищення ефективності використання капітальних вкладень є: удосконалення проектно-кошторисної справи; поліпшення структури капітальних вкладень; скорочення стадій інвестиційного циклу; запровадження економічних методів управління інвестиційним процесом.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.178-195
2. І.М.Бойчик:стор.132-135
Питання для самоконтролю
1. З якою метою обчислюють показники економічної ефективності капітальних вкладень?
2. Який орган в державі встановлює нормативні коефіцієнти економічної ефективності?
Тема №12 Науково-технічний прогрес. його напрями
План вивчення
1. Сутнісно-змістова характеристика науково-технічного прогресу і науково-технічної революції
2. Загальні та пріоритетні напрями НТП
Науково-технічний прогрес (НТП) – безперервний взаємозумовлений процес розвитку науки і техніки; постійний процес створення нових і вдосконалення застосованих технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.
НТП властиві еволюційні та революційні форми вдосконалення технологічних методів і засобів виробництва, кінцевої продукції.
До еволюційних форм НТП відносять поліпшення окремих параметрів виробів чи технологій, модернізацію обладнання, а до революційних – зміну поколінь техніки і кінцевої продукції, виникнення принципово нових науково-технічних ідей.
Загальні напрями НТП:
- створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій;
- створення нових і вдосконалення існуючих засобів праці та кінцевої продукції;
- механізація і автоматизація виробництва.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.210-214
2. І.М.Бойчик:стор.123-135
Питання для самоконтролю
1. Які переваги та недоліки НТП?
2. Які напрямки НТП на Вашому підприємстві?
Тема №13 Організаційний прогрес, напрям та об’єкти
План вивчення
1. Поняття організаційного прогресу
2. Сучасні тенденції організаційного прогресу
Організаційний прогрес – виступає як узагальнена характеристика процесу використання організаційних факторів розвитку та підвищення ефективності виробництва. Його суть полягає в удосконаленні існуючих та застосуванні нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.
Ключову роль відіграє організація виробництва – певним чином упорядкована й скоординована в часі та просторі система взаємодії провідних елементів виробничого процесу.
Складовою частиною організації виробництва служить організація праці, що визначає технологію інтегрування окремих працівників у комбіновану робочу силу. Під організацією праці заведено розуміти певне поєднання працівників у часі і просторі для досягнення найбільшої ефективності трудових процесів за умов конкретно застосовуваної технології та організації виробництва.
До організаційного процесу відноситься вдосконалення не лише безпосередньо процесів виробництва праці, а й функціонування окремих, чи всієї сукупності елементів господарського механізму – система управління, планування (програмування), фінансування, матеріального стимулювання, матеріально-технічного забезпечення, науково-технічного обслуговування тощо.
Основні сучасні тенденції організаційного процесу:
- прискорення темпів розвитку окремих форм організації виробництва;
- посилення безперервності та гнучкості виробництва на підприємствах багатьох галузей;
- розвиток колективної (бригадної) форми організації та оплати праці;
- удосконалення організації функціонування господарського механізму підприємств;
- активізація людського чинника через здійснення кадрової політики.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.214-218
Питання для самоконтролю
1. Які особливості організаційного прогресу, що відрізняють його від НТП?
2. Які сучасні завдання прискорення організаційного процесу?
Тема № 14 Оцінка технічного рівня підприємства
План вивчення
1. Управління технічним розвитком підприємства
2. Планування технічного розвитку підприємства
Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства,що має бути постійно зорієнтований на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.
Із сукупності форм технічного розвитку доцільно відокремлювати:
1. підтримування техніко-технологічної бази підприємства;
2. безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва.
Основні показники технічного рівня підприємства
| Ознаки групування показників | Показники |
| Ступінь технічної оснащеності праці | · фондоозброєність праці · енергоозброєність праці |
| Рівень прогресивності технологій | · структура технологічних процесів за трудомісткістю · частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції · середній вік застосовуваних технологічних процесів · коефіцієнт використання сировини і матеріалів |
| Технічний рівень устаткування | · продуктивність (потужність) · надійність, довговічність · питома металомісткість · середній строк експлуатації · частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості · частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку |
| Рівень механізації та автоматизації виробництва | · ступінь охоплення робітників механізованою працею · частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці |
Процес економічного управління технічним розвитком підприємства включає такі основні етапи:
- установлення цілей;
- підготовчий;
- варіантний вибір рішень;
- програмування (планування);
- супроводження реалізації програми.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.229-233
Питання для самоконтролю
1. Назвіть основні проблеми планування технічного розвитку підприємства?
2. Сутність технічного розвитку підприємства.
Тема № 15 Виробничий процес, принципи організації
План вивчення
1. Поняття виробничого процесу. його структура
2. Принципи організації виробничого процесу
Виробничий процес – це сукупність взаємопов’язаний дій людей, засобів праці та природи, потрібних для виготовлення продукції. Головною складовою виробничого процесу є технологічний процес – сукупність дій зі зміни та визначення стану предмета праці.
На підприємствах здійснюються різноманітні виробничі процеси. Їх поділяють передусім за такими ознаками: призначення, перебіг у часі, ступінь автоматизації
За призначенням виробничі процеси поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі:
1. Основні – це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу;
2. До допоміжних належать процеси виготовлення продукції, яка використовується на самому підприємстві для забезпечення нормального перебігу основних процесів;
3. обслуговуючі процеси забезпечують нормальні умови здійснення основних і допоміжних.
За ступенем автоматизації розрізняють ручні,, механізовані, автоматизовані та автоматичні процеси.
Виробничий процес та окремі його операції мають бути раціонально організовані в просторі і часі. Для цього за проектування і організації виробничого процесу слід дотримуватись певних принципів. До таких принципів належать: спеціалізація, пропорційність, паралельність, прямоточність, безперервність, ритмічність, автоматичність, гнучкість, гомеостатичність.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.246-250
Питання для самоконтролю
1. Як розрізняють виробничі процеси за ступенем автоматизації?
2. Яке значення має принцип пропорційності виробничого процесу?
Тема № 16 Організаційні типи виробництва
План вивчення
1. Поняття типу виробництва, характеристика одиничного, серійного та масового виробництва
2. Порівняльна характеристика типів виробництва
Тип виробництва – це класифікаційна категорія виробництва, яка враховує такі його властивості, як широта номенклатури, регулярність, стабільність і обсяг випуску продукції. Є три типи виробництва: одиничне, серійне і масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою продукції, малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здебільшого не передбачається.
Серійне виробництво має обмежену номенклатуру продукції, виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями) і сумарний їхній випуск може бути досить значним.
Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою продукції, великим обсягом безперервного й тривалого виготовлення однакових виробів.
Тип виробництва істотно впливає на організаційно-технічну побудову й ефективність. Від типу виробництва залежить виробнича структура підприємства і його підрозділів, вибір технологічних процесів, устаткування і оснащення, методів організації та управління. найбільш ефективним є масове виробництво, де легко застосувати високоефективне спеціальне устаткування й максимально реалізувати принципи раціональної організації виробничого процесу.
Традиційно та організаційно складним і найменш ефективним є одиничне виробництво, тому важливою передумовою підвищення ефективності виробництва є збільшення його серійності, перехід (за можливості) від одиничного до серійного, а від серійного до масового виробництва. Досягається це різними способами, зокрема розширенням ринку збуту і збільшенням серій виробів, уніфікацією деталей і агрегатів особливо складних машин і приладів, запровадженням групових методів обробки тощо.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.250-253
Питання для самоконтролю
1. Які способи збільшення серійності (масовості) виробництва?
Тема № 17 Виробничий цикл, порядок обчислення
План вивчення
1. Сутність виробничого циклу, його структура
2. Методи поєднання операцій, їх вплив на виробничий цикл
3. Економічне значення і способи скорочення виробничого циклу
Виробничий цикл – це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.
Він обчислюється для одного виробу або певних кількості виробів, що виготовляються одночасно. Виробничий цикл є важливим календарно-плановим нормативом організації виробничого процесу в часі. Виходячи з його тривалості, визначають термін запуску продукції у виробництво, складають календарні плані її виготовлення на всіх стадіях виробничого процесу, узгоджують роботу суміжних підрозділів (дільниць, цехів).
Виробничий цикл складається з виробничого часу і перерв. Час перерв включає перерви в робочий час, тобто тоді, коли підприємство працює, і в неробочий час, який визначається режимом роботи (вихідні, святкові дні, перерви між робочими змінами).
Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. перерви партіонності обчислюються не окремо, а разом із тривалістю технологічних операцій, утворюючи технологічний цикл. Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.
Послідовне – полягає в тім що наступна операція починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції;
Паралельне - характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється.
Паралельно-послідовне (змішане) – відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній. Але за умови. Що партія обробляється на кожній операції безперервно.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.254-260
Питання для самоконтролю
1. Які резерви скорочення виробничого циклу на підприємствах різних галузей?
Тема № 18 Підготовка виробництва як частина життєвого циклу виробу
План вивчення
1. Поняття технічної підготовки виробництва
2. Характеристика конструкторської, технологічної та організаційно-планової підготовки виробництва
Виробничий процес як сукупність певних операцій ї засобів їхнього здійснення залежить від особливостей продукції та обсягів її виготовлення.
Тому зміна видів чи типорозмірів продукції, її модернізація зумовлюють відповідні зміни у виробничому процесі. Взагалі виробництву нової (модифікованої старої) продукції передує комплекс робіт, який називають підготовкою (технічною підготовкою) виробництва. За виготовлення складних виробів до таких робіт належать:
- науково-дослідні роботи;
- конструкторська підготовка виробництва;
- технологічна підготовка виробництва;
- організаційно-планова підготовка виробництва.
Для організації виробничого процесу визначальною можна вважати технологічну підготовку виробництва. головне її завдання – розробка технологічних процесів, що забезпечують мінімальні витрати на виготовлення певного обсягу продукції належної якості.
За своїм змістом технологічна підготовка виробництва включає комплекс робіт такого функціонального призначення:
а) забезпечення технологічності конструкції виробу;
б) розробка технологічних процесів і методів контролю;
в) проектування на виготовлення чи купівля технологічного оснащення;
г) наладка і впровадження запроектованих технологічних процесів.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.267-269
Питання для самоконтролю
1. Які підприємства можуть здійснити підготовку виробництва нової продукції у повному обсязі?
Тема № 19,20 Суспільні форми організації виробництва
План вивчення
1. Концентрація і деконцентрація виробництва
2. Спеціалізація виробництва
3. Конверсія та диверсифікація виробництва
4. Кооперування та комбінування виробництва
На підприємствах під впливом науково-технічного прогресу відбуваються складні й суперечливі процеси дальшого усунення й суспільного поділу праці. Провідна роль належить концентрації виробництва, на засаді якої створюються й розвиваються інші форми його організації – деконцентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування і диверсифікація, кожна з яких має свої об’єктні види та показники рівня розвитку.
Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів виробництва, робочої сили, засобів виробництва й випуску продукції на все більш великих підприємствах. У господарській практиці виокремлюють три основні види концентрації: агрегатну; технологічну; заводську (фабричну).
Суспільна форма організації відображає процес зосередження діяльності підприємства на виготовленні певної продукції або виконанні окремих видів робіт. Виокремлюють кілька об’єктних видів:
- предметно спеціалізований;
- подетально спеціалізований;
- технологічно (стадійно) спеціалізованих;
- функціонально спеціалізованих.
Конверсія як форма організації виробництва характеризує істотне (іноді повне) перепрофілювання частини або всього виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища або глобальних чинників розвитку економіки.
Кооперування є формою виробничих зв’язків між підприємствами, що спільно виготовляють певний вид різної продукції. Воно органічно пов’язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною сталістю та стійкістю зв’язків між продуцентами, необхідністю дотримання підприємствами-суміжниками відповідних техніко-технологічних вимог головних підприємств з випуску готових до споживання виробів.
Комбінування – це процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) різних галузей промисловості чи народного господарства в цілому.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.269-275
Питання для самоконтролю
1. Яка об'єктивна необхідність деконцентрації виробництва?
Тема № 21,22 Структура обслуговуючого господарства
План вивчення
1. Загальна характеристика системи технічного обслуговування виробництва
2. Функції системи матеріально-технічного забезпечення та збуту
Необхідними умовами нормального перебігу виробничих процесів на підприємстві є: постійне підтримування в робочому стані машини та устаткування, інших засобів праці; своєчасне забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних операцій та інших зв’язаних з ним робіт. Усе це має здійснювати ефективно діюча система технічного обслуговування виробництва.
Система технічного обслуговування підприємством:
1. ремонтне господарство;
2. інструментальне господарство;
3. транспортне господарство;
4. енергетичне господарство;
5. складське господарство.
У межах системи технічного обслуговування виробництва виконують такі функції:
· ремонт технологічного, енергетичного, транспортного, та іншого устаткування, догляд за ним і налагоджування;
· забезпечення робочих місць інструментом і пристосуваннями як власного виробництва, так і придбаними (купленими) у спеціалізованих виробників;
· переміщення вантажів, виконання вантажно-розвантажувальних робіт;
· забезпечення підрозділів підприємства електричною і тепловою енергією, паром, газом, стиснутим повітрям тощо;
· своєчасне забезпечення виробничих цехів (дільниць, окремих виробництв) сировиною, основними та допоміжними матеріалами, паливом;
· складування та зберігання завезених (придбаних) матеріальних ресурсів, а також напівфабрикатів, окремих складальних одиниць, готових виробів.
До системи технічного обслуговування виробництва входять відповідні структурні підрозділи підприємства. Що здійснюють перелічені функції.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.278-286
Питання для самоконтролю
1. Яким чином раціоналізувати та здешевіти транспортні роботи на підприємствах?
2. Яка економічна ефективність зменшення енергоємності виробництва?
Тема № 23 Бізнес-плани підприємств. Технічне та оперативне планування
План вивчення
1. Стратегічне планування, види базових стратегій
2. Бізнес-план підприємства. його зміст та методологія розробки
3. Особливості та зміст тактичних планів
4. Система оперативного планування, її сутність та значення
Постійна мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві. Стратегія – це генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію. Головні цілі та розподіл ресурсів для їхнього досягнення.
Стратегічне планування – процес здійснення сукупності системазованих та взаємо узгоджених робіт із визначення довгострокових (на певний період) цілей та напрямків діяльності підприємства.
Бізнес план (БП) підприємства чи організації – це письмовий документ, в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємницької ідеї, охарактеризовано ринкові, виробничі, організаційні та фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ним.
У ринковій системі господарювання БП виконує дві важливі функції: зовнішню і внутрішню. Бізнес план включає такі розділи:
1. резюме;
2. галузь, фірма та її продукція (послуги);
3. дослідження ринку;
4. маркетинг-план;
5. виробничий план;
6. організаційний план;
7. оцінка ризиків;
8. фінансовий план.
Оперативне планування є, з одного боку, завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства, а з іншого – засобом виконання довго -, середньо - та короткострокових планів, основним важелем поточного управлінням виробництвом.
Оперативне планування поєднує два напрямки роботи. Перший напрямок, у рамках якого розробляються оперативні плани та графіки виготовлення й випуску продукції, називається календарним планування. Другий напрямок включає роботи, що необхідні для безперервного оперативного обліку, контролю та регулювання виконання оперативних планів і ходу виробництва. Цей напрямок дістав назву диспетчеризацій.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.312-324
Питання для самоконтролю
1. Які види планів утворюють систему планів?
2. Який взаємозв’язок стратегічного та тактичного планування на підприємстві?
Тема № 24 Основи аналізу господарської діяльності
План вивчення
1. Сутність, значення та джерела інформації для проведення економічного аналізу
2. Методи економічного аналізу
Економічний аналіз вивчає господарську діяльність підприємств і об'єднань з метою оцінюванні її результатів і виявлення наявних резервів. Предмет економічного аналізу – господарська діяльність підприємств і об'єднань у всій її багатогранності вираження у системі економічних показників, а також в інших джерелах інформації.
За широтою вивчення резервів і характером порівнянь економічний аналіз буває внутрішньоцеховий, внутрішньозаводський, галузевий і міжгалузевий.
Об'єктами економічного аналізу є всі сторони діяльності підприємств. Їх відображають з допомогою системи показників, що характеризують кількісний та якісний аспекти стану економіки й ефективності виробництва.
Метод аналізу – це спосіб системного комплексного вивчення, дослідження і узагальнення впливу окремих факторів на виконання господарських завдань і на динаміку господарського розвитку.
1. Прийом порівняння є найважливішим, з його допомогою оцінюють роботу підприємства, вивчають вплив окремих факторів на виконання плану і виявлення резервів.
2. Групування належить до найпоширеніших прийомів у аналізі, але є суттєва різниця між використання групування в статистиці й аналізі.
3. Виокремлення „вузьких місць” у провідних ланках використовують для того, щоб з'ясувати, які учасники чи які види ресурсів перешкоджають підвищенню ефективності господарювання.
4. Ланцюгові підстановки і заснований на їх математичному перетворенні спосіб різниць абсолютних та відносних величин є найпоширенішими прийомами кількісного визначення впливу окремих факторів на результат їх взаємодії.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.306-309
Питання для самоконтролю
1. Яка основна мета економічного аналізу?
2. Які особливості має економічний аналіз?
Тема № 25 Поняття маркетингу. Стратегія і функції
План вивчення
1. Сутність маркетингу. Принципи та функції
2. Маркетингова діяльність підприємства: стратегія і тактика маркетингу
Маркетинг – це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення та задоволення потреб у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку. Маркетинг як різновид діяльності необхідної для умов ринкової економіки, виконує такі функції:
- вивчення ринку, його структуризація (сегментування), аналіз і прогнозування попиту;
- вибір сегменті ринку, прийнятих для підприємства;
- визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку;
- розробка стратегій виходу на ринок і реакції на дії конкурентів;
- реклама, збут та його стимулювання;
- політика ціноутворення.
Об’єктом маркетингу є комплекс „потреби-товар-ціна-реклама-збут”. Центральна місце в цьому комплексі належить товару, тобто всьому такому, що продається з метою задоволення певних потреб (продукція, послуги, ресурси, ідеї тощо).
Маркетинг підприємства ґрунтується на таких принципах:
- орієнтація всіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців із метою продажу продукції й одержання прибутку;
- гнучке реагування виробництва на зміну потреб і попиту покупців, оперативне пристосування до цих змін;
- використання ціноутворення як механізму реагування і впливу на кон’юнктуру ринку;
- вибір ефективних форм і методів доставки, реклами та продажу продукції;
Стратегія маркетингу включає такі основні рішення та обґрунтування: ринок, на якому виступає підприємство; особливості (стратегія) поведінки на ньому; склад і обсяг продукції, яка пропонуватиметься на ринку, розробка нової продукції, форми і методи реклами, доставки і збуту продукції, ціни на продукцію. Реалізація маркетингової стратегії здійснюється прийняттям конкретних оперативних рішень з різних питань, які можна назвати тактикою маркетингу. Головним показником ринку для продавця є попит на його продукцію, тобто потреба в ній, забезпечена реальною купівельною спроможністю покупця.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.329-334
Питання для самоконтролю
1. Яке значення маркетингу за умов конкурентної боротьби за виживання?
2. Що розумієте під поняттям „конкуренція маркетингу”?
Тема № 26 Ринок як об’єкт маркетингу
План вивчення
1. Необхідність комплексного вивчення ринку та головні його напрямки
2. Вивчення попиту. сегментація ринку
Вивчення ринку не обмежується аналізом попиту і конкурентоспроможності продукції. З'ясовуються також інші його характеристики: географія ринку ті йог сегменти, що в них діє підприємство; місткість ринку і можлива частка підприємства на ньому за сприятливих і несприятливих умов; основні конкуренти, особливості їхньої продукції та стратегії маркетингу.
Ринок як сукупність покупців можна структуризувати, тобто розподілити за певними ознаками на групи покупців-сегменти. Той чи той сегмент ринку складається з покупців. Які мають близькі мотиви для купівлі даного товару та приблизно однаково реагують на маркетингові дії підприємства (варіант продукції, рекламу, ціну тощо). Сегментацію уможливлює вибір привабливих для підприємства сфер ринку (цільових сегментів) концентрацію на них головної уваги.
Сегментація дає змогу вибрати стратегію охоплення ринку. до таких стратегій належать:
- недиференційований маркетинг;
- диференційований маркетинг;
- концентрований маркетинг.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.329-33
Питання для самоконтролю
1. Які чинники впливають на сегментацію ринку?
2. Що уявляє собою попит на продукцію?
Тема № 27 Товарна політика підприємства
План вивчення
1. Маркетингове розуміння товару
2. Життєвий цикл товару (ЖЦТ)
3. Ринкова атрибутика товару
4. Формування асортименту та управління ним
Для кожного сегменту ринку підприємство передбачає випуск відповідного товару. Маркетинг розглядає товар як засіб, за допомогою якого можна задовольнити певні потреби. А вже потім як продукт праці, вироблений для продажу. Розрізняють потреби вищого і нижчого рівнів.
Закон маркетингу: Доки потреба існує, вона повинна бути задоволена.
При визначенні товарної політики важливо чітко розуміти структуру потреб існуючих. А також майбутніх. Ще не усвідомлених споживачем. Обов’язково необхідно враховувати, що споживачем може бути кожний, а покупцем тільки той. Хто в змозі оплатити свої бажання.
Для підприємницького успіху за допомогою маркетингу необхідно визначити кінцевого споживача, його потреби, бажання. Далі необхідно виділити ті властивості товару. За які споживачі хочуть заплатити гроші. Перш за все це якість.
До показників якості товару відносять:
1. техніко-економічні характеристики;
2. технологія виготовлення;
3. надійність, довговічність;
4. відповідність певному призначенні;
5. екологічність;
6. ергономічність;
7. естетичність.
ЖЦТ – це час існування товару на ринку. концепція ЖЦТ виходить з того, що будь який товар рано чи пізно витісняється з ринку іншими, більш досконалими і дешевими. Можуть бути товари – довгожителі, але вічного товару немає. ЖЦТ складається з таких етапів:
1. дослідження і розробка;
2. впровадження;
3. зростання;
4. зрілість;
5. насичення;
6. спад.
Література
1. „Основи маркетингу” Ф.Котлер, М..1998, с. 168-173
Питання для самоконтролю
1. Яке значення в товарній політиці підприємства має упаковка продукції?
2. Який вплив на обсяги виробництва мають стадії життєвого циклі товару
Тема № 28,29 Технічний контроль якості. Стандартизація та сертифікація продукції
План вивчення
1. Держаний нагляд за якістю: органи, плани
2. Внутрішньовиробничий технічний контроль
3. Стандартизація та сертифікація продукції
В Україні створено державну систему стандартизації та сертифікації. Національним органом, що проводить і координує роботи із забезпечення її функціонування, є Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України). Основними функціями Держстандарту України стосовно сертифікаційних робіт є: визначення принципів, структури та правил системи сертифікації; затвердження переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації; акредитація органів із сертифікації та випробувальних лабораторій.
На підприємствах функції безпосереднього контролю якості складових частин і готових для споживання виробів виконують відділи технічного контролю (ВТК). Вхідний контроль ресурсів має запобігти непродуктивним витратам. Об’єктами контролю на вході системи (підприємства) чи її (його) окремих виробничих блоків (цехів, дільниць) мають бути: якість, справність, технічна документація.
Кожний вид товарів. Який те чи те підприємство хоче віг одно продати на світовому ринку, мусить бути сертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості, відповідність вимогам міжнародних стандартів ІСО серії 9000.
Під стандартизацією розуміють встановлення й застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами. Головними з яких є:
· урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва для виробника, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;
· гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності – з національними стандартами інших країн.
Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містять міжнародні стандарти, розроблені Міжнародною організацією стандартизації – ІСО, що їх використовують для сертифікації виробів, призначених для експорту в інші країни і реалізації на світовому ринку. нині існують міжнародні стандарти ІСО серії 9000.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.357-368
Питання для самоконтролю
1. Яке значення має державний нагляд за якістю?
2. Яке головне завдання ВТК на підприємстві?
3. Які види контролю якості за організаційною формою?
Тема № 30 Мотивація трудової діяльності
План вивчення
1. Система мотивації, моделі та методи
2. Принципи та порядок регулювання поведінки працівників
Соціально-економічною основою поведінки та активізації зусиль персоналу підприємства (організації), що спрямовані на підвищення результативності їхньої діяльності, завжди є мотивація праці. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або трудовий колектив в цілому щодо досягнення індивідуальних і спільних цілей діяльності підприємства (організації).
Методи мотивації можна поділити на індивідуальні та групові, а також на зовнішні-винагороди, що надходять із зовні, та внутрішні-винагороди, що надаються самою працею (почуття значущості праці, самоповаги та ін.).
Заробітна плата не може бути єдиною метою трудової діяльності. матеріальне заохочення робить мотивацію праці результативною лише за умови функціонування останньої як системи, що базується на таких основних принципах:
· комунікація, співробітництво та згода між працівниками та адміністрацією щодо загальних принципів системи;
· обґрунтована система оцінки робіт та визначення обсягу останніх;
· добре осмислені та обґрунтовані критерії виміру та оцінки.
Такі самі принципи прокладаються в основу організації оплати праці на підприємстві (в організації).
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.374-378
Питання для самоконтролю
1. На яких вимогах базується система мотивації на рівні підприємства?
2. Які методи мотивації діяльності найбільш впливові?
Тема № 31 Основи організації оплати праці. Тарифна система
План вивчення
1. Сучасна політика оплати праці
2. Зміст тарифної системи, її значення
Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений, як правило у грошовому виразі. За його трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надану послугу. Державна політика оплати праці практично реалізується через механізм його регулювання. Останній є складовою частиною загального механізму реалізації соціально-економічної політики держави.
Політика оплати праці підприємств, організаційних та інших первинних суб’єктів господарювання формується й реалізується в межах чинного законодавства. Конкретна реалізація політики заробітної праці здійснюється на підставі договірного-регулювання оплати праці найманих працівників підприємств. Тобто на підставі укладання системи тарифних угод на трьох рівнях:
· міжгалузевому;
· галузевому;
· виробничому.
·
Основним організаційно-правовим інструментом обґрунтуванням диференціації заробітної праці працівників різних суб’єктів господарювання (діяльності) є тарифно-посадова система, основні елементи якої такі:
- тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД);
- кваліфікаційні довідники посад керівників, спеціалістів і службовців є нормативними документами;
- тарифна сітка;
- тарифний коефіцієнт;
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.378-384
Питання для самоконтролю
1. Які основні складові механізму державного регулювання оплати праці?
2. чим регулюється розмір оплати праці працівника?
Тема № 32 Кошторис затрат на виробництво. Калькуляція собівартості
План вивчення
1. Кошторис виробництва. його економічні елементи
2. Собівартість різних видів продукції
3. Сутність і методи калькулювання собівартості окремих виробів
Кошторис виробництва – це витрати підприємства, зв’язані з основою його діяльності за певний період, незалежно від того, відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні, і складають за такими економічними елементами:
1. Матеріальні витрати
· сировину й основні матеріали
· вироби, що їх треба купити для укомплектування
· покупні напівфабрикати
· виробничі послуги сторонніх підприємств і організацій
· допоміжні матеріали
· паливо та енергію
2. Заробітна плата включає всі форми оплати праці штатного виробничого персоналу підприємства
3. Відрахування на соціальні потреби містять відрахування на соціальне страхування
4. Амортизація основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань
5. До інших витрат включають ті з них, які за змістом не можна віднести до щойно перелічених. До них належить широке коло витрат різного призначення. А саме: оплата послуг зв’язку, обчислювальних центрів, охорони, витрати на відрядження, страхування майна, винагорода за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, оплата робіт із сертифікації продукції, витрати на гарантійний ремонт, оренда плата за окремі об'єкти основних фондів та ін.
Калькулювання – обчислення собівартості окремих виробів. Калькулювання потрібне для вирішення низки економічних завдань: обґрунтування цін на вироби, обчислення рентабельності виробництва. аналізу витрат на виробництво однакових виробів на різних підприємствах, визначення економічної ефективності різних організаційно-технічних заходів тощо.
Література
1. С.Ф.Покропивний:стор.412-423
Питання для самоконтролю
1. Яке значення має планування собівартості окремих видів продукції?
2. Що таке калькуляційна одиниця?
Тема № 33 Загальні та специфічні чинники ціноутворення
План вивчення
1. Характеристика загальних та специфічних чинників ціноутворення
2. Методи ціноутворення на продукцію (послуги)
Уся сукупність чинників, що так чи так впливають на процес ц
