Синдром циклічної блювоти (CVS)

СИНДРОМ ЦИКЛІЧНОЇ БЛЮВОТИ (CVS) – захворювання переважно дитячого віку, яке проявляється стереотипними повторними епізодами блювоти, що змінюються періодами повного благополуччя.

 

Періоди CVS: міжприступний, продромальний, нападу, видужання.

Діагностичні критерії синдрому циклічної блювоти (CVS):

Обов’язкові симптоми:

· Мінімум 3 типових рецидивуючих тяжких приступів блювоти й/або нудоти й блювоти;

· Більш ніж чотириразову блювоту у фазі розпалу захворювання;

· Епізоди тривалістю від декількох годин (у середньому 24-48 годин), мінімум 2 години, але іноді до 10 днів і більше;

· Частота приступів менше 2 епізодів на тиждень, у середньому 2-4 тижні;

· Періоди зовсім нормального самопочуття різної тривалості;

· Відсутність очевидної причини блювоти при обстеженні.

Додаткові критерії:

· Стереотипність: для конкретного пацієнта, кожен епізод подібний за часом початку, інтенсивністю, тривалістю, частотою, асоційованими ознаками і симптомами;

· Можливість самоліквідації (приступи можуть завершуватися спонтанно і без лікування);

· Анамнез (випадки мігрені або CVS у родині);

· Анамнестичні дані про необхідність внутрішньовенного введення рідини протягом приступу.

Римські критерії ІІІ діагностики синдрому циклічної блювоти у дітей:

1. Два або більше періодів інтенсивної нудоти й тривкої блювоти або тривалої блювоти протягом декількох годин або днів.

2. Повернення до звичайного стану здоров’я протягом декількох тижнів або місяців.

Лікування CVS:

Міжприступний період:

- Нормалізація режиму дня;

- Усунення тригерних механізмів;

- У дітей до 5-ти років - ципрогептадин (перітол) 0,3мг/кг за 3-4 прийома;

- У дітей після 5-ти років – амітріптілін: до 6-ти років 10-30 мг на добу,6-12 років – 30-50 мг на добу, після 12 років 50-75 мг на добу.

Продромальний період:

- Ондансетрон – селективний антагоніст серотонінових рецепторів, з метою попередження нудоти та блювоти. Призначають з розрахунку 0,3-0,4 мг/кг кожні 6 годин. З метою потенціювання дії ондансетрона призначають лоразепам (транквілізатор бензодіазепінового ряду) внутрішньо по 1 мг 2 р/добу.

Приступний період:

- Інфузійна терапія (з корекцією електролітів);

- В/в повільно лоразепам (0,05-0,1мг/кг, максимум 4 мг на дозу) та ондансетрон (0,3-0,4 мг/кг). Якщо ефект не наступає призначається комбінація хлорпромазіна (0,5-1 мг/кг на прийом) з дефенілгідраміном (0,5-1 мг/кг на прийом), які вводять в фіз. розчині протягом 15 хв.

КИШКОВІ КОЛІКИ – це раптові і виражені|виказані,висловлені| напади|приступ| плачу і неспокою|занепокоєння| немовлят протягом 3 і більше годин протягом доби не менше 3 днів на тиждень протягом хоча б|хоча би| одного тижня.

Римські критерії III діагностики дитячих колік

Діагноз встановлюють за наявності всіх перерахованих нижче ознак у дитини|дитя| до 4-місячного віку:   1. Пароксизми дратівливості, неспокою|занепокоєння| або крику, які починаються|розпочинаються,зачинаються| і припиняються без очевидної причини; 2. Тривалість епізодів 3 або більше годин на день і вони з'являються|появлятися| не менше 3 днів на тиждень протягом хоча б|хоча би| 1 тижня; 3. Відсутні ознаки прогресування.

 

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДИСПЕПСІЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ – це постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній частині живота. При цьому дискомфорт – це неприємні суб’єктивні відчуття (але не біль), які можуть включати різноманітні симптоми, зокрема такі, як швидке насичення, відчуття розпирання в епігастрії, зв’язане або не зв’язане із прийомом їжі або фізичними вправами, здуття живота, нудота, відрижка, зригування, непереносимість жирної їжі тощо, за якої в процесі обстеження не вдається виявити яке-небудь органічне захворювання.

Римські критерії ІІІ діагностики функціональної диспепсії у дітей:

1. Постійний або рецидивуючий біль або дискомфорт у верхній частині живота;

2. Не зменшується після дефекації або пов’язаний зі зміною частоти або характеру стільця (тобто, не синдром подразненого кишечника);

3. Відсутні докази запального, метаболічного або непластичного процесу, а також анатомічні зміни, здатні пояснити виявлені ознаки захворювання.

Зазначені ознаки спостерігаються, принаймні, один раз на тиждень протягом, принаймні, 2 місяців до встановлення діагнозу.

Діагноз встановлюють за наявності всіх ознак, зазначених нижче:

Класифікація функціональної диспепсії:

1. Диспептичний варіант, або постпрандіальний диспепсичний синдром;

2. Епігастральний больовий синдром.

 

 

ЛІКУВАННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ МАЄ 4 ОСНОВНИХ НАПРАВЛЕННЯ:

1. Дієта №1 в різних варіантах в залежності від кислотності.

2. Ліквідація першопричини – одночасне лікування невропатологами, психіатрами;

3. Корекція моторних порушень – прокінетики: метоклопрамід, мотіліум. Для зняття спазму сфінктерів показане використання спазмолітинів – но-шпа, мебеварін (дюспаталін).

4. Корекція вторинних змін, які виникли на фоні дискінезії ШКТ – ферменти, адсорбенти, пробіотики.

 

Лікування кишкової колькі:

1. Нормалізація психоемоційного стану матері та оточуючих.

2. Нормалізація раціону харчування матері (при природному вигодовуванні) та дитини (при штучному вигодовуванні).

3. Постуральна терапія – положення дитини після вигодовування під кутом 45۫С протягом 10-15 хв.

4. Тепло, масаж живота по часовій стрілці, газовідвідна трубка або клізма.

5. Медикаментозна терапія: спазмолітики (ріабал), препарати на основі семітикона або рослинного походження.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКРЕП – порушення функції кишечника, що проявляється збільшенням інтервалів між дефекаціями (порівняно з індивідуальною нормою) або систематичним недостатнім спорожнюванням кишечника.

 

Римські критерії III діагностики функціонального закрепу у дітей

1. Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4-літнього віку протягом 1 місяця не менш 2 з наступних ознак: · Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень; · Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних навичок; · Наявність епізодів затримки дефекації; · Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих випорожнень; · Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці; · Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію. 2. Наявність перерахованих вище ознак супроводжується: · Дратівливістю; · Зниженням апетиту; · Почуттям раннього насичення. 3. Зазначені ознаки зникають негайно після дефекації.

Лікування функціональних закрепів:

1. Дієта №3;

2. Фармакотерапія. При ФЗ використовують тримебутин, який за допомогою енкефалінергичних механізмів нормалізує моторику шлунково-кишкового тракту. Препарат призначають із розрахунку 1 чайна ложка на 5 кг ваги в 2-3 прийоми. Дітям 3-6 років по 1 чайній ложці 3 рази в день, дітям старше 6 років по 2 чайні ложки 3 рази в день.

Лише при неефективності зазначених заходів у терапію ФЗ можуть бути включені окремі проносні препарати. Всі проносні засоби можна розділити на чотири групи:

1. Препарати, що викликають хімічне подразнення рецепторів слизової оболонки кишечника (група антрахінонов: корінь ревеню, кора жостеру, аркуш сени, кафіол, регулакс; похідні дифенілметана: бісакодил, глікосульфат натрію, фенолфталеїн; касторове масло);

2. Засоби, що мають осмотичні властивості: натрій сульфат, магній сульфат, лактулоза;

3. Препарати, що збільшують обсяг вмісту кишечника (агар-агар, морська капуста, лляне насіння, целюлоза);

4. Препарати, що сприяють розм'якшенню калових мас (вазелінове масло, рідкий парафін та ін.).

Слід зазначити, що у лікування ФЗ у дітей не рекомендується тривале використання проносних препаратів, що підсилюють моторику кишки та гальмують абсорбцію води і солей з кишечника (антрагликозиды, похідні фенолфталеїна, касторове масло, сольові проносні). Тривале застосування цих препаратів приводить до розвитку звикання, необхідності постійного підвищення дози.

3.Немедикаментозні засоби. При лікуванні ФЗ у дітей широко використовуються різні немедикаментозні методи: ЛФК, масаж, фізіотерапія, рефлексотерапія, електростимуляція товстої кишки.

У комплексі лікування використовують також клізми, вид яких (очисна, гіпертонічна, сифонна), склад і тривалість застосування залежать від тривалості затримки випорожнень та виразності симптомів калової інтоксикації.

Дитина з ФЗ потребує медичного спостереження та підтримуючої терапії протягом 6-24 місяців. Про видужання свідчить кількість дефекацій більше 6 разів на тиждень, інакше необхідно продовжувати терапію.