Старшим повагу, молодим дозвілля

Доповідь на тему

 

Підготувала

учениця 9 класу

Левчук Василь

 

 

Життя –це великий простір, неосяжна таємниця, яка будувалася на певних цінностей. Ми не можемо уявити своє життя без людської доброти, порядності, почуття гідності, працелюбності, протистояння злу.

Людина –втілення високих моральних чеснот. Духовна цінність-це те, що має зв'язок із внутрішнім світом людини, те, що ми високо поважаємо і цінуємо. Цінністю є любов-вона повсюдно, але іноді ми її не помічаємо, ігноруємо і цінуємо. Доброта…Це основа нашого життя. Вона є фундаментом, на якому зростають усі духовні цінності. Та так було дотепер.

Молоде покоління має свої ідеали, свої вподобання. Добро, любов, дружба все швидше і швидше втрачають своє значення. Моральні цінності, котрі були всім для наших бабусь, дідусів, для теперішньої молоді ніщо. За словами вчених ХХІ століття можна назвати кризою моралі в сучасної молоді. Чи справді це так? Що про це думаєте ви? Мабуть, ви все ж таки погодитесь з тим, що проблема моралі, сучасної молоді стає все більше і більше актуальною.

Мабуть, немає нічого дорожчого для людини як рідний дім. Саме в рідній домівці черпаємо любов, добро, тепло і ніжність відчайдушної людини - Матері. Кожне її слово, мудрі поради, добрі діла, перший «добрий день» людям є те одвічне «не вкради»,» не вбий»- то Книга життя з якого кожен з нас вирушає у своє самостійне доросле життя. Та всі ці слова ніщо інше як ілюзія. Так, саме вона. Так звісно, ще десь півстоліття тому багато хто погодився б з тим, що мама-ідеал для кожного. Та зараз все не так. Все давно змінилося. Сучасна молодь не вважає тата чи маму ідеалом. За підрахунками вчених близько 60 % підлітків піднімають голос на своїх батьків, розмовляють з ними нецензурними словами, а десь біля 8 відсотків молоді навіть піднімали руку на батьків. Для нас не є дивним те, що син вбив матір, молоді люди пограбували стареньку бабусю… Ці факти свідчать про те, що слово батьків для сучасної молоді – ніщо. Ні батько ні мати не є для них авторитетом, а моральні цінності втратили своє значення.

Існує так зване «золоте правило» - своєрідний поріг моральної зрілості. Воно зобов’язує застосовувати до власних вчинків ту саму мірку, якою міряємо діяння інших людей. Воно стверджує, що всі мають право на щастя. Та для цього кожен повинен творити добро, адже з давніх - давен гарні стосунки між людьми, взаємо підтримка, милосердя, були основними в житті. І про це говорить народна мудрість: «Добро довго пам’ятається», 1 «Хто людям добра бажає, той і собі має», «Життя дано людині на добрі справи», тощо. Та чи виконує це правило молодь? Очевидно, що ні. Про це можна сказати судячи з простих життєвих позицій. В автобусах рідко коли юнак запропонує дівчині місце, мало хто тепер підійде до людини, котра себе погано почуває, запропонувавши їй свою допомогу. Та люди не народжуються такими, вони такими стають. Вони роблять все за правилами так званого «сучасного світу». Майже кожна друга дівчина до 16 років, а хлопець взагалі варто промовчати. Адже ледь не кожен курить і зловживає спиртним. Зараз кожен намагається не відставати від моди, від сучасної «моралі». Кожен намагається бути «крутим». Бути «крутим»для сучасної молоді - говорити матами, курити, вживати спиртне. Коротше кажучи, це все те, що суперечить поглядам і думкам старшого покоління. Віднедавна я сама почала розуміти своїх батьків, коли вони казали мені про правила моралі і етикету. Адже для мене, правду кажучи, спочатку стало дивним те, що учні третього класу вживають спиртне. Говорять з вчителями на підвищених тонах. З року в рік ідеали молоді змінюються. І невідомо до чого це приведе, але з впевненістю можу сказати, що звичайно, не до добра…

Упродовж століть людство виробило прийнятні форми співіснування які базувалися на правилах і традиціях кожного народу, а також були зумовлені особливостями національної історії,ментальності,політичного устрою країни. Взагалі, українців здавна вважали великодушним, добрим та милосердним народом. У 18 ст. українця поважали за добру і ввічливу людину, то у 21 ст. – як злу. Брехливу і цинічну. Це і справді так. Молоді українці не намагаються бути добрими, не відкривають свого серця. Кажуть. Що лікування добротою потребують не тільки хворі і самотні. А й цілком благополучні і здорові люди, в яких душа черства і глуха до чужого горя. І з такими глухими й сліпими терміново потрібно говорити. На жаль, такими можуть бути лише одиниці. Про це свідчить не поодинокі статті, історії про те. Що діти забувають про батьків тоді, коли їм потрібна підтримка рідних.

- «Все гаразд, мамо, документи в будинок пристарілих оформлені. Там вам буде добре… Спокій, тиша, обслуговування. І ми не набридатимемо.»2

- Одна, тепер назавжди одна… Ідуть геть найрідніші, без котрих життя не матиме сенсу, стане байдужим на стільки, що втратить ціну.

Старенька розуміє, що діти відправляють її в зал чекання перед похоронною процесією. Це лише одна історія. А такі випадки зараз. На жаль, не поодинокі. Та що ж про це думає сучасна молодь? Близько 65 % молодих людей думають, що син вчинив правильно. І лише 35 % відреагували на вчинок чоловіка негативно.

Кожному з нас відомо про Другу Світову війну, в якій загинуло багато людей. Та для молодого хлопця 2012 року нічого не варті вчинки солдатів, котрі віддали життя за свою країну. За свої сімї. За нас, за майбутнє України. Навіть це для них не є цінністю.

Тисячі поетів, художників і композиторів зверталися до теми кохання. «Любов… сильніша за смерть вона і за страх смерті. Тільки нею, тільки любов’ю тримається та рухається життя!», - так казав про любов поет і філософ Тургенєв. Тож чи є кохання цінністю для молоді? Мабуть, саме кохання є тим єдиним для сучасної молоді і що тепер залишилось від духовних і моральних цінностей людини. Підтвердженням цього є сучасні пісні. Так, саме пісні, адже саме пісні. Адже частина з них присвячена коханню. Та не дивлячись на це. Важко знайти в сучасному світі чисте і світле кохання, яке оспівується в численних поезіях, піснях, романах. Серед сучасних юнаків є дуже мало романтиків, а серед дівчат ніжних та гордих дівчат. Навіть через кохання легко переступити.

Однією з рис справжньої людини для котрої моральні цінності займають якесь місце в житті є толерантність. Англійською – готовність бути терплячим. Українською – здатність терпіти, щось або когось і бути стриманим і стійким. Та на жаль жодне з цих значень не притаманне дітям 21 століття. Принципи толерантності маловідомі для сучасного населення нашої країни. Так само, як і населенню багатьох інших країн. Адже, судячи з вчинків, слів, котрі переважають зараз. Можна сказати тільки зараз про агресивність і нетерплячість. Але аж ніяк про розуміння почуттів і переживань оточуючих людей.

Для кожного українця святими були символи його країни: калина, мова, вишитий рушник, золотий колосок, що тягнеться до неба. Все це і зараз повинно бути символами миру та згоди, доброти.3, милосердя, людяності. Кожен третій сучасний українець вважає, що це уже не цінність. І це не треба берегти. Молодь із зневагою ставиться і до рідної мови. Мови, котра колись зуміла відродити наш народ. Мова сучасної молоді переповнена сучасними русизмами і так званим суржиком. Біля 10% людей взагалі вважають українську мову рідною. То ж чи можна назвати таких людей «українцями»?

Проаналізувавши всі факти і відомості. Що були згадані раніше, можна сміливо сказати, шо в людському житті настала криза моралі. Ні добро. Ні любов не є предметом поваги. Це є вагомим чинником для того, щоб обговорювати цю проблему. То ж кожен з нас повинен свій внесок для вирішення цієї проблеми. Котра може змінити наше майбутнє не в гіршу сторону. Чи не так?

В останні роки спостерігається ускладнення процесів пристосування груп людей, які старіють, до вимог науково-технічного розвитку, зниження потенціалу здоров’я пенсіонерів, загострення екологічних проблем. Разом з тим стрімкість і глибина соціокультурних проблем не могли не позначитись на зміні статусу літніх людей в культурі. Зміщуються соціальні ролі людей похилого віку; в суспільній свідомості старість частіше стає періодом хвороб, фізичної та інтелектуальної немочі; формуються невірні стереотипи, і цілі покоління виростають упередженими проти старості та ін. Відношення до різного рода «маргінальних груп» завжди було критерієм гуманності, морального здоров’я народу. Втім, як відзначав Ж.П.Сартр, культура нікого і нічого не рятує і не виправдовує. Але вона — справа рук людини, в культурі вона шукає своє відображення, в ній вона пізнає себе, тільки в цьому критичному дзеркалі вона може побачити своє обличчя (4, с. 18).
В Україні, як і в багатьох розвинених країнах, в останні десятиріччя значно зросла частка людей похилого віку. До старшого покоління сьогодні належить кожний п’ятий (7) (за класифікацією ВОЗ: 60–74 — люди похилого віку; 75–89 — старі; 90 років і більше — довгожителі) (5). За даними Інституту демографії в Україні нараховується 11 млн. людей похилого віку (6).

В методиці навчання образотворчої діяльності в допоміжній школі найбільш розробленими є розділи декоративного малювання і малювання з натури (Т.Н.Головіна, І.А.Грошенков). менше уваги приділяється малюванню на теми. Це пов’язане з тим, що тематичне малювання є для учнів допоміжної школи найбільш складним видом малювання і без спеціальної методики навчання їм важкодоступне.4

В той же час дослідження багатьох авторів (І.І.Будницька, Т.Н.Головіна, І.А.Грошенков) доводять, що тематичне малювання, тобто зображення простих сюжетних картин – людей і їх діяльності, розкривають великі можливості для корекційної роботи з розумово відсталими дітьми. Воно розвиває уяву і уявлення учнів, допомагає в деякій мірі компенсувати недоліки в їх емоційному розвитку, сприяє закріпленню зв’язків між зображувальною і мовною діяльністю. Зображення фігур в русі дозволяє знизити стереотипність в образотворчій діяльності учнів допоміжної школи. Саме тематичне малювання, яке включає вміння зображати не тільки предмети, але і людей в русі і діях, надає учням максимальну можливість зображувати, усвідомлювати і відчувати реальні повсякденні ситуації, сприяє розвитку активності розумово відсталих дітей, сприяє їх соціалізації і інтеграції в суспільстві.

В зв’язку з вищесказаним, проблема формування вмінь тематичного малювання в учнів молодших класів допоміжної школи є актуальною і потребує детального розгляду.

Об’єктом дослідження є образотворча діяльність розумово відсталих учнів на уроках тематичного малювання.

Мета дослідження полягала у визначенні найбільш ефективних шляхів навчання тематичному малюванню учнів третіх класів допоміжної школи.

Відповідно з метою дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Виявити рівень образотворчої діяльності розумово відсталих молодших школярів.

2. Розглянути методику експериментального навчання, яка сприяє більш повному дослідженню корекційних можливостей тематичного малювання.

3. Перевірити цілеспрямованість використання різноманітних методичних прийомів на уроках малювання в допоміжній школі.

Аналізу дитячого малювання в педагогічному і психологічному аспектах 5приділяється велика увага. Початкову образотворчу діяльність дітей дослідило багато вчених (О.І.Галкіна, Е.І. Ігнат’єв, Г.В.Лабунська, В.С.Мухіна, Н.І.Сакуліна).

Встановлено, що розвиток образотворчої діяльності дітей проходить певними етапами. При цьому діти за особливостями графічної діяльності і сенсорної координації значно відрізняються. Стадії формування образотворчої діяльності і наявність різних груп дітей необхідно врахувати при організації навчання.

Врахування особливостей розвитку учнів набуває дуже важливого значення при навчанні в допоміжній школі, де уроки образотворчого мистецтва слугують перш за все засобом корекційно-розвиваючого навчання. Доведено, що рівень малюнків розумово відсталих дітей залишається нижче рівня робіт дітей, які нормально розвиваються (І.А.Грошенков, Т.Н.Головіна, О.П. Гаврилушкіна).

Для встановлення рівня образотворчої діяльності учнів молодших класів допоміжної школи був організований і проведений констатуючий експеримент.

В експерименті брало участь 18 учнів третіх класів Печеніжинської допоміжної школи-інтернату Івано-Франківської області. Діагноз учнів – олігофренія в степені дебільності.

Констатуючий експеримент включає три завдання. В завданні 1 виявлявся рівень умінь малювати на основі прослуханого тексту. При оцінюванні графічної діяльності третьокласників враховувались як рівень зображення фігур і предметів, так і композиція малюнка.

В завданні 2 виявлявся рівень успішності зображення при малюванні з натури. Учням пропонувалось найбільш повно і правильно намалювати спортивну сумку.

При аналізі малюнків учнів враховувалось дотримання пропорцій, зображення дрібних деталей спортивної сумки, а також правильне використання кольору.

В завданні 3 визначалось, в якій мірі розумові відсталі учні здатні зображувати фігуру людини спереду. При аналізі малюнків враховувались правильна передача частин тіла людської фігури, наявність основних частин обличчя на малюнку, зображення окремих деталей одягу.

Кількісний і якісний аналіз малюнків учнів третіх класів допоміжної школи дозволяє зробити висновок, що образотворча діяльність розумово-відсталих дітей відрізняється своєрідністю. Спостерігається стереотипність і схематичність малюнків, статичність зображень, порушення просторової орієнтації і композиції малюнка. На всіх етапах зображення фігури людини розумово відсталими школярами воно в переважній більшості випадків продовжує залишатися контурним, іноді силуетним.

Більшість учнів неправильно відтворюють пропорції предметів, невірно відображають колір і співвідношення кольорів зображуваних об’єктів.

З метою підвищення ефективності корекційної роботи важливо враховувати своєрідність малювання розумово відсталих штрихів. При цьому особливої уваги на уроках тематичного малювання заслуговують наступні моменти: